Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, традиції, свята, що виробилися протягом багатьох століть і освячені часом. Звичаї, традиції, обряди - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільш усенаціональних справах, у повсякденні та у святкові дні. Це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю!
Нині, як і багато століть тому, народні традиції, звичаї, свята є одним з головних чинників відродження українського народу, його національної свідомості та людської гідності, адже в цих життєдайних джерелах – душа народу.
Бгання короваю — один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини. Українці пекли багато видів весільного хліба: коровай, дивень, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконував специфічну обрядову функцію.
Весільний поїзд — елемент традиційного весілля, урочиста процесія, що супроводжує нареченого до нареченої. Учасників весільного поїзду називали поїзжанами. На Лівобережжі поїздів було два: коли молодий їхав (йшов) на дівич-вечір та поїзд нареченого по наречену до її хати. Навіть коли процесія йшла пішки, вона все одно називалася «поїздом».
Рушни́к — український елемент на святах. Основними є п'ять рушників: під коровай, два для ікон, для перев'язування рук молодим та під ноги під час вінчання.
Геометричний орнамент — візерунок чи узор, утворений з ритмічно поєднаних геометричних елементів, стилізованих рослинних або тваринних мотивів. В такому орнаменті відображається складна система символіки навколишнього світу, магічно-захисна функція людини. Це цілісна енернергетична система. Геометричний орнамент української вишивки будується з кіл, крапочок, хрестів, сварг, S-подібних елементів, трикутників, ліній, меандрів, спіралей, квадратів та ромбів тощо.
Гільце́, також вільце́, вильце́ — українське обрядове деревце. Зазвичай цими словами називали обрядове дерево традиційного українського весілля. Слово гільце являє собою похідне від гілка, гілля, варіанти вільце, вильце пояснють впливом дієслова вити («вити + гільце»).
Дівич-вечір — передвесільна обрядова вечірка молодої; прощання з дівуванням; день перед весіллям, зазвичай вечір п'ятниці або суботи.
Колі́й — той, хто коле (забиває) свиней для подальшого гастрономічного вжитку.
Кубанське весілля — це традиційне дійство, яке супроводжувалося ритуальними піснями та обрядами, що тривало більше тижня. Всі складові кубанського весілля відповідають традиціям українського весілля.
Микола́йчики — традиційне солодке печиво або пряники, які печуть до Дня Святого Миколая і дарують дітям. Печиво може мати різну форму, від простих (зірочки, сонце, місяць) до складніших (півники, рибки, коники, ангели). Також поширена форма у вигляді дідуся — у свиті, з бородою.
Понеді́лкування — 1) український звичай постити у понеділок 2) український звичай одружених жінок не виконувати важкої роботи в понеділок, а також такої, що вимагала тривалого часу, наприклад, прядіння
Роди́льна обрядо́вість — традиційна тема етнографічного дослідження. Чимало сімейних обрядів прийшло до нас з сивої давнини, ще коли наші предки жили племенами. Вони передавалися з покоління в покоління за допомогою усної фольклорної творчості, багато відомостей про сімейні обряди. Завдяки глибокому педагогічному змісту, естетичній культурі ці обряди зберігаються багато віків. Обряди, традиції, сімейні звичаї — все це наша культурна спадщина. З їх допомогою ми вивчаємо культуру і побут нашого народу, відроджуємо і розвиваємо національну культуру.
Свят-вечірні та різдвяні страви- в українського народу є свої традиційні страви на свята: узвар (компот із сухофруктів) і кутю (кашу зі злакових зерен), млинці чи вареники на масницю, яйця й паски на Великдень, мед і яблука на Спаса, на хрестини варили пшоняну кашу в горщику й інше. Існувало безліч обрядів і повір'їв, пов'язаних із їжею, але зараз таке мало хто робить в сім'ях.
Традиці́йне украї́нське весі́лля — весільний обряд у системі сімейної обрядовості, як складової духовної культури українців, є одним із найбільш давніх та складних. Весілля, як указує назва, це радісний та веселий обряд подружнього єднання молодих.
Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як ліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.
Хліб-сіль — коровай хліба й сіль, які за українським звичаєм підносять на знак великої поваги до того, кого зустрічають, під час урочистих церемоній. У кожній українській селянській хаті хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: Просимо до нашого хліба-солі, а після застілля гості дякували за хліб-сіль.
Це всі основні традиції нашого народу!