І етап.
Науково-теоретичне обґрунтування проблемної теми та шляхи її реалізації.
Організація діяльності щодо розв’язування завдань.
1. Вивчення літератури з проблеми.
2. Робота методичної ради школи.
3. Робота шкільних методоб’єднань.
4. Позакласна робота.
5. Відвідування уроків, заходів, спілкування з адміністрацією.
6. Проведення відкритих уроків.
7. Педагогічні читання.
Прогнозовані результати
1. Вибір проблемних тем над якими працюють шкільні методоб’єднання, вчителі.
2. Оформлення картотеки.
3. Підбір літератури, окремих статей з проблемної теми.
4. Вивчення теоретичних основ проблеми.
5. Вивчення перспективного педагогічного досвіду.
6. Позитивні зміни рівня інтелектуальних здібностей учнів, підвищення результативності участі в олімпіадах з базових дисциплін, конкурсах МАН.
У системі сучасної освіти надзвичайно важливим і актуальним є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України.
Завдання патріотичного виховання та виховання громадянських компетентностей на уроках англійської мови полягають у вихованні позитивного та поважного ставлення до власного народу, його культури, любові до Батьківщини й рідної мови та віри в світле майбутнє своєї країни. І все це у повній мірі залежить від вчителя, його патріотичних настроїв та відданості своїй справі, адже саме школа зароджує в молодому поколінні почуття державності, закладає паростки гордості за Батьківщину, за вчинки предків, готує громадян і патріотів. Безумовно, найдієвішим та найуспішнішим засобом втілення такої мети є нетрадиційний підхід до уроку та використання інноваційних технологій, але водночас неменш важливим є і психологічний момент, який проявляється у емоційному налаштуванні учнів, створенні відповідної атмосфери на уроці.
Але я глибоко переконана, що буде нерозумно, якщо вчитель увійде в клас і скаже, що сьогодні ми будемо вчитися любити Батьківщину, а завтра поважати героїв. Необхідно створити атмосферу, підібрати матеріал, що давав би знання про історію, традиції, людей, учити дітей порівнювати та робити висновки.
Міжособистісне спілкування представників різних мов і культур може бути реалізовано, якщо комуніканти будуть цікаві один одному, якщо вони будуть спрямовані до однієї мети - взаєморозуміння, взаємозбагачення засобами міжкультурної комунікації.
У такому діалозі велике місце займає обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу, до якого належить комунікант, про свою малу Батьківщину. Інакше кажучи, це той шар культури, що у спеціальній літературі називається краєзнавством.
У нашій школі поряд з ознайомленням з реаліями англомовних країн вивчають державні символи України засобами іноземної мови. Починається це вже в другому класі, коли учні вивчають кольори. У 5 класі розроблено тексти й тренувальні вправи, спрямовані на вивчення символіки України, її території та звичаїв українців. У 7 класі працюємо над текстами, які поширюють знання з історії виникнення столиці України міста Києва та його визначних місць, у 8 класі – із задоволенням читаємо тексти, присвячені Т.Г. Шевченку та іншим народним митцям, у 9 класі знайомимося з природничим комплексом нашої країни, станом її екології. В 11 класі значна частина матеріалу присвячена політичній системі України.
Слід зазначити, що на уроках іноземної мови формування почуття патріотизму нерозривно поєднується з інтернаціоналізмом, почуттям загальнолюдської солідарності з народами інших країн. Особливе місце займає формування почуттів єдності, дружби, толерантності, культури міжнаціонального спілкування .
Провідне місце в процесі становлення патріотичної та інтернаціональної свідомості школярів відводиться змісту уроку, особливо з таких тем, як: "My genealogy", "My Family Tree", "The countries of Europe", "Countries and their Flags," "We are the citizens of one big world". На них учні з першого року вивчення іноземної мови виконують різні творчі завдання: конкурси малюнків, плакатів, міні-проекти, що має велике значення для формування почуття патріотизму та громадянськості.
Вихованню патріотизму та національної самосвідомості допомагає технологія діалогу культур . Ця технологія сприяє формуванню у наших учнів уяви про культуру та мову крізь призму усвідомлення рідної культури. Цьому сприяє і комунікативна спрямованість предмета, його звернення до вивчення побуту, звичаїв, традицій та, перш за все, мови іншого народу. Вивчення іншої культури засобом мови стає можливим тільки на сформованій національно-культурній базі рідної мови.
Ознайомлюючись з реаліями англомовних країн, наші учні вивчають на уроках іноземної мови також українську державну символіку, її історію, географію, культуру, науку та освіту. Велика увага приділяється народним звичаям, традиціям, обрядам, фольклору тощо. Представляючи учням традиції та звичаї народів інших країн, ми акцентуємо їхню увагу на тому, що мешканцям інших держав цікаво дізнатись про наші звички та традиції.
Відповідно до нових Державних стандартів освіти, нових навчальних програм використання регіонального компонента змісту уроків іноземної мови стає пріоритетним. Це змінює ставлення до регіональних знань і спонукає вчителів іноземної мови до пошуків можливих шляхів інтеграції навчального процесу.
Наш навчальний заклад має певний досвід у цьому напрямку. Починаючи з вересня 2016 року учні беруть участь у різноманітних заходах присвячених року англійської мови в Україні. Серед них хочу назвати такі проекти як “The Place I Love The Most”, участь у якому дала можливість для формування в них цілої низки компетентностей: лінгвістичних, комунікативних, пов’язаних з комп’ютерною грамотністю, критичного мислення і співробітництва.
Так, наприклад, конкурс ессе “Ukraine Is a Part ofEurope” сприяв формуванню у наших учнів відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, звичаїв і традицій інших народів, здатність диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід'ємну частину загальнолюдської.
Зазначу, що участь у проекті “Ukraine” активізувала використання нашими учнями краєзнавчого матеріалу англійською мовою. Вона наблизила іншомовну комунікацію до особистого досвіду учнів, дозволила оперувати в спілкуванні зі своїми закордонними однолітками тими фактами та відомостями, з якими вони стикаються у своєму повсякденному житті. Участь у проекті також сприяла розвитку національної самобутності наших учнів, дала їм можливість ближче познайомитися з європейськими цінностями та традиціями, більше дізнатися про Європейський Союз та його відносини з Україною, а найголовніше – дала відчути, що ми, українці – європейська нація.
Вважаю, що подібного роду форми та методи роботи вчать наших учнів бачити світ очима громадян України, сприяють росту їх національної самосвідомості та патріотизму. Більш того, така робота допомагає ще раз переконатись в тому, що освіта долає всі національні кордони і дає можливість нашим учням насправді стати громадянами всієї планети. Саме такий підхід, на мою думку, відповідає сучасним вимогам до навчання та виховання підростаючого покоління громадян України.
Висновки
Такі форми та методи виховання національної самосвідомості, патріотизму та громадянськості засобами іноземної мови не можуть претендувати на вичерпне розв’язання проблеми. Вона залишається актуальною та вимагає своєї подальшої розробки. Вумовах сучасних українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів та громадян дуже складно. Але іншої альтернативи ми не маємо. Якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності та ще гіршого життя. Тому перед нами, освітянами країни, стоїть завдання відродити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму та національної самосвідомості, сформувати у підростаючого покоління громадянсько активні та соціально значущі якості; якості, які наша молодь зможе проявити в усіх видах діяльності, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини.
Ми розуміємо, що вчителі іноземних мов не можуть стояти осторонь цих процесів. Як зазначила відома українська поетеса та педагог Ліна Костенко, ми маємо зробити свій внесок у формування «гуманітарної аури нації», яка повинна світитися змістом «свого неповторного національного варіанту»
В умовах глобальної інтеграції різних культур іноземна мова відіграє вирішальну роль при спілкуванні та при порозумінні представників різних мов, культур та соціальних сфер. Саме тому соціокультурний аспект є одним із визначальних підходів при вивченні іноземних мов, оскільки формування соціокультурної компетентності нерозривно пов'язане з основними цілями
освіти: практичної, розвиваючої та виховної.
Формування соціального досвіду учнів має певніособливості на кожному етапі навчання в школі. Так, до змісту соціокультурної компетентності при вивченні іноземної мови належать національні реалії: державна символіка (гімн країни, клятва прапору).
Виховання учнів здійснюється через систему особистого ставлення до культури народу, мова якого вивчається, і процес оволодіння цією культурою. Передбачається виховання в них:
• культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;
• ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій; позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою;
• розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування;
• таких рис характеру, як доброзичливість, толерантність, активність, працьовитість, здатність до рефлексії, формування позитивної Я-концепції та саморозвитку.
Соціокультурна компетенція охоплює такі два види компетенцій, як країнознавча та лінгвокраїнознавча, тобто учні мають одержати певні країнознавчі та лінгвокраїнознавчі знання. Країнознавчі знання — це знання з історії, географії, економіки, державного устрою та культури країни. Лінгвокраїнознавчі знання — знання особливостей мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування.
Пошуково-творчі соціокультурні завдання на уроках англійської мови
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Конфуцій
Завдання справжнього вчителя полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, знаходити інформацію й обробляти її, трансформувати на власний досвід і врешті-решт — застосовувати на практиці.
Саме тому на уроках з іноземної мови застосовуємо проблемно-творчі завдання. Міжнародний та вітчизняний педагогічний досвід переконано доводять, що репродуктивний рівень завдань не призводить до високого рівня засвоєння матеріалу.
Пошук на уроці передбачає:
• пошук в Internet;
•самостійна робота зі словниками, довідниками, газетами та журналами;
• проведення аналогій між поняттями;
• вибір конкретної інформації з тексту;
• збір інформації та її опрацювання;
• дискусія з метою виявлення певної точки зору;
• проектна робота;
• рольова гра;
• пошук найкращої ідеї в результаті мозкової атаки;
• науково-дослідницькі роботи.
Початкова школа
Засобами вербальної наочності під час вивчення іноземної мови у молодшій школі є вірші, казки, оповідання, на матеріалі яких учні виконують пошукові та творчі дії, тобто знаходять відсутню або нову інформацію для паралельного опрацювання в рольових іграх, драматизації чи проектній роботі.
Вже на другому-третьому році навчання англійській мові на уроках позакласного читання учні починають знайомитися з культурою мови, що вивчається. Окрім читання, перекладу, драматизації окремих уривків учні одержують завдання порівняти ту чи іншу англійську казку, її героїв з наявними в рідній мові еквівалентами. Через розбіжності деталей в схожих творах в українській та англійській літературі діти пізнають несхожість світосприйняття, менталітету, культури двох народів. Зрозуміло, що керівну роль в цьому зіставленні, порівнянні бере на себе вчитель на даному етапі навчання.
Ще одним завдання пошуково-творчого характеру для молодших школярів є робота з прислів’ями та приказками, які з’являються в підручниках з англійської мови в межах кожної окремої теми в 3-4 класах. Дослівний переклад, пошук українських прислів’їв-еквівалентів, порівняння способів вираження однієї і тієї ж думки різними шляхами сприятиме формуванню соціокультурної компетенції учнів на ранньому етапі навчання англійській мові.
Вже в початковій школі учні починають знайомитися з інформацією країнознавчого характеру при вивчені таких тем, як “Holidays”, “The place we livein”, “Hobbies”. Завданням соціокультурного характеру є порівняння способу життя, відпочинку українців та англійців.
Середня та старша школа
Пошуково-творчі соціокультурні завдання для середньої школи спираються на види вербальної наочності, як краєзнавчий текст, уривок з автентичної статті, художній текст тощо. На цій основі учням пропонується знайти більш детальну інформацію про соціокультурні явища, творчо опрацювати її в реальних іграх, дискусіях і проектній роботі.
1. Робота з країнознавчим матеріалом.
У середній школі розвиток соціокультурної компетенції переходить в нову площину: учні не тільки отримують інформацію, знайомляться, вивчають. Вони порівнюють різні аспекти країнознавства: географія, історія, тісно пов'язані з ними питання культури, традиції та звичаї різних народів, говорять про стереотипи нашого сприйняття.
Дуже доречним є використання діаграми Вена, коли учні порівнюють одне й теж явище в різних країнах.
Наприклад, під час вивчення теми «Різдво в Англії» учні порівнюють традиції святкування цього свята англійцями та українцями.
Тому вони пишуть в лівому колі ключові слова (наприклад, January,7, 12 dishes, didukh, kolyadkas,etc.). Після роботи із текстом учні заповнюють праве коло інформацією про Англію (December,25, carols, turkeyetc.).
Потім учням пропонується проблемне питання: «Що спільне?». Після обговорення заповнюється середня частина діаграми (one of the most important holidays,family gathering, traditional dishes, songs, etc.). Aбо проблемне питання можна обговорити до читання тексту. Тоді після читання тексту учні, по-перше, перевіряють свої передбачення щодо спільного, по-друге, вони можуть вже вказати, чім Різдво в Англії відрізняється від того самого свята в Україні і заповнити інформацією друге коло.
Контроль цього завдання здійснюється шляхом використання фронтальної технології інтерактивного навчання. Уданому випадку можливе застосування прийому під умовною назвою «Мікрофон».
«Мікрофон» надає можливість кожному учню сказати швидко по черзі, передаючи уявний мікрофон наступному учаснику. Говорити має право лише той, хто тримає мікрофон. У підсумку пошуково-дискусійної роботи діти висловлюють свою думку й отримують таким чином додаткову інформацію.
2. Робота з автентичним матеріалом.
Рольові ігри допомагають розвивати в учнів здатність бути мовним партнером, правильно вибирати слова і фрази, які відповідають тій чи іншій ситуації, вміння використовувати невербальні засоби спілкування (міміка, жести). У зв’язку з введенням соціокультурного компоненту вивчення іноземних мов, гостро постає проблема автентичності мовного середовища. Остання досягається за допомогою застосування автентичних текстів як одиниці спілкування. Знайомлячись із інформацією країнознавчого та культурологічного характеру, учні засвоюють особливості іншої культури й аналізуючи їх, вчаться краще розуміти власну культуру.
Але не лише тексти (читання, аудіювання) можна використовувати як автентичний матеріал. Велика різноманітність прагматичних матеріалів: газети, квітки, афіші, етикетки, рекламні проспекти з туризму та ін. – допомагають створювати життєві ситуації, вирішувати проблеми з різних сфер спілкування Їхня специфіка полягає в тім, що вони забезпечують спілкування з реальними предметами.
Великі можливості закладені у змісті навчального матеріалу, який пропонують різні автентичні джерела: твори англійської та американської літератури, періодика, підручники Longman, Oxford University Press,Express Publishing, Macmillan тощо.
Оскільки метою навчання іноземних мов є формування та розвиток комунікативної культури, краще практикувати навчання школярів у групі. Це може бути робота в парах або великих мікрогрупах залежно від мети та завдання. Працюючи в групі, студенти допомагають один одному, підтримують один одного, разом шукають певну інформацію з різних джерел, презентують спільну роботу, переживають за партнера, порівнюють свій власний рівень володіння мовою.
3. Уроки домашнього читання..
Використання художніх текстів сприяє пробудженню пізнавальних інтересів: школярі знайомляться з невідомими фактами з життя країни, і це стимулює їх інтерес до англістики в цілому. Працюючи з художнім твором, учні усвідомлюють, що вони звертаються до того джерела, яким користуються і носії мови.
Знайомство з літературою підвищує практичну та виховну цінність вивчення іноземної мови. Адже читання художніх творів не лише вимагає відомостей про культуру, спосіб життя країни мови, що вивчається, але одночасно стає важливим джерелом цих відомостей.
4. Проектна робота.
У старшій школі пошуково-творчі завдання ускладнюються за рахунок більш значних соціокультурних проблем у вигляді дебатів, диспутів, проектної та дослідницької робіт.
Метод проектів є одним з найбільш ефективних методів навчання іноземної мови, оскільки його використання спонукає учнів до проведення самостійної пошуково-дослідницької, творчої діяльності.
5. Написання науково-дослідницьких робіт
На старшому етапі навчання починається пошуково-дослідницька робота з обдарованою молоддю. Тематика науково-дослідницьких робіт носить лінгвокраїнознавчий характер.
Практична та самостійна робота учнів з лінгвокраїнознавства несе велике інтелектуальне та моральне задоволення як для них, так і для викладача, який на цьому етапі має стати координатором науково-дослідницької діяльності, порадником і керівником.
Слід зауважити, що значну роль у розвиткусоціокультурної компетентності учнів відіграють позакласні виховні заходи з англійської мови, які традиційно відбуваються під час проведення декадника англійської мови.
Висновки
Застосування країнознавчих соціокультурних завдань можливо на всіх етапах навчання іноземній мові, починаючи із роботи з народними казками, прислів’ями та приказками на начальному етапі і завершуючи виконанням проектів та написання науково-дослідницьких робіт на лінгвокраїнознавчі теми у старшій школі, за умов врахування вікових, психічних особливостей, інтересів та попередніх знань учнів.
Відповідно до мети вивчення іноземних мов сучасна молода людина повинна не лише володіти певною інформацією, але й навичками толерантного ставлення до людей з відмінними поглядами на життя. З огляду на це завдання пошукового характеру на культурологічному матеріалі мають неоціненну вагу та можуть принести неабияку користь за умов умілого та доречного їх застосування на уроках.
Список використаної літератури
1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – Львів, 2000. – 347с.
2. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М., 1999. – 198c.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К., Ірпінь: ВТ «Перун», 2003. – 1440 с.
4. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира: монография. – К., 2002. – 254c.
5. Державна національна програма «Освіта, Україна ХХІ століття». – К.: Райдуга, 1994. – 64 с.
6. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К.: Ленвіт, 2004. – 261 с.
7. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. – К., 2003. – 439 с.
8. Кржемінська Н.В. Використання автентичних текстів з метою розвитку вміння аудіювання в учнів старших класів // Англійська мова та література. – 2006. - №3. – C. 12-13.
9. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (развитие ребенка от рождения до 17 лет) – М.: Просвещение, 1997. – р. II. – гл. 6. – 197 с.
10. Левитес Д.Г. Практика обучения: современные образовательные технологии. – Воронеж, 1998. – 773 с.
11. Навчальні програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов 10-11 класи - Київ, 2010 р.
12. Політикіна Н.І. Використання автентичних текстів під час навчання усного мовлення // Англійська мова та література. – 2007. - №7. – C.7-9.
13. Половенко О.Б. Особистісно орієнтований підхід до навчання іноземної мови // Англійська мова та література. – 2004. - №1. – C. 10-11.
14. Проблемы эффективной речевой коммуникации. – М., 1999. – 170 с.
15. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. – К., 1993. – 374 с.