Дитина-грубіян: про причини такої поведінки та її попередження

За допомогою грубої поведінки діти хочуть показати, що вони є вже дорослими, самостійними й незалежними.

Безліч вчителів та батьків останнім часом скаржаться на те, що їхні діти стали грубими й цинічними, хоч недавно були слухняними та уважними. Дорослі не розуміють, звідки така грубість та як себе вести в такій ситуації: серйозно карати дитину чи не піддаватися на провокативну поведінку.

Причини грубої поведінки дітей.

Психологиня наголошує, що насамперед дорослим варто спробувати зрозуміти мотиви такої поведінки дитини й чому вона так змінилась, а також оцінити й проаналізувати власну поведінку. Дорослі іноді не помічають, як буває у розмові прорізаються грубі слова та вислови. Але треба пам'ятати, що діти усе чують і запам'ятовують, а згодом і взагалі починають копіювати поведінку дорослих і для цього їм досить почити один необдуманий вчинок.

Більшість вихованих і ввічливих дітей, після того, як потрапляють у шкільне середовище можуть змінитись у гіршу сторону. Адже у класі школярі спілкуються, використовуючи найчастіше нецензурну лексику та брутальні слова. Втім, часто діти навіть не усвідомлюють, що це грубість і щоб не виявитися білою вороною, більшість з них підлаштовується під загальний стиль спілкування. Якщо дитина цього не зробить, то її просто не приймуть у колектив, будуть постійно жартувати й навіть знущатися.

Грубість через недостатність батьківської уваги.

Часто грублять ті діти, яким не вистачає батьківської уваги, тому що вони хочуть, щоб тато й мама про нього згадали та приділили час. Звісно батьків дитина починає шокувати такою брутальністю і вони відразу зосереджуються на дитині, буцімто вона «зовсім від рук відбилася» й починають її виховувати, що дитині було й необхідно.

Також психологиня додає, що інколи за допомогою грубощів діти хочуть показати, що вже дорослі самостійні й незалежні. Вони у такий спосіб самостверджуються, особливо перед молодшими братами, сестрами, однокласниками та дітьми у дворі.

Як повинні реагувати дорослі на брутальну поведінку дитини?

· проаналізувати власну поведінку;

· змінити модель поведінки й не використовувати агресивних слів, у разі яко ви відчуваєте, що самі винні в тому, що відбувається;

· не відповідати грубістю, краще подумки порахувати до десяти, щоб заспокоїтися і тільки тоді вступати в діалог;

· якщо дитина щось грубо вимагає, спокійно пояснити, що в такому тоні не збираєтеся нічого обговорювати. Натомість порадити дитині заспокоїтися, підібрати нормальні слова та ще раз озвучити, про що вона бажає поговорити;

· якщо дитина занадто часто грубіянить, варто попередити, що така поведінка буде каратися. І обов'язково дотриматися своєї обіцянки. Наприклад, позбавте дитини комп'ютера на один день, скасуйте його похід в кіно тощо, дитина повинна знати слово «ні» і добре розуміти, за що вона несе покарання.

· виберати вдалий момент і спокійно поговорити з дитиною про те, що грубе спілкування може бути неприємним й образливим для оточення. Потрібно пояснити, що навіть якщо вирвалося грубе слово, завжди потрібно вибачитися, щоб зберегти з людиною хороші дружні відносини.

Головне – знайти точку дотику з дитиною, зуміти переконати, а не змусити та показати, що немає нічого дорожчого, ніж шанобливе ставлення один до одного, підсумовує психологиня. І додає, що для того, щоб дитина більше довіряла дорослим, її варто частіше хвалити, відзначати кожне її досягнення, допомагати переживати невдачі та вселяти віру в себе.

ПАМ’ЯТКА

ДЛЯ

БАТЬКІВ

1. Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом у співпраці з школою та громадськістю можна досягти бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і викладачами предметів.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку, вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливі.