Як тільки до хати приходили хлопці, то влаштовували різні забави: ігри, танці та кусали калиту. Остання забава полягає в тому, що круглий калач прив’язується за стрічку до сволока, або ж до довгої палиці, яку тримав так званий Калитинський. Також пан Калитинський, що сторожив калиту, міг тримати в іншій руці квача, обмащеного в сажі, якою намагався обмазати кожного, хто пробував вкусити калиту. Іноді Калитинському в цьому допомагав Писар.
Той, хто таки наважувався вкусити калиту, сідлав коцюбу і ставав паном Коцюбинським, або кочергу, і тоді ставав паном Кочержинським (чи панною) та скакав до Калитинського. Між ними відбувався жартівливий діалог. Хлопці та дівчата, що підходили до калити, мали підстрибнути і вкусити її. Але щоб їм це дозволили зробити, треба було відгадати загадку, розказати скоромовку, або станцювати «зайчика». А хто калиту вкусить, той неодмінно протягом року одружиться.
Древній рецепт калити від дослідниці обрядових страв Ганни Бут
3 стакани борошна
12 ложок молока, або сироватки
2 яйця. Одне з них йде в тісто
3 ложки маку, який попередньо треба запарити, так само як і родзинки
неповний стакан цукру
3 ложки олії
горіхи
1 чайна ложка соди, яку слід погасити оцтом
3 ложки меду. Якщо мед дуже густий, то його можна розвести в сироватці
кориця, ванілін.
Іноді місили тісто на відварі любистку – щоб хлопці любили.