Саранчуки

Географія

Розташоване на річці Золота Липа, на півдні району.

Населення — 880 осіб (2007). Дворів — 276^[2].

Історія

Перша писемна згадка — 1399 рік. Тоді в селі існував костел, правдоподібно, фундований представниками роду шляхтичів Бучацьких гербу Абданк.

1416 року згадане як Шаранчуки.

Дідичем села був Якуб Скарбек гербу Абданк. Найпевніше, в середині 15 століття костел був знищений.^[3]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі^[4].00

Через село пролягав торговельний шлях, яким переганяли худобу з Молдавії і Покуття, возили сіль із прикарпатських солеварень у Польщу та Литву. Між 1520 та 1525 роками мешканці Саранчуків отримали маґдебурзьке право.

Через деякий час населений пункт занепав, переданий в оренду селу Тростянець.

До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

На початку липня жителі села Саранчуки виловлювали тiла з рiки Золота Липа, куди їх поскидали енкаведисти після розстрілу в бережанській тюрмі. Кiльканадцять кiлометрiв пливли вони у кривавiй водi аж до греблi в селі, де страшнi понівеченi трупи виловлювали i хоронили селяни. Неопiзнаних хоронили у спiльних могилах. Багато замордованих поховано в iнших навколишнiх селах^[5].

У 1941-го — велика повінь.