1 грудня у всьому світі відзначають день боротьби зі СНІДом. Цей день вважають днем пам’яті жертв цього вірусу, а також розповсюджують інформацію, як вберегтись від цієї хвороби та закликають перевірити себе. Декілька фактів ми наведемо нижче.

Чим відрізняється ВІЛ від СНІДу?

ВІЛ — це початковий вірус, який викликає дефіцит імунної системи людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років. СНІД — це вже набутий синдром імунодефіциту. Тобто вірус буквально руйнує імунітет, через що з’являється комплекс захворювань.

Як виявити вірус?

ВІЛ або СНІД неможливо виявити за зовнішніми факторами. Хвороба протікає в крові, тому виявити її можна тільки за допомогою аналізу. Однак, з моменту інфікування вірус не проявляється в організмі протягом 3-6 місяців. Тому навіть після першого тесту існує ймовірність не побачити вірус. Через це медики рекомендують робити регулярно повторний аналіз через 3-6 місяців після можливого зараження.

Як передається ВІЛ?

В більшості випадків ВІЛ передається під час сексу. Щоб захиститись, потрібно використовувати презервативи, а також не вступати в статеві відносини з незнайомцями. Слід зазначити, що ВІЛ не передається при оральному сексі.

Оскільки вірус знаходиться в крові, заразитися можна навіть під час манікюру або татуювання. Тому дуже важливо, щоб для ін’єкцій та татуювання використовувались лише одноразові стерильні шприци та голки. А інструменти мають стерилізуватись.

Вірус імунодефіциту передається також від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування. Тому, якщо майбутня матір знає про свій статус, лікарі проводять антиретровірусне лікування під час вагітності й пологів. А дітей народжують не природним шляхом, а завдяки кесаревого розтину. Годувати лікарі рекомендують штучною їжею.

Однак, існує і група ризику, яка найбільше вразлива до захворювання.

“Група ризику — це чоловіки, які займаються сексом з іншими чоловіками, це жінки, які займаються комерційним сексом, люди, які приймають наркотики, підлітки. Це і є ті люди, у яких ризик заразитись ВІЛ значно вище, ніж в іншого населення”, — розповіла Вільному радіо головний лікар Центру надання першої медико-санітарної допомоги Бахмута Світлана Шабаліна.

Вправа «Що трапилось з героєм?»

Принцип виконання: Перегляньте разом з учнями світлини людей, які переживають певні емоції, та обговоріть, що могло їх викликати, поставивши запитання, наприклад: «Як ви думаєте, що відчуває в цей момент людина, яка зображена на світлині?», «Про що «говорить» обличчя та пози персонажа (його руки, плечі, вираз обличчя тощо)».

Запропонуйте вихованцям скласти розповідь про події, що викликали зображену ситуацію.

Вправа «Як вчинити»

Заздалегідь підготуйте декілька сюжетних зображень конфліктного змісту. Наприклад:

Усі навколо працюють, а одна дитина сидить без діла.
Діти граються, а одна дитина стоїть осторонь з похмурим обличчям.
Хтось плаче, а поряд однолітки сміються.

Принцип виконання: Розкладіть картки на столі зображенням униз. Запропонуйте учням узяти будь-яку картку навмання, описати подію, яку відтворено на малюнку, та запропонувати свій вихід із конфліктної ситуації.

Така вправа вчить дітей бути більш спостережливими, уважними та піклуватись про інших.

Вправа «Знайди причину»

Принцип виконання: перегляньте з вихованцями фільм або мультфільм, персонажі якого конфліктують або кривдять одне одного, запропонуйте разом поміркувати та обговорити, чому таке відбувається.

Для вихованців початкової ланки можна використати історію однієї з казок, наприклад, «Попелюшка». Після перегляду організуйте обговорення, запропонуйте разом висловити свої припущення, чому саме зведені сестри знущаються над Попелюшкою.

Вправа-гра «Уяви себе на місці...»

Дану вправу краще проводити зі старшокласниками. Вона розвиває творче мислення, дозволяє учням «вживатися» в ролі інших та навчитися аналізувати різні емоційні стани.

Для вправи знадобляться картки з назвами явищ природи і різноманітних предметів. Наприклад: веселка, промінь, бур'ян, стіл, річка тощо.

Картки роздаються у довільному порядку. Головна умова – ніхто в групі не повинен бачити, кому які картки дісталися.

Принцип виконання: завдання кожного учасника – вигадати невеличку емоційну розповідь від імені предмета (явища), передавши найбільш точно певні особливості, притаманні явищу чи предмету, не називаючи його. Інші учасники повинні відгадати, про що саме йдеться.

Формат розповіді може бути таким: «Я сумний (щасливий), коли …», «Я відчуваю особливе натхнення тоді...».

Переможець гри – той, кому вдасться найбільш точно і водночас завуальовано розповісти про свого персонажа.

Гра «Відгадай емоцію»

Перш ніж проводити цю гру, необхідно підготувати маленькі шматочки аркушів, де попередньо написати назву емоцій, які треба буде відтворити окремим гравцям.

Хід гри: Обирається ведучий, він виходить із кабінету. У цей час учитель пропонує учням обрати будь-який аркушик з емоцією, яку в подальшому доведеться зобразити жестами і мімікою.

Після того, як ведучий повертається до кабінету, всі приймають пози і вираз обличчя у відповідності з обраним кожним членом групи емоційним станом. Ведучий має відгадати, яку саме емоцію виражає кожен з гравців. Той, чию пантоніму не відгадали, стає ведучим.

1. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

2. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

3. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

4. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

5. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

6. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

7. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

8. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

11. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

12. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

13. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

14. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

15. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.