Конституція України

Історія і значення Дня Конституції України

28 червня 1996 року відбувалося пленарне засідання Вер­хов­ної Ради України. Воно розпочалося зранку у четвер і завершилося вранці у п’ятницю. Депутати 315 голосами затвердили проект Конституції України.

Станом на червень 1996 р. про­цес розробки нової Конс­ти­туції, розпочатий з проголошенням суверенітету, вже налічував 5 років. Закінчився строк дії Конс­ти­туційної угоди (8 червня 1995 р.), підписаної на один рік. Протягом року тривала активна копітка робота членів Конституційної комісії над узагальненням усіх альтернативних варіантів та представленням по­годженого проекту Конс­ти­туції України. 11 березня 1996 р. співголови Конс­ти­туційної комісії — Пре­зидент України Л. Кучма та Голова Верховної Ради О. Мороз підписали за­вер­шений проект, і питання про його обговорення включили до порядку денного Вер­ховної Ради. 17 квітня 1996 р. парламент розпочав розгляд тексту, внесеного Конституційною комісією, за результатами якого була утворена Тим­часова спеціальна комісія для доопрацювання проекту на чолі з М. Си­ро­тою. 28 травня — 4 червня 1996 р. Верховна Рада обговорювала представлений проект Конституції та ухвалила його у першому читанні. Але 19 червня 1996 р. у другому читанні проект не був затверджений. Різні депутатські фракції та групи не могли знайти консенсусу у низці важливих положень (про статус української мови, про державні символи, про при­ватну власність та ін.). За умов загострення протистояння, затягування термінів ухвалення Конституції, невиконання міжнародних зобов’язань перед Радою Європи, 26 червня 1996 р. Президент України Л. Куч­ма, спираючись на підтримку Ради національної безпеки та оборони (РНБО), призначив проведення всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конс­ти­ту­ції України у вересні 1996 р. Це могло обернутися для депутатів парламенту достроковим розпуском. Протистояння Пре­зи­дента і Верховної Ради знову загострилося. Більшість депутатів, усвідомлюючи громадський обов’язок та значущість поставлених питань, 27 червня повернулися до парламентської зали та вирішили не припиняти засідання до остаточного прийняття Конституції. Напружена робота у Верховній Раді щодо узгодження конституційних по­ло­жень не переривалася і вночі. У “конституційну ніч”, 27—28 червня протягом майже 14 годин депутати по­імен­но голосували по кожній статті. Вранці 28 червня 1996 р. о 9 год. 20 хвилин за ухвален­ня Конституції України проголосували 315 депутатів (36 — проти, 12 — утрималися, 30 — не голосували). Президент Л. Куч­ма нагородив учасників цього історичного засідання орденами. З прийняттям нової Конституції Ук­раї­ни втратили чинність Конституція УРСР 1978 р. і Конституційний договір між Верховною Радою і Пре­зидентом України від 8 черв­ня 1995 р. Незалежна Ук­раїна отримала Основний Закон, що мало важливе значення для поглиблення державотворчих процесів.

Згідно з Конституцією день прийняття Основного Закону є державним святом — Днем Конституції України. 12 липня 1996 року, в останній день роботи п’ятої сесії Верховної Ради України, яка сповістила про прийняття Конституції України, впер­ше в історії нашої держави депутати склали при­сягу на вірність Україні. А в Маріїнському па­ла­ці відбулося урочисте підписання тексту Закону Ук­раїни “Про прийняття Конституції України та введення її в дію”. Так завершився черговий етап складного конституційного процесу в суверенній Ук­раї­ні — етап підготовки тексту Основного Закону, дискусій навколо нього й прийняття Верховною Радою.

Конституція України 1996 року як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави та місцевого самоврядування, їх відношення й компетенцію, а також права, свободи та обов’язки громадян. Затвердження Ос­нов­ного Закону держави створило юридичну основу для ефективної та раціональної перебудови політичних структур, стабілізації економіки, формування раз­винутого громадянського суспільства, органічного входження України до світового співтовариства.

Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України, вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу. З прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей — все те, що формує політико-економічну систему. Окреслені відносини держави та громадянина, їх права і взаємні обов’язки. Встановлені межі втручання держави в життя суспільства та окремої особистості.