Поради  від вчителя логопеда

Дитина не говорить. До кого звернутись?

Якщо дитині вже 1,5–2 роки, а мова не йде, то необхідно проконсультуватися з фахівцями: лором, неврологом, логопедом.

Лор перевірить слух і може призначити такі дослідження, як отоскопія, аудіометрія.

Невролог, перш, ніж поставити діагноз, призначить такі дослідження:

ЕЕГ – знайома всім електроенцефалографія. Вивчаючи біоелектричну активність головного мозку за допомогою спеціальних електродів з поверхні голови, лікар за характером цієї активності визначить стан головного мозку дитини, виявить наявність або відсутність змін. Ультразвукова доплерографія (УЗДГ, доплерографічне дослідження судин шиї і голови) – за допомогою ультразвукового датчика вимірюється швидкість кровотоку по всіх судинах голови і шиї; в судинах шиї візуально оцінюється стан стінок сонних і хребетних артерій: наявність бляшок, прохідність судин, аномалії ходу і діаметра артерій. Як показує практика, це дуже інформативне дослідження.

УЗД судин голови і шиї – метод, який поєднує в собі доплерографію і сканування судин, в результаті виходить двовимірне зображення судини, на якому можна побачити не тільки патології, але і ступінь їх розвитку. УЗД призначають при незадовільних результатах УЗДГ або для з'ясування подробиць виявленої патології.

РЕГ (реоенцефалографія судин головного мозку) застосовують для діагностування пухлин, травм голови, епілепсії.

НСГ (нейросонографія) – ультразвук відмінно справляється з дослідженням головного мозку новонароджених до моменту закриття великого джерельця. Нейросонографія безпечна і до того ж дає масу інформації, що дозволяє виявляти патології на ранніх стадіях і правильно оцінювати ефективність проведеного лікування.

КТ – комп'ютерна томографія виявляє вроджені вади розвитку, визначає місце розташування і характер патологій, фіксує ступінь розширення системи головного мозку. MPT – призначена для отримання повного обсягу даних про анатомічну будову і патологічних змінах головного мозку. Це дослідження вкрай рідко буває інформативне. При алалії, наприклад, діти часто мають ідеальні MPT.

Як зрозуміти, чи все впорядку у дитини зі слухом?

Досвідчені педагоги можуть відразу звернути увагу на деякі ознаки, які не завжди будуть помітні батькам. При педагогічному обстеженні можна використовувати прості прийоми і інструменти: коробочки з манкою, горохом, гречкою і звукові іграшки, які дозволять виявити порушення слуху. Але не менш важливо, щоб батьки також могли оцінити, чи все впорядку у дитини зі слухом.

Є низка найочевидніших ознак того, що у дитини можуть бути проблеми зі слухом: гугнявий голос, незвичайний тембр, призубний характер вимовляння звуків, труднощі з розумінням мови без зорового контакту, жодної реакції на побутові звуки малої і середньої гучності. Дуже важливо ретельно перевіряти слух у ранньому віці, якщо: у родичів є туговухість; мама під час вагітності перехворіла на грип, краснуху, скарлатину, кір, туберкульоз, герпесом; дитина перенесла сильну гіпоксію або внутрішньоутробну інфекцію, наприклад цитомегаловірус; були складні пологи або дитина народилася недоношеною. У даний час при обстеженні слуху лікарі використовують сучасні технологічні методи, більшість з яких дозволять максимально точно визначити ступінь слухових втрат дитини.

Коли потрібно звернутися до логопеда?

Досі дуже поширена думка про те, що до 3 років до логопеда звертатися не потрібно. Багато батьків вважають, що до логопеда варто йти лише після 5 років. А якщо дитині 2–2,5 роки і вона мовчить? Подруги кажуть: "Нічого, мій заговорив і твій заговорить!" Чи варто бити тривогу або прислухатися до думок подруг чи "фахівців" з форумів? Бити на сполох ВАРТО. Пропонуємо ознайомитися з основними ознаками, які можуть свідчити про затримку мовного розвитку і вимагають звернення до фахівців. У 8–9 місяців у дитини не з'являється лепет; дитина мовчить, не промовляє найпростіших слів; дитина не розуміє зверненої до неї мови; дитина не може жувати. В 2–2,5 роки дитина не вимовляє прості словосполучення; не намагається вивчити нові слова. У З роки дитина не говорить простих речень; не розуміє простих казок, оповідань, пояснень; не може побудувати власні словосполучення чи речення; говорить настільки незрозуміло, що навіть батьки не можуть розібрати мову дитини. Чим раніше ви почнете корекцію, тим краще! Цілком можливо впоратися з відставанням в мовному розвитку і до шкільного віку наздогнати своїх однолітків. Зовсім іншим чином йде справа тоді, коли батьки звертаються до логопеда лише у віці 5 років і старше. Закликаємо батьків уважно ставитися до розвитку власної дитини і не слухати знайомих, подруг. Відповідальність за вашу дитину несете тільки ви. Якщо у вас виникають сумніви з приводу мовного або психічного розвитку дитини, насамперед, необхідно відвідати хорошого невролога.

Гіперсалівація. Що робити?

Гіперсалівація – це рясне слиновиділення. Зазвичай таке слиновиділення спостерігається у дітей дизартриків і не тільки. Що робити, щоб уникнути рясного слиновиділення? Необхідно вчити дитину ковтати слину. Можна використовувати такі  методи:

- кріотерапія. Прикладати шматочки льоду до точок, які розташовані, по контуру губ (тримати від декількох секунд до 1 хв);

- полоскання. Полоскати можна мінеральною водою, кисилем, кефіром;

- логопедичний масаж (за призначенням логопеда);

- жування твердої їжі (горіхи, сухарі, свіжа морквина);

- артикуляційна гімнастика. Імітувати ковтання, позіхання, жування, утримувати губами смужки паперу.

Норма появи звуків у мовленні

 Дуже часто  звертаються батьки з різноманітними запитаннями. Наводимо приклад: "Нам потрібен логопед, дитині 4 роки, вона не вимовляє звуки: «р, л». Пропонуємо для початку розібратися, в якому віці, які звуки повинні бути сформовані у дитини. Щоб не турбуватися про відвідування логопеда завчасно, або, навпаки, не запустити цей момент і не прийти занадто пізно.

B середньому звуковимова у дитини має бути повністю сформована до 6 років. Найперші свої звуки малюк здатний вимовляти ще на етапі гуління в півтора-два місяці. В основному це голосні звуки. І навіть щось схоже на "агу", "аги" і т. д. Після етапу гуління настає етап белькотіння (з 5–6 місяців). У період лепету виникають перші ланцюжки складів: ма-ма-ма, бу-бу-бу, па-па-па і т. д. Починаючи з 10 місяців, малюк вже може почати наслідувати вимову дорослих. На цьому етапі можуть навіть з'явитися перші слова. Тому свої перші звуки маля вимовляє ще у віці до року. Звуки мови засвоює дитина за принципом від легкого до більш складного.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови:

 1– 2 роки - А, О, Е, М, П, Б; 2–3 роки – І, И, У, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й; 3-4 роки – С; 3 – Ц; 4–5 років – Ш, Ж, Ч, Щ; 6 років – Л, Р. До трьох років пом'якшення приголосних звуків є віковою нормою. Заміна звуків на більш легкі за артикуляцією також є нормою! Наприклад, якщо дитина в 2– 3 роки замість «машина» вимовляє "масина" т. д. Найчастіше основні проблеми починаються зі свистячих звуків, так як для їх вимови потрібна більш складна і диференційована робота органів артикуляції.

Скажи? Повтори?

«Скажи: ведмедик!», «Повтори: це зайчик!», «Скажи! Повтори!». Як часто від батьків невербальної  дитини можна почути ці слова? І їх можна зрозуміти, бо багато мам і тат думають, що ці чарівні слова спрацюють і вони наблизять той момент, коли дитина їх почує і почне говорити. Часто це призводить до того, що батьки починають опускати руки. Чи допоможуть ці слова розговорити дитину? Скоріше за все ні. А ось причиною виникнення мовного негативізму дитини стати можуть!  Дуже часто батьки запитують, якщо не говорити "скажи" і "повтори", то як тоді? Що ж тоді робити? Що говорити?

З чого слід починати? Звичайно ж, із мотивації і з зацікавленості дитини! Не бійтеся бути емоційними і дивувати. Найпростіша порада. Беремо будь-яку іграшку або предмет, бажано першого типу складової структури (з двох відкритих складів). Наприклад, «со-ва». Запитуємо дитини: "Хто це?" Або "Кого я взяла? Хто у мене в руках?" Робимо паузу. Чекаємо відповіді дитини. Якщо дитина мовчить, відповідаємо самі: "Со-ва". Теж саме робимо під час режимних моментів. Обов'язково вводимо дієслова. Що робиш? "Мию, іду, несу» і т. д. Ще один чудовий варіант. Замість слів скажи і повтори вимовляємо слово-дію і виконуємо його разом з дитиною, або за допомогою іграшок. Наприклад, "ко-ти!" і покотили по підлозі м'яч; або "бі-жи!" і побігли разом з дитиною. І остання порада. Сідаємо поруч з дитиною і граємо в іграшки самі! Не вимагаючи нічого повторити! Але говоримо доступними і легкими словами. Наприклад: "Це Міша. Міша йде. Міша топ-топ. Міша купається: буль- буль і т. д" Згадайте, адже саме так з нами спілкувалися наші бабусі і бажання говорити з'являлося! З'являлися перші "то-то" або, може, навіть "о-о", але це вже мотивація і бажання дитини спілкуватися! Якщо до півтора року дитина не вимовляє найпростіших слів, то потрібно звернутися до спеціалістів.

Чому потрібно укріпляти кінчик язика?

Для вимови яких звуків необхідно зміцнювати кінчик язика? Кінчик язичка необхідно зміцнювати для вимови передньоязикових звуків Т, Д, Н. У дитини в мові ці звуки повинні з'явитися в 2–3 роки. Вимова сонорних звуків Л, Р. У дитини в мові ці звуки повинні з'явитися в 5–6 років. Для того, щоб підняти язик вгору, найчастіше діткам зі слабким кінчиком язичка дуже складно дається верхній підйом. Ось які потрібно виконувати вправи для зміцнення кінчика язика:

- вилизування тарілок і ложок;

 - вправа "Кішечка вмивається" (всією поверхнею язика імітуємо рух кішечки, яка облизує сама себе);

 - вправа "Горішки" (рот стулений, гострим напруженим язичком впираємося то в одну щічку, то в іншу);

- можна ставити язичок вгору-вниз і по колу;

- робимо кола язиком по зубах (при цьому рот стулений і губи зімкнуті);

- вправа "Голочка" (рот розтулений, гострий напружений язичок витягуємо вперед);

 - можна тягнутися до чогось. Просовуємо язичок у щось у вигляді колечка;

 - кінчиком язика перераховуємо зуби або намистини.

Дихання – це все!

По-іншому і не скажеш, адже дихання – це життя. А ще це потужний інструмент, яким необхідно вміти правильно користуватися! Без дихання нікуди в роботі логопеда і нікуди в повсякденному житті на 100 %. Правильний вибір вправ дихальної гімнастики з урахуванням вікових особливостей дітей сприяє не лише їх фізичному оздоровленню, а й стабілізації психоемоційного стану. Скажімо, запропонуйте дитині уявити себе повітряною кулькою чи хом'ячком (вправа «Повітряна кулька»). Запропонуйте дитині лягти на підлогу і покласти руки на животик, уявивши, що замість животика повітряна кулька. Тепер повільно надуваємо кульку, тобто животик, а після того, як мама плесне в долоні (через 5 секунд), кульку здуваємо. Повторити цю вправу можна 5 разів, виконуючи разом з малюком. Вправа «Хом'ячок» дуже подобається дітям, адже вона проста й дуже весела. Запропонуйте малюкові зобразити хом'ячка, надувши щічки, і пройтися так 10 кроків. Відтак повернутися і ляснути себе долоньками по щічках, випустивши повітря. А потім пройти ще кілька кроків, дихаючи носом, ніби винюхуючи нову їжу для наповнення щічок. Повторіть кілька разів. Сміх і веселощі гарантовано. Вправа «Квітка». Запропонуйте дитині уявити, що вона на поляні, вкритій квітами. Ось вона нюхає запашну квітку, вдих носиком. Видих ротиком зі звуком «а-а-а» як пахне квітка! Запропонуйте малюкові понюхати 4–5 квіточок. Бажаємо вам і вашій дитині міцного здоров'я у поєднанні з веселими іграми!

Навіщо виправляти горловий звук «Р»?

Але навіщо ж виправляти даний звук? Він подобається дуже багатьом батькам! Звучить красиво, незвично. А ще кажуть, що така вимова притаманна неординарним особистостям! Може, і не потрібен логопед? Або все-таки потрібен? Є кілька проблем через те, що дитина не може правильно вимовляти даний звук. Ось деякі з них: коротка під'язикова вуздечка, яка може бути однією з причин появи горлового «Р» не тільки обмежує рухливість мови, а й впливає на прикус; гіпертонус або гіпотонус м'язів язика. Тонус часто є не тільки "в роті". Він нерідко відображає ситуацію по всьому тілу. Це може бути моторна незручність, неуважність. Знайома ситуація, коли дитина постійно падає на рівному місці? Зачіпає всі кути? Саме тому мовним діткам часто рекомендована робота з нейропсихологом,  масаж і т. д. Порушення фонематичного слуху: страждає не тільки вимова, але і розуміння мови. Якщо не займатися розвитком фонематичного слуху і сприйняття, то проблеми в шкільному навчанні неминучі. Збільшені мигдалики можуть тримати корінь язика в напруженому стані.

Автоматизація звуків!

Звук необхідно автоматизувати і ввести в мову. Автоматизація – це закріплення правильної вимови звуку в мові. Поставлений звук не з'явиться в мовленні відразу ж! Чому? Будь-який автоматизований рух м'язів спочатку виконується за участю свідомості. На цьому сконцентровується велика ділянка мозку. Лише багаторазове повторення одного і того ж руху дозволяє виконувати цей рух несвідомо, не витрачаючи на це масу енергії. Потім поступово поступається місцем новому звуку. Послідовність автоматизації звуку будується за  принципом від простого до складного: склади,  слова,  словосполучення, тексти, вірші, скоромовки, самостійне мовлення. Пройшовши всі етапи автоматизації, ви зможете насолоджуватися чистим звуком в мовленні дитини. Автоматизація звуку у логопеда займає найбільше часу. Підготовчий етап – 10 %, постановка – 30 %, автоматизація – 70 %.

Чому дитина мовчить?

Зазначимо найосновніші причини. Соціальний фактор (батьки-мовчуни). Наприклад, це може бути той випадок, коли дитина одягнена, взута, нагодована, але з ним майже не розмовляють або розмовляють мало. Чому? Тут все індивідуально: не знають, як правильно спілкуватися з дитиною; дуже зайняті; "зависають" в гаджетах; не готові до ігор з дитиною і т.д. Гіперопіка. Тут теж більш-менш зрозуміло. А навіщо дитині говорити, якщо йому досить показати пальцем в повітря і вся сім'я поспішає принести бажане. Кажуть занадто багато і дуже "розумно". Для того, щоб дитина вимовила перші слова, дорослий повинен «спуститися» на його рівень. Мовний негативізм. Психологічний фактор. Серйозні потрясіння в житті дитини (переляк, стрес або тиск з боку батьків). Проблеми зі слухом. Відвідування лора, сурдолога. Необхідно зробити аудіограму. Неврологічні порушення. Відставання в розвитку мови може бути результатом пошкодження центральної нервової системи. Необхідно проконсультуватися з неврологом. Недорозвинення мовного апарату (наприклад, слабкість щелепних і лицьових м'язів). Якщо ви сумніваєтеся в тому, чи правильно розвивається мова дитини, обов'язково відвідайте логопеда. Логопед, при необхідності, направить вас до потрібних фахівців.

Мовний негативізм

У наш час неможливо залишити поза увагою питання мовного негативізму. Адже часто саме ці слова стають винуватцями виникнення даного явища у дітей. Що таке мовний негативізм? Мовний негативізм – явище, коли дитина дуже неохоче вступає в мовне спілкування (або взагалі відмовляється від мови). У більшості випадків мовний негативізм виникає у дітей із затримкою мовного розвитку. Відбувається це в зв'язку з тим, що батьки посилено намагаються розговорити дитину, роблять на цьому акцент. А часом благають, вимагають і навіть карають. Іншими словами, дитина відчуває тиск і бачить, що відстає від своїх однолітків. Внаслідок чого відмовляється говорити і замикається в собі. Як розпізнати мовний негативізм? Дитина мовчить або відвертається у відповідь на будь-яке запитання. Дитина мукає і показує пальцем для того, щоб попросити що-небудь (частіше намагається сама задовольнити власні потреби). Така «самостійність» часом навіть тішить батьків. Але вони просто не усвідомлюють, що за цим стоїть несформованість навичок мовної комунікації і стійкий вироблений мовний негативізм. Як подолати мовний негативізм? Якщо дитина не говорить зовсім, то в будь-якому віці потрібно починати з того, щоб викликати у дитини бажання спілкуватися, сформувати мотивацію до мовної комунікації. Як це зробити? Звичайно ж, через гру! Сідаємо поруч з дитиною і починаємо грати самі! Не вимагаючи нічого повторити! Але говоримо доступними і легкими словами. Наприклад: "Це – зайчик. Зайчик стрибає. Зайчик стриб-стриб. Зайчик купається, буль-буль і т. д. Згадайте, адже саме так з нами спілкувалися наші бабусі і бажання говорити з'являлося! З'являлися перші "то-то" або може навіть "о-о", але це вже мотивація і бажання дитини спілкуватися! Коли контакт з дитиною встановлено, можна переходити до наступного етапу – стимулювати імітацію мови дорослого! Беремо будь-яку іграшку або предмет, бажано першого типу складової структури (з двох відкритих складів). Те, у що любить грати саме ваша дитина! Це можуть бути кілька предметів. Наприклад, зайчик і котик. Запитуємо дитини: "Хто це?" Або "Кого я взяла? Що у мене в руках?" Робимо паузу. Чекаємо відповіді дитини. Якщо дитина мовчить, відповідаємо самі: "Це зайчик. Поступово паузи після питань збільшуються – так ми заохочуємо дитину до вступу в діалог. Прагніть до того, щоб дитина стежила за вашою артикуляцією. Таким же чином спілкуйтеся під час режимних моментів. Обов'язково вводите в мову дієслова. Через якийсь час дитина почне повторювати за вами склади і слова, відповідати на питання. Щиро хваліть її і запевняйте в любові. Поступово створюйте ситуації, що стимулюють потребу дитини в спілкуванні з оточуючими. Задавайте прості запитання: «Що це ти приніс?», «Що у тебе в руках?», «Що ти зараз зробив?» Так ми активізуємо вивчені раніше слова. Ставте дитину в ситуацію вибору: «Що ти хочеш: молоко або сік?», «Яку іграшку тобі дати: м'яч або кубик?». Питання такого типу не тільки спонукають дати відповідь, але і містять в собі слово-підказку для імітації. Основна умова – використовуйте тільки ті слова, над якими проводилась попередня робота.

Помилки в спілкуванні з мовчуном

У спілкуванні з невербальною дитиною батьки часто припускаються помилок, самі цього не помічаючи!

Один предмет – багато слів. Неправильно: «велика залізна жовта машина». Дитина спочатку засвоює назву предмета, потім дії з ним, а потім вже його якості. Правильно: «Машина» або «Це машина». Просять дитину повторити довгі слова зі складною структурою. Неправильно: «Це кошеня», правильно: «Це киця». Пам'ятаємо, що, насамперед, засвоюються слова з 2–3 відкритих складів (приголосний + голосний) типу миша, поні, коні, пізніше банани, машина. Багато хто з батьків уникає розмови з дітьми у маленькому віці, вважаючи, що маля ще занадто мале, аби зрозуміти суть того чи іншого повідомлення. І це прикра помилка. Розмовляти і спілкуватись треба з дітьми будь-якого віку! Це надзвичайно важливо для розвитку малюка.

Не чекають від дитини відповіді. Можете помітити, що на заняттях з невербальною дитиною, логопед завжди робить паузу після питання, залишаючи за дитиною можливість відповісти, нехай це буде навіть не слово, а окремі звуки, чи звуконаслідування, але це вже стане початком діалогу. Тому, спілкуючись у будинку, чи на прогулянках, ви робите те ж саме,  і якщо відповіді немає довший час, то відповідаєте за дитину.

Дитина не знає слова НІ. Батьки жаліють дитину, бояться істерики або вважають, що дитина «просто ще маленька» і дозволяють робити все, що він хоче. У підсумку перші заняття з логопедом можуть бути для дитини психологічно складними, тому що в «гостях» у логопеда потрібно дотримуватися певних правил.

Мова в русі

У невербальних дітей використовується такий прийом, як асоціація. Звуки підкріплюють картинкою, предметом або жестом, відповідно, бачачи згодом картинку або жест, дитина асоціює (згадує) звук. З картинками все зрозуміло, зір – провідний канал сприйняття інформації, до того ж у дітей з алалією зорові зони мозку збережені, і якщо наш мовчун – алалік, то доцільно використовувати зір, як обхідний шлях в корекції. Що ж із жестами? Чому це приносить такі результати? Кожне психічне новоутворення, і мова в тому числі, формується на базі вже дозрілих функцій. Таким сприятливим грунтом для розвитку мови є емоції і рухи. Чи помічали ви, що діти копіюють емоції? Варто одному заплакати або засміятися, як починають плакати або сміятися інші. А бажання емоційно взаємодіяти з мамою і татом підштовхує дитину до наслідування дорослої мови. Таким чином, робимо висновок, що емоції – важливий двигун мови. Що ж з рухами? Ніхто не сперечатиметься з тим, що рухлива дитина починає раніше говорити, крім того, будь-який мовний акт – це насамперед рух органів артикуляції! Таким чином, включаючи емоційні цікаві завдання на загальну і дрібну моторику в заняття, ми створюємо передумови для становлення багатьох психічних процесів і для своєчасного розвитку мови! Хорошим помічником може стати фонетична ритміка, логоритміка, що поєднує в собі три компоненти: емоційний, руховий, мовний! Але від мовленнєвого порушення залежить планування логоритмічних занять. Для роботи з дітьми із ЗНМ використовуються такі типи вправ: на розвиток загальних мовленнєвих навичок, дихання, голосу; на формування почуття ритму, темпу (спочатку на музичному, а потім на мовленнєвому матеріалі); артикуляційні та мімічні вправи; етюди з елементами психогімнастики; ігри на розвиток всіх видів уваги й пам'яті; вправи на формування фонематичного сприйняття; вправи на автоматизацію поставлених звуків; дидактичні завдання з мовленнєвим матеріалом, насиченим контрольними звуками, ігри на збагачення словника, колективні ігри; вправи та завдання на формування граматичної будови мовлення і розвиток зв'язного мовлення.

Для дітей з РИНОЛАЛІЄЮ збільшується кількість вправ, спрямованих на розвиток: м'язового тонусу, координованості органів мовленнєвого апарату; мовленнєвого дихання; просодичних компонентів мовлення (вправи зі співів); тонкої моторики; міміки.

 Для занять із дітьми з ДИЗАРТРІЄЮ більшої уваги потребують вправи на розвиток: регулювання м'язового тонусу; динамічної координації і співвіднесення рухів, їх ритмічності й пластичності з мовленнєвими вправами;розвиток тембрових характеристик голосу і просодичних компонентів мовлення.

На заняттях із дітьми, які мають заїкування: на розвиток загальної тонкої довільної моторики, міміки, орального праксису; мовленнєвого дихання; слухової та зорової пам'яті; почуття темпу і ритму; регуляцію м'язового тонусу; особистісних якостей.

Коли потрібно перевірити слух дитині?

Слух – це важливий зв’язок з навколишнім світом. Якщо ваш малюк не реагує на звуки, не розмовляє або розмовляє гірше, ніж його однолітки, не вимовляє звуків, «пропускає» закінчення слів, або якщо у школі дитина погано реагує на запитання, неуважна на заняттях, з відмінника перетворюється на «невстигаючого» – це тривожний дзвіночок. У таких випадках батькам потрібно звернутися до лікаря-сурдолога для проведення медичного обстеження щодо стану слухової функції дитини, тобто перевірити слух. Навіть невелика втрата слуху може негативно вплинути на розвиток дитини, процес оволодіння мовленням, а також на її психологічний стан. Дитина говорить так, як чує. При порушенні слуху маленька дитина може не розуміти мовленнєвих тонкощів, відставати в інтелектуальному розвитку, дуже втомлюється, стає гіперактивною або, навпаки, замикається в собі, тому, що вона не може зрозуміти, що хочуть від неї, а батьки не розуміють, чого хоче дитина. З часом починається затримка загального розвитку, адже дитина не може засвоїти всю необхідну їй інформацію.

5 помилок при введенні поставленого звука в мовлення дитини

Звук є. Можна розслабитися. Постановка звуку – це тільки початок роботи. Основна робота – це автоматизація звуку (введення його в мовлення дитини). Звук вже поставлений. Обійдемося без артикуляційної гімнастики. Виконувати гімнастику артикуляції потрібно до переможного кінця, а краще довше. Звук вже поставлений. Не поспішайте! Процес введення звуку в мовлення має свої етапи. Спочатку ізольовано, потім в складі, потім в слові, потім у фразі і в реченні. Тільки потім віршик. Найчастіше, якщо перервати заняття, відбувається відкат. Дитина втрачає навик. Час корекції залежить не тільки від майстерності фахівця, але й від типу порушення, від ступеня його прояви і від відповідального виконання домашніх завдань. Тому батькам варто запастися терпінням. Адже хороший результат залежить від кількох факторів: регулярність занять з дитиною; старанність; наполегливість.

Основні причини порушень мовлення у дітей

Виділяють  дві групи дітей, які розвиваються нормально з точки зору медицини: БАЛАКУНИ – виявляють активний інтерес до навколишнього світу, легко адаптуються до нових обставин, рано починають говорити і ставлять велику кількість запитань; МОВЧУНИ – глядачі, починають говорити пізніше своїх однолітків, але відразу практично без дефектів, таким діткам потрібна увага і розуміння батьків. Однак, якщо ваш "мовчун" не почав говорити до трьох років, варто бити тривогу. Можливо, ви зіткнулися з серйозною проблемою. Звідки вона взялася? Причини: перш ніж говорити про різновиди та способи усунення дефектів мовлення, виявимо причини недуги. Їх можна розділити на дві категорії: ВРОДЖЕНІ (спадкові захворювання, особливість організму, складні пологи, родові травми, шкідливі звички) і НАБУТІ (занедбаність, часті хвороби, зниження слуху, стрес і так далі). Крім цього, частою проблемою є хвороби гортані або губ, неправильна будова щелепи, хвороби кори головного мозку і так далі. Якщо у вашої дитини виявили будь-який дефект мови, то батькам варто запастися терпінням. Адже хороший результат залежить від кількох факторів: регулярність занять з логопедом; старанність; наполегливість.

Види логопедичної роботи

1. Стимулювання мови. Викликання мови, "запуск" мови. Ці види логопедичної роботи застосовуються на самих ранніх етапах в корекційній роботі з дітьми, у яких не сформований психологічний механізм мови. Ця робота проводиться в процесі спільної взаємодії з дитиною в значущих для нього видах діяльності.

2. Формування мови. Відбувається навчання мови через багаторазове повторення з використанням ігрових прийомів і включення в комунікативні ситуації.

3. Корекційна робота з виправлення мови.

Критичні періоди в розвитку мовної функції

Розглянемо критичні періоди в розвитку мовної функції дитини. Їх виділяють три:

I період (1–2 рік життя). Коли формуються передумови мови і починається мовленнєвий розвиток, складаються основи комунікативної поведінки і рушійною їх силою стає "потреба" в спілкуванні. Будь-які, навіть начебто незначні несприятливі чинники, які діють в цьому періоді, можуть відбитися на розвитку мовлення дитини.

II період (3 роки). Коли інтенсивно розвивається зв'язне мовлення, що вимагає великої узгодженості в роботі центральної нервової системи.

III період (6–7 років). Початок розвитку писемного мовлення. Дуже зростає навантаження на центральну нервову систему дитини. Будь-які порушення мовної функції, наявні у дитини, в ці критичні періоди проявляються найсильніше. Крім того, можуть виникнути і нові мовні розлади.

Дитина не говорить 

Від спілкування з вами дитина повинна отримувати задоволення. Грайте з дитиною в ігри, які їй цікаві і за її правилами. І поступово беріть ініціативу на себе. Не вимагайте від дитини мови. Приймайте її такою, якою вона є. ? Будьте послідовні у своїх діях. Визначте для себе де: МОЖНА, НЕ МОЖНА, ТРЕБА. Навчіть дитину навичкам самообслуговування – це дуже важливо. Зібрати іграшки, поставити чашку в раковину, одягнутися, зачесатися – все це під силу дітям 2–3 років. Розмовляйте з дитиною якомога більше. Ставте питання, на які можна відповісти вказівним жестом або показати предмет. Поменше телевізора і планшета, побільше спілкування, читання книг, прогулянок, спільних ігор. ОБОВ'ЯЗКОВІ заняття фізкультурою. Піднімайтеся пішки, а не на ліфті, ходіть по бордюрах, стрибайте, перекидатися, бігайте, плазуйте і т. д.

Автоматизаційні навички

Зазвичай логопед займається з дитиною 2 рази в тиждень по пів години (в залежності від віку дитини). Очевидно, що про автоматизацію навичок при такій частоті і тривалості занять не може бути й мови. Адже часто у батьків немає можливості приділити достатньо часу для занять вдома. Як же автоматизувати навик? Не потрібно спеціально планувати 15–20 хв часу в день, щоб сісти з дитиною і відпрацювати всі домашні завдання. Можна все робити на ходу! Наприклад, йдемо в садочок і по дорозі шукаємо все, що має звук, який поставив вашій дитині логопед. Наприклад: «Л». Або нехай дитина збере шишки, і скільки вона їх набере, стільки раз нехай проричить. Або запропонуйте дитині викласти букву «Р» з камінчиків, паличок, листочків. Ось так, фактично граючи з дитиною, ви будете автоматизувати навик поставленого логопедом звуку. І завдяки цьому зможете скоротити кількість занять, зекономити кошти, і досягнете швидко поставленої мети швидше! Ось так, протягом дня під час інших справ, можна знаходити можливість для коротких завдань-ігор.

Фонематичні процеси

До фонематичних процесів належить: слухова увага, фонематичний слух, фонематичне сприйняття, звуковий аналіз і синтез. В чому різниця цих понять? І в чому їх роль для мовної діяльності. Слухова увага – вміння визначати на слух звучання і напрям звуку. Фонематический слух – механізм, який дає можливість почути фонему, почути саме мову людини і проаналізувати: каже це дитина або дорослий, каже він голосно або тихо і т. д. Наприклад, слухаючи промову американки, ми розуміємо: це молода дівчина, вона розповідає щось радісно, пошепки, але не знаємо мови. Фонематичне сприйняття – вже вміння аналізувати звуки мови. Чуємо фонему й розуміємо, що це саме ця фонема («банан», а не «Ваван», «кит», а не «кіт»). Звуковий аналіз і синтез – це вміння виділяти слова з мовленнєвого потоку, чітко вимовляти окремі слова; розподіл слова на склади та чітка вимова складів; виділення наголошеного складу; вимова слова з посиленим наголосом; ділити слова на склади; добір слів з потрібним звуком і т. д.

Фонематичний слух

Слух буває: фізичний (немовний), фонематичний (мовний), музичний. Фонематичний слух відноситься до фонематичних процесів. Фонематический слух – це механізм, який дає можливість почути фонему (мовний звук), почути мову ЛЮДИНИ. Коли з'явилася мова, тоді і з'явився фонематичний слух (все між собою зв'язано). Для розвитку фонематичного слуху використовуємо ігри та вправи по визначенню: тембру голосу (чи говорить це жінка, чоловік, дитина,старий, молодий і ін.). Темпу мови (як говорить: повільно або швидко). Висоти голосу (тихо або голосно, шепоче або кричить). Ігри для розвитку фонематичного слуху: ігри з дзвониками (вгадай, який дзвоник звучав), (вгадай, який дзвоник звучав першим), (відтвори послідовність звучання дзвоників). Так ми тренуємо пам'ять, увагу та музичний слух. "Де плескали в долоні?"Дитина стоїть посеред кімнати із заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати та плесніть в долоні. Дитина, не розплющуючи очі, повинна вказати напрямок, звідки вона почула плеск. "Вгадай, хто покликав". В цій грі беруть участь не менше 2–3 дітей або членів сім'ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав. Такі ігри дуже корисні і вони подобаються діткам.

До яких спеціалістів потрібно звернутися, 

якщо дитина заїкається?

Які спеціалісти або фахівці допоможуть? НЕВРОЛОГ – це перший фахівець, до якого звертаються батьки дитини, яка заїкається. Він може провести діагностику, призначити медикаментозне лікування, поговорити з батьками про правильний режим дня. На жаль, хороших неврологів дуже мало, інші діють за загальною схемою: вітаміни, можливо, ноотропи.

Окрім заїкання, можуть виникнути інші проблеми, пов'язані з центральною нервовою системою, які можуть погіршити саме стан дитини та її батьків. ПСИХОЛОГ – це зазвичай останній фахівець, до якого доходять батьки. Адже усвідомити і прийняти проблему дуже і дуже непросто, а особливо таку, яка стосується не тільки самої дитини, а й сім'ї в цілому. Що він може: дізнатися причину початку запинок, опрацювати з батьками і з дитиною окремо найбільш тривожні моменти, налагодити гармонійний сімейний фон у сім'ї.