«Я – вчитель!» - завжди промовляю ці слова з особливим почуттям. Я бачу свою задачу в першу чергу в тому, щоб виховати людину, яка вміє мислити, співпереживати і співчувати,аналізувати свою діяльність та робити висновки.
Чому я вирішив стати вчителем? Мабуть, тому, що це одна з найбільш творчих професій. Вона поєднує у собі науку та мистецтво у найрізноманітніших варіантах, часто споріднюючись з працею письменника, режисера – постановника, актора, педагога, психолога та науковця.
В школу працювати прийшов за покликанням душі і велінням серця. Люблю дітей, радію кожному їхньому успіху, тішуся хоч і невеликими, але такими важливими для всіх нас результатами. Знаю, що в умовах сучасного суспільства та, зважаючи на особливості шкільної молоді, дуже важливо бути самому творчою особистістю та вміти створити на уроках творчу атмосферу. Тому я звертаюся до найбільш доцільних методів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів: дискусії, рольові ігри, метод проектів та використання мультимедійних технологій.
Кожен урок для мене – подія, відкриття, свято праці та творчості, пізнання істини, вибір власної позиції, формування правового світогляду
Впевнений, що вчити і виховувати може лише той, хто сам наполегливо вчиться. Вчителю просто необхідно багато вчитись, опановувати нові технології. Постійно, кожен день іти далі, пізнавати нове. Інтерес до вчителя і його предмету зникає тоді, коли його самого перестає цікавити те, чого він навчає. Вчитель сам повинен бути готовий вчитися із задоволенням. Досконалість не знає меж, а отже, і самовдосконалення, і робота над собою -нескінченні.
Моя робота – улюблений спосіб пізнання, творчочті, спілкування, самовираження. Мої учні – однодумці, що довірили мені частку своєї долі. Всім цим намагаюся розпоряджатися мудро, й тільки в цій роботі бачу себе. Не уявляю свого життя без допитливих дитячих очей, лагідних усмішок, без радощів перших успіхів.
Учитель - це покликання, учительство - це служіння, а не робота.