28.08.2025
Цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності з Європою в пам’ятанні про ту страшну трагедію в історії людства. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті. Заохочуємо використовувати його під час публічних заходів і в тематичних матеріалах. Як самостійно виготовити мак, дивіться у відеоінструкції та схемі. https://uinp.gov.ua/
Гасло кампанії “Пам’ятаємо! Перемагаємо!” Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. І також ми розуміємо, що героїзація і романтизація війни призводить до ескалації нових конфліктів.
Джерело:Український інститут національної памяті https://uinp.gov.ua/
29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Важливі акценти
Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.
Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.
Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України.
Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.
Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.
Історична довідка
Перша незалежність
У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Українська Народна Республіка.
Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. У ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.
7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Напередодні бою
Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України.
Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з'єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ.
На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".
Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.
Перші кіборги
29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб.
Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.
Брестський мирний договір
Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:
визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;
перехід Холмщини та Підляшшя до складу України; Східна Галичина та Буковина мали бути виділені в окремий коронний край Австро-Угорщини;
кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;
відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;
обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;
постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншу сільгосппродукцію та промислову сировину.
Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала найрадикальніші закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.
Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися в місто. Розгорнулося мародерство і полювання на українських чиновників, офіцерів, усіх “підозрілих”. Жертвами “червоного терору” стали декілька тисяч киян. Вже наприкінці лютого 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ українці почали звільнення України від більшовиків. У квітні було звільнено майже всю Україну.
Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
22.01.2025
Наказ Міністерства освіти і науки України від 30 вересня 2024 р. № 1391
06.01..2025
Відповідно до стратегії розвитку комунального закладу «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської обласної ради на 2024 рік,
28 серпня відбувся онлайн-захід Діалогова платформа: «Освітянський дайджест – упевнений старт» для вчителів (викладачів) історії, громадянської освіти, етики, інтегрованих курсів освітньої галузі «Громадянська та історична»
02.09.2024
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ
В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
14.06.2024
2024 рік ЮНЕСКО оголосила роком Сергія Параджанова, на честь його 100-літнього ювілею.
Він володар 28 призів на міжнародних фестивалях у 21 країні.
Після виходу кінострічки «Тіні забутих предків» режисер став славетним.
Історія неймовірної любові Івана та Марічки вразила світ.
Нині через 50 років після сфабрикованного судилища над Сергієм Параджановим, що сидів у російській в’язниці за український націоналізм, його реабілітували. Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович сповістив: «Національна комісія з реабілітації реабілітувала кінорежисера, якого вважають одним із засновників українського поетичного кіно». Розгляд справи підтримав Офіс президента України, Українська Гельсінська спілка з прав людини.
«Україна — це моя друга батьківщина. Там я створив свій перший шедевр «Тіні забутих предків», - так казав Сергій Параджанов, кінорежисер світової слави.
11.01.2024
10.05.2024
12 жовтня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за резолюцію, яка визнає Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
Рішення ухвалили 73 голосами «за» і одним «проти» .
«У світлі цих міркувань асамблея ухвалює визнати Голодомор актом геноциду, спрямованим на руйнування основ української нації, мови та культури, і вшановує пам'ять його жертв», - йдеться у документі.
Також ПАРЄ закликала всі парламенти держав-членів Ради Європи та інші парламенти наслідувати цей приклад.
Загалом станом на 27 липня 2023 року Голодомор визнали геноцидом 28 держав: Австралія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Грузія, Еквадор, Естонія, Ісландія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Люксембург, Мексика, Молдова, Німеччина, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, США, Угорщина, Франція, Хорватія та Чехія, а також Європейський парламент
За два дні тут розстріляли майже 34 тисячі київських євреїв. Це було одне з найбільших масових убивств цивільних, вчинене нацистами під час Другої світової війни. Згодом Бабин Яр став символом «Голокосту від куль». Упродовж двох років німецької окупації маховик смерті, розгорнутий нацистами у Бабиному Яру, забрав життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору.
Український інститут національної пам’яті, Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» та Світовий Конґрес Українців започаткували проведення спільного міжрелігійного заходу (молитви) на вшанування пам’яті загиблих з участю глав церков та духовних лідерів іудейських релігійних громад.
Вчителі історії ліцеїв міста Житомира в рамках «Доброї практики» долучилися до презентації книги Олександра Тарабукіна, Андрія Петраускаса, Сергія Хоменка «Древлянські гради: городища і замчища Житомирщини».
Усі учасники заходу отримали для використання в освітньому процесі книжку та карту з QR-кодами кожного об’єкта, завдяки чому можна дізнатися більше про городища.
Дякуємо за цікаву змістовну презентацію та подвижницьку діяльність Сергієві Хоменку.
30.05.2024
Лише за офіційними даними, з Кримського півострова було примусово вивезено понад 191 тис. татар. У дорозі під час депортації загинуло 7 889 кримських татар. Є інформація, що у дні депортації та у наступні півтора роки загинуло 46,2% населення, майже кожен другий татарин.
15 травня виповнюється 150 років від дня народження очільника Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
Українська Держава (29 квітня – 14 грудня 1918 року), очолювана Скоропадським, була однією з форм української державності й одним з етапів національно-визвольних змагань. Історики по-різному оцінюють постать гетьмана. Проте без знань про нього та період його правління неможливо сформувати вичерпне уявлення про Українську революцію 1917–1921 років, яка є важливою віхою в історії української державності. А частина інституцій, створених в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського, продовжили свою роботу і є частиною культурного простору сучасної України.
Факти з життя Павла Скоропадського
15.05.2024
Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.
Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
08.05.2024
31.03.2024
Володимир Вернадський прославився на весь світ як непересічний мислитель, природознавець та засновник цілої низки нових галузей світової науки — геохімії, біогеохімії, радіогеології.
За своїм фундаментальним внеском у науку видатного вченого порівнюють з Ісаком Ньютоном та Альбертом Ейнштейном. Провівши значну частину часу поза межами України, Володимир Вернадський завжди залишався палким патріотом, передбачивши щасливе майбутнє українського народу, який обов’язково посяде гідне місце в Європі та світі.
12.03.2024
1 березня 2024 року виповнюється 81 років Корюківській трагедії.
Український Інститут національної пам'яті
Селище Корюківка на Чернігівщині було найбільшим населеним пунктом у Європі, який під час Другої Український Інститут національної пам"яті світової війни повністю знищили нацисти під час каральної операції.
Нацистська каральна акція щодо жителів Корюківки відбулася 1–2 березня 1943 року: воєнні злочинці вбили 6700 людей та спалили 1290 будинків.
На 1943 рік – вісім десятиліть тому – припадає найбільше спалених нацистами сіл під час німецької окупації України.
Український інститут національної пам’яті закликає медіа, органи державної влади й місцевого самоврядування згадати про ці трагічні події та вшанувати пам’ять жертв.
Україна належить до тих держав, які зазнали найбільших втрат внаслідок Другої світової війни та дій Третього Рейху. Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських землях.
Спалення населеного пункту поза зоною бойових дій, що означало також невибіркове й тотальне вбивство його жителів, здійснене з каральною метою – окремий вид воєнних злочинів нацистів щодо цивільного населення на окупованій ними території в часи Другої світової війни.
Корюківська трагедія стала найбільшою в Європі. Але для України така велика кількість жертв не була винятковою. У спаленому селі Козари Чернігівської області вбито 3908 селян. У селі Копищі на Житомирщині – до 3 тисяч; майже стільки ж у селі Кортеліси на Волині та навколишніх хуторах.
З 1941-го по 1944 рік в Україні нацистські каральні загони знищили вогнем понад 50 тисяч цивільних у понад 670 населених пунктах.
Тож Корюківська трагедія – національний символ скорботи за всіма загиблими у всіх українських селах, знищених нацистськими окупантами в 1941–1944 роках.
У Радянському Союзі пам’ять про Корюківську трагедію не стала одним із символів нацистських злочинів. Вона почала відроджуватися вже в незалежній Україні.
Чому для нас важлива ця памʼять? Серед іншого вона допомагає краще зрозуміти війну, яку сьогодні Росія веде проти нашої держави. Спалюючи цілі села та брутально вбиваючи всіх жителів – від дітей до людей літнього віку, нацисти мали єдину мету – залякати й упокорити. Те ж мають на меті російські окупанти, вдаючись до тактики ракетного терору проти українців.
І злочин нацистів у Корюківці, й сучасні злочини росіян у Бучі, Ізюмі, інших окупованих містах свідчать про однакову злочинну природу їхніх організаторів – гітлерівського нацистського та путінського неонацистського режимів. Масовий терор проти цивільного населення – чи то знищенням сіл, чи то ракетними ударами та вбивствами – такі режими використовують з метою залякування суспільства, його упокорення.
Й очільники, й військовослужбовці РФ демонструють готовність знищувати цілі населені пункти, вбивати населення для захоплення і закріплення на тій чи іншій території. Цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури російським агресором є таким же злочином проти мирного населення, як і дії нацистів у роки Другої світової війни.
Історична довідка
З 1923 року Корюківка була селищем міського типу. Під час Другої світової війни на околицях селища активно діяли радянські партизани.
У ніч на 27 лютого 1943 року партизани зі з’єднання Олексія Федорова за наказом його заступника Миколи Попудренка розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, звільнили в’язнів, членів партизанських родин.
У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури в місті Конотопі Байєр Бруно Франц віддав наказ про знищення Корюківки. Виконала злочинний наказ Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка сформувала збірний каральний загін з військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ї легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань, що складалися з колаборантів – громадян СРСР. Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а. Ця ж зондеркоманда 29 і 30 вересня 1941 року розстріляла в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисячі євреїв.
Офіційна мета знищення Корюківки – «помста й залякування».
Каральний загін прибув зі Сновська в Корюківку вранці 1 березня 1943 року. Населений пункт оточили, а всіх жителів групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали.
Цього дня найбільше людей вбили у приміщенні ресторану в центрі міста – до 500 осіб. Одночасно до 10 легкових машин із карателями прочісували всі хати й околиці Корюківки та вбивали людей у помешканнях і на вулицях. Опісля будинки, де відбулися розстріли, підпалили.
Каральна операція тривала й наступного дня, 2 березня. А через тиждень, 9 березня, окупанти повернулися, щоб допалити Корюківку та добити вцілілих.
У той час за 15 кілометрів від селища перебували близько 3 тисяч радянських партизанів зі з’єднання Федорова. Вони не прийшли на допомогу населенню і навіть не спробували захистити їх від 300–500 карателів.
Наслідки нацистського злочину в Корюківці:
вбито близько 7 тисяч мешканців (в «Акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників» вказана цифра 6700 осіб),
спалено 1290 будинків.
Серед встановлених вбитих 704 дітей та підлітків, 1097 жінок. Серед загиблих, яких змогли ідентифікувати, найбільше українців – 1715, росіян – 94, поляків – 4, по одному угорцю, чеху та білорусу.
За підрахунками Українського інституту національної пам’яті, за час нацистської окупації України свідомо знищено понад 670 населених пунктів на території 16 сучасних областей України та Автономної Республіки Крим. Жертвами таких каральних операцій стали щонайменше 50 828 людей.
Знищення Корюківки є наймасштабнішою в Європі каральною акцією нацистів у Другій світовій війні, під час якої повністю знищене поселення з усіма мешканцями.
Інші відомі спалення населених пунктів:
Лідице в Чехії: 10 червня 1942 року вбито в селищі й замордовано у концтаборі 320 осіб,
Кортеліси на Волині: 23 вересня 1942-го в селі вбито 2875 осіб,
Козари на Чернігівщині: 11 березня 1943 року в селі знищено 3908 осіб,
Хатинь у Білорусі: 22 березня 1943-го в селі вбито 149 осіб,
Орадур-сюр-Глан у Франції: 10 червня 1944-го у селищі вбито 642 особи.
Керівництво СРСР та радянської України не вшановувало на державному рівні пам’ять жертв Корюківки та подібних трагедій в Україні. Таким чином замовчувався і той факт, що радянський партизанський рух не захищав власне цивільне населення від ворожих репресій. Тільки в незалежній Україні почалося серйозне дослідження цих трагедій та системна політика меморіалізації жертв нацистських злочинів на державному рівні.
01.03.2024
21.02.2024
Вшанування чину оборонців Крут – важлива частина нашої національної пам’яті, яка нагадує, що державність без армії неможлива. Хоробрість та жертовність крутянців зробила їх символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. Водночас довгий час бій під Крутами був оповитий низкою міфів. Найпоширенішим був міф про те, що армії Муравйова протистояли 300 слабко підготованих студентів і гімназистів. Насправді ж у бою під Крутами брали участь понад 500 вояків і 20 старшин. На озброєнні мали гвинтівки, 16 кулеметів, які підтримував саморобний бронепоїзд – 76-міліметрова гармата, встановлена на залізничній платформі. Більшість вояків-крутянців були вихованцями вищих військових навчальних закладів і мали достатньо вишколу, щоб під командуванням досвідчених старшин брати участь у бою. Під Крутами загинули, за різними оцінками, 70–100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти, які потрапили в полон і були вбиті. Натомість з боку більшовиків загинули щонайменше 300 вояків. Що рідко згадувалося приналежно до бою під Крутами, так це його геополітичний контекст і значення. Бій українських воїнів проти більшовицької армії біля залізничної станції на Чернігівщині затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для підписання Брестського мирного договору з країнами Четверного Союзу. Це означало визнання самостійної Української Народної Республіки субʼєктом міжнародних відносин.
27.01.2024
Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки
Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.
Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.
Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання в одну державу Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.
Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Тому у XX столітті українці змушені були продовжувати боротьбу за неї, аж до відновлення незалежності в 1991-му.
15.03.2024
14.03.2024
На інтерактивній карті систематизується інформація про:
втрати окупаційних військ: знищену техніку та живу силу ворога,
полонених окупантів,
воєнні злочини, викрадення людей, мародерство росіян в Україні,
українських біженців,
спротив мешканців, які опинилися на тимчасово окупованих територіях.
10.03.2024
Ресурс доступний за посиланням: https://wartoday.info/
349 років тому, 12 грудня 1674 р., в Києво-Печерській друкарні вийшов "Синопсис" - перший короткий нарис історії України, який протягом майже двох століть слугував як підручник. У XVII-XIX ст. він перевидавався близько 30 разів.
"Більшість істориків сходяться на думці, що його автором був архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель.
"Синопсис" замислювався як своєрідна історична енциклопедія, а не хроніка або літопис. Автор систематизував і коротко виклав різні події та історичні концепції, версії, не виказуючи свого до них ставлення.
"Синопсис", перш за все, повинен був допомогти у читанні Києво-Печерського патерика та інших церковних творів.
Автор описав події від найдавніших часів до середини XVII ст.: У книзі розповідається про походження слов’ян, хрещенні киян у р. Почайна у 988 р., боротьбу з турками, татарами і т.д.. Окремо була викладена історія Києво-Печерської лаври, а в додатку вміщено перелік руських князів і польських воєвод в Україні, українських гетьманів та київських митрополитів.
У 1678 р. і в 1680 р. "Синопсис" перевидали і додали події вже XVII століття. У цілому ж книга перевидавалася близько 30 разів і була переведена на грецьку, латинську і румунську мови. А до сер. XIX в. "Синопсис" використовувався у всіх навчальних закладах як підручник з історії України."
17.02.2024