Самовиховання. Етапи самовиховання.
Чинники, від яких залежить характер людини
Характер людини залежить від спадковості, виховання та самовиховання.
Деякі риси характеру разом із особливостями зовнішності ми отримуємо у спадок від своїх предків. Але важливим є виховання, що визначається суспільним устроєм країни, сімейними та шкільними традиціями, обставинами життя.
Самовиховання характеру передбачає критичну самооцінку і в подальшому звільнення від негативних та набуття бажаних рис характеру.
Для самовиховання важливо обрати приклад для наслідування. У нашому підручнику є розповіді про видатних людей, чиє життя, вчинки і характери заслуговують на вашу увагу; можливо хтось із цих людей стане для вас прикладом.
На формування характеру людини також впливає сім'я. Батьки, бабусі й дідусі стають для нас наставниками у дитячі роки, і можливо, на все життя.
Активна громадська діяльність, волонтерство, командна робота сприяють виробленню таких важливих рис характеру, як відповідальність, організованість, витримка, почуття обов'язку.
Юнакам і дівчатам, які займаються спортом, притаманні такі риси, як відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість, принциповість, а особливо самостійність.
Люди із сильним характером у різних сферах діяльності досягають високих результатів, запланованих ще в юності. Такі люди з гідністю долають перешкоди й виклики, самореалізуються, постійно проводять самооцінювання та ставлять перед собою нові цілі.
Алгоритм самовиховання
1. Сформулювати мету самовиховання згідно з самооцінкою характеру.
2. Розробити покроковий план зміни рис характеру.
3. Обрати собі кумира, образ для наслідування або заручитися підтримкою близьких.
4. Знайти для себе стимул рухатися до мети.
5. Зробити перший практичний крок, наприклад, якусь хорошу справу. Причому зовсім не важливо, яку саме, важливий сам факт прояву доброти.
6. Проводити моніторинг своїх досягнень.
7. Фіксувати успіхи та акцентуватися на них.
Важливим аспектом самовиховання є логічне мислення, вміння аналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.
Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому слід залучати школярів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.
Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має.
Успішність процесу самовиховання значною мірою залежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.
Етапи самовиховання:
з'ясування педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання. З цією метою проводять анкетування. На цьому етапі в учнів формують спонукальні мотиви, свідоме ставлення до самовиховання. Насамперед домагаються усвідомлення вихованцем, що його доля залежить не лише від виховної роботи школи, а й від самостійної роботи над собою. Він також повинен збагнути, що самовиховання є його особистою справою і справою суспільства;
поява в учня прагнення до самовдосконалення. Педагог на цьому етапі повинен допомогти сформувати ідеал, до якого слід прагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. З'ясувавши відмінність між собою і своїм ідеалом, вихованець бачить, які риси він має виробити для його досягнення, яких недоліків слід позбутися. У процесі самовиховання учень порівнює себе з ідеалом. Оскільки він сам постійно змінюється на краще, ідеал також потребує вдосконалення, збагачення. Ідеал допомагає йому скласти програму самовиховання. На цьому етапі варто обговорити з учнями окремі фрагменти індивідуальних програм самоосвіти та самовиховання видатних осіб;
початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання. Цей процес здійснюється в різноманітних видах діяльності: навчанні, праці, самообслуговуванні, виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. Педагог допомагає учневі контролювати результати втілених рішень. Згодом зовнішній контроль педагога чи колективу послаблюється, зростають самостійність та ініціатива вихованця.