27 січня - день пам’яті жертв голокосту.
Це не просто дата в календарі.
Це-тиша, в якій чути біль мільйонів.
Це-погляди дітей за колючим дротом, які не встигли вирости.
Це- зламані долі, знищені сім'ї, викреслені життя... лише через те, ким вони були...
ГОЛОКОСТ-всього одне лиш слово,
Та його сенс- пекучий болі жар,
Вбивали всіх...старого і малого,
І мало хто життя порятував.
Голокост – це геноцид євреїв та інших соціальних груп населення, вчинений нацистами під час Другої світової війни.
За даними Українського інституту національної пам’яті, протягом війни було знищено третину усіх євреїв світу – з них 1,5 мільйона жили на території сучасної України. Винищували також психічно хворих людей, інвалідів, військовополонених.
Голокост займає особливе місце в суспільній науці ,як одна із найбільших трагедій в історії людства. Пам’ять про ці події – це не лише про минуле, це про наше сьогодення.
В наші дні (на прикладі російсько-української війни) геноцид євреїв все більше порівнюють з геноцидом українського народу.
В Україні та за її межами Бабин Яр у місті Києві вважається символом нелюдських страждань – місцем трауру, де відбулися масові розстріли мирних людей (переважно єврейської національності) у Другу світову війну.
День пам’яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН від 1 листопада 2005 року–
27 січня. Сьогодні ми запалюємо свічку пам'яті не лише за загиблими. Ми запалюємо її, щоб світ ніколи більше не дозволив ненависті стати законом. Щоб ніколи більше трагедія неповторилася під мовчанням байдужості. Пам'ятаємо.
Схиляється голови.
Ніколи знову