Проблема над якою працюю

Формування мовленнєво-комунікативної компетентності на уроках в початкових класах

  Концепція Нової української школи, новий Державний стандарт початкової освіти акцентує увагу на важливості формування ключових компетентностей молодших школярів. Однією із  найважливіших компетентностей  є досконале вміння  спілкуватися державною мовою. Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання спонукає вчителя формувати мовленнєву компетентність учнів, яка полягає у здатності слухати, розуміти і відтворювати інформацію, читати і розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, переконувати і відстоювати свою точку зору, висловлювати власні думки, створювати зв’язні висловлювання за змістом прослуханого чи прочитаного тексту. Мовленнєва компетентність молодших школярів – поняття комплексне. Воно охоплює систему комунікативно-мовленнєвих умінь, які слугуватимуть учням у процесі мовленнєвої діяльності для розв’язання різноманітних комунікативних завдань.                                                         

     Основою комунікативно-мовленнєвої компетентності є сукупність таких умінь: частково мовленнєві вміння (звуковимовні, орфоепічні, лексичні, граматичні); загальномовленнєві уміння (слухання і розуміння, говоріння, читання, письмо); комунікативні (здатність виконувати мовленнєві дії, спрямовані на розв’язання комунікативних завдань). Коло комунікативно-мовленнєвих умінь, які пов’язані з видами усної мовленнєвої діяльності: адекватно сприймати і розуміти мовленнєве висловлювання (запитання, повідомлення, пояснення, інструкція, текст художнього твору, пізнавальна розповідь ); оцінювати і відтворювати сприйняту на слух інформацію; цілеспрямовано і різнобічно використовувати мовлення в міжособистісній взаємодії з людьми різного віку і статусу (діалогічне мовлення) із дотриманням норм мовленнєвого етикету; визначати тему висловлювання та чітко дотримуватися її меж; планувати, готувати, будувати повноцінні в комунікативному відношенні усні висловлювання, які відображають знання учнів про предмет розмови, їхні думки, почуття, наміри, власне ставлення; реалізувати задум у процесі комунікативно-мовленнєвої діяльності; використовувати найбільш вагомі факти й докази для розкриття теми та основної думки; будувати висловлювання логічно і послідовно, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами та явищами, робити необхідні узагальнення і висновки; обирати тип і стиль мовлення залежно від мети і ситуації спілкування; комунікативно виправдано добирати і доцільно використовувати вербальні і невербальні засоби спілкування відповідно до типу, стилю, жанру висловлювання; створювати власні тексти; удосконалювати власне і чуже висловлювання. контролювати результати власної комунікативно-мовленнєвої діяльності.                                                             Основними  формами формування мовленнєво- комунікативних умінь у здобувачів освіти початкової школи, на мою думку, є:  висловлювання підготовлені і непідготовлені; переказ; розповідь; коментування; повідомлення; відгук; формулювання запитання; відповідь на запитання; аргументація; доведення і спростування; висловлення й обґрунтування власної думки , бесіда вчителя з учнем, учнів у парі чи у групах; дискусія; відповіді на запитання; рольова гра; театралізація; бліц-турнір; відкритий мікрофон; захист проекту .   Для  цього активно використовується співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв’язання проблем, формування мовленнєвих здібностей, умінь планувати свою діяльність, критично міркувати тощо.

На своїх уроках , для організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, часто пропоную групову форму роботи, яка значно розширює можливості співробітництва учнів, активізує й розвиває комунікативно-мовленнєві вміння і здібності, активізує потенційні можливості учнів, формує позитивне ставлення до навчання, забезпечує його мотивацію.                                                                                            Складниками мовленнєвої компетентності здобувача освіти початкової школи я вважаю : аудіативні уміння, діалогічне мовлення, монологічне та усне мовлення, навичка читання, писемне мовлення. Прийомами розвитку мовленнєво-комунікативної компетентності, на мою думку, є написання творів, переказів, активізація словника учнів, робота в малих групах, створення проблемних ситуацій, творчі вправи та завдання, складання казок, віршів, діалогічне мовлення, подорожі, рольові ігри та нестандартні уроки.                                                                     

     Для формування мовленнєвих умінь я пропоную учням такі види завдань:

     Завдяки завданням такого виду у роботі задіяні усі учні класу; здобувачі освіти навчаються працювати у команді; формується доброзичливе ставлення до опонента ; кожна дитина має можливість пропонувати свою думку; створюється «ситуація успіху»; за короткий час опрацьовується велика кількість матеріалу; формуються навички толерантного спілкування; вміння аргументувати свій погляд, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Інтерактивні технології , які я використовую на уроках української мови для розвитку мовленнєво- комунікативних навичок:

  Для розвитку мовленнєво- комунікативних навичок чудовий результат, на мою думку, дають такі види діяльності: читання для когось, читання для себе, робота із словниками, письмо для себе.

    Отже, формування мовленнєвої компетентності молодших школярів є надважливою для становлення активної, творчої та комунікабельної особистості. Учні з добре розвиненим мовленням не бояться висловлювати власну думку, сміливо проявляють творчість, дають розгорнуті відповіді на питання, оволодівають вміннями комунікувати рідною мовою, здатні відчувати красу слова.