Що робити при панічній атаці? Ділимося порадами від Светлана Ройз.
*Покладіть руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукайте по цьому місцю.
*Потріть кінчик носа.
*Надавіть не сильно на очні яблука з двох боків.
*Якщо є, де лягти, ляжте на спину і зробіть рухи ногами - як велосипедні.
*Сконцентруйтеся на диханні – одну руку складіть як човник і накрийте нею губи, іншу руку покладіть на живіт. Видих - рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота.
*Допомагає ще вода із содою - гаряча вода й одна чайна ложка соди. Зробіть один-два ковтки - більше не треба.
*Змащуйте губи, сполощіть рот водою.
*Витягуйте якомога далі язика - ніби намагаючись торкнутися грудної клітини.
*Подивіться вправо, не повертаючи голови, - якомога далі на 15-20 секунд, потім переведіть погляд прямо, потім подивіться вліво - якомога далі, потім знову прямо.
*Розітріть тіло.
*Точка паніки знаходиться між підмізинним пальцем та мізинцем – розітріть цю точку.
*Покладіть руки на ребра, відчуйте, як вони при диханні розширюються, підіймаються.
*Розітріть руки, прикладіть до нирок.
Необов’язково робити всі ці дії – достатньо вибрати ті, що найбільше підходять для вас.
Війна є травмівною подією, що викликає відчуття безпорадності й незахищеності, впливаючи на мислення людини та її ставлення до світу, спричиняючи хронічні стресові розлади. Це, безперечно, складний час і для вчителів, які попри стрес та небезпеку продовжують проводити заняття у дистанційному режимі, і для дітей, частина з яких були змушені покинути свої домівки.
«В умовах війни педагогам, як ніколи, потрібна підтримка психологів, — поради, як працювати з дітьми та як самим впоратися зі стресом. Адже якість освіти сьогодні багато в чому залежить від того, наскільки вчитель розуміє процеси, що відбуваються з учнями, уміє аналізувати, як втрата рідних, вимушене переселення та інші психологічні травми впливають на їхню здатність навчатися», — зазначив Голова Державної служби якості освіти Руслан ГУРАК.
Серія відеолекцій складається з 11-ти тем, у яких психологи-практики, гештальт-терапевти, які працюють із травмами війни з 2014 року, дають відповіді на питання, як:
проводити уроки під час війни;
говорити з дітьми про війну та її новини;
допомогти дитині пережити втрату;
допомогти учням розуміти й висловлювати свої емоції;
створити безпечний простір на онлайн-уроці;
не допустити конфлікту під час уроку.