Творчість

Як відомо, Джордж Гершвін був композиторм, що працював із джазом та вдало поєднував його із класичною музикою.

У цьому сенсі цікаво висловився відомий диригент Вальтер Дамрош: «Багато композиторів ходили навколо джазу, як кішка навколо миски з супом, чекаючи доки він охолоне, і тоді вони зможуть поласувати, не обпікаючи собі язики, які так звикли до прохолодної дистильованої рідини, приготованої кухарями з класичної школи. Леді Джаз, одягнена в інтригуючи ритми, протанцювала через увесь світ, досягнувши до ескімосів на Півночі та полінезійців на Півдні. Але у всіх своїх подорожах, незважаючи на захоплюючу популярність, вона не зустріла лицаря, який зміг би підняти її до такого рівня, щоб бути допущеною у респектабельну музичну спільноту. Джордж Гершвін, здається, зміг звершити диво. Він зробив це сміливо, одягнувши вкрай незалежну і дуже свавільну молоду леді в класичну сукню Концерту. При цьому він ні на йоту не позбавив чарівності її постать. Він – принц, який, взявши Попелюшку за руку, відверто оголосив про неї перед усім світом як про принцесу, незважаючи на гнів її заздрісних сестер»

Пізніше, коли Джордж досягнув визнання, він писав: «Джаз – це музика. Її пишуть тими ж нотами, якими писав Бах… Джаз – це вираження енергії Америки… Джаз – обличчя Америки, в тому сенсі, що він по-своєму виразив нас самих. Це чисто американське мистецтво, яке залишиться жити, не обов’язково у вигляді джазу як такого, але, без сумніву, так чи інакше, залишить слід у музиці майбутнього… Я вважаю джаз народною музикою, що володіє великими можливостями. Більше, ніж будь-який інший стиль музичного фольклору, джаз увійшов в тіло та кров американського народу. Я переконаний, що він може стати основою для симфонічних творів…»