Embedded Files
Західнополіський діалект, один із трьох говорів поліського наріччя, охоплює територію Волинської та суміжної західної частини Рівненської областей. Серед трьох північних діалектів західнополіський виразно протиставлений двом іншим рефлексацією давніх *о, *е, *ě, *ę, що дозволило Ю. Шевельову зауважити, що між східно- та середньополіськими зонами існують лише незначні фонетичні відмінності, проте, унаслідок інтенсивних південних впливів, різниця між східно-, середньополіським і західнополіським діалектними регіонами разюча.
Західнополіський діалект, один із трьох говорів поліського наріччя, охоплює територію Волинської та суміжної західної частини Рівненської областей. Серед трьох північних діалектів західнополіський виразно протиставлений двом іншим рефлексацією давніх *о, *е, *ě, *ę, що дозволило Ю. Шевельову зауважити, що між східно- та середньополіськими зонами існують лише незначні фонетичні відмінності, проте, унаслідок інтенсивних південних впливів, різниця між східно-, середньополіським і західнополіським діалектними регіонами разюча.
На відміну від середньополіського та східнополіського говорів, стверджує В. Мойсієнко, західнополіський певної монолітності (однаковості) не становить. Складний процес історичного розвитку, зокрема трагічні події ХХ ст. (дві світові війни, виселення й переселення корінних мешканців, перекроювання кордонів тощо) призвели до того, що в складі західнополіського діалекту побутують три великі говіркові групи: волинсько-поліська (територія центру та півночі Волинської та сусідніх районів Рівненської області), берестейська (південь, центр та захід Брестської області Республіки Білорусь) та підляська (північно-східна частина Люблінського та південно-східна Підляського воєводств Республіки Польща).
На відміну від середньополіського та східнополіського говорів, стверджує В. Мойсієнко, західнополіський певної монолітності (однаковості) не становить. Складний процес історичного розвитку, зокрема трагічні події ХХ ст. (дві світові війни, виселення й переселення корінних мешканців, перекроювання кордонів тощо) призвели до того, що в складі західнополіського діалекту побутують три великі говіркові групи: волинсько-поліська (територія центру та півночі Волинської та сусідніх районів Рівненської області), берестейська (південь, центр та захід Брестської області Республіки Білорусь) та підляська (північно-східна частина Люблінського та південно-східна Підляського воєводств Республіки Польща).
Ядро Західного Полісся становлять волинсько-поліські говірки, які, на відміну від підляських і берестейсько-пінських, зазнали меншого впливу польської та білоруської / російської мов.
Ядро Західного Полісся становлять волинсько-поліські говірки, які, на відміну від підляських і берестейсько-пінських, зазнали меншого впливу польської та білоруської / російської мов.
Фонетичні особливості говірок Волинського Полісся відтворені на картах запропонованого нижче атласу.
Фонетичні особливості говірок Волинського Полісся відтворені на картах запропонованого нижче атласу.
Територія дослідження
Територія дослідження
За картами II тому Атласу української мови волинсько-поліські говірки охоплюють територію, що з півночі та заходу відмежована державним кордоном України. Загальновизнана південна межа волинсько-поліських говірок проходить уздовж умовної лінії між містами Устилуг – Володимир – Луцьк – Рівне. Східна межа – середина межиріччя Горині й Стиру. У пропонованому атласі східну й південну межі говірок ВП віднесено приблизно на 50–70 км на схід і південь від загальновідомих кордонів Волинського Полісся, що дозволило охопити й говірки перехідного типу до середньополіських і волинських.
За картами II тому Атласу української мови волинсько-поліські говірки охоплюють територію, що з півночі та заходу відмежована державним кордоном України. Загальновизнана південна межа волинсько-поліських говірок проходить уздовж умовної лінії між містами Устилуг – Володимир – Луцьк – Рівне. Східна межа – середина межиріччя Горині й Стиру. У пропонованому атласі східну й південну межі говірок ВП віднесено приблизно на 50–70 км на схід і південь від загальновідомих кордонів Волинського Полісся, що дозволило охопити й говірки перехідного типу до середньополіських і волинських.
Джерельна база
Джерельна база
Основу скартографованої інформації становлять експедиційні записи автора, зроблені впродовж 2013–2023 років, що охоплюють 136 н. пп. Волині та Рівненщини, зв’язні розповіді респондентів і відповіді на запитання, записані від 200 інформаторів, народжених у 30-х (рідше 20-х) – на початку 40-х років XX ст. Збільшення рівня грамотності населення та щорічне зменшення кількості типових носіїв уже помітно вплинуло на місцеві говірки (у деяких н. пп. нам не вдалося відшукати респондента відповідного віку, який би послуговувався говіркою, а не кодифікованою формою мови), тому для ґрунтовнішого аналізу говіркової фонетичної системи Волинського Полісся до аналізу залучено всі доступні матеріали із зазначеної території: 68 аудіо- та відеозаписів із фонофонду Західнополіського ономастико-діалектологічного центру факультету філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки, розміщених на «Фонокарті західнополіського говору та суміжжя»; 17 текстів зі збірника Г. Аркушина «Голоси з Волинського Полісся»; 2 тексти зі збірника «Скарби українських говорів: тексти про борщ»; структурована інформація про говірку с. Липне на Ківерцівщині, вивчену та описану Ю. Громиком у монографії «Наша байка зусьом начча».
Основу скартографованої інформації становлять експедиційні записи автора, зроблені впродовж 2013–2023 років, що охоплюють 136 н. пп. Волині та Рівненщини, зв’язні розповіді респондентів і відповіді на запитання, записані від 200 інформаторів, народжених у 30-х (рідше 20-х) – на початку 40-х років XX ст. Збільшення рівня грамотності населення та щорічне зменшення кількості типових носіїв уже помітно вплинуло на місцеві говірки (у деяких н. пп. нам не вдалося відшукати респондента відповідного віку, який би послуговувався говіркою, а не кодифікованою формою мови), тому для ґрунтовнішого аналізу говіркової фонетичної системи Волинського Полісся до аналізу залучено всі доступні матеріали із зазначеної території: 68 аудіо- та відеозаписів із фонофонду Західнополіського ономастико-діалектологічного центру факультету філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки, розміщених на «Фонокарті західнополіського говору та суміжжя»; 17 текстів зі збірника Г. Аркушина «Голоси з Волинського Полісся»; 2 тексти зі збірника «Скарби українських говорів: тексти про борщ»; структурована інформація про говірку с. Липне на Ківерцівщині, вивчену та описану Ю. Громиком у монографії «Наша байка зусьом начча».
У 2023 році розроблено першу інтерактивну звукову карту, яку презентовано на міжнародній науковій конференції "Ad fontes. Джерела діалектологічних студій" (листопад 2022 року). Мапа демонструє зміну наголошеного [е] > [а] у південно-західній частині Волинського Полісся - володимирському ареалі, тобто говірках на 50-70 км на південь від м. Володимира Волинської області. Створенню інтерактивної звукової карти передувала потреба позначити зону поширення явища та відтворити інформацію про специфіку перехіду [е] > [а], який уже малофіксований у сучасних говірках Волинського Полісся. Для дослідження зміни [е] > [а] використано інформацію, зібрану з кількох джерел: власні записи, "Фонокарта західнополіського говору та суміжжя", збірники "Скарби українських говорів: тексти про борщ" та Г. Аркушина "Голоси з Волинського Полісся", праці В. Покальчука, А. Залеського, Г. Шила. Можливості електронного картографування дозволили додати розлогі коментарі з вказівкою на джерело та час фіксації явища, продемонструвати лексеми, у яких воно засвідчено, та прослухати кількасекундні файли, вирізані із суцільного тексту розповідей респондентів, що демонструють звучання досліджуваного явища. Розгорніть карту, натиснувши на кнопку:
У 2023 році розроблено першу інтерактивну звукову карту, яку презентовано на міжнародній науковій конференції "Ad fontes. Джерела діалектологічних студій" (листопад 2022 року). Мапа демонструє зміну наголошеного [е] > [а] у південно-західній частині Волинського Полісся - володимирському ареалі, тобто говірках на 50-70 км на південь від м. Володимира Волинської області. Створенню інтерактивної звукової карти передувала потреба позначити зону поширення явища та відтворити інформацію про специфіку перехіду [е] > [а], який уже малофіксований у сучасних говірках Волинського Полісся. Для дослідження зміни [е] > [а] використано інформацію, зібрану з кількох джерел: власні записи, "Фонокарта західнополіського говору та суміжжя", збірники "Скарби українських говорів: тексти про борщ" та Г. Аркушина "Голоси з Волинського Полісся", праці В. Покальчука, А. Залеського, Г. Шила. Можливості електронного картографування дозволили додати розлогі коментарі з вказівкою на джерело та час фіксації явища, продемонструвати лексеми, у яких воно засвідчено, та прослухати кількасекундні файли, вирізані із суцільного тексту розповідей респондентів, що демонструють звучання досліджуваного явища. Розгорніть карту, натиснувши на кнопку:
Фонетичний матеріал вирізнений неоднозначністю аналізу та трактування «на слух». Особливо складно інтерпретувати сучасні відповідники наголошених *о, *е, *ě в новозакритих складах у зоні перехідних говірок від волинсько-поліських до середньополіських, тому до карт, на яких відтворено вияви *о, *е, *ě, нижче додано електронні звукові карти, що містять аудіофайли – зразки говіркового мовлення та дозволяють прослухати звучання досліджуваного вияву. Розгорніть карти, натиснувши на кнопку:
Фонетичний матеріал вирізнений неоднозначністю аналізу та трактування «на слух». Особливо складно інтерпретувати сучасні відповідники наголошених *о, *е, *ě в новозакритих складах у зоні перехідних говірок від волинсько-поліських до середньополіських, тому до карт, на яких відтворено вияви *о, *е, *ě, нижче додано електронні звукові карти, що містять аудіофайли – зразки говіркового мовлення та дозволяють прослухати звучання досліджуваного вияву. Розгорніть карти, натиснувши на кнопку:
Google Sites
Report abuse