Говіркове куфро

У 2014 році в Луцьку студенткою II курсу інституту філології та журналістики Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Іриною Дружук під керівництвом доктора філологічних наук, професора Григорія Львовича Аркушина було створено мультимедійний проєкт «Фонокарта західнополіського говору та суміжжя» на основі записів, зібраних починаючи з 2008 року науковцями Західнополіського ономастико-діалектологічного центру та студентами факультету філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки. Записи було паспортизовано та систематизовано за географічним принципом. Цей електронний ресурс дозволив за допомогою гіперпосилань переглядати діалектні матеріали окремо за областями, де позначено кожен населений пункт, у якому зроблено запис. Для створення фонокарти використано записи із території Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей України, Брестської області Республіки Білорусь та з Підляшшя (Республіка Польща). Обравши область, користувач бачить активні посилання – населені пункти регіону, у яких зроблено запис. На момент створення (2014 рік) карта була унікальною.

У 2014 році «Фонокарту» було презентовано студентам Донецького університету (м. Вінниця) у рамках конкурсу студентських наукових робіт з діалектології.

У 2017 році мультимедійний проєкт «Фонокарта» представлено студентам Львівського університету імені Івана Франка на конференції «Vivat, academia».

У квітні 2018 року про карту розповіли на відкритій лекції десятикласникам Володимир-Волинської ЗОШ №1. У травні цього ж року з «Фонокартою» ознайомлено студентів Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Луцьк).

У травні 2019 року «Фонокарту» презентовано в Національній академії наук України на науковій конференції «Слов’янські діалекти в синхронії та діахронії» (м. Київ).

У травні цього ж року проєкт розміщено на сайті «Говіркове куфро». На карту нанесено відеозаписи тривалістю від двох до шістдесяти хвилин з понад трьохсот населених пунктів Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Житомирської, Хмельницької областей України, Підляшшя (Республіка Польща), Берестейщина (Республіка Білорусь).

До кожної мітки подано опис: інформація про респондента, кореспондента та рік, коли здійснено запис, додано світлини, зроблені в населеному пункті. Відеофайли систематизовані за регіонами, для кращого візуального ефекту області виділено кольорами, розрізненню допомагають диференційовані маркери.

До розвитку нашого проєкту можуть долучитися всі шанувальники живої народної мови, для цього перейдіть у закладку «Запрошуємо до співпраці», де вказано вимоги до записів діалектного мовлення та є електронна скринька, на яку можна надсилати відео- чи аудіозаписи.

Карта зручна для використання, переглядати її можна не лише з комп’ютера, а навіть зі смартфона, оскільки маркери кластеризуються залежно від масштабу. Карта має функцію пошуку, що допомагає користувачу швидко знайти запис із необхідного населеного пункту.

На карті представлені кілька відеозаписів так званих «редуктивних говірок», тобто мовлення переселенців з Чорнобильської зони відчуження. Такі записи дають змогу дослідникам хоча б частково реконструювати ці розпорошені по різних регіонах говірки. В інформаційному блоці деяких відео вказано, що респондент народився в іншому населеному пункті, що дозволяє проаналізувати вплив однієї говірки на іншу.

«Фонокарта західнополіського говору та суміжжя» – це не лише джерело діалектологічної, а й етнографічної інформації. Розповіді респондентів – це спогади про життя «за Польщі», воєнні роки, заробітчанство, польські та «совєтські» школи, побут українців у 20–40 рр. минулого століття, це ще й правдиві свідчення про «спірні» для українського суспільства до сьогодні питання історії, як, наприклад, діяльність УПА. У розповідях діалектоносіїв висвітлено етапи весільної обрядовості на північному заході України та додано виконання фольклорних текстів.