Ви, мабуть, не раз звертали увагу, що рослиний орнамент є дуже поширеним – його можна побачити і на старовинних виробах, і на сучасних рукотворах. Красиві в’юнкі гілочки, розкішні квіти та ніжне листячко завжди виглядають дуже гарно і здатні зробити більш привабливою будь-яку вишивку. А чи задумувалися ви колись про значення цих вигадливих візерунків?

Про чудодійну силу рослин здавна ходить багато переказів та легенд – згадайте хоча б невловиму квітку папороті, котру шукають на свято Івана Купала, або розповіді про незвичайну розрив-траву, що здатна відкрити будь-які двері. Пишний цвіт рослин та їх здатність отримувати нове життя навесні завжди асоціювалися в людей із молодістю, свіжістю та здоров’ям. Саме тому й не дивно, що такі глибокі поняття знайшли своє відображення у вишивці, адже людині властиво намагатися візуально відтворити свої підсвідомі думки, в тому числі й за допомогою рукоділля.

Для старовинної української вишивки характерне зображення лише частини рослини, а не її відтворення повністю: найчастіше народні рослинні орнаменти «показували» нам лише квіти, гілочки та листя. Досить популярними були і продовжують залишатися такі мотиви як «сосонка», «хміль», «виноградні грона», «дубові листочки», а також «троянди», «маки» і «калинові грона».

Вишивка з рослинним візерунком – це не лише красиво й привабливо; за народними повір’ями, такі вироби мають магічну силу і здатні бути справжніми оберегами.

Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовності, інтелекту українського народу.

Найбільш традиційними є геометричні та рослинні орнаменти, при цьому численні зображення рослин та квітів на вишиванках та інших речах, прикрашених вишивкою, відображало позитивне ставлення наших предків до природи в декоративному мистецтві.

Пропонуємо Вам детальніше розглянути тлумачення рослинних орнаментів у традиційних українських вишиванках.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок» та інші. Деякі їх несуть у собі відбиток давніх символічних уявлень народу. Так "барвінок" є символом нев'янучого життя, візерунок "яблучне коло", розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символ кохання. У сучасній вишивці зустрічається і стародавній символ «дерево життя», який відображає переважно стилізоване у формі листя та гілок. Одним із найцікавіших в українській вишивці є привід витком гілки – нескінченного стебла, від якого у певному ритмі відходять квіти, листя, грона винограду.

Виноградні грона уособлюють радість, пов'язану із створенням сім'ї. Одним із вельми поширених орнаментів у XIX столітті стає мотив «виноград» («виноградна лоза»), який досі є одним із найчастіше застосовуваних на одязі у багатьох регіонах України. Цей мотив, за нашими спостереженнями, є досить поширеним на правому березі Дніпра, у південних регіонах України, на Буковині (там вважають, що це вплив молдавських традицій). Орнамент сад-виноград символізує життєву ниву, де людина виконує роль сіяча, а жінка є хранителькою, що вирощує та плекає сімейне дерево. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в'ється на сімейних рушниках. Характерно, що цей орнамент часто використовується в даний час для весільного одягу.

Зображення дубового листя можна віднести до орнаментальних мотивів, що несуть свій початок з дохристиянських вірувань і можемо вважати їх архаїчними у вишиванках на одязі.

Зображення дубового листя можемо пов'язати із символікою дуба, який був сакральним деревом слов'янського світу, символом життя, сонця, вічності буття, довгого життя та структури світобудови ("світовим деревом"). Таке зображення могло бути як загальне побажання здоров'я, довголіття; вишито на плечових уставках жіночої сорочки, воно могло посилювати руку, надавати їй міцність. Орнамент "дубове листя" міг служити і оберегом від зла. Крім того, цілком імовірно, що на сорочці, як і на інших предметах, що входили в життєвий простір людини, могли бути присутніми окремі міфологічні сюжети або фрагменти креативних міфів. У такому разі зображення дубового листя могло асоціюватися з кроною "світового дерева". Можливо, що це зображення мало відношення до легенд і міфів про "містище душі" (згадаймо їх відображення у чарівних казках, де йдеться про скриню на вершині дуба, в якій зберігається смерть або сила антигероя), і в такому разі цей орнамент набував значення захисту від смерті.

Дуб і калина, що відносяться до символіки, яка найчастіше зображується на дівочих та юнацьких вишиванках. Ці візерунки гармонійно поєднують у собі чарівну та безсмертну красу та неймовірну силу.

Раніше дуб вважався священним деревом і уособлював бога сонячної енергії, а також розвиток та життя.

Калина – це дерево всього українського роду. Його зображення часто пов'язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові безсмертного та непереможного народу.

Дуб - священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину ми вже згадували як дерево роду. Отже, хлопці та молоді чоловіки були одягнені чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

Хміль – молодіжний символ з тлумачення дуже схожий на виноград. Він несе в собі енергетику розвитку та кохання. Наші пращури прикрашали весільні (чоловічі) сорочки та рушники. Хміль дуже близький до символіки води та винограду, тому несе у собі значення розвитку, молодого буйства та любові. Можна сказати, що візерунок хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" - для хлопця означає бути готовим до шлюбу, тому що для дівчини одружуватися - це "пучки в'язати".

Хміль – давня священна рослина, яку використовували для виготовлення ритуальних напоїв; в українському фольклорі він зазвичай символізує пишноту, буйство, розквіт, молодість ("буйний хміль", "хміль зелененький"). Хміль у вишивках на сорочках часто бачимо не лише на плечових уставках (Поліком), а й на подолі; цей орнамент завершує нижній рівень одягу, таким чином забезпечуючи зв'язок людини із землею. Тут виділяється специфічна символіка взагалі всіх зображень кучерявих рослин - вони могли брати на себе символіку хвилястих геометричних орнаментів ("нескінченника" і т.д.), які означали зв'язок води із землею, і меандрів, які в силу своєї нескінченності замикали коло і відокремлювали безпосередню простір людини від навколишнього світу. Загалом цей мотив, вишитий у комплексі з іншими орнаментами, міг означати зміну пір року, молодість чи зрілість (залежно від окремих нюансів зображення), пишність, здоров'я. У молодих жінок орнамент "хміль" (разом із геометричними ромбічними орнаментами), вишитий на сорочці, міг призначатися для посилення дітородних функцій.

Мак здавна використовується в українських оберегах – він відображає чарівну силу та захищає від зла. Таку ж силу має вишите на сорочці зображення маку, тому цю тендітну та ніжну квітку часто вишивали на сорочках. Також мак служив символом народної пам'яті, скорботи, кохання та туги за загиблими. А ще вірили, що навесні поле після битви вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам'ять народу. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий, з любов'ю та смутком вишивали візерунки маку на сорочках, а на голови клали вінки з семи маків, присягаючись цим зберегти та продовжити свій рід.

Біла Лілія- це таємниця зародження життя, знак незайманої чарівності, чистоти та невинності. Дуже часто в орнаменті її зображення доповнюють хрестом, благословляє молодят на створення дружньої сім'ї. Якщо над квіткою зображена роса, це означає запліднення. Таємницю життя таїть у собі квітка лілії. У легендах квітка лілії - це символ дівочого чару, чистоти та невинності. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо уважно придивитися до контурів геометричного візерунка, то вимальовуються силуети двох птахів – знаку кохання та спарювання. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту був листок та бутон, які становлять нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та нескінченність життя. В орнаменті лілію обов'язково доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він магічний, тому й благословляє пару створення сім'ї. Адже хрест є давнім символом об'єднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергії. Іноді над квіткою вишивають краплі роси, які також означають запліднення.

Троянда - стародавній мотив, адже візерунки з трояндами полягали за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух із вічним оновленням. Там, де троянди складені в систему геометричного візерунка, ці рослини – не просто квіти – це квіти-зірки, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Можна помітити, що зірки з'єднані ланцюжками. Це також свідчить про незаперечний закон космосу.

Чорнобривці відносяться до цілющої символіки, здатної вилікувати душу та тіло. Також їх зображення уособлює любов до природи та всього живого.

Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Тому що те, що будь-яке та миле народу, завжди знайде своє втілення у мистецтві. Ну хто не знає, що у кожному українському дворі мають рости чорнобривці. Тішать вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки. У кожному саду ростуть чорнобривці, що заплітаються радісною і красивою хвилею, такою самою, як наша прекрасна природа.

Берегиня - загадкова та таємнича квітка, що містить у собі материнську силу. Вона повністю відображає суть створення Всесвіту та зародження життя. Цей символ є найдорожчим для українців, бо він асоціюється з рідною матір'ю, її ніжністю та теплом її рук.

Сонце та вода- це благословенні знаки, що нагадують восьмипелюсткова квітка. Цей дивовижний візерунок гармонійно поєднав у собі дві стихії, без яких не було б життя. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води та Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою або квіткою, а знак Води нагадує вужа, що згорнувся. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську та вогненну батьківську енергію. З глибини минулого дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи – Земля та Сонце, у поєднанні з Водою становлять життєву трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки на плечі - це символ родючості Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої сонцем, щоб рясніло життя наше.