«Вирішив, що мені краще грати на гітарі, ніж бути інженером і ... приїхав до Чернівців»

Коли кілька років тому генеральний директор фірми "Мавекс" отримав звання «Заслуженого працівника сфери послуг України", то, мабуть, навіть багато його підлеглих не здогадувалися, що задовго до того, як зайняти директорське крісло, Сергій Борисович працював не де інше, як на ... професійній естраді. Грав на гітарі, співав, їздив з концертами ... Тому навіть за нинішньої високої посади в душі як і раніше залишається музикантом. Недарма ж кажуть: сцена просто так нікого не відпускає ...

— "Мені дали вивчити кілька пісень «Черемоша», прослухали і відразу випустили на сцену".

Відомий чернівецький вокально-інструментальний ансамбль «Черемош» не існує вже майже два десятки років. Але багато людей, безсумнівно, до сих пір пам'ятають красивих і талановитих солісток колективу - сестер Лідію і Ауріка Ротару. Вони були окрасою «Черемоша», його родзинкою. А через сам, власне, ансамбль, пройшло чимало відомих артистів. У «Черемоші» працював відомий російський співак Олександр Сєров, українські співаки Іво Бобул, Павло Дворський, Орест Хома. Також багато музикантів саме тут знайшли і заняття до душі, і навіть власну долю. По крайней мере, у Сергія Хлябич саме так було. Спочатку він працював в ансамблі гітаристом, а вже потім став художнім керівником «Черемоша».

— "У 1977 році Чернівецька філармонія запросила мене в ансамбль «Черемош» на вакантне місце співака і гітариста одночасно, - розповідає Сергій Борисович. - А запросили тому, що в той час в Чернівцях працювали мої земляки-музиканти, які і порекомендували мене. До цього в Полтаві я працював в досить відомому ВІА «Краян». І коли працював в «земляків», то паралельно навчався в Полтавському інженерно-будівельному інституті. І коли мені надійшло запрошення з Чернівців, покинув інститут, не роздумуючи."

Молодий музикант потрапив у «Черемош» фактично з початку його існування. Адже відлік своєї історії цей ВІА веде саме з 1977 року. Музичні критики стверджують, що «Черемош» був створений у Чернівецькій філармонії для заміни ВІА «Червона рута», який із своєї солісткою Софією Ротару тоді переїхали працювати до Ялти. Цікавий той факт, що через багато років цей же «Черемош» умовно трансформується в ансамбль «Червона рута». Адже коли «Черемош» розпався, Софія Ротару колишніх його учасників запросили до себе.

— "Справді, коли я приїхав сюди, - продовжує Сергій Хлябич, - то ансамбль був іще досить «сирим». Але колектив, як і саме місто, дуже сподобався. Мені дали вивчити кілька пісень «Черемоша», прослухали і одразу, так би мовити, випустили на сцену. Часу на випробування не було, бо у ті часи всі ансамблі дуже багато гастролювали. Ми виступали і в області, і в Україні, навіть бували на Кавказі. Але кожен успіх колективу, переповнені зали, цікавість до ансамблю змушували рухатися вперед, шукати щось нове і ставати ще професійнішим ансамблем. Тому ми і зайнялися реорганізацією «Черемоша». У 1980 році я став художнім керівником. А Олександр Сєров, який незабаром приїхав у Чернівці - музичним керівником. Не приховуватиму, що те музичне життя мені подобалося. Деякі артисти часто скаржаться, що їх втомлюють концерти і прихильники. Це, звісно, правильно. Але лише до того часу, доки вже немає ні концертів, ні гастролей, ні прихильників. Тому роки, проведені у «Черемоші», безсумнівно, найкращі. Крім того, мені дуже подобалася робота художнього керівника. Незважаючи на те, що це було важко – шукати репертуар, відповідати за гастролі, за дисципліну в колективі, залагоджувати різні непорозуміння… Адже, відомо, що артисти часто ведуть себе як діти. І навіть з Олександром Сєровим знаходили спільну мову, хоча всі відзначають його важкий характер. Саша складна, але дуже талановита людина. І як музикант, і як аранжувальник".

— "Зізнаюся, пропонували переїхати звідси, але ж Чернівці вже стали моїм домом…"

А паралельно з улюбленою роботою, тут, у «Черемоші», Сергій Хлябич знайшов і майбутню дружину – одну із солісток Лідію Ротару:

— "Одного дня я прийшов у філармонію і побачив тут Ліду. Побачив і, як кажуть, усе зрозумів... Невдовзі після нашого знайомства її теж запросили працювати в ансамбль. І у 1979 році ми одружилися. Цікаво, що спочатку я не знав, що Ліда – сестра Софії Ротару. Але на нашому з Лідою весіллі Соня була свідком. Дуже добре мене прийняли батьки Ліди. Правда,проблема була лише у тому, що розмовляли вони переважно молдавською мовою, яку я спочатку майже не розумів…"

Історія «Черемоша» закінчилася наприкінці 80-х. Фактичнго це був кінець того яскравого музичного життя, яким Чернівці жили не одне десятиліття. Як це було, пригадує Сергій Хлябич:

— "Не можна сказати, що «Черемош» одразу помер. Він непомітно трансформувався в ансамбль «Червона рута». Бо коли наприкінці 80-х ансамбль «Червона рута» розпався, Софія Ротару зателефонувала мені та попросила, щоби музиканти «Черемоша» акомпонували їй під час гастролей до Австралії та Ізраїлю. Я, звісно, погодився. Ми швидко зібралися і поїхали на репетиції до Ялти. А вже після повернення з-за кордону «Черемош» почав працювати в одній концертній програмі із Софією Ротару. Тобто у першій частині програми співали Ліда з братом Євгеном (оскільки Ауріка тоді народила дитину), а вже потім на сцену виходила Софія. Так ми працювали шість років. У 1990 році дружина народила доньку, а я ще рік виступав з колективом. Врешті я теж повернувся до Чернівців. Спочатку було дуже важко, адже життя повернуло у зовсім інший бік. Але треба було шукати свою роботу. І я, як і більшість людей, спробував тоді заробляти за кордоном, інколи дуже тяжко. Потім була робота у фірмі «Райс», згодом зайнявся нафтобізнесом. А вже у 1997 році мої товариші запропонували відкрити у Чернівцях фірму «Мавекс». Кілька років тому ми відкрили ще й торговельний центр «Майдан». Зізнаюся, бувало, що мені пропонували переїхати звідси, але ж Чернівці вже стали моїм домом…"

Сьогодні про музичне минуле Сергію Хлябич нагадують тільки сотні фотографій, які його дружина старанно зберігає вдома. На них - кращі і найдорожчі року для них обох. А не так давно подружжя Хлябич відзначили 35 років подружнього життя. Пройшовши разом усі сходинки своєї музичної кар'єри, разом вони зараз і в бізнесі: Сергій Борисович продовжує успішно управляти фірмою «Мавекс», а Лідія Михайлівна - рестораном і більярдним клубом «Піраміда». І, звичайно, радіють своєму найбілшому щастю - дочці Софії.

Стаття опублікована 22.08.21