Вступ

Пізнання будови та функції тіла здорової тварини є основною передумовою для успішного освоєння дисципліни. Першим кроком у цьому напрямку буде вивчення тіла тварини за окремими системами органів, тобто аналіз тіла части нами, щоб, таким чином, можна було докладно вивчити одну частина за іншою. Щоб засвоїти знання про взаємозв'язок та місцезнаходження окремих органів. Це і є та мета, яка поставлена перед здобувачем освіти та викладачем. Досягнення цієї мети вимагає від обох великої напруги.

Перед викладачем анатомії стоїть відповідальна задача зробити цю уяву більш витонченою і створити, таким чином, максимальні умови для вивчення дисципліни. Найважливішим завданням є методично правильно поставлене навчання топографічної анатомії. Допомогти здобувачу освіти засвоїти будову тіла - це одне із завдань.

Анатомія (anatome — розтин) — наука про будову і форму живих організмів рослинного і тваринного світу. Розрізняють анатомію рослин (фітотомія) та анатомію тварин (зоотомія). Науки, що вивчають загальну форму і будову організму, об’єднують під назвою морфологія (mórphe — форма, lógos — наука), а науку, що вивчає функції організму, тобто діяльність його в цілому чи окремих його частин, називають фізіологією. Морфологія і фізіологія зумовлені тими функціями, які виконують окремі органи, а також тими процесами, які відбуваються в організмі в цілому внаслідок його взаємодії із зовнішнім середовищем. Будову тваринного організму вивчають у трьох основних аспектах: а) у дорослому стані; б) у процесі індивідуального розвитку, тобто в онтогенезі; в) у процесі історичного розвитку не окремого організму, а окремих видів і навіть класів тварин, тобто у філогенезі. 

Апарат руху забезпечує важливі життєві функції організму: опорну, переміщення тіла та його частин у просторі; повітрообміну в легенях; розшукування й захоплення корму; допомагає руху крові по судинах; бере участь у обміні речовин; підтримує сталість температури тіла. У людини апарат руху має велике значення також при мовленні й писанні, виконанні різних робіт. Доведено, що апарат руху, особливо його кістяк, стимулює імунний захист організму. Функція апарату руху, в свою чергу, зумовлюється нервовою і серцево-судинною системами, апаратами дихання, травлення, сечовиділення, шкірним покривом, ендокринними залозами. У тварин, які живуть в різних середовищах (водному, наземному), будова апарату руху має свої особливості. Апарат руху поділяють на скелет та м’язи .

Скелет — scéleton — це тверда, опорна частина апарату руху. Він складається із закономірно з’єднаних між собою кісток і хрящів. Скелет визначає зовнішній вигляд тварини, тобто екстер’єр. Кістки виконують роль важелів, за допомогою яких здійснюється рух тіла в просторі, відносне переміщення частин тіла або, навпаки, фіксують тіло в певному положенні (наприклад, при стоянні). Скелет є також могутнім депо мінеральних речовин. Його вміст — кістковий мозок — одночасно є органом кровотворення і центральним (первинним) органом імунної системи. 

М'язи є активною частиною апарату руху, одним із показників екстер’єру тварини і найвагомішою в кількісному та якісному відношення складовою часткою м’яса. Так, у великої рогатої худоби залежно від породи й вгодованості вихід м’яса в забійній масі становить 42,3–58,1 %. Частка м’язів у м’ясі становить 68,7–72,2 %. М’язова система складається з окремих м’язів (грец. mys — миша; лат. músculus — зовнішньо схожий з мишею) та їх допоміжних пристосувань. Основними властивостями м’яза — м’язової клітини або м’язового волокна — є збудливість, скоротливість, еластичність.  М’язова система тісно пов’язана з усіма системами організму. Всі необхідні для функції м’язової системи поживні речовини надходять у неї, а продукти життєдіяльності виділяються з неї по судинній системі (артеріях, венах та лімфатичних судинах). Недостатність живлення того чи іншого м’яза або цілої групи м’язів призводить до послаблення їх роботоздатності, зменшення об’єму — атрофії, а порушення зв’язку з центральною нервовою системою — до припинення їх діяльності — паралічу чи парезу. М'язи є активною частиною апарату руху, одним із показників екстер’єру тварини і найвагомішою в кількісному та якісному відношення складовою часткою м’яса. Так, у великої рогатої худоби залежно від породи й вгодованості вихід м’яса в забійній масі становить 42,3–58,1 %. Частка м’язів у м’ясі становить 68,7–72,2 %. 

Під внутрішніми органами, або нутрощами (slánchna s. vіscéra), розуміють складний комплекс органів, які в основному заповнюють порожнини тіла. Ці органи зумовлюють основні властивості живого організму — обмін речовин із середовищем, що його оточує, а також розмноження. В одноклітинному організмі ці процеси виконує сама клітина. В складному організмі вони відбуваються за допомогою спеціальних відкритих трубкоподібних органів. До нутрощів належать апарати органів травлення, дихання, сечовиділення і статевих. Філогенетично старішими є органи травлення, з яких виділилась решта органів. Функціональне значення нутрощів надзвичайно різноманітне. Органи травлення забезпечують постійне надходження поживних речовин в організм. Окисні процеси в тканинах, які відбуваються за допомогою кисню і необхідні для вивільнення потенціальної енергії поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів), здійснюються за участю апарату дихання. Ці два апарати функціонально взаємопов’язані.