Незалежну критичну оцінку ситуації в Україні висловили декілька політичних діячів успішних країн Європи думки і поради яких не можна просто проігнорувати.
Серед них:
Через два роки після революції гідності керівники України, стимульовані активним, залученим і свідомим громадянським суспільством, провели складні політичні та економічні реформи, щоб наблизити країну до її європейського майбутнього.
Вони зробили це в умовах конфлікту на сході, організованого Кремлем, і тяжкої економіки, успадкованої від епохи Віктора Януковича. Ці обставини роблять досягнення останніх двох років ще більш надихаючими.
Зміни не пройшли легко, вони вимагають великих жертв. Як сказав віце-президент США Джо Байден під час свого візиту: щоб вшанувати пам'ять тих, хто віддав так багато — в першу чергу на Майдані, а потім у Донбасі,— кожен з нас зобов'язаний відповісти на виклик історії і допомогти побудувати єдину, демократичну Україну.
Найкращий пам'ятник Небесній сотні — це Україна, яка по‑справжньому позбулася корупції, кумівства та клептократії. Це Україна, пов'язана міцнішими узами з Європою, що забезпечить нові можливості, нове зростання і дасть можливість новому поколінню реалізувати закладений Богом потенціал.
Легко загубитися у щоденних політичних і бюрократичних зусиллях в напрямку економічних реформ. В такі часи важливо не зводити очей з горизонту — слідкувати за трендами, а не заголовками. Визнати, що зміни відбуваються і прогрес є — чи то у Верховній раді, Національному банку, поліції або реформованому НАК Нафтогаз України. Насправді, це найбільш значущий прогрес в історії України.
Протягом останніх двох років країна провела успішні президентські, парламентські і місцеві вибори у відповідності з міжнародними нормами. Ви працюєте над вашою програмою МВФ. Ваша валюта стабілізувалася, і ви відновили свої резерви. Ви наполегливо працювали, щоб відновити довіру до України з боку міжнародного фінансового співтовариства. В Україні з'явилася нова, чесна національна поліція, яка отримала найцінніший актив — довіру суспільства. Ви досягли прогресу в області децентралізації, розширивши повноваження місцевої влади, щоб покращити якість послуг для громадян. Економічне зростання повертається, а нова зона вільної торгівлі з Євросоюзом відкрила захоплюючі можливості для реалізації невикористаного економічного потенціалу України.
Ми всі згодні, що можна і потрібно зробити більше, особливо у сфері боротьби з корупцією. Але прогрес останніх двох років показує, що Україна змінюється.
На Майдані і після нього ви показали всьому світу, що, коли українці тримаються разом, ні клептократ, ні олігарх, ні будь-яка іноземна сила не може зупинити вас.
Барикади на Майдані вже давно залишилися в минулому, але революція гідності триває. Україна змінюється кожен день. Німеччина підтримує Україну в тому, щоб ці зміни стали незворотними.
Конфлікт у Східній Україні і незаконна анексія Криму — це виклик європейській архітектурі безпеки в цілому. Врегулювання конфлікту в Східній Україні є пріоритетом для Німеччини, і це демонструє наш порядок денний в ході головування в ОБСЄ у цьому році.
Ми незмінно вітаємо те, що нова Україна ініціювала радикальні реформи. Мова йде про забезпечення прозорості держзакупівель, створення нової поліції і нових інститутів для ефективної боротьби з корупцією, а також про реструктуризацію зовнішнього боргу, дотримання хворобливих умов МВФ, наведення порядку в енергетиці та керівництві державних підприємств. Крім того, Україна показала хороший прогрес в напрямку візової лібералізації з Євросоюзом. І все це лише деякі досягнення останніх двох років.
Але я б сказав так: цього недостатньо, щоб сісти в літак і відірватися від землі. Громіздкі адміністративні структури, кричущий дефіцит верховенства права і, найголовніше, повсюдна корупція, як і раніше, переважають.
Вони залишаються каменем спотикання для розвитку України та стримують вкрай необхідні іноземні інвестиції в економіку країни. У ці бурхливі дні для всіх політичних сил ще більш важливо, ніж коли‑небудь, згуртуватися воєдино і поставити інтерес української держави і суспільства на перше місце. Ми настійно рекомендуємо всім, хто несе політичну відповідальність, відставити убік особисті інтереси, які заважають прогресу країни протягом багатьох десятиліть, і взятися за життєво важливі реформи, насамперед за судову.
Найбільш цінні ресурси України — це її обдарована молодь, прагнення до змін та активне громадянське суспільство, яке є вирішальною силою у відстоюванні реформ.
Ми закликаємо організації громадянського суспільства залишатися критичними "сторожовими псами". Усі демократії мають в них потребу.
Через два роки після перемоги революції гідності можна говорити, що Україна йде правильним шляхом.
Це нормально, що в суспільстві є завищені очікування, які не завжди повністю реалізуються. Але вектор правильний, і я не розчарований. Бувають дні, коли я хотів би бачити більш швидкий прогрес, але я розумію, чому процес гальмується.
На рахунку нової української влади багато досягнень. Це фінансова децентралізація, яка була оголошена і проведена. Тепер у місцевої влади набагато більше ресурсів. Питання в тому, наскільки ефективно вони будуть розпоряджатися цими ресурсами.
Ми бачимо успіх проекту нової поліції. Він не просто був запущений, а став певним еталоном, який руйнує аргумент, що в Україні нічого змінити не можна. Тепер люди бачать, як можна реформувати інші галузі, бачать, що це реально.
Хочу відзначити також посилення обороноздатності, перезапуск роботи військово-промислового комплексу, Збройних сил, Національної гвардії. В кризових умовах для цього потрібні величезні організаторські здібності і зусилля. Але у сфері військових реформ багато ще потрібно зробити. Є структури по лінії командування і логістики, які потребують серйозних змін. Це те, що необхідно зробити, якщо Україна хоче в найближчому майбутньому зрівнятися зі стандартами НАТО.
Ми бачимо набагато більшу відкритість. З'явився доступ до різних форматів інформації, контрактів, держзакупівель, даних про власників автомобілів і нерухомості. Це дуже високий рівень прозорості.
Але тут є і зворотна сторона. Незважаючи на прозорість, Україні не вистачає механізмів, які б реагували на виявлені порушення.
Це країна, де всі про всіх знають і відкрито говорять, але прокуратура і суди не працюють так, щоб справедливість перемогла.
Є надія на нові структури — Національне антикорупційне бюро та спеціалізовану Антикорупційну прокуратуру. Там працюють серйозні люди, і я сподіваюся, що їм дадуть зробити все, що вони запланували.
Корупція залишається на перших шпальтах кожен день, і діяти потрібно рішуче.
Дуже багато людей комфортно почувають себе в існуючій ситуації. І мова не про десяток людей, а про сотні, тисячі і, можливо, навіть мільйони, які вже давно погодилися з корупційною формулою існування, і перехід на чесні, прозорі позиції для всіх, хто порушує цей комфорт. Тому я розумію, чому переламати ситуацію дуже непросто.
Україна сповнена супергеніальних людей, які, на жаль, свою геніальність не завжди використовують на благо. Це країна талановитих вчених, математиків і IT-працівників. Але за десять днів чомусь ніхто не може підрахувати голоси на місцевих виборах.
В цілому я бачу прогрес і зміни на краще і думаю, що в цьому році ця тенденція посилиться. Але для успіху політики і інші гравці повинні стримати свій азарт та бажання у всьому постійно конкурувати. Їм слід зосередитися на реформах, яких заслуговує український народ.
Уряду вдалося стабілізувати економіку і досягти успіху в реформуванні ринку енергоресурсів. Вражає також обсяг роботи парламенту та уряду в законодавчій сфері.
В 2016 році, однак, завдання полягає в практичній імплементації нових законів. Для зменшення негативних наслідків кризи виборцям необхідно відчути позитивні зміни.
Поки дьогтю в бочці більше, ніж меду. Процитую заяву країн—членів ЄС минулої п'ятниці: "Україні, зокрема, потрібні реальні, конкретні результати боротьби з корупцією".
До сьогодні 310 нідерландських компаній, які ведуть бізнес в Україні, відчули невеликі зміни. За їх даними, зараз, коли компанія не бажає миритися з корупцією, з якою їй доводиться стикатися у своїй діяльності, відповідна реакція інша. До них прислухаються, а іноді таким компаніям навіть вдається виграти справу. Але зміни бізнес-клімату повільні і все ще занадто слабкі, щоб залучити такі потрібні інвестиції.
В Україні гостро стоїть питання приватизації державних підприємств. Незважаючи на те, що, за деякими підрахунками, держбюджет втрачає близько € 4 млрд у рік у зв'язку із шахрайством в держпідприємствах, що становить на даний момент левову частку їх операцій, уряд не вжив жодних заходів.
Так було в багатьох пострадянських країнах з недостатнім застосуванням принципу верховенства права. Але, приміром, Польща подолала цю ситуацію, використавши ряд стратегій для поступової приватизації великих компаній. Важливо відзначити, що в цій країні був введений інститут незалежного регулятора ринку для виправлення ринкових збоїв, які можуть мати місце в ході будь-якого процесу приватизації.
Прозорість у призначенні керівників держкомпаній є першим кроком, який все-таки потрібно зробити.
Незважаючи на російську агресію, включно з незаконною анексією Криму і воєнною операцією в Донбасі, Україна розпочала програму реформ, безпрецедентну за своїм масштабом і амбіціям за всю історію її незалежності. Важливі й кардинальні реформи проводяться в багатьох ключових сферах, таких як енергетика, місцеве самоврядування і управління державними фінансами. Я пишаюся тим, що Швеція є вірним партнером і прихильником України у всіх перерахованих напрямках і особливо у сферах енергоефективності та децентралізації.
З багатьох інших напрямів була проведена чимала робота в законодавчому та регуляторному планах. Попереду важливе завдання — забезпечення реалізації цих реформ у повному обсязі. Вона принесе конкретні і видимі зміни, як це було з успішно проведеною реформою патрульної поліції в Києві та інших великих містах.
Найбільші виклики найближчих місяців — це демонстрація відчутних результатів у сфері боротьби з корупцією та зміцнення верховенства права шляхом проведення всеосяжних змін судової системи, включно з реформою Генеральної прокуратури і судів.
Відновлення довіри українського народу до судової системи має стати метою цієї реформи.
Тільки по‑справжньому незалежна, прозора та ефективна судова система може забезпечити існування правил, які будуть однаковими для всіх, незважаючи на фінансове і політичне становище та вплив.
Слово реформи отримало небувалу популярність. Ним, однак, зловживають, часто до кінця не усвідомлюючи його значення. Чим частіше звучить реформи без зв'язку з реальним темпом їх впровадження, тим швидше настає в українців чергове розчарування та втома.
Україна прагне заново побудувати функціональну демократію, для цього консолідована більшість у владі — необхідна умова. Величезна недовіра, що панує в суспільстві та серед вищих держчинів, перешкоджає консолідації. Всі говорять про необхідність уникнути помилки 2005-2006 років, але засноване на недовірі та постійне суперництво забирає настільки необхідну енергію і гальмує процес реформ. Внаслідок цього наростає фрустрація в суспільстві і з'являється прагнення контролювати різні органи виконавчої та судової влади, справжню незалежність і прозорість яких я вважаю основоположними.
Але було б дуже несправедливо стверджувати, що нічого не відбувається. Відчайдушне протистояння старого і нового мислення приносить в конкретні галузі прогрес, іноді всупереч очікуванням, але завжди шляхом тиску і значно більших зусиль, ніж ми могли б подумати. Хочу відзначити створення Національного антикорупційного бюро та Антикорупційної прокуратури — інститутів, які ще чекають серйозних випробувань на незалежність, прозорість і ефективність.
Україні не потрібна маса нових законів, потрібні хороші закони та їх неухильна імплементація. Здійснити зміни можливо не тільки законодавчо — достатньо змінити підхід і погляди, іншими словами, хід мислення.
Викорінити стару систему і звички поки не вдалося. Без змін бачимо контраст між формальним і реальним здійсненням влади. Неформальні правила продовжують грати значну роль. В Україні бракує культури спілкування і координації між різними установами і структурами, відсутнє громадське обговорення найважливіших питань трансформації. З подібними симптомами стикалися й інші країни, які стали на шлях змін. В Україні вони іноді набувають екстремального характеру.
Ми не чекаємо чудес. З власного досвіду знаємо, що результати буде видно не через місяць і не через рік.
Тому в нашій оцінці ми не орієнтуємося тільки на підсумки, але також вітаємо зусилля окремих діячів до реалізації реформ на практиці.
Не можна не відмітити позитивні тенденції реформації в Україні, але цей процес тіки начавсь і швидкість цього процесу не вражає. Надто зважаючи на швидкість економічного спаду, що виклика занепокоєння з приводу того, що ми побачим реформи занадто пізно .