По життю я оптиміст. Навіть деструкції роблю позитивними. Проте в творчості не сприймаю гламуру та божевільних веселощів. А ще я не хотів би, щоб мене вважали імпресіоністом, як іноді про мене пишуть. Взагалі я не відношу себе до жодного напряму. Для мене головне — мета й ідея, а вже потім засоби вираження.

 За допомогою мистецтва прагну змінитися сам. У своїй творчості намагаюся порушувати актуальні теми сучасності, пов'язані з проблемами глобалізацією, екології, зіткнення людської особистості та суспільства, самоідентифікації.

 Кожної роботи вношу свою реальність, окрему історію. Запрошуючи глядача до візуального діалогу та закликаю його вирішити, наскільки цей світ є реальним чи фальшивим.

 Хочеться завжди йти новим шляхом. Буває, художник знайшов свою нішу: композицію, колір, тему чи елемент — і погнав штампувати. Це не для мене. Художник має бути цікавим, він має змінюватися, незважаючи на комерційну складову. Цікаво працювати у проектах, їздити, рухатися. Це мені близько, тому що другий пункт у моїх цілях – мандрувати.