"Я НЕ ВМІЮ" або як розвинути мотивацію у дітей
✅ “Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.
✅ “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.
✅ “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.
✅ “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”
✅ “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”.
І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!
Практичні поради психолога для батьків
Чотири дієві вправи, щоб знизити тривогу для дорослих та дітей
Коли відчуваєте тривогу, оберіть вправу для швидкої самодопомоги!
Всі ми час від часу можемо відчувати хвилювання,сумніви чи певну невизначеність.
Отже, як подолати тривожні думки, які причини тривоги та як допомогти з нею впоратися?
Вправа «Вдячність»
Вправа стане в пригоді дорослим та підліткам. Щодня фіксуйте щонайменше три конкретні речі, за які ви вдячні. Наприклад: Я вдячна за те, що знайома підвезла мене зранку і я не спізнилася на роботу. Чаювання з колегами стало хорошим початком робочого тижня. Смачна вечеря у колі сім’ї — чудове завершення продуктивного дня! → Спокій та тривога: оберіть правильну стратегію Це допоможе побачити не лише труднощі, а й приємності, які є у вашому житті.
Практика «Майндфулнес»
Коли ви відчуваєте, що хвилювання переростає в тривогу, спробуйте скористатися практикою повної усвідомленості своїх думок, емоцій і досвіду — майндфулнес (з англ. mindfulness — «повна свідомість», «усвідомленість», «зосередженість», «наповненість», «присутність»). Практика вчить перемикати увагу на теперішній момент, речі, які тут і зараз дають насолоду і спокій. Фокусуватися можна: на диханні — я відчуваю, як повітря входить у легені через ніс і виходить назовні; на звуках, які вас оточують у конкретний момент, — шумить вітер, галасують діти, хтось до когось гукнув, загавкав пес; на тому, що ви бачите, — сусідка з дитиною вийшла на прогулянку, двірник підмітає листя, хлопчик їде на самокаті. Обмежень щодо того, на чому зосереджувати увагу, немає: можна рахувати предмети одного кольору, шукати в приміщенні, де ви знаходитися, геометричні фігури. Як варіант — детально «розбирати» певну дію: я хочу чаю, вмикаю чайник, з полиці дістаю улюблену чашку, вона червона і з моїм іменем тощо. Практика «майндфулнес» дає змогу повернути увагу в теперішній момент і вимкнути негативні думки. Для початку достатньо потренуватись 2–3 хв, а потім поступово слід збільшувати час.
Вправа «Місце сили»
Вправа допомагає подолати сильну тривогу. Створіть собі «місце сили», наприклад, облаштуйте зручне крісло в кімнаті. В «місці сили» ви можете побути на самоті — почитати книгу, послухати музику тощо. Робіть там все те, що вас втішає та відновлює ваш психоемоційний стан.
Вправа «Апельсин»
Вправа підходить для дітей молодшого шкільного віку. Дитина лежить на спині, голова трохи набік, руки і ноги трішки розставлені в сторони. Попросіть дитину уявити, що до її правої руки підкотився апельсин. Вона має взяти його й вичавити сік. Для цього руку слід стиснути в кулак і напружити на 8–10 с. Потім попросіть дитину розтиснути кулак і відчути тепло й м’якість у руці. Те саме варто повторити з лівою рукою. Якщо виконувати лише вправу «Апельсин», щоб зняти в дитини напругу, то можна повторити її двічі. У комплексі з іншими вправами достатньо одного разу.
Практичні поради батькам:
Як створити ситуацію успіху та
психологічно підтримати дитину після поразки
Діти стикаються з поразками на різних етапах дорослішання. Проте часто не вміють програвати, оскільки дорослі налаштовують їх лише на перемогу. Тоді з’являються розчарування, злість, сором через нереалізовані задуми... Як батькам допомогти дитині приймати й долати поразки?
Кожна дитина потребує, щоб її цінували та хвалили. Тому переживання будь-яких власних невдач є для неї доволі болісними. У ситуації неспіху (поразка на змаганнях, проблемні стосунки, фізичні травми тощо) дитина очікує підтримки та розуміння насамперед від батьків. Тож як поводитися батькам, аби навчити дитину адекватно реагувати на поразку? Не приховуйте, що поразки та невдачі — життєва норма.
Завдання батьків — змалку навчити дітей, що далеко не завжди на людину чекає успіх, перемога, визнання. Час від часу всі стикаються з тим, що очікування не здійснюються, а зусилля не дають бажаного результату, і це — нормально. Найважливішим є власний приклад: якщо батьки ставляться до невдач розумно і помірковано, дитина унаслідує цю позицію.
Дайте змогу позбавитися негативу .Незалежно від віку, першою реакцією дитини на ситуацію невдачі є протест, адже вона докладала зусиль, старалася. Батькам може бути складно витримувати гнів і фрустрацію дитини. Іноді вони навіть виявляються неготовими визнати її невдачі. Утім саме це є необхідним: як молодшим, так і старшим школярам під час ситуацій неуспіху слід насамперед надати змогу виплеснути негативні емоції. Підтримайте, поспівчувайте .Батьки дитини, яка переживає невдачу, мають «промовити» її образу, прийняти її біль та страждання. Тоді дитина розуміє, що має право: помилятися, програвати; засмучуватися через помилку чи програш. Нехай дитина повною мірою переживе розчарування. Для цього не слід її заспокоювати, сварити чи висміювати.
Підтримуйте старання дитини. Незалежно від ситуації успіху/неуспіху дитина має відчувати, що її люблять і підтримують. Якщо результат роботи не виправдав очікування батьків, варто похвалити її за те, що вона старалася, працювала.
Дізнайтеся, як бачить ситуацію дитина Часто дорослі не можуть порозумітися з дітьми лише через те, що мають різні типи темпераменту, різні цінності, різний ракурс, під яким дивляться на подію. Іноді цей ракурс може виявитися зовсім несподіваним для дорослого.
Не вимагайте перемоги за будь-яких умов Іноді батьки несвідомо сприяють формуванню в дитини комплексу «перемога за будь-яких умов». Під час організованих змагань такі батьки відкрито демонструють, яке велике значення вони надають перемозі. Відповідно дитина розуміє, що вона не може просто взяти участь у грі, позмагатися. Натомість вона має максимально «викластися», щоб здобути перемогу — але не для себе, а для батьків. Тоді поразка перетворюється для дитини на трагедію, яку вона може переживати протягом тривалого часу.
Грайте з дитиною! Гра — вдалий спосіб для батьків допомогти дитині оволодіти навичками адекватного реагування на ситуації успіху/неуспіху. Наприклад, щоб дитина швидше подолала образу, можна запропонувати їй намалювати це почуття на папері. Під час малювання дитині слід уявити розмір образи, її колір, форму тощо. Потім малюнок можна порвати на клаптики і викинути, або знищити в будь-який інший спосіб. Нехай батьки пробують і знаходять власні ігрові способи допомогти дитині «перегравати» поразки — адже батьки знають свою дитину найліпше.
Це допоможе і самим батькам — можливо, вони переосмислять власне усвідомлення ситуацій неуспіху, ставитимуться до поразок конструктивніше.