КІБЕРБУЛІНГ

Сексторшен – це налагодження незнайомцями довірливих стосунків в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування ними та вимагання грошей або додаткових матеріалів. Професійні злочинці оперують у соцмережах і месенджерах, а також у мережевих іграх. Жертвою сексторшену можна стати в будь-якому додатку чи онлайн-платформі, через які можна надсилати фото та відео.

Причини

Через необізнаність щодо ризиків і дій у таких випадках діти та підлітки стають жертвами злочинців, які використовують спеціальні підходи в онлайн комунікації:

• 
  погрожують нанести шкоду дитині або членам її родини, якщо вона не надішле фото;
  

• залякують створити неіснуючий сексуалізований контент, поєднуючи обличчя дитини з тілом іншої людини через спеціальні додатки, якщо дитина не зробить те, що злочинці вимагають;
  

• залякують учинити суїцид, якщо дитина чи підліток не надішле оголене фото;
  

• обмін грошей або подарунків на такий контент від дитини чи підлітка.
  

Жертви сексторшену можуть відчувати стигму суспільства через неприйняття, приниження, ізоляцію та звинувачення в тому, що відбулось.

Онлайн-грумінг – це побудова дорослим/групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою сексуального насильства онлайн чи в реальному житті. Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків або налагоджують контакт із школярами в онлайн -іграх, через електронну пошту та ін. Діти можуть знати або не знати, що спілкуються з дорослими. Злочинці можуть додаватися дитині в друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові та турботи вдома.

Причини

Через таке психологічне пригнічення та страх дитини більшість випадків онлайн-грумінгу залишаються прихованими й не доходять до слідчих органів, хоча це тяжкі злочини (виготовлення дитячої порнографії, розбещення, вимагання та шантажування), за які законодавство України передбачає кримінальну відповідальність.

Найчастіше онлайн-грумінгу піддаються діти, які:

• 
  відчувають труднощі з однолітками, включаючи соціальні
  та комунікаційні проблеми;
  

• мають низьку самооцінку; мають обмежену обізнаність щодо ризиків
  в Інтернеті (наприклад, можуть ставитися до всіх онлайн знайомих так як до вірних друзів);
  

• не мають контролю дорослих за часом онлайн.
  
  

Такі діти можуть відчувати самотність і тривогу й писати про це в себе на сторінках у соціальних мережах: «Мене ніхто не любить, навіщо я народився/лася» або «Мені дуже самотньо» ( особливо після конфліктів у родині чи з однолітками).

Протягом деякого періоду злочинець може вести листування з такою дитиною, будуючи довірливі стосунки, а з часом можливе отримання від неї відвертіших світлин, ніж дитина зазвичай розміщує в себе на сторінці. Злочинець вимагає більш інтимні фото/відео чи особисті зустрічі, погрожуючи надіслати попередні фото батькам дитини та всім її друзям, а також розмістити біля школи дитини.

Шантаж і здирництво часом відносять саме до економічного насильства – разового або періодичного вимагання грошей, речей під тиском і примусом, включаючи загрозу застосування фізичної сили, розголошення певних відомостей, поширення чуток і пліток. Такі дії завдають жертві не тільки матеріальної, а й моральної шкоди від фізичних і психологічних страждань: болю, страху, приниження.

Кібербулінг – систематичне цькування та вчинення насильства за допомогою засобів електронної комунікації. Він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах, ігрових платформах і мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований.

Причини

Кібербулінг у дитячому середовищі може виникати з різних причин:

• 
  потреба кривдника відчувати себе сильнішим за когось;
  

• жага популярності;
  

• низька самооцінка та бажання самоствердитись;
  

• неусвідомлення дитини, що її дії комусь шкодять;
  

• відсутність співпереживання та емпатії.
  
  

Булінг за допомогою засобів електронної комунікації небезпечний для психологічного здоров’я жертв. Цькування часто призводить до депресії та інших розладів серед дітей і підлітків, у них знижується самооцінка, вони частіше думають про суїцид, а іноді справа дійсно доходить до самогубства.

Коли відбувається кібербулінг, то в дитини може виникнути відчуття, що її атакують усюди, навіть удома, і порятунку немає.

Порнографічний контент – будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, серед яких реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних або фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру.

Перегляд порнографії в дитячому віці стимулює раннє сексуальне експериментування та заохочує сексуальну активність задовго до того, як діти будуть емоційно, соціально чи інтелектуально готові до цього. Часто такий матеріал зображає секс як випадковий, незахищений іноді як насильницький.

Наслідки

Перегляд порнографії дитиною – це психологічна травма, що також формує в неї нездорові очікування щодо сексуальних стосунків і ранню сексуалізацію. Порнографічний контент у більшості – це матеріали, які зображують принизливі статеві відносини та ніби задоволення від цього тих, хто бере участь. Найчастіше такий контент зображує приниження жінок і насильницькі дії щодо них. У тих, хто переглядає такий матеріал систематично, може скластися враження, що жінці має подобатися таке й у реальному житті.

Дослідженнями встановлено, що чим більше підлітки бачили сексуальний вміст у відео які переглядають, тим раніше вони починали статеві стосунки і тим більше вони мали випадковий, незахищений секс.

Надмірне захоплення онлайн іграми

Причини

• В іграх є можливість діяти так, як того хоче дитина. Водночас створюється відчуття спорідненості – усі учасники мають однакові інтереси та захоплення. Тому в онлайн іграх є спеціальні чати й додаткові форуми, у яких можна поспілкуватися з однодумцями.

• Кожна нова перемога дарує відчуття ейфорії, від чого з’являється бажання досягати такого стану знову й знову.

• Онлайн-рольові ігри занурюють гравця в сюжет у режимі реального виміру через, як здається, нескінченну можливість знаходження більш потужних інструментів для проходження ігрової місії. Це вимагає багато часу, що буде націлений лише на ігрову діяльність.

Наслідки

• Надмірне захоплення онлайн іграми й відсутність живої комунікації впливає на недостатній розвиток соціальних контактів дитини та емпатії.

• Багато онлайн ігор дають змогу гравцеві взаємодіяти з іншими за допомогою текстового чи голосового чату, тож дитина може піддаватися загрозам, образі, а часом може брати участь у знущанні над іншими. Дівчата геймери часто є об’єктом сексуальних домагань. Часом така поведінка може стати нормою і для реального життя.

• Надмірне захоплення іграми може змішувати відчуття реальності та фантазії.

• Надмірне захоплення онлайн іграми через відсутність фізичної активності також може мати негативний вплив на здоров’я дітей, зокрема призвести до ожиріння, судом і м’язових розладів.

Ознаки того, що дитина має небезпечну взаємодію в онлайні

Деякі психічні, психологічні та соціальні стани сигналізують про те, що дитина переживає певний травматичний досвід і потребує допомоги. Це стосується, також і небезпечної взаємодії як в онлайні, так і в офлайні.

Фізичні зміни:

• 
  дитина виглядає невиспаною, на уроках або перервах може засинати;
  

• скарги на головний біль або біль у шлунку;
  

• швидка втрата ваги чи її набирання;
  

• помітні самоушкодження (порізи, глибокі подряпини, синці) на тілі.
  
  

Психічні зміни:

• 
  розсіяна увага дитини; тимчасова «втрата» пам’яті, коли дитина забуває свої дії чи слова;
  

• втрата відчуття часу;
  

• регресія поведінки – дитина поводить себе так, наче вона молодша за свій вік.
  
  

Психологічні зміни:

• 
  помітний страх або нервовість дитини, коли вона перебуває в школі;
  

• спостерігається нервовість або злість під час викорисування гаджетом;
  

• можуть бути агресивні прояви без явної на те причини;
  

• знижується якість навчальної діяльності, дитина може відмовлятися від усних відповідей.
  
  

Соціальні зміни:

• 
  дитина віддаляється від однокласників і тих, з ким більше часу проводила разом під час перерв; виглядає депресивною – не комунікує з оточуючими, проявляє пасивність і не бере участі в спільних обговореннях;
  

• може прогулювати школу, посилаючись на погане самопочуття; спостерігаються замкнутість і однотипні відповіді на запитання дорослих;
  

• батьки можуть скаржитися на те, що дитина без приричини зникає з дому;
  

• дитина різко видалила всі свої профілі в соціальних мережах;
  

• у комунікації з’являються нові сленгові слова, які раніше дитина не вживала;
  

• педагогічний працівник може помітити, що дитину зустрічають зі школи незнайомі люди.
  
  

Для того щоб упевнитись, чи дійсно дитина переживає важкий життєвий етап і потребує допомоги від дорослих, необхідно поговорити з нею.

Як говорити з дитиною, яка зазнала ризику онлайн

1. Старанно підбирайте час та місце.

Виберіть місце, де дитині комфортно, або запитайте її, де вона хотіла б поговорити. Уникайте розмов у присутності того, хто може заподіяти шкоду дитині, зокрема психологічну.

2.Заспокійте дитину тим, що Ви поруч і вона зараз знаходиться в безпеці.

3. Cлідкуйте за своїм тоном під час розмови.

Якщо Ви почнете розмову серйозним тоном, то можете налякати дитину, і вона, імовірніше, дасть вам такі відповіді, які Ви хочете почути, а не розповість правду про те, що з нею трапилося. Постарайтеся зробити розмову

невимушеною – це допоможе дитині розслабитись.

4. Використовуйте звичні для дитини слова.

5. Ставте відкриті запитання.

Наприклад: «Поділись, будь ласка, що викликало такі переживання в тебе?». Тоді дитина може розповісти і про свої дитячі історії, і поступово перейти до ситуації, яка трапилась.

6. Слухайте та чуйте.

Дозвольте дитині розповідати в тому ритмі, як зараз їй хочеться.

7. Уникайте суджень і звинувачень.

8. Використовуйте «Я» - повідомлення.

Замість «Як таке могло трапитись?» – «Я співчуваю, що тобі довелося таке пережити…».

9. Будьте терплячі.

Пам’ятайте, що ця розмова може бути дуже страшною для дитини. Багато злочинців погрожують тим, що станеться щось страшне, якщо хтось дізнається про їхнє спілкування. Вони навіть можуть погрожувати фізичним насильством щодо дитини чи її близьких.