Період від початку походу Олександра Македонського в Персію у 334 р. до н. е. і до завоювання Римом Єгипту одержав назву елліністичного. Для нього характерно розширення взаємозв’язків грецької та східних культур. Релігійні вірування античної Греції поєдналися з східними традиціями і з’явилися нові форми релігії. Новий культ Серапіса поєднав єгипетського Осіріса з грецькими богами Зевсом та Асклепієм.
На відміну від релігії, у філософії цілком панувала грецька традиція. Виникають нові філософські школи, які основну увагу звертають на проблеми етики, місця людини у світі. Серед них особливого значення набувають вчення стоїків та філософія Епікура.
Будівництво нових міст, розвиток мореплавства, військової техніки зумовили розвиток наукових знань. Архімед і Евклід зробили відкриття у сфері математики; Аристарх Самосський доводив, що Земля обертається навколо своєї осі.
Науковими і культурними центрами стали Олександрія, Сіракузи, Антіохія. В Олександрії було створено велику бібліотеку (близько 700 тис. папірусних світків), при якій існував Мусейон (храм муз) – своєрідний науковий центр. У літературі особливого значення набула комедія, головним чином побутова. Відомі поети того часу – Каллімах, Феокріт. З’являється новий вид поезії – ідилія. Розвивається місцева архітектура, особливо громадські споруди: базиліки, гімнасії, стадіони, терми, бібліотеки. У галузі скульптури вирізнилися три школи: родоська, пергамська та олександрійська.
Багатоманітна культура еллінізму стала заключним етапом у розвитку культури Давньої Греції. Вона мала значний вплив на культуру Римської імперії.
«АРХІТЕКТУРНА ОПРАВА ДЛЯ БОГІВ»
ПАНОРАМА: МИСТЕЦТВО ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Головне: пошук ідеальної краси, гармонії та міфологізм
Скульптура. Кераміка.
Створення канону ідеальних пропорцій. Опанування анатомії, руху та емоцій. Розквіт вазопису (чорнофігурний та червонофігурний стилі) та карбування із міфологічними сюжетами.
Архітектура.
Створення ордерів (доричний, іонічний, коринфський) — основи античного канону побудови. Храми як взірець пропорцій та гармонії з природою.
Література. Театр.
Народження епосу (Гомер), лірики та драматургії. Виникнення трагедії та комедії. Театр як державна справа та засіб виховання громадян.
Музика.
Тісний зв'язок із поезією та танцем. Використання ліри та авлоса. Віра в магічну та виховну силу музики.
ПАНОРАМА: МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
Головне: практичність, велич імперії та інженерний геній
Скульптура. Кераміка.
Розквіт реалістичного портрета: прагнення передати індивідуальні риси та характер, а не ідеал. Масове виробництво червонолакового посуду (terra sigillata). Зображення імператорів для пропаганди та ідеології.
Архітектура.
Винайдення бетону, масштабування арок, склепінь та куполів (Пантеон, Колізей). Масштабне будівництво акведуків, доріг та громадських споруд.
Література. Театр.
Розквіт поезії «золотої доби» (Вергілій, Горацій), ораторського мистецтва та історіографії. Театр як видовище та розвага для народу («хліба та видовищ!»).
Музика.
Музика як елемент військової справи та масових розваг. Використання великих духових інструментів (труби, роги).
МУЗИЧНИЙ ЕКСКУРС
Пандура або пандора - давньогрецький струнний щипковий інструмент, що належить до родини лютневих. Вважається одним із ранніх прототипів сучасних гітар та лютень. У давньогрецькому мистецтві зображення пандури з’являються з IV–III століть до н. е.
Стародавня грецька пандура була лютнею із середнім або довгим грифом. Вона зазвичай мала три струни, через що її також називали трихордоном. У римський період пандура була модифікована: довгий гриф став ширшим, щоб умістити чотири струни.
Подібний до пандури інструмент зображений на одній із фресок Софійського собору. Професор Андрій Горняткевич припускає, що саме від нього бере свій початок українська бандура.
Сама ж назва «бандура», вочевидь, походить від грецького терміна «пандура».