Сьогодні майже кожен учень має телефон і акаунти в соцмережах, тож і цькування все частіше відбувається не на перерві, а в чатах, коментарях та приватних повідомленнях. Кібербулінг небезпечний тим, що кривдник може бути анонімним, образи не зникають після дзвінка на урок, а поширений пост чи фото за хвилину бачать сотні людей. Ця сторінка допоможе розпізнати кібербулінг, правильно на нього відреагувати і знати, куди звернутися по допомогу.
Куди звернутися по допомогу:
• Національна дитяча «гаряча лінія» — 116 111 (безкоштовно з мобільного, анонімно).
• Кіберполіція України — cyberpolice.gov.ua, розділ «Зворотний звʼязок» для онлайн-звернення.
• Поліція — 102, якщо є прямі погрози життю чи здоровʼю.
• У школі — класний керівник, практичний психолог Жученко Світлана Василівна, адміністрація.
Шановні батьки! Дитина рідко сама розповідає про цькування в мережі, бо боїться, що в неї заберуть телефон або «зроблять гірше». Тому важливо помічати зміни в поведінці й реагувати спокійно: не карати, а підтримати, разом зберегти докази і звернутися до школи чи кіберполіції.
Памʼятай: відповідальність за цькування завжди лежить на тому, хто кривдить, а не на тому, кого кривдять. Розповісти про проблему — це сміливість, а не слабкість. Якщо ти бачиш, що цькують когось іншого, — не лайкай, не пересилай і не мовчи: підтримай людину й повідом дорослих.