Воістину феноменальна особистість. Він вийшов з мужицької хати, а став символом нації. Він був сиротою, проте кожне його слово присвячене неньці-Україні. Йому не дісталося у спадок від батька нічого - він же залишив майбутнім поколінням неоціненний скарб - Слово.
У Долинській гімназії №1 щороку вшановують славетного Кобзаря. Яскравим акордом зазвучала літературно- музична композиція "Іду з дитинства до Тараса". Кореспонденти 10-А класу мали можливість наживо спілкуватися з Тарасом Шевченком. Скажете, це нереально? У чарівному світі літератури часто трапляються дива. Учні скористалися машиною часу й опинились у 19 столітті... На святі лунали поезії, що стали піснями. Заворожував глядачів чарівний дитячий спів, що переносив усіх у той чарівний весняний сад ("Садок вишневий коло хати"), що спонукав побачити оту прекрасну зіроньку ( "Зоре моя вечірняя"). Під час вікторини гімназисти мали можливість продемонструвати свої знання. Проте найбільше хвилювалися сьогодні конкурсанти, які боролися за звання найкращого декламатора поезії Тараса Григоровича. Опісля журі вручило усім читцям віршів грамоти. Такою ж грамотою нагороджено режисера цього дійства - бібліотекаря Лаврів Галину Богданівну. Так давно Шевченко переступив поріг вічності, проте його поезія актуальна й сьогодні, бо адресована "і мертвим, і живим, і ненародженим"…