ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ 

- Проведення медичних оглядів дітей під час зарахування в ЗДО та медичний контроль під час адаптаціїї;

- Здійснення щоденних оглядів дітей;

- Проведення антропометричних вимірювань;

- Обстеження дітей на ентеробіоз, профілактичні заходи;

- Контроль за наявність та достовірністю медичних довідок;

-Здійснювати медичний контроль за фізичним розвитком дітей, проведенням фізкультурних занять.

-Впроваджувати різні форми роботи з оздоровлення, загартування дітей та надання консультацій батькам.

- Здійснення контролю за організацією харчування:

-Складати щоденне меню-розклад. 

-Вести щоденний підрахунок натуральних норм основних продуктів, аналізувати виконання натуральних норм щомісяця.

-Проводити щоденний контроль готових страв.

-Контролювати своєчасність медичного обстеження працівників закладу.

 -Здійснювати своєчасне придбання вітамінів, медикаментів, іншого медичного обладнання та інвентарю; комплектувати аптечку невідкладної медичної допомоги.

-Проводити санітарно-просвітницьку роботу з профілактики захворювань, корисності щеплень тощо.

-Проводити заняття з персоналом для закріплення медичних знань та надання першої медичної допомоги.

-Готувати хлорний розчин відповідної концентрації

-Контролювати своєчасне маркування меблів та посуду.

-Відповідати за ведення медичної документації.

- Готувати необхідні документи для вступу дітей до школи.

- Організація та контроль за проведенням літнього оздоровлення в ЗДО;

-Постійно підвищувати свій фаховий рівень шляхом курсової перепідготовки.

ДИТЯЧА ІСТЕРИКА: ЧОМУ ВИНИКАЄ І ЯК ПОДОЛАТИ

     Найчастіше істерики виникають у дитини надто розпещеної, обласканої, оточеної любов’ю, задарованої, особливо, якщо вона єдина в сім’ї. Усі бажання дитини батьки зазвичай неодмінно виконують. А якщо ні, вона змалку знає, що є такий чудовий спосіб вплинути на дорослих, як капризування. У таких випадках дорослі прагнуть розв’язувати всі проблеми «коханої» дитини – і не лише в дошкільному дитинстві, а й до самого вступу до вишу, а то й довше.

У результаті дитина зростає інфальтильною, перед конфліктними і стресовими ситуаціями відчуває повну розгубленість, тому й обирає перевірений нею спосіб захисту від неприємного - істерику.  

    Полярними до попереднього чинником, що провокує істерику, є жорстка вимогливість до дитини, якою сьогодні все частіше зловживають батьки. Вони обирають такий стиль виховання, по суті, з добрими намірами.

 Адже життя непросте, і що раніше дитина звикне до організованості, навчиться досягати мети, що більше знань отримає, то успішною буде в житті, прагнутиме завжди до більшого, і  як почуватиметься реалізованою і щасливою особистістю. 

Звісно, схильність дітей до істерик залежить не лише від стилю виховання та сімейного клімату. Багато чого визначено зазделегідь. Зокрема, схильність дитини до істерик може бути пов'язана з типом нервової системи. Слабка і неврівноважена нервова система - додатковий чинник ризику. Значення має і темперамент. Так, холерики імеланхоліки більш схильні до істеричної поведінки, ніж флегматики і сангвініки

ХАРЧУВАННЯ ВДОМА 

 Режим харчування дитини вдома

1. Пам'ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці. 

2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду. 

3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні. 

4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. 

5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням. 

6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі. 

7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей. 

8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі. 

9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом. 

10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

  У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

  Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.

   Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним.    Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.