З історії ЗДО 

    В центрі міста, у зеленому затишному куточку, розташований дошкільний навчальний заклад «Росинка». Відкрила садочок завідувач Гнадченко Діна Акимівна. З 1984 року очолювала заклад досвідчений педагог, розумний і справедливий керівник – Мармазінська Олександра Василівна.
    Ось уже 40 років (з 1973 р.), як «Росинка» гостинно відчинила свої двері для  маленьких мешканців нашого міста. З тих пір щоденно її заповнює дзвінкоголоса малеча. Чорняві, біляві і русяві голівки; сині, сірі, карі оченята -  дівчатка і хлоп’ятка розбігаються по своїх групах, що затишно розташувались на двох поверхах. П’ять днів на тиждень з ранку до вечора чекають на малят іграшки, казки, веселі ігри та забави, перші уроки доброти, людяності, ввічливості. Тут з материнською усмішкою, ласкавим словом їх зустрічають люди, що своє серце, свою душу віддають маленьким дітлахам. Тут навчають, тут виховують, тут радіють, люблять і турбуються.


    Важливим питанням, над яким працює дошкільний заклад з дня відкриття – є проблема фізичного розвитку і оздоровлення. В садочку створені всі умови для повноцінного фізичного розвитку дітей. Обладнані ігрові ділянки, спортивний майданчик, широко використовується нестандартне фізкультурне обладнання.
    Багато років ДНЗ «Росинка» працює над питанням ігрової діяльності дошкільників. Адже гра нічим не замінна протягом усього існування людства, вона була і лишається провідною для дитини. У всіх групах дитячого садка створено сучасне предметно-ігрове середовище, яке допомагає дітям почуватися вільно, повніше розкривати свої здібності.

До послуг малят гуртки:

 2006 рік                 

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015 рік

2016 рік

2017 рік

2019 рік

   25 жовтня. у нашому закладі  пройшла зустріч  «Педагогічна вітальня» у рамах виїзних семінарів ШППД «Стежинами духовності» з доктором педагогічних наук, доктором теологічних наук, професором ; викладачем  ПДПУ  Фазаном Василем Фасильовичем.  Основними тезами були: Слово „милосердя” майже зникло з нашого лексикону. Ще трохи, і поруч з ним у словниках стоятиме примітка – застаріле. Несучасним видається і його тлумачення: добре, співчутливе ставлення до кого-небудь, вияв жалості. У радянські часи нас довго і наполегливо вчили, що жалість принижує, що треба бути сильним, а проявляти жалість – соромно.. Особливістю сучасності є те, що більшість людей зацікавлена??в особистому розвитку та збагаченні. Для сучасних людей характерні такі явища, як жадібність, скнарність, нахабна самовпевненість. Матеріальний достаток як ніколи раніше відокремлює одних людей від інших. Найчастіше багаті люди не демонструють милосердя, бо впевнені, що отримані ними іноді навіть незаконним шляхом блага – це їх сенс життя, те, що вони повинні оберігати всіма силами. У таких випадках ні про яке милосердя мови і бути не може. Багато хто переконаний, що ті, хто милосердя таки демонструє, в більшій мірі займаються показухою, а не реально бажають комусь допомогти. Серед деяких людей милосердя вважається ознакою невдахи, який відчуває свою провину перед кимось і намагається її загладити своїм милосердям

Та в житті кожного з нас настає момент, коли найбільше нам потрібні не гроші й посади, не визнання і слава, а просте співчуття, добро, увага і піклування інших. Тобто все те, що містить у собі це старомодне слово – милосердя.

У сучасному світі милосердя є дуже актуальним. Люди прагнуть влаштувати лише своє життя і абсолютні байдужі до інших. Цю ситуацію необхідно терміново міняти. Кожен повинен озирнутися довкола і допомогти тому, хто цього так потребує. Лише таким чином можна зробити світ більш приємним місцем для життя.

У нашій країні є багато людей, яким необхідно співчуття та милосердя. Адже це перші ліки від усіх хвороб і неприємностей. Милосердя потребують не тільки літні, бідні і хворі люди, а нерідко й ті, які через ряд обставин опинилися в скрутному становищі: волоцюги, п’яниці, наркомани. Милосердя — це норма життя, а не поодинокий випадок. Без милосердя і співчуття неможливо прожити. Воно потрібно всім: і тим, кому допомагають, і тим, хто допомагає.

-         Як один з методів розвитку мовлення вихованців ,за ініціативи директора закладу  , щорічно починаючи з 2019 року проходить конкурс верлібрів між групами перед шкільного віку. Верлібр (від фр. vers libre — вільний вірш), або вільний вірш, — це вірш, який не має рими та поетичного розміру, а ритм у ньому досягається лише наспівною інтонацією.

Верлібр немов перебуває на межі між віршем і прозою, оскільки в ньому не зберігаються ознаки, характерні для традиційної віршованої мови: рима та розмір. Однак вірш ділиться на окремі рядки, наприкінці кожного з них відчутна пауза, а головне — такий поетичний твір виявляє певну ритміку.

«Квіти, сонні діти зими

 Ховаються в ковдрі білих надій

 І згадують сонце, і вітер, і сміх

Відгук дитинства і сепію днів

-          З 2019 року заклад почав працювати  над упровадженням парціальної програми

«Дошкільнятам освіта для сталого розвитку» Н. Гавриш, О. Пометун

-         Однією з форм  роботи ,щодо упровадження парціальної програми є проведення щоквартально  «Природничої аплікації» з вихованцями всіх вікових груп.

2022 рік

    ЗДО «Росинка» за сприянням відділу освіти Горішньоплавнівської  міської ради першим люб’язно відчинив свої двері,  під час військової агресії росії, для всіх вихованців міста.

2023 рік

  У вересні ЗДО «Росинка» відзначив свій 50- річний ювілей.

  У листопаді в нашому закладі встановлено пожежну сигналізацію.