Розставання. Казка про розлучення.

У сімействі ведмедів трапилася біда. Зовсім несподівано для маленького ведмедика тато пішов жити в іншу барлогу. На прощання він сказав тільки:

– Не переживай, синку, ми з тобою будемо бачитися, тільки рідше.

Мишка ці слова більше засмутили, ніж заспокоїли. Він ніяк не міг зрозуміти, чому тато вирішив піти і чому вони повинні рідко бачитися, чому він не зможе грати з ним перед вечерею в м’ячик, купатися в ставку, як колись, і не чути вранці звичне:

– Вставай, соня, день уже почався.

– Які дивні ці дорослі, – розмірковував Мишко, – постійно їм потрібно щось міняти. Адже все було так добре.

Почувши одного разу вночі, як мама тихенько плаче, Мишко вийшов з барлоги і постукав до пугача.

– Послухай, пугач, ти у нас в лісі наймудріший. Поясни, чому тато від нас пішов? Може ми його чимось образили або він нас просто розлюбив?

Філін задумався.

– Знаєш, Мишко, у житті багато складних питань. На них нелегко відповісти.

– Навіть тобі?

– Навіть мені.

– Я чув сьогодні, як мама плаче і зовсім розгубився. Раптом тато пішов через мене? Він, напевно, перестав мене любити і якщо я піду з дому, він повернеться до мами. Тоді вона більше не буде плакати.

– Я думаю, що твоя мама засмутиться ще сильніше, а тато тебе любить. Він сам говорив мені про це. Йому погано так само, як і тобі, тільки він нікому цього не показує.

– Але якщо йому погано, чому він не повернеться?

– Тому що в житті дорослих часто відбувається те, що дітям важко зрозуміти. Мине багато років, перш ніж ти дізнаєшся про велику кількість складнощів життя.

– Але я хочу знати зараз. Чому люди розлучаються? Я чув від звірів, що в тата нова сім’я. Виходить, він нас кинув і скоро зовсім забуде?

– Ні, не забуде. Ви ж частина його життя.

– Я не хочу бути частиною. Нехай все стане як раніше.

– Розумієш, Мишко, у кожної сім’ї своє життя. Воно може бути дуже довгим. Діти виростають і мами з татами перетворюються на бабусь і дідусів, граються з онуками. В інших сім’ях мами з татами розлучаються раніше появи онуків.

– Це як у лисеняти? Від них пішла мама.

– І як у лисеняти, і як у зайчика. Він приходив до мене минулого літа і поскаржився, що тато ображає маму, а варто йому заступитися, як теж дістається.

– Я знаю. Зайчик говорив, що боїться тата, і з мамою удвох йому спокійніше.

– Ось бачиш, які різні бувають стосунки. Напевно, твої батьки відчули, що їх життя разом закінчилася раніше, ніж вони хотіли. І щоб не ображати один одного, як це бувало в родині зайчика, розлучилися. Є такі квіти, які не можуть разом уживатися на одній клумбі, хоча і подобаються один одному. Якщо вони ростуть поруч, то швидко починають в’янути, постійно сперечаючись і сварячись. Коли ж їх пересадять на різні клумби, вони знову розквітають. Так само буває і у дорослих. Спочатку вони люблять один одного, а потім щось відбувається і жити разом стає важко.

– Я розумію, але від цього не легше.

– Так і має бути. Розлучатися з тим, кого любиш завжди важко, але таке іноді трапляється. Головне, зуміти це пережити.

– Важко бути дитиною, – зітхнув Мишко.

– Дорослим бути теж не легко. Ти зрозумієш це, коли виростеш. Так що не ображайся на тата і заспокой маму. Вона за тебе дуже переживає. Їй зараз теж важко. Допоможи їй.

Переклад з російської

Автор: Анна Смирнова