КАЗКА ПРО СОБАЧКУ НА ІМ’Я ТОБІК. ПРО ДИТЯЧІ РЕВНОЩІ.

Спрямованість казки: Негативні почуття (ревнощі, образа та ін.), пов’язані з народженням молодшої сестри (брата). Переживання, пов’язані з труднощами прийняття ролі старшого. Для дітей віком 5-9 років.

Ключова фраза: “У мене народився братик і тепер батьки мене зовсім не люблять!”

В одній родині жив песик на ім’я Тобік. Господарі дуже його любили, пестили і часто з ним грали. Як і всі собаки, Тобік міг наробити дурниць, але господарі закривали очі на його пустощі. Життя Тобіка була дуже щасливим.

Одного разу в будинку з’явилося маленьке кошеня. Воно було зовсім крихітним і безпорадним, і господарі приділяли йому набагато більше часу, ніж Тобіку. Кошеня годували з рук, пестили і дозволяли йому все те, що Тобікові тепер заборонялося. “Ти вже великий, – говорили йому.- Поводься як слід”. А улюблена господиня майже забула про бідного песика і весь час поралася з цим кошеням.

Тобіку стало здаватися, що його зовсім не люблять, він втратив апетит і став погано спати ночами, а одного разу завив від туги, але його за це покарали. Тобік вважав кошеня винуватцем всіх своїх нещасть, але чим більше він на нього злився, тим частіше господарі карали бідного Тобіка. І від цього він ще більше ненавидів противне кошеня.

Одного разу його терпець урвався: кошеня посміло забрати його улюблений м’ячик і стало гратися з ним по всьому будинку. Тобік не втримався і вкусив кошеня за хвіст. Кошеня запищало від болю, а господарі вдарили Тобіка. Від цього він ще більше зненавидів кошеня і ввечері заснув, мріючи про те, що завтра він йому як слід помститься.

Тобіку приснився дивний сон… Він опинився в незнайомому місці, навколо нікого не було. Він біг по пустих вулицях і ніяк не міг знайти свій будинок. Нарешті, втомлений і голодний, він вирішив попроситися на нічліг і постукав у найближчі двері. Двері відчинилися і з будинку вийшов… величезний кіт! “Забирайся звідси! – Закричав кіт. – Це місто кішок і тобі тут не місце”. Тобік озирнувся і побачив, що його оточує ціла юрба кішок: вони злобно шипіли і погрожували йому гострими кігтями. Переляканий Тобік кинувся бігти.

Він був у розпачі: один в чужому місті, де всі женуть його геть … і нізвідки чекати допомоги. І тут назустріч йому вийшло маленьке кошеня, як дві краплі води схоже на улюбленця господарів. “Чому в тебе такий нещасний вигляд? – Запитало кошеня – Може, я зможу допомогти?” Тобік розповів йому про свої нещастя, і кошеня пожаліло його. Воно провело Тобіка в свій будинок, нагодувало і навіть поступилося йому своїм ліжком, а саме влаштувалось поруч. Вони обидва солодко заснули.

Прокинувся Тобік в своєму будинку, і поряд з ним лежало щось тепле і пухнасте. Виявилося, це маленьке кошеня, яке забуло про свій покалічений хвіст і прийшло помиритися зі своїм кривдником. Тобік вже не злився на кошеня, йому стало соромно за те, що він ображав слабкого малюка. Він ніжно лизнув кошеня в лоб, і з тих пір вони жили дуже дружно. Господарі були просто щасливі, тому що насправді любили обох однаково.