"Dnipro River: Ecosocial Belonging in Wartime" is a collective artistic space initiated by Seila Fernández Arconada. Focusing on poetic-political encounters with the Dnipro River, this project aims to generate connections beyond human to explore ecosocial uncertainties in times of russian full scale invasion of Ukraine. This river is the main artery of this country providing life, however, during this war it also became a border, a front line of aggression. The river is a direct witness of this war.  

During this project, there is a series of collective artistic activities to explore the more than human interdependency on an ecosystem at risk. We focus not only its pain and fragilities but its natural resilience and biodiversity. We use our “body of water” to listen deeply to its testimony and sense of grief, to reimagine our humans connections while thinking about ecosocial justice. And most importantly, we take a breath together and expand networks while the war is still ongoing.

This collective initiative is framed on the project-placement "The War Didn’t Come to Me, I Came to It" in which the artist is both developing a personal body of work as well as collective encounters about/around the river in Kyiv, Ukraine. This sentence-title is a statement which positions the artist in this context by choice. 

This project is granted by "Culture Moves Europe" and develop in partnership with Insha Osvita. 

------------------ 

"Дніпро: Екосоціальна приналежність у воєнний час" – це колективний мистецький простір, ініційований Сейлою Фернандес Арконада. Зосереджуючись на поетично-політичних зустрічах із річкою Дніпро, цей проєкт має на меті створити зв’язки поза межами людства, щоб дослідити екосоціальні невизначеності в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Річка є головною артерією країни, що забезпечує життя, однак під час війни вона також перетворилася на кордон, на лінію фронту агресії. Вона є прямим свідком цієї війни.

У межах цього проєкту відбудеться серія колективних мистецьких заходів для дослідження міжвидової взаємозалежності в екосистемі, що перебуває під загрозою. Ми будемо звертати увагу не лише на її біль та слабкості, але й на природну стійкість і біорізноманіття. Ми звернемось до нашої «водойми», щоб почути її свідчення та відчути скорботу, переосмислити наші людські зв'язки, одночасно роздумуючи про екосоціальну справедливість. І, найголовніше, ми разом зробимо вдих, тримаючись один за одного в колективному просторі, поки війна ще триває.

Колективна ініціатива відбувається в рамках проєкту-резиденції "Війна не прийшла до мене, я прийшла до неї", в якому художниця одночасно розвиває особистий творчий доробок, а також організовує колективні зустрічі про/навколо річки в місті Київ, Україна. Назва-вислів є твердженням, яка встановлює позицію художниці в цьому контексті за її власним вибором.

Цей проєкт реалізується за підтримки програми "Culture Moves Europe" та у партнерстві з "Інша Освіта