КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ З ДЕРЕВИНИ
Лекція № 1
Настановча лекція
Мета курсу :
Вивчення дисципліни «Конструювання виробів з деревини» забезпечить знаннями в області конструювання меблевих виробів, що необхідно для якісного засвоєння ряд курсів, а також активної інженерної та конструкторської діяльності, спрямованої на виготовлення меблевих виробів, а також раціональне використання деревинної сировини.
Задачами дисципліни є вивчення конструкційного зображення меблевих виробів, комплектуючих та фурнітури.
Розглянути загальні основи конструювання: архітектурні, декоративні, столярні, конструктивні столярні з’єднання. Конструювання корпусних меблів – уніфікація та формотворення корпусів, кутові з’єднання стінок, оформлення їх крайок.
На лабораторних заняттях вивчити методики конструювання меблевих виробів на етапах розробки ескізного проекту, складання технічного опису, розробки складальних креслень виробу, складальних одиниць і деталей, специфікації.
Вимоги щодо знань і вмінь, набутих внаслідок вивчення дисципліни.
- вміло володіти класифікацією, конструкцією меблів;
- володіти вимогами ЕСКД;
- володіти розмінностями та уніфікацією корпусів;
- володіти столярними з’єднаннями;
- володіти методами конструювання корпусних меблів та процесами виробництва.
На першій лекції розглянемо загальні відомості про меблі та їх класифікацію за різними ознаками, а також споживчо-виробничі вимоги до меблів.
Розглянемо характеристику деревини як конструкційного анізотропного матеріалу з усіма перевагами і недоліками, які конструктор повинен розуміти і враховувати при опрацюванні конструкції нових виробів. Розглянемо питання технологічності меблевих виробів.
На другій та третій лекції розглянемо різні види столярних з'єднань та їх конструкцію, а саме: столярні ящикові з'єднання; з’єднання за шириною і довжиною, а також з'єднання клеями і фурнітурою.
Четверта лекція присвятимо конструюванню корпусних виробів. Розглянемо загальні визначення, розміри, уніфікація та формотворення ємностей корпусів, а далі розглядаються з'єднання стінок та конструктивне оформлення їх крайок. Двері як основним конструктивним елементом, який формує фасадну сторону корпуса, надаючи йому відповідної естетичної якості.
Розглянемо утилітарні властивості корпусу - його внутрішнє облаштування для зберігання за функціональним призначенням - шухляди, полиці та інші пристрої.
Розглянемо різні види опори корпусів, що формують дизайн його нижньої частини. Відповідно до класифікації опор розглянемо конструктивне рішення ніжок звичайних та підсадних лавочок, цокольних та інших видів опор; переваги та вади різних видів опор.
Паралельно з конструктивними рішеннями окремих вузлів розглянемо застосовування фурнітури і методи з’єднання та загальну характеристику.
Після вивчення теоретичних положень конструювання корпусних виробів спеціаліст може приступати до конструювання з застосуванням спеціалізованих комп'ютерних програм.
ВИМОГИ ДО МЕБЛІВ
Розробляючи конструкцію меблевих виробів необхідно враховувати такі основні вимоги до них:
Вимоги, що ставляться до окремих виробів, групи, гарнітурів чи наборів, діляться на дві групи - споживчі і виробничі.
Вимоги споживчі - це вимоги покупця, який оцінює меблі безпосередньо в торговому салоні, виходячи і життєвого рівня (стандарту), спеціального підходу, статусу громадської думки; відповідності попиту, світогляду, моральних понять, сімейного стану, віку, прагнень.
Вимоги виробничі це, в першу чергу, конкурентна спроможність продукції і зміст проектно-конструкторської документації, в якій закладено основи собівартості виробів і споживчі властивості, яких виробнику ніколи не уникнути.
Споживчі і виробничі вимоги постійно балансують між собою, а саме зниження естетичний вимог сприяти покращенню виробничих вимог і навпаки. Максимальної економічної ефективності можна досягнути тільки тоді, коли при раціональній технології вироби задовольняють вимоги споживача, тобто продукція користується попитом.
Утилітарні (лат.) - корисний, вигідний, практичний, зручний. Отже, утилітарні вимоги, що ставляться до меблів, передбачають виключно їх практичну вигоду і користь для споживача.
Першоосновою формування будь-якого меблевого виробу є функціональні розміри.
Розміри функціональні - це розміри окремих елементів, їх взаємоорієнтація і фіксація у просторі стосовно підлоги, які забезпечують людині зручне користування меблями.
Функціональні розміри нормовані на державному рівні стандартами, які базуються на антропометричних даних людського тіла залежно від віку (при потребі) і статі та нормуються в певному діапазоні «від – до» , «не більше», «не менше». Наприклад, висота сидіння крісла для відпочинку від підлоги нормується в межах 360 ..450 мм.
Економічні та споживчі вимоги
Основним економічним показником для споживача є вартість меблів. Отже, у продаж повинні надходити меблі різної вартості, тотожного функціонального призначення. Зрозуміло, що найдешевшими меблями є меблі простих архітектурних форм, що виготовлені з традиційних матеріалів, в які закладено високий ступінь уніфікації, нормалізації і стандартизації, що дає змогу виготовити меблі низької собівартості. Другим економічний показником є міцність меблів, що гарантуй їх надійність і довговічність служби. Міцність меблів досягається шляхом правильного вибору перерізу деталей і товщини щитів, столярних з'єднань, застосованих матеріалів; дотримання технологічних режимів їх виготовлення.
Конструктивне рішення меблів повинно забезпечувати їх ремонтоздатність що досягається шляхом їх розбірності.
ВИРОБНИЧІ - це складний взаємозв'язок між конструктивним рішенням та виробництвом (технологією).
При конструюванні меблів насамперед необхідно враховувати таке:
· раціональне використання матеріалів,
· типове рішення вузлів, з’єднань,
· уніфікацію стандартизацію,
· використання стандартних матеріалів, що забезпечує високий рівень технологічності виробів.
При цьому має бути забезпечена міцність, стійкість, жорсткість і надійність експлуатації виробу, розбірність.
Технологічність виробів - складна комплексна характеристика виробу, що проявляється в затратах праці, засобів, матеріалів, часу і загальної ефектності організації процесу виготовлення виробу на всіх його стадіях. Якість виробу можна оцінювати різними показниками, але коли йдеться про технологічність, то залишається два фактори - конструкція і виробництво.
Стандартизація - встановлення і застосування стандартів з метою впорядкування діяльності галузі, економного витрачання ресурсів, дотримання вимог техніки безпеки, підвищення якості продукції та послуг. Стандартизація - найважливіший важіль боротьби за поліпшення якості продукції, її здешевлення.
Стандартизація являє собою систему заходів з опрацювання, встановлення і впровадження однакових обов'язкових властивостей і якостей виробів, їх частин, матеріалів, конструктивних рішень, виробничих процесів, методі випробувань, які передбачають обмеження їх числа доцільним мінімумові.
Основним завданням стандартизації є
- встановлення прогресивних систем стандартів для формування потрібної якості кінцевої продукції на стадіях проектно-конструкторської документації, виробництва її експлуатації;
- визначення єдиної системи показників якості продукції, методів і засобів її випробувань;
- встановлення таких норм на стадіях проектно-конструкторської документації виробництва і експлуатації, які б забезпечували оптимальну якість продукції і виключали нераціональну різноманітність видів марок, типорозмірів:
- встановлення єдиних систем документації, класифікації і кодування продукції.
Уніфікація {лаг уніо- єдність + фактре - робити) – приведення чого-небудь до єдиної норми, до однаковості. Меблеве виробництво постійно вимагає оновлення асортиментів меблів, а при серійному виробництві потрібні значні витрати на
переналадку обладнання. Урізноманітнення зовнішнього вигляду меблевих виробів можна досягти і при обмеженій кількості типорозмірі елементів медом їх комбінації. Нові види виробів можуть базуватися на елементах, що використовувалися раніше. Уніфікація є найпоширенішим і найефективнішим методом стандартизації.
Сертифікація – це процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію (Сертифікат відповідності), що ця продукція відповідає заданим вимогам. Орган УКР СЕПРО.
ВИМОГИ ДО КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБІВ З ДЕРЕВИНИ:
1. Конструювання виробів з деревини необхідно так щоб деформації, які виникають в окремих елементах, проходило вільно, без порушення форм і міцності самого виробу. (фільонка двері вставляється в рамку)
2. Виготовляти елементи виробів з деревини необхідно так, щоб можливі зміни форм та розмірів були найменшими. (брусок переклеїти з декілька частин, щоб досягти стабілізації форми)
3. Елементи виробів необхідно конструювати так, що стискувальні і розтягувальні зусилля на деталі збігалися з напрямком волокон, а момент згинання були їм перпендикулярні.
4. конструювати вироби і з’єднання в окремих елементах необхідно так, щоби за формую і конструктивним вирішенням вони були технологічними, тобто матеріалоощадними, відповідали мінімальним трудовитратам, енергозберігаючих технологічних процесах.
5. Конструювати вироби необхідно так, щоби їх зовнішній вигляд відповідав задуму дизайнера, узгоджувався із поточними естетичними вимогами.
ВИДИ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ:
Ескіз – креслення, виконане без масштабу, від руки, з дотриманням співвідношень, яке містить всі необхідні дані для виготовлення виробу, складальної одиниці або деталі (розміри, допуски, шорсткість).
Технічний опис виробу
Документ, який називається «Технічний опис», є одним з основних конструкторських документів; вказують: призначення, галузь застосування, художні і естетичні характеристики, види личкувань і категорії опорядження, категорії м’якості для м’яких елементів та інші дані, необхідні для отримання повної уяви про виріб.
Зображують зовнішній вигляд виробу у двох основних проекціях або аксонометрії, вказують габаритні і функціональні розміри, в масштабі 1:5, 1:10 чи 1:20
У розділі технічного опису "Конструкція і матеріали" наводять опис основних конструктивних особливостей виробу, декоративних елементів, складних профілів, комплектуючих виробів, конструкційних і личкувальних матеріалів, фурнітури, що застосовується.
Складається для серійного и масового виробництва
Креслення загального вигляду виробу (складальне креслення) визначає конструкцію виробу, виконується у масштабі 1:5; 1:10 або 1:20, виносних елементів — у масштабі 1:1. та розрізи виробу, виносні елементи (додаткові розрізи з’єднань), які необхідні для докладного розуміння конструкції виробу За допомогою виносних елементів слід показати:
o з‘єднання щитових деталей між собою при складанні корпуса виробу;
o тип, розташування і кріплення петель при навішуванні дверей;
o притвори дверей;
o способи встановлення шухляд, полиць, розсувних дверей;
o характер шипових з‘єднань;
o спосіб кріплення опорних елементів виробу;
o спосіб кріплення задньої стінки;
o кріплення інших елементів виробу (штанги, дзеркал, скла тощо).
o установку фурнітури: ручки, замки тощо.
На розрізах виробу проставляють розміри: габаритні, функціональні, граничні розміри елементів, які переміщуються (відкидних дверей, розсувних диванів тощо), довідкові розміри складальних одиниць, розміри деталей, на які не наводяться креслення, а також проставляють позиції для специфікації на виріб. На виносних елементах проставляють основні приєднувальні розміри, які визначають положення елементів один щодо одного. Над зображенням виносного елемента проставляють його номер і масштаб.
Габаритне креслення – спрощене відображення виробу, що містить габаритні розміри.
Специфікації. Специфікація містить відомості про склад виробу або складальної одиниці, матеріали, що застосовуються, а також конструкторські документи, які необхідні для виконання виробу. Специфікація є основним документом для складальних операцій.
Крім того:
Відомість специфікацій, купованих виробів, пояснювальна записка. Креслення архітектурні, інтер’єру, план приміщення, креслення компоновок
__________________________________________________________