Австрія! Альпи! Гросглокнер! Це мрія для кожного, хто полюбляє гори.

Альпи ваблять усіх своєю красою та могутністю, своїми зеленими ланами і гарними чистими селами та унікальними гірськими дорогами. Саме тому, рік назад, після чергового підкорення кавказької вершини гори Казбек 5044м, наша команда почала готуватися до поїздки у Австрію, для підкорення найвищої вершини Австрійських Альп, гори Гросглокнер 3798м.

Впродовж року ми готувалися, збирали інформацію, спорядження та команду. І ось, коли були закінчені всі літні табори, наша команда, яка складалася з 5 учасників Західної конференції та 2 з Подільської, зібралась і виїхала в понеділок 12 серпня. Проїхавши Угорщину, 13 серпня ми досягнули мети нашої подорожі кемпенгу Lucknerhaus на висоті 1920 м. Ввечері нас гори зустріли непривітно, затягнутими хмарами, дощем та снігом на вершинах. І лягаючи спати, ми мали велике переживання про ранковий вихід. Але, помолившись, ми довірили Богові ці переживання. Проснувшись зранку, безмежно Йому дякували, бо погода зранку стала просто чудовою. Тому поснідавши, ми вирушаємо в дорогу.

Шлях до вершини проходить дуже гарними і мальовничними ланами та скелястими горами. Вражало те, що усі маленькі та великі лани та поляни покошені і виглядають неймовірно гарно. Жодного папірця чи недопалка, жодного пакету чи іншого бруду. Краса просто зачаровувала і надавала сили на подолання непростого підйому до наступних двух кемпів на висоті 2400 та 2800м. У останньому ми відпочили і підкріпившись, вирушили через льодовик Kodnitzkees до першого скального підйому.

Підійшовши до цих скель, перші враження були неоднозначні. Ми звикли до трекінгу по горах, а тут потрібно було більше навички скалолазіння та альпінізму. Але, згадавши усі наші заняття та вдягнувши спорядження,ми вирушили долати скельну ділянку до наступного кемпінгу та ночівлі.

Ось, останні кроки і ми є у будиночку, що називається Erzherzog-Johann-Hutte на висоті 3454 метри. Тут на ночівлю зупинилося ще близько 80 людей. Люди, які зупинилися, були з різних країн, різного віку і особливо вразила велика кількість жіночої статі. Також вразило те, що достатньо багато людей, які готувалися до сходження були немолодого віку. Наш Юра, який розмовляє німецькою мовою, познайомився з двома німецькими альпіністами, і в розмові вони розказали, що мають по сімдесять років і щорічно виїжджають на підйоми у гори. Ніч була морозною, але у будиночку було затишно та комфортно. Наступний день ми піднялися, поснідали і вирушили на сходження, коли ще було дуже рано.

Спочатку потрібно підійматися серпантинами по засніженим схилам, аж поки знову не вперлися у скелястий масив. Далі дорога тільки уверх по скелях. Дуже добре, що на маршруті є прокладені "перила" з товстого залізного тросу, за який треба страхуватися або вмуровані великі товсті штирі, адже це давало можливість кожні звязці страхувати один одного. До слова, йшли ми двома звязками по три людини. На подолання скального маршруту в 200 метрів вертикалі нам знадобилося близько 3-х годин. Як говориться "Очі бояться, а ноги йдуть", так само і тут поступово звикли до скель і крок за кроком рухалися у перед. Погода була надзвичайно чудова, Бог почув наші прохання і дав нам ідеальну погоду для підкорення. Таким чином в проміжку між 10.20 та 11.20 за київським часом наші дві групи досягли вершини гори Гросглокнер 3798м. Віддихавшись, ми розгорнули слідопитський прапор, який представляє клубне підліткове служіння в Церкві Адвентистів Сьомого дня. Потім ми подякували Господу за Його милість, і охорону, і за чудову та неймовірно гарну панораму, яка була перед нашими очима. Саме з цього місця ми знову звернулися до усіх підлітків, які є у Церкві з закликом ставити високі цілі і разом з Богом досягати їх. Адже з Господом немає нічого не можливого.

Насолодившись неймовірними краєвидами, ми почали спуск, який також був досить складним і небезпечним, та ми, з Божою допомогою, спустилися до кемпінгу Erzherzog-Johann-Hutte. Відпочивши, вирушили через льодовик знову у літні Альпи з зеленою травою і теплим сонечком. Що правда ближче до останньої автоплощадки, погода знову зіпсулася і пішов дощ, та для нас це вже немало значення. Спустившись до вечора в перший табір, ми змучені, але неймовірно вражені та задоволені відправилися серпантинною дорогою до місця ночівлі. Так закінчилося ще одне історичне сходження нашої слідопитської групи.

На закінчення знову хочеться нагадати усім слідопитами і взагалі усім читачам: "ставте високі цілі і Бог допоможе їх подолати, як у духовному житті так і повсякденному". Божих усім благословень і наснаги до нових звершень.

Савін Андрій, керівник слідопитського відділу ЗК

З 24-28 березня 2019р. в селі Східниця на "Вілі Медовій" пройшов канікулярний табір для слідопитів з громад Львів 2, Луцьк 1, Луцьк 2.

У програмі табору були слідопитські спеціалізації, цікаві фільми, духовні роздуми, ну і звичайно походи на природу.

Під час одного з походів слідопити подолали маршрут у 15 км до фортеці Тустань і назад. По дорозі вони змогли здати спеціалізацію по приготуванню їжі у походних умовах. Також побачили як видобувають нафту з допомогою невеличких качальних пристроїв. А спеціалізація виготовлення і поїдання вареників нікого не залишила байдужим.

Тому усіх слідопитів і не тільки, запрошуємо не втрачати можливість провести канікули весело і корисно.

Учасник табору.