Керівник гуртка : Джуман Богдан Михайловчи

08.05.2023 та 09.05.2023

Змагання з виконання нормативів з цивільного захисту. ПРОТИГАЗ

Протига́з — пристрій для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних, радіоактивних речовин, бактерій, що знаходяться в повітрі у вигляді пари, газів або аерозолів. На нафтогазодобувних, вугільних і гірничорудних підприємствах застосовуються фільтрувальні та ізолювальні протигази. Був винайдений видатним українським ученим Зелінським Миколою Дмитровичем. 

https://www.youtube.com/watch?v=ZEhzbyxIxYw

01.05.2023 та 02.05.2023

Поняття про дегазацію, дезактивацію та дезінфекцію. Порядок та способи їх  проведення. 

Санітарна обробка полягає у вилучені з особового складу радіоактивних речовин, вилучені та знешкоджені ОР і бактеріальних засобів.

Дегазацією називають знезаражування об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) та вилучення отруйних речовин.

Дезактивація - усунення радіоактивних речовин з поверхні до величин, безпечних для людини.

Дезінфекцією називають знищення патогенних мікроорганізмів і токсинів з заражених об'єктів.

Залежно від обставин, наявності часу і існуючих засобів спеціальної обробки може виконуватись у повному обсязі або частково і, відповідно, поділяється на повну та часткову.

Часткова спеціальна обробка складається з: часткової санітарної обробки особового складу, часткової дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння і техніки, майна та ін.

Повна спеціальна обробка складається з: повної санітарної обробки особового складу, повної дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, техніки, майна та ін.

Дегазація. Розрізняють два види дегазації: природну (пасивну) та штучну (активну). Природна відбувається без участі людини (випаровування, гідроліз вологою та ін.). Швидкість її залежить від метеорологічних умов, стійкості ОР, щільності зараження. Штучна проводиться із застосуванням спеціальних засобів.

Існує декілька способів дегазації:

• механічні - вилучення об`єкту та ізоляція зараженого об`єкту (закидання землею і т. ін.);

• фізичні - вилучення ОР за допомогою розчинників, сорбентів;

• хімічні - більш досконалі та надійні, за допомогою дегазуючих речовин та розчинів;

• змішані.

Дегазуючі речовини та розчини. Залежно від механізму знешкоджуючої дії вони поділяються на окислювально-хлоруючі речовини (хлорне вапно, ДТСГК, хлорамін і т. ін.) та речовини лужного характеру, які вступають в обмінні реакції та прискорюють гідроліз ОР.

Для дегазації застосовуються розчини та рецептури стандартного складу (табл. 1.):

• розчин N 1 (2% розчин діхлораміну в діхлоретані);

• розчин N 2 ащ (водний розчин: 2% NaOH з 5% моноетаноламіном, 25% розчин аміаку;

• розчин N 2 бщ (водний розчин: 10% NaOH з 25% моноетаноламіном);

• дегазуючі рецептури РД-2, РДА;

• водні розчини (суспензії, кашиці) гіпохлоритів кальцію-ДТСГК.

За відсутністю табельних розчинів можуть бути використані водні розчини порошку СФ-2У (0,3%), органічні розчинники, які сприяють швидкому змиву ОР.

Дезактивація. Дезактивація за аналогією з дегазацією поділяється на природну (пасивну) та штучну (активну). Під природною дезактивацією слід розуміти зменшення радіоактивності продуктів ділення з часом. Швидкий спад радіоактивності у перші години після вибуху пояснюється великою кількістю у ПЯВ ізотопів з малим періодом напіврозпаду.

Наявність довгоіснуючих ізотопів вимагає проведення штучної дезактивації фізичними способами їх вилучення із заражених об'єктів, а саме:

• дезактивація, яка заснована на миючій дії деяких речовин (поверхнево-активні речовини - мило, сульфонал та ін.);

• дезактивація, яка заснована на використанні хімічних реагентів, що викликають розчинення або руйнування поверхневого шару об'єкта (кислоти, луги, окислювачі, органічні розчинники - діхлоретан, керосин, дизпаливо, бензин);

• дезактивація, яка заснована на сорбційних процесах (карбоферогель);

• дезактивація, яка заснована на іонному обміні (цеоліт, глауконіт, сульфовугілля, іонно-обмінні смоли);

• дезактивація, яка заснована на використанні комплексоутворювачів (гексаметафосфат, триполіфосфат натрію, щавлева, лимонна, винна кислоти та ін.).

24.04.2023 та 25.04.2023

ЩО РОБИТИ У РАЗІ РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЇ?

В умовах війни важливо розуміти алгоритм дій у разі різних надзвичайних ситуацій. Одна з таких — радіаційна аварія. Власне, підвищений радіаційний фон у зоні ЧАЕС пов’язують з великою кількістю переміщення російської військової техніки та підняттям радіоактивного пилу.

Радіаційна аварія — це порушення правил безпечної експлуатації ядерно-енергетичної установки, обладнання або пристрою, при якому відбувся вихід радіоактивних продуктів або іонізуючого випромінювання за межі їх безпечної експлуатації, що призводить до опромінення населення та забруднення навколишнього середовища. Основними вражаючими факторами таких аварій є радіаційний вплив та радіоактивне забруднення. Аварії можуть супроводжуватися вибухами та пожежами. 

Через радіаційний вплив у людини можуть бути порушені життєві функції різних органів (органи кровотворення, нервової системи, шлунково-кишкового тракту тощо) та може розвиватися променева хвороба під впливом іонізуючих випромінювань. 

Найперше правило — слухайте вказівки влади, ДСНС та інших установ, які координуватимуть на місцях. 

Тож як діяти при оповіщенні про радіаційну аварію? 

Якщо у вашій місцевості трапиться радіаційна надзвичайна ситуація, вам необхідно залишатися в приміщенні або негайно зайти до нього, якщо ви перебуваєте на вулиці. Це найбезпечніша дія, яку ви можете зробити. 

— Зайдіть в укриття, підвал або в середину будівлі. Радіоактивний матеріал осідає на зовнішній стороні будівель, тому найкраще триматися якомога далі від стін і даху будівлі.

— Заберіть всередину домашніх тварин.

— Закрийте та заблокуйте всі вікна та двері в приміщенні, не підходьте до них без нагальної потреби. 

— Зробіть кількаденний запас води у герметичних ємностях. Продукти загорніть у плівки і покладіть у холодильник або шафу. 

— Підготуйте маску, респіратор або ватно-марлеву пов’язку для захисту органів дихання. 

— Слідкуйте за повідомленнями від рятувальників ДСНС, поліції, місцевої влади.

Як діяти, якщо вам необхідно вийти з укриття?

— Виходьте лише у разі нагальної потреби. Користуйтеся респіратором, одягніть плащ та гумові чоботи й рукавички. 

— Не роздягайтеся на вулиці, не сідайте на землю, не купайтеся у відкритих водоймах, не збирайте гриби або лісові ягоди.

— Після повернення додому зніміть верхній шар одягу. Так ви позбудетеся до 90% радіоактивного матеріалу. Робіть це обережно, аби не розтрусити радіоактивний пил. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер і тримайте його подалі від людей і домашніх тварини. 

— Помийтесь. Якщо така можливість є, прийміть душ з милом, голову помийте шампунем. Не використовуйте кондиціонери для волосся, оскільки вони можуть закріпити радіоактивний матеріал на вашому волоссі. Не тріть і не подряпайте шкіру, аби радіоактивний матеріал не потрапив у відкриті рани. 

Якщо можливості прийняти душ немає, вимийте з милом під проточною водою руки, обличчя та відкриті частини вашого тіла. Якщо доступу до води немає, скористайтеся вологими серветками, вологою тканиною. Зверніть особливу увагу на ваші руки й обличчя протріть повіки, вії, вуха.

— Одягніть чистий одяг. 

Як безпечно харчуватися та пити воду?

— Вживайте воду лише з перевірених джерел. Допоки рятувальники чи влада не повідомляють про безпеку водопровідної води, доти лише вода в пляшках залишатиметься не забрудненою. Упаковка захищає рідину всередині від радіоактивних речовин.

— Кип’ятіння водопровідної води не позбавляє від радіоактивних речовин. Тож майте запас води у пляшках чи інших герметичних контейнерах. Напої у холодильнику теж безпечні для вживання.

— Вода в інших ємностях у вашому домі, таких як унітаз або водонагрівач, не буде містити радіоактивних речовин. Водопровідну або колодязну воду для можна використовувати для миття себе та упаковок їжі і води.

— Навіть якщо водопровідна вода забруднена, ви все одно можете використовувати її для знезараження. Будь-який радіоактивний матеріал, який потрапляє в поверхневі або підземні води, буде розбавлятися водою до дуже низького рівня і буде безпечним для миття шкіри, волосся та одягу.

— Безпечною є їжа з герметичних контейнерів (консерви, банки, пляшки, коробки тощо). Також безпечною є їжа, яка зберігалася у холодильнику або морозильній камері. 

— Перед відкриттям протріть харчові контейнери вологою тканиною або чистим рушником. Перед використанням протріть кухонне приладдя вологою тканиною або чистим рушником. Використану тканину чи рушник покладіть у поліетиленовий пакет або герметичний контейнер і залиште у недоступному місці, подалі від людей і тварин.

Йодопрофілактика

Відповідно до Наказу МОЗ від 09.03.2021 № 408 «Про затвердження Регламенту щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії», йодна профілактика здійснюється лише після офіційного оповіщення і полягає у введенні в організм людини препаратів стабільного йоду в разі радіаційної аварії та за умови впливу на людину радіоактивних ізотопів йоду. Важливо дотримуватися вказівок Центру громадського здоров’я та місцевої влади і чекати офіційних повідомлень на їхніх сторінках, а не здіймати паніку. Безпідставна йодна профілактика шкідлива для вашого здоров’я!

Регламент йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії визначає такі вікові групи і дозування препарату стабільного йоду (калій йодид):

• діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному вигодовуванні) — 16 мг;

• діти від 1 місяця до 3 років — 32 мг;

• діти від 3 до 12 років — 62,5 мг;

• підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують груддю — 125 мг.

Важливо! Йодид калію слід приймати після їжі та лише після офіційного оповіщення про радіаційну аварію і необхідність йодної профілактики.

17.04.2023 та 18.04.2023

Сучасний тероризм, як загроза людству ХХІ століття.

 Запитання для перевірки домашнього завдання.

1.    Для чого служить ВПХР?

2.    У чому полягає принцип визначення наявності ОР у повітрі?

3.    Для чого призначений рентгенометр ДП-5В?

                                  Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. тероризм став справжнім лихом. Від поодиноких актів насильства (вбивства політичних лідерів країн, визначних діячів демократичного руху) сучасні терористи дедалі частіше переходять до масового фізичного знищення невинних людей.

Події 11 вересня 2001р. в США (зруйнування Міжнародного торговельного центру), вибухи і захоплення заручників у Москві та інших містах Росії, серія терористичних актів на транспорті у Франції, Іспанії та інших країнах призвели до загибелі тисяч людей. Діяльність масових терористичних організацій («Аль-Каїда та інші») створюють серйозну загрозу людству в усьому світі. Боротьба з тероризмом стає нині справою не лише державних спецслужб, до неї тепер залучаються формування ЦО, а також населення.

                                                                                      2.1. Тактика та психологія терору.

Тероризм з’являється, коли суспільство переживає глибоку кризу, у першу чергу кризу ідеології і державно-правової системи. У такому суспільстві з’являються різноманітні опозиційні групи – політичні, соціальні, національні, релігійні – для яких стає сумнівною законність існуючої влади і всієї її системи керування. Якщо такі групи приходять до висновку, що не можуть домогтися своїх цілей законним шляхом, вони можуть спробувати досягти бажаного через насильство, тобто тероризм. При цьому моральним виправданням вбивств опозиція буде, зрозуміло, вважати скроні важливість і чистоту своїх цілей.

На ранніх стадіях тероризм, як у випадку «Народної волі» або захоплення бойовиками «Тупак Амару» японського посольства в Перу, частіше усього робить своїм об’єктом безпосередніх щирих, або уявлюваних винуватців своїх «бід» - політичних лідерів або представників влади.

Проте, як показує останній перуанський «експеримент», такий тероризм сьогодні мало ефективний: і охорона навкруги посилюється, і чим скінчиться справа, утому числі для самих терористів – незрозуміло, у всякому разі, шанси допомогти цілі невеликі.

Одночасно терористи швидко усвідомлять ряд особливостей нашого часу:

•  Влада сильно залежить від виборів і, отже, від суспільної думки;

• Є потужні до «адресата» терору людей, з обов’язковою демонстрацією катастрофічних результатів терору через ЗМІ суспільній думці – і тільки через нього, як через передавальний механізм – лідерам країн.

• І, нарешті, - пред’явлення через тіж ЗМІ товариству і лідерам мотивів терору й розумів його припинення.

Головна умова такого терору – бурхлива реакція ЗМІ. Сучасний терор має поле бою - телеекран, і не дарма в таких акціях терористи, насамперед, потребують не викуп, а тележурналістів. Ціль- вплив на суспільство, щоб уже воно пред’явило ультиматум своїм лідерам.

Типовий приклад такої технології  Будьоновськ. Об’єкт атаки – лікарня, пологовий будинок. Добре оплачена істерика в ЗМІ, особливо – НТВ. Мигтючі на телеекрані заручники, що розповідають про «добрих до них терористах». Заяви про те, що Басаєва можна зрозуміти, оскільки «уся сім’я його загинула під російськими бомбами», і узагалі він «борець за свободу свого народу». Шок усієї країни, і Черномирдін, що капітулює перед вимогами терористів.

При цьому, зрозуміло, ЗМІ старанно обходять мовчанням, що:

• -          демонструються, тільки що звільнені з рук терористів, люди відчують «синдром заручника», коли заручники через якийсь час починають почувати себе більш прив’язаними до терористів, чим до рятувальників;

• -          «синдром заручника» звичайно відчувають тільки 20% заручників, тобто добір персонажів для репортажу ведеться цілеспрямовано й в інтересах терористів, що однозначно говорити про ті, на кого в даному випадку працюють ЗМІ;

• -          Басаєв ще до «загибелі всієї сім’ї під бомбами» сотнями розстрілював беззбройних біженців в Абхазії, а його «загибла сім’я» спокійно загоряє на Кіпрі;

• -          Будьоновськ обраний тому, що там проходитиме магістральний газопровід, за безпеку якого Газпром – Черномирдін дасть що завгодно.

Таким чином, у порівнянні з минулим століттям ,з’являється цілком новий елемент тероризму – ЗМІ – ніби спеціальний передавальний механізм («ретранслятор») між терористами й адресатами терору.

Частка в терорі потребує для терориста внутрішнього самооправдування, хоча б спочатку. Завдання – утягнути велику масу людей, для яких або цілі терору настільки високі, що виправдовують будь-які сасоби, або настільки нерозбірливі в засобах, що готові реалізувати будь яку мерзотність.

Через «підняті мотиви» звичайно втягують молодь, що, у силу розумової і моральної нестиглості, легко «клює» на радикальні національні, соціальні або релігійні ідеї. Утягують її частіше через тоталітарні (тобто цілком переважну волю людей і підпорядковуючи їх тільки волі «вчителя»), релігійні або ідеологічні секти типу «Аум Синріці» або «Червоних бригад».

Тривале перебування членів терористичних груп у конспіративній обстановці при інтинсивному терористичному тренуванні, що включає і спеціальні (головні до зомбування) технології психологічного опрацювання, призводить до появи специфічного середовища, що за аналогією з карним середовищем, можна назвати тероросферою з особливим типом свідомості людей, що складають це середовище.

Це:

• по-перше, примітне, чорно-біле, але релігійно фанатичне світосприйняття, яке практично ніколи не має кінцевої цілі і результату терору.

• по-друге – відчуття своєї переваги над «простими смертними», що відміняє або зменшує перебірливість у засобах терору.

• по-третє – мала чутливість у відношені своїх і чужих страждань, при високій готовності вбивати і вмирати, і високої терористичної тренованості.

На відміну від простих кримінальників, теросфера неодмінно бере собі за ціль розуміння і захист якихось ідеалів або інтересів («Свободу Україні!») і мовби бере на себе відповідальність зобов’язання втілити їх у життя. Для формування і заяви суспільству цих ідеалів у кожної ТС є група «інтелектуалів-теоретиків» - первинний ідеологічний центр, навколо котрого й ідеалізовується бойові терористичні формування.

Одночасно опозиційним групам населення дають зрозуміти, що в обмін на зобов'язання, узяті на себе ТС, ці групи теж повинні взяти на себе зобов'язання підтримки терористів. Виникає своєрідна кругова порука, що дозволяє лідерам тероросфери жадати від зазначених груп фінансування, постачання, переховування, постачання рекрутів і т.п. цим у терор прямо або побічно втягуються великі групи населення, що створюють його соціальну базу й затруднюють створення в суспільстві опори тероризму.

Така теросфера, що складається з ідеологічного центру, бойових формувань і соціальної бази – уже достатньо ефективний інструмент у руках тих, хто її контролює. Але це ще не та загроза, яку визнають однією з головних проблем сучасності.

10.04.2023 та 11.04.2023

Надзвичайні ситуації.

https://www.youtube.com/watch?v=Z7tjmC3kUDk

Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності (пункт 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ).

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану").

Види надзвичайних ситуацій залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України:

1. техногенного характеру;

2. природного характеру;

3. соціальні;

4. воєнні.

Рівні надзвичайних ситуацій залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації:

1. державний;

2. регіональний;

3. місцевий;

4. об'єктовий (частина друга статті 5 КЦЗУ

03.04.2023 та 04.04.2023

Стихійні лиха.

Сильні вітри, шквали та смерчі - стихійне лихо, яке виникає в будь-яку пору року.

Синоптики відносять їх до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголосити штормове попередження.

Фактори небезпеки сильних вітрів, шквалів та смерчів: травмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Сильні вітри, як правило супроводжуються зливами, що призводять до затоплень місцевості.

Дії при загрозі стихійного лиха та отриманні штормового попередження:

Уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку (час, напрямок руху та силу вітру), рекомендації про порядок дій.

Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках.

Підготуйтесь до відключення електромережі, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах.

Приберіть майно з двору та балконів у будинок (підвал), обріжте сухі дерева, що можуть завдати шкоди вашому житлу, машину поставте у гараж.

Поставте на підлогу речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великими шибами.

Щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; віконне скло заклейте, по можливості, захистіть віконницями або щитами.

Навчіть дітей, як діяти під час стихійного лиха. Не відправляйте їх у такі дні у дитячий садок та школу.

Перейдіть у більш стійку капітальну будівлю, сховайтеся в підвалі або віддаленому від дерев і будинків погребі.

Худобу поставте у капітальному хліві, двері та ворота міцно зачиніть.

Якщо ви у човні та отримали штормове попередження або бачите наближення поганої погоди, негайно пливіть до берега.

Дії під час стихійного лиха:

Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам.

Закрийте вікна та відійдіть від них подалі.

Загасіть вогонь у грубах, вимкніть електро- та газо- постачання.

Зберіть документи, одяг та найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках.

Перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях - коридорі, ванній кімнаті, коморі або та підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію.

Не намагайтесь перейти в іншу будівлю - це небезпечно.

Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути.

Обминайте хиткі будівлі та будинки з хитким дахом, якщо лихо застало вас на вулиці. Вони руйнуються дуже швидко. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку.

Якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев.

Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Не ховайтеся у ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення.

Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електромереж, водойм, потенційно небезпечних промислових об'єктів та дерев.

Не наближайтесь до води подивитися на шторм, сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег. Ви можете загинути.

Дії після стихійного лиха:

Зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті лиха, оцініть ситуацію. Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.

Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання. Обов'язково кип'ятіть питну воду.

Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу. Перевірте, чи не існує загрози пожежі. При необхідності сповістіть пожежну охорону. Не користуйтеся телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку.

Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть вимкнути.

Не виходьте відразу на вулицю - після того, як вітер стих, через кілька хвилин шквал може повторитися.

Будьте дуже обережні, виходячи з будинку. Остерігайтесь: частин конструкцій та предметів, які нависають на будівлях; обірваних дротів від ліній електромереж; розбитого скла та інших джерел небезпеки.

Тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів та іншого. Не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.

Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

27.03.2023 та 28.03.2023

Виконання нормативів цивільної оборони щодо надягання засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри. 

https://youtu.be/DHntisuYpLg

Порядок виконання

Для використання індивідуального захисного пристрою розроблені спеціальні правила, в яких прописана послідовність дій, що виконуються поетапно, щоб надіти цей захисний пристрій на себе.

Пристрій, що фільтрує повітря, можна носити перед його застосуванням у декількох положеннях: «похідне», «напоготові» і «бойове».

Вважається, що в «похідному» положенні захисний пристрій знаходиться складеним і упакованим в переносну сумку. Але не все так просто, як може здатися на перший погляд. Для того щоб підготувати протигаз у «похідний» стан, інструкція наказує виконати наступний алгоритм:

• сумку, де лежить складений засіб захисту, потрібно перекинути через плече справа таким чином, щоб вона знаходилася у вас збоку, зліва;

• застібка біля перенесення повинна бути звернена на зовнішню сторону, тобто «від себе»;

• ремінні лямки сумки потрібно налаштувати таким чином, щоб верхній край переносної сумки знаходився у вас на одній лінії з поясом;

• перед застосуванням індивідуального захисного пристрою необхідно проводити його огляд - шолом, область окулярів-очок, клапану систему, трубку оглядають на цілісність і придатність до застосування;

• якщо на протигазі будь-яка частина має дефект, її замінюють на нову;

• після огляду протигаз складають і знову прибирають у сумку, застебнувши на ній застібку;

• при ходьбі переноску з захисним пристроєм переміщують назад або закріплюють її на корпусі за допомогою шнура так, щоб створити комфортні умови для переміщення.

Під час приведення протигазу в стан «напоготові» передбачається, що незабаром його, можливо, потрібно застосовувати, при цьому саму маніпуляцію надягання захисного пристрою називають станом «бойове положення».

13.03.2023 та 14.03.2023

Висота перерізу рельєфу. Визначення зон видимості. 

◄ ВИСОТА ПЕРЕРІЗУ РЕЛЬЄФУ ►

Висота перерізу рельєфу - це різниця висот двох суміжних горизонталей. У взятих нами вище прикладах ця висота позначена буквою h.

У межах аркуша карти висота перерізу рельєфу є постійною і залежить від її масштабу

Таблиця 10

Масштаб карти

Висота перерізу рельєфу м

1:10 000

2

1:25 000

5

1:50 000

10

1:100 000

20

1:200 000

40

На картах гірських районів, щоб зображення рельєфу не затемнювалось через велику густоту горизонталей і краще читалося, висоту перерізу беруть у два рази більшу від нормальної (табличної). На карті масштабу 1:25 000 - 10 м; 1:50 000 - 20 м; 1:100 000 - 40 м; 1:200 000 - 80 м.

На картах плоскорівнинних районів масштабів 1:25 000 та 1:200 000 висоту перерізу беруть у два рази меншу від табличної, тобто відповідно 2,5 і 20 м.

Горизонталі на карті, які відповідають встановленій для неї висоті перерізу, зображуються суцільними лініями і називаються основними, або суцільними, горизонталями.

У випадку коли важливі елементи рельєфу не відображаються на карті основними горизонталями, тоді поряд з ними застосовуються половинні (напівгоризонталі), які проводяться на карті через половину основної висоти перерізу. Половинні горизонталі зображуються переривчастими лініями.

В окремих місцях застосовуються допоміжні горизонталі - проводяться на карті через чверть основної висоти перерізу.

Для полегшення підрахунку горизонталей під час визначення висот за картою всі суцільні горизонталі, що відповідають п’ятикратній висоті перерізу, зображуються потовщеною лінією (потовщені горизонталі).

Основна висота перерізу рельєфу зазначається під південною стороною рамки карти, наприклад так: «Суцільні горизонталі проведені через 10 м».

◄ ВИЗНАЧЕННЯ ЗОН ВИДИМОСТІ ►

Визначення зон видимості можна здійснити від зворотного, а саме через визначення зон невидимості. Місцевість, яка не потрапила в зону невидимості, буде зоною видимості.

Визначення за картою зон невидимості

Зони невидимості - ділянки місцевості, які не проглядаються із спостережних пунктів.

Розташування меж цих ділянок на карті визначають побудовою профілю місцевості.

Профіль місцевості - це накреслений у масштабі «слід» перерізу земної поверхні вертикальною площиною. Як правило, горизонтальний масштаб профілю дорівнює масштабу карти, а вертикальний - у 10 або більше разів більший.

Лінія на карті, уздовж якої будується профіль місцевості, називається профільною.

Якщо спостережний пункт вибраний завчасно, зони невидимості з нього визначають у такій послідовності:

1. На карті позначають точку на піднесенні і з нею прокреслюють межі сектора спостереження.

2. У секторі спостереження креслять кілька напрямків, які нумерують. Ці напрямки є профільними лініями.

3. Уздовж кожної профільної лінії будують на розграфленому папері (краще на міліметровому) профіль місцевості.

Робиться це так, як показано на малюнку.

Прикладають до профільної лінії аркуш міліметрового паперу й переносять на його край вертикальними рисочками всі горизонталі, які перетинають профільну лінію. Біля кожної рисочки підписують абсолютну висоту горизонталі. Паралельно до профільної лінії проводять горизонтальні лінії, які також підписують цифрами, що відповідають абсолютним висотам горизонталей, беручи проміжки між паралельними лініями за висоту перерізу рельєфу на карті.

Після цього від рисочок проводять лінії, перпендикулярні до профільної. Перпендикуляри проводять до перетину з паралельними лініями, які відповідають висоті горизонталей, від яких були проведені перпендикуляри. Отримані точки перетину сполучають плавною лінією, яка показує форму рельєфу. Такий профіль місцевості називається повним, бо під час його побудови використовувались усі горизонталі, що перетинали профільну лінію.

На побудованому профілі місцевості від спостережного пункту проводять прямі лінії (промені зору), які торкаються вершин укриттів, і позначають за укриттями зони невидимості. Межі цих зон позначають на профільній лінії, на якій будувався профіль. Аналогічно будують профіль по кожній профільній лінії, проведеній у секторі спостереження, і відзначають на ній межі зон невидимості. Якщо на профільній лінії є місцеві предмети, які обмежують видимість (ліси, населені пункти, різні будови тощо), то їх висоти враховують при побудові профілю.

Після побудови профілю по кожній проведеній у секторі спостереження профільній лінії на карті простим олівцем проводять межі зон невидимості, з’єднуючи всі отримані на профільних лініях межі окремих невидимих ділянок місцевості. Зони невидимості заштриховують простим олівцем. За потреби штриховку зон невидимості в розташуванні ворога роблять червоною, а у своєму розташуванні - синьою. Під час визначення зон невидимості часто будують скорочені профілі. У такому випадку на край аркуша міліметрового паперу переносять тільки ті горизонталі, які позначають межі підйомів і спусків, місця перегинів схилу, а також меж лісу і населених пунктів. Поза зонами невидимості в межах сектору спостереження розміщуються зони видимості.

13.03.2023 та 14.03.2023

Визначення за топографічною картою географічних і прямокутних координат.

https://www.youtube.com/watch?v=RaDWgRH7Kn4

Топографічні карти мають широке застосування. По-перше, їх використовують для вирішення багатьох господарських завдань. Не обійтися без точних карт у будівництві: під час зведення будинків, прокладання наземних доріг та ліній метрополітену, спорудження мостів. При освоєнні нових земель, пошуках корисних копалин, складанні прогнозу погоди основним засобом у роботі є великомасштабна карта. По картах прокладають напрямки руху транспорту на суходолі, у повітрі, на морі.

По-друге, топографічна карта є важливим засобом наукового пізнання. Її використовують у туристичних подорожах і наукових експедиціях. За допомогою топокарти можна оцінити географічне положення, лінійні розміри та площі об’єктів, виміряти відстані між ними, визначити абсолютні висоти точок і перевищення між ними, обчислити ухил схилів. За допомогою топографічних карт складають різноманітні тематичні карти. У географії існує особливий картографічний метод пізнання довкілля.

По-третє, без детального вивчення місцевості не обходяться у військовій справі. За допомогою високоточних карт визначають положення природних, господарських, військових об’єктів, прокладають напрямки руху військової техніки.

Нарешті, топографічні карти використовують у навчанні як досконалий засіб, у якому зібрано багато географічної інформації.

Навчимося й ми найважливішим прийомам роботи з топографічною картою. Уявлення про місцеположення будь-яких об’єктів на місцевості дають їх географічні та прямокутні координати.

27.02.2023 та 28.02.2023

Азимут і його визначення

https://www.youtube.com/watch?v=OqfczanQifs

Азимут - це кут між площиною точки спостереження і вертикальною площиною, що проходить через цю точку і спостережуваний об'єкт.

Залежно від меридіана, від якого здійснюється відлік кута, розрізняють істинний (астрономічний), геодезичний і магнітний азимут. Визначається азимут від північного напряму щодо меридіана за рухом годинникової стрілки від 0 до 360°.

Азимутом також користуються для визначення цілі, орієнтування на місцевості, підготовки даних для артилерійської стрільби.

Рух за азимутом

Якщо доводиться пересуватися по незнайомій місцевості - без шляхів, у лісі, вночі, у тумані, без видимих орієнтирів, а карти немає, то напрям руху можна визначити за магнітним азимутом по компасу.

Для цього, виходячи із завдання і необхідного напряму шляху, треба попередньо вибрати маршрут руху і визначити азимут кожної ділянки шляху - від одного повороту до іншого, а також відстань, яку треба пройти по кожному з цих напрямів, щоб вийти до зазначеного пункту. Таким чином, рух за азимутом полягає в умінні знайти за допомогою компаса зазначений або накреслений напрям і, дотримуючись його, вийти у потрібний пункт.

Для визначення напряму на місцевий предмет звичайно користуються магнітним азимутом. Ним називають горизонтальний кут, що вимірюється за годинниковою стрілкою від північного напряму меридіана до напряму на предмет. Він має значення від 0° до Зб0°.

Щоб визначити магнітний азимут на місцевий предмет за допомогою компаса, треба стати обличчям до цього предмета і зорієнтувати компас, потім, утримуючи компас в орієнтованому положенні, встановити візир так, щоб візирна риска - проріз - мушка збігалися з напрямом на місцевий предмет. У цьому положенні позначка на лімбі проти покажчика біля мушки - це величина прямого азимута на місцевий предмет.

Зворотний азимут - це напрям від місцевого предмета до свого місцезнаходження. Від прямого азимута він відрізняється на 180°.

Щоб визначити зворотний азимут, треба до прямого кута додати 180° - у тому разі, якщо він менше 180°, або відняти 180°, якщо він більше 180°.

Під час руху за азимутом потрібно знати магнітні азимути з кожного пункту на маршруті руху та відстані між пунктами руху "в парах кроків" - "п-кр." (у чоловіка середнього зросту два кроки приблизно дорівнюють 1,5 м). Ці дані командир відділення й оформляє у вигляді схеми маршруту руху або таблиці.

Коли переходять від одного пункту до другого, то дотримуються напряму на орієнтири, а відстань підраховують "у парах кроків". На початкових зворотних пунктах за визначеним азимутом за допомогою компаса знаходять напрям руху. В цьому напрямі вибирають і запам'ятовують або більш віддалений орієнтир (допоміжний), або розміщений ближче до зворотного пункту маршруту руху (проміжний) орієнтир. Якщо з проміжного орієнтиру не. видно зворотного пункту, то визначають наступний орієнтир.

Уночі як проміжні (або допоміжні) орієнтири використовують силуети місцевих предметів, вогні, яскраві зірки. Якщо такої можливості немає, то компас з вільно опущеною стрілкою весь час тримають перед собою в орієнтованому положенні, а за напрям руху приймають пряму, що проходить через проріз мушки.

Обхід перешкод

Якщо під час руху за азимутом на відкритій місцевості на шляху зустрінеться яка-небудь перешкода, то потрібно: запам'ятати орієнтир на протилежному боці перешкоди в напрямі руху, визначити до нього відстань і додати її до пройденого шляху. Після цього, обійшовши перешкоду, підійти до вибраного орієнтиру і, визначивши за компасом напрям шляху, продовжувати рух.

На закритій місцевості чи в умовах обмеженої видимості (ніч, туман) обхід перешкоди можна здійснювати за компасом таким чином:

• а) дійшовши до перешкоди (точка 1), визначити за компасом азимут нового напряму руху вздовж перешкоди праворуч або ліворуч і продовжувати рухатися за цим азимутом, вимірюючи відстань, до кінця перешкоди (точка 2);

• б) у точці 2 записати пройдену відстань (1-2) і визначити напрям за початковим азимутом, зробити поворот і рухатися на точку 3 (кінець перешкоди), рахуючи кроки;

• в) прийшовши в точку 3, рухатися ліворуч (праворуч) до точки 4 за зворотним азимутом до напряму 1-2, поки не буде пройдено шлях, що дорівнює відстані між точками 1-2;

• г) у точці 4 визначити напрям за початковим азимутом і продовжувати рух за ним, додавши до пройденої відстані довжину відрізка 2-3 (ширину перешкоди в напрямі маршруту).

13.02.2023 та 14.02.2023

Організаційна структура механізованого відділення, його озброєння та бойові можливості. 

Бойовий порядок відділення в обороні.

Організаційна  структура механізованого відділення на БТР (БМП).

Найменший тактичний підрозділ призначений для ведення бойових дій у Збройних Силах України є механізоване відділення (Мвід). Його завдання – мобільно й ефективно боротися з особовим складом противника, його броньованими цілями, проводити розвідку,   пересуватися та здійснювати марш на бойовій машині.

До механізованого відділення як до організаційно-штатної одиниці входять (варіант):

Організаційно-штатна структура механізованого відділення.

К -  командир відділення. Озброєний автоматом (АК-74). Накази віддає голосом або, перебуваючи у своїй бойовій машині піхоти (БМП) чи бронетранспортері (БТР), переговорного устрою. Під час дій в пішому порядку управляє підлеглими голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом.

В (МВ) -  механік-водій БТР (водій БМП), озброєний автоматом АК-74). Основне завдання – утримувати у технічно-справному стані бойову машину і вміло керувати нею в бою. На бойовій машині є радіостанція, прилад для визначення зараження місцевості, система колективного захисту від зброї масового ураження (ЗМУ).

НК(НО) – навідник-кулеметник БТР (навідник-оператор БМП), озброєний автоматом АКС-74у.Основне завдання –вести вогонь з бойової машини, а саме:

на БМП – із протитанкових керованих ракет, що здатні уражати броньовані цілі на відстані понад 3,5 км; із  30-міліметрової автоматичної гармати, що здатна знищувати не тільки наземні цілі, а й повітряні; зі спареного з гарматою кулемета 7,62 мм;

на БТР – із крупнокаліберного кулемета 14,5 мм, що здатний пробивати легко броньовані цілі на відстані 2 км; зі спареного з ним кулемета 7,62 мм.

Кул – кулеметник, озброєний ручним кулеметом (РКК-74). Завдання – вражати групові цілі противника.

Гр. – гранатометник. Озброєний ручним протитанковим гранатометом (РПГ-7) та АКС-74у. Завдання – уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м

ПГ -  помічник гранатометника. Озброєний автоматом АК-74. Основне завдання – переносити гранати, допомагати гранатометникові, забезпечувати його маневр підчас бою.

С – стрілець. Озброєний автоматом АК-74. Основне    завдання – знищувати живу силу противника.

СС – старший стрілець. Озброєний автоматом АК-74. Він є заступником командира відділення.

У кожного солдата є також дві ручні гранати (Ф-1 або РГД-5), а на відділення видаються ще ручні (РКГ-3) та реактивні протитанкові гранати (РПГ-18)

2.Озброєння механізованого відділення

Бойові машини БТР та БМП, на яких діє механізоване відділення, призначені для перевезення особового складу і підтримки бою. Вони мають велику швидкість пересування, успішно долають водні  перешкоди, бездоріжжя, болото та глибокий сніг; обладнані системою протиатомного  колективного захисту та приладами нічного бачення. Мають характеристику: (Мал 1, 2)

На озброєнні відділення ще є ручний кулемет Калашникова 

(РКК -74) (Мал.3 ),  ручний протитанковий гранатомет (РПГ–7) (Мал.4), автомати Калашникова (АК – 74) (Мал.5), ручні осколкові гранати (РГД – 5, Ф-1) (Мал.101) та ручні кумулятивні протитанкові гранати

 (РКГ – 3)(Мал.6-а) або ручні протитанкові гранатомети (РПГ – 18) (Мал.6-б).

Озброєння відділення за своїми тактико-технічними  характеристиками не  скільки не гірше за стрілецьку зброю іноземних армій. При вмілому використанні озброєння, відділення здатне виконати любу поставлену задачу.

Бойові  можливості – це кількісні та якісні показники, що характеризують можливість підрозділу виконати визначені завдання за встановлений  час у конкретних умовах тактичної обстановки. Вони залежать від кількості особового складу, рівня його бойової підготовки, морально-бойового стану, наявності та стану зброї і техніки, рівня підготовленості та вміння командирів керувати підрозділами, від організаційної структури підрозділу, його забезпечення матеріальними засобами. На бойові можливості суттєво впливають характер протидії противника, умови місцевості, стан погоди та час доби. Бойові можливості механізованого  відділення характеризуються його вогневими та маневровими можливостями.

Механізоване відділення здатне вести боротьбу з танками та броньованими машинами,  знищувати  його вогневі засоби та живу силу. Воно може знищувати у наступі 1 танк( бронетранспортер) та групу піхоти; в обороні – 1-2 танки(бронетранспортери) та 12-15 солдат противника.

В наступі маневрові можливості відділення характеризуються темпом наступу, а в обороні  - здатністю змінювати позиції за визначений час.

Таким чином,  механізоване відділення, обороняючи позицію, може відбити атаку до двох мотопіхотних відділень противника, а ведучи наступ, знищити до одного мотопіхотного відділення або якусь окрему ціль на напрямку наступу.

В обороні та у наступі механізоване відділення, як правило,  діє у складі механізованого взводу, у розвідці чи охороні може діяти самостійно. В залежності від бойової задачі, характеру місцевості та інших умов обстановки відділення може діяти на БМП (БТР),  в пішому порядку ( на лижах), а інколи і десантом на танку.

06.02.2023 та 07.02.2023

Пересування на полі бою

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися:

• кроком (бігом),перебіганням,переповзанням.

1. Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби - у середньому 130-140 кроків за 1 хв., довжина кроку - 80-90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стегном уперед (мал.). Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню.

Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження.

Рух угору здійснюється вкороченим кроком з нахилом корпуса вперед. При значній крутизні сходження краще робити зигзаги, тобто рухатися поперемінно то правим, то лівим боком до схилу на трохи зігнутих ногах, упираючись ребрами підошов у виступи гори. На схили можна також сходити прямо, тримаючись руками за гілки, кущі, густу траву тощо; ноги ставити на всю ступню "ялинкою", з розведеними вбік носками.

Вниз по схилу можна сходити вільним кроком, ногу ставити на п'яту, корпус відхиляти назад. Із крутого схилу можна спускатися боком, приставними кроками, тримаючись за нерівності схилу.

Пересування по грузькому і слизькому ґрунту здійснюється короткими кроками; ноги потрібно переставляти швидко, щоб вони не встигли глибоко загрузнути або зісковзнути з опори. Ногу слід ставити на всю ступню, намагаючись вибирати для опори твердіші ділянки: борозни, виступи, корені

Повільним бігом долають довгі дистанції. Корпус під час бігу нахилено вперед трохи більше, ніж при ходьбі. Темп бігу - 150-160 кроків за 1 хв., довжина кроку - 70-90 см.

Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршовим кроком. Корпус у цьому випадку тримають трохи нахиленим уперед. Енергійно відштовхуються тією ногою, що позаду, і, зігнувши її в коліні, виносять стегном уперед-вгору і ставлять на всю ступню. Гомілка при цьому не виноситься дуже вперед, а ступня ставиться на землю далеко від проекції центра ваги тіла. Темп бігу - 165-180 кроків за 1 хв., довжина кроку - 85-90 см.

Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Корпус нахиляється вперед значно більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування^ ногою і рух рукою ще енергійніші. Збільшення довжини кроку забезпечується за рахунок відштовхування ногою, що позаду, і швидкого перенесення ЇЇ стегном уперед. Нога після відштовхування виноситься вперед зігнутою в коліні й м'яко ставиться на передню частину стопи з наступною опорою на всю ступню. Темп бігу - 180-200 кроків за 1 хв., довжина кроку - 120-150 см.

2. Перебігання застосовується для швидкого зближення з противником на відкритій місцевості. Довжина перебігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню противника і в середньому має бути 20-40 кроків. Чим відкритіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання.

Для перебігання з положення лежачи необхідно спочатку поставити зброю на запобіжник, за попереджувальною командою визначити шлях руху і можливе укриття, потім за виконавчою командою стрімко перебігти у визначене місце. На місці зупинки лягти на землю, відповзти трохи вбік і, досягнувши вказаного командою місця, приготуватися до ведення вогню.

3. Переповзання застосовується для непомітного наближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу і перебувають під спостереженням або обстрілом противника.

02.01.2023 та 03.01.2023

Міри безпеки під час стрільби із пневматичної гвинтівки. 

Щоб не допустити нещасних випадків і гарантувати безпеку стрільців і всіх присутніх на стрільбищі або в тирі, заборонено:

• вести стрільбу з несправної зброї;

• брати на вогневому рубежі зброю, торкатися її, підходити без дозволу керівника стрільби;

• заряджати і передавати зброю без команди керівника;

• прицілюватися в мішені навіть незарядженою зброєю, якщо біля мішеней є люди;

• спрямовувати зброю вбік або назад, а також у людей, у якому б стані зброя не була;

• виносити заряджену зброю з лінії вогню;

• перебувати на лінії вогню тим, хто не входить до зміни, що стріляє;

• залишати на лінії вогню заряджену або з відкритим затвором зброю;

• розбирати патрони, запресовані та завальцьовані деталі.

26.12.2022 та 27.12.2022

Стрільба із пневматичної гвинтівки.

Тренування у одноманітності прицілювання, вирішення завдань на визначення прицілу і точки прицілювання.

12.12.2022 та 13.12.2022

Метання гранат на дальність і в ціль.

1.Техніка метання гранат

Метання гранати виконують з місця і в русі, при цьому харак­терною є так звана вибухова робота м'язів. Сутність її полягає в миттєвому скороченні м'язів з упереджено-розтягнутого стану в мо­мент, коли тіло людини, яка метає гранату, займає положення немов­би натягнутого для стрільби лука (мал.1 ).

мал. 1. Положення „натягнутого лука” при метанні гранати.

Під час метання з місця це відбувається в момент замаху (повороту тулуба з одночасним відведенням руки з гранатою назад), під час метання в русі - в кінці розбігу. При цьому м'язи розтягуються не внас­лідок замаху, а завдяки прискоренню руху тулуба і ніг, тимчасом як плечі й рука з гранатою не змінюють своєї швидкості, отриманої внаслідок попередньої частини розбігу.

Швидкість вильоту залежить від техніки метання. Дальність польоту гранати залежить від кута вильоту при однаковій початковій швидкості метання. Най­оптимальнішим є кут 42-45°. При такому куті вильоту дальність польо­ту є максимальною.

Знання цих особливостей дає змогу підвищити точність враження цілей. Наприклад, при ураженні невеликих за розміром цілей (вікно, амбразура) треба метати гранату з малим кутом вильоту - ураження здійснюється на активній ділянці траєкторії. І навпаки, для уражен­ня схованих горизонтальних цілей (окопи, траншеї, ями) кут вильоту повинен бути оптимальним (45° і більше), а траєкторія вильоту кру­тою.

Наступальну й оборонну гранати необхідно тримати в руці запа­лом догори, щоб великий, перший, другий і третій пальці міцно охоп­лювали її корпус, а мізинець упирався в дно гранати. Спусковий ва­жіль повинен бути притиснутий до долоні в ділянці великого пальця. При цьому треба пам'ятати, що не слід закріпощати м'язи передпліччя і кисті. Це негативно впливає на плавне відведення руки з гранатою під час замаху.

Правильне тримання автомата в руці значною мірою впливає на ре­зультат кидка гранати на дальність і в ціль. Зброя в руці не повин­на заважати розбігу, відведенню руки з гранатою, виконанню кидка й зупинці (після кидка).

Пальці лівої руки міцно тримають автомат трохи вище прицільної планки. Ремінь заздалегідь підтягується і намотується на магазин. Рука з автоматом вільно опускається донизу, зброя стволом нахилена вперед (мал. 2).

 Способи тримання гранати і автомата.

У техніці метання гранати стоячи з місця існує два спосо­би замаху: вгору-назад і вниз-назад.

3. Метання гранати стоячи з місця

При метанні гранати стоячи з місця способом "вниз-назад" не­обхідно стати обличчям до цілі (мал. 3). Права рука напівзігнута в лікті перед грудьми, зброя - в лівій ру­ці стволом вперед-догори вільно опущена вниз. Відставляючи праву ногу назад носком вправо і, згинаючи її в коліні, розвернути корпус праворуч і перенести вагу тіла на зігнуту в коліні праву ногу. Одно­часно з цим вільним і поступовим рухом зробити замах, відводячи для цього праву руку з гранатою дугою вниз-назад. У кінцевому положенні замаху рука має бути випрямлена, розслаблена і повернута пальцями догори. Автомат у лівій руці рухається у напрямку поясу, допомагаючи повороту тулуба праворуч. У момент виконання замаху потрібно дивити­ся в бік цілі. Переносячи вагу тіла на ліву ногу, вивести лікоть ру­ки вперед-догори і з одночасним розгином її у ліктьовому суглобі швидким хльостовим рухом кисті метнути гранату. Ліва рука з автома­том рухається вниз-назад і притискується до боку, ніби фіксуючи кор­пус у площині метання, не дозволяючи йому повертатися вліво. Після кидка гранати тулуб продовжує рухатися вперед. Для утримання його від падіння вагу тіла необхідно перенести на виставлену вперед ліву ногу.

Метання гранати на дальність (мал. 4) проводиться з розбігу від прямої планки шириною 7 см і довжиною 4 м в коридор шириною 10 м. Планка знаходиться на одному рівні з доріжкою для розбігу і фарбується в білий колір. На кінцях планки виставляють прапорці. Доріжка для розбігу має бути щільною, довжиною 20-25 м і шириною 1,25 м. На останніх шести — восьми метрах доріжка має ширину 4 м.

Метання гранати на дальність у русі.

Основу техніки метання гранати на дальність становить: розбіг, кидок, зупинка після кидка.

Розбіг за структурою поділяється на попередню частину - 10-12 м і завершальну - 8-10 м. Швидкість розбігу повинна бути оптимальною. Це дозволяє учням правильно виконати техніку кидка.

Після попереднього розбігу, наступивши лівою ногою на контрольну мітку, метальник з першим кроком правої ноги починає відведення /за­мах/ руки з гранатою назад. З другим кроком лівої ноги рука з грана­тою повністю відводиться назад, а тулуб повертається вправо. Ліва рука з автоматом - перед грудьми. Кроком лівої ноги та активним ма­хом правої починається третій (схресний) крок. Його виконують з най­більшою швидкістю; від його довжини та швидкості виконання залежить якість кидка. При виконанні схресного кроку ліва рука з автоматом допомагає скручуванню тулуба вправо. При цьому той, хто метає, пови­нен не знижуючи швидкості, зайняти найбільш вигідне (розтягнуте) положення перед кидком.

Останній, четвертий, кидковий крок не є біговим, однак від вір­ної постановки ноги (довжини кроку, швидкості виконання) залежить результат кидка. Поставивши ліву ногу далеко поперед себе і випрям­ляючи праву, той, хто метає, виходить грудьми вперед, ледве згинає праву руку у лікті і виводить лікоть вперед-вгору, а кисть - за го­лову. Кидок гранати проходить із-за спини через плече і закінчується сильним хльостовим рухом кисті.

Зробивши кидок, той, хто метає, по інерції рухається вперед, і, щоб утриматися від переходу через планку після кидка, перескакує з лівої ноги на праву, різко гальмуючи рух вперед, та зберігаючи рів­новагу.

У завершальній частині розбігу необхідно координувати відведен­ня руки з гранатою і роботу ніг. М'язи руки повинні бути максимально розслаблені. Четвертий кидковий крок має бути за довжиною оптимально доцільним для кидка. Надто довгий крок спричиняє до основної по­милки при метанні - "провалювання".

Не рекомендовано на кожному тренувальному занятті виконувати сильні кидки на результат. Метання на результат треба проводити не так часто. Більше необхідно працювати над удосконаленням техніки ме­тання і розвитком фізичних якостей.

Характерні помилки при метанні гранати на дальність з розбігу:

1. Той, хто метає, робить занадто довгий розбіг і при цьому закріпощає м'язи плечового поясу і руки, що не дозволяє максимально використати їх силу під час кидка.

2. Метаючий не використовує розбіг і кидає гранату практично з
   місця.

3. Велика початкова швидкість у попередній частині роз­бігу. Це призводить до того, що учень не встигає відвести гранату, порушує ритм кидкових кроків і послідовність у роботі м'язів ніг, тулуба і руки.

4. Той, хто метає, не приділяє належної уваги другому кидково­му кроку, від якого залежить швидкість виконання найважливішого, схресного кроку, середнього між розбігом і кидком.

5. При виконанні схресного кроку метаючий занадто згинає руку з гранатою у лікті, що зменшує амплітуду руху і силу кидка.

6. У момент кидка той, хто метає, передчасно відриває праву ногу від землі, що призводить до зменшення сили кидка.

2. Нормативи з метання гранати Ф-1.

ВПРАВА №2: Метання гранати в русі на дальність. Умови виконання: з розбігу метнути по черзі три гранати в ко­ридор шириною 10 м і довжиною 60 м; у руці тримати макет ав­томата .

Вага гранати - 600 г.

Зараховується краща з трьох спроб.

ВПРАВА №3: Метання гранати на влучність. Ціль: три концентричних кола (Р1 - 0,5 м, Р2 - 1,5 м, Р3 - 2,5 м).

Умови виконання: виконується з місця чи з розбігу з макетом ав­томата в руці. В центрі першого кола встановлюється жовтий прапорець розміром 15x20 см, висотою 30 см. Відстань до прапорця - 35 м. Всі кола розмічаються білими лініями шириною 5 см.

Вага гранати - 600 г.

Кожному учневі надається 1 (одна) пробна і 10 (десять) заліко­вих спроб.

При виконанні залікових кидків влучення в перше коло оцінюєть­ся - 9 очками, у друге коло - 6 очками, третє коло - 4 очками.

05.12.2022 та 06.12.2022

Техніка і тренування у виконанні прийомів метання гранат. 

Прийом метання гранати з окопу або траншеї (переглянути)

https://www.youtube.com/watch?v=vntfkifQ0Z8

Прийом метання гранати з коліна (переглянути)

https://www.youtube.com/watch?v=rQqmRBKi6eA

Прийом метання гранати лежачи (переглянути)

https://www.youtube.com/watch?v=1-N6k7JcaE0

Заходи безпеки під час поводження з ручними гранатами. 

Перед виконанням вправ з метання ручних навчально-імітаційних гранат особи, які навчаються, мають вивчити вимоги безпеки, будову гранат, правила поводження з ними, прийоми і правила метання, передбачені для бойових гранат. Навчально-імітаційні гранати, які застосовують для метання, за масою та формою повинні відповідати бойовим, мати навчальний запал із запобіжною чекою і бути справними.

Під час навчання метанню бойових гранат потрібно дотримувати таких застережних заходів безпеки:

• особи, які навчаються, та керівник мають бути в засобах індивідуального бронезахисту — кевларових (сталевих) шоломах і бронежилетах, а екіпажі бойових машин під час метання гранат з бойових машин — у шоломофонах. Зброя бійця має перебувати в положенні, що забезпечує її негайне застосування;

• перед заряджанням необхідно оглянути гранати і запали; у разі виявлення пошкоджень доповісти командирові;

• метання осколкової оборонної та протитанкової гранат проводять з окопу чи з-за захисного облаштування, що не пробивається осколками, під наглядом керівника;

• під час метання однією особою, яка навчається, кількох гранат кожну наступну гранату метати не раніше, ніж через 5 с після вибуху попередньої;

• якщо гранату не кинули (запобіжна чека не виймалася), розряджання її роблять тільки за командою і під безпосереднім наглядом командира (старшого);

• вести облік гранат, що не розірвалися, і позначати місця їхнього падіння червоними прапорцями;

• після закінчення метання гранат ті, що не розірвалися, знищують підривом на місці падіння.

Згідно з правилами, що викладені в «Керівництві щодо зберігання артилерійського озброєння і боєприпасів у військах», підрив гранат організовує командир частини;

• район метання ручних гранат оточувати в радіусі не менше 300 м;

• особовий склад, що не задіяний до метання гранат, відводять у сховище або на безпечну відстань від вогневого рубежу (не ближче 350-ти м);

• вихідне положення для метання гранат позначити білими прапорцями, вогневий рубіж — червоними;

• пункт видачі гранат і запалів обладнують у сховищі не ближче 25-ти м від вихідного положення.

Вивчення прийомів і правил метання ручних осколкових гранат. Для вивчення прийомів і правил метання користуються навчальними або навчально-імітаційними гранатами та плакатами.

До метання бойових гранат допускають осіб, які навчаються, лише після успішного виконання ними вправ з метання навчальних і навчально-імітаційних гранат.

Метання ручних гранат у бою проводять з різних положень: стоячи з місця (тільки наступальних), з коліна, лежачи, в русі кроком або бігом, а також з бронетранспортера (танка, самохідно-артилерійської установки). Для метання гранати потрібно вибирати місце і положення, яке забезпечить вільний політ гранати до цілі (на шляху відсутні перешкоди: гілки дерев, висока трава, дроти тощо). Метати гранату потрібно енергійно, надаючи їй найбільш вигідну траєкторію польоту.

Метання гранати передбачає приготування до метання (заряджання гранати і вибір положення) та власне метання гранати.

Під час метання гранати стоячи з місця треба стати обличчям до цілі; гранату взяти в праву (для шульги — у ліву), а зброю — у ліву (праву) руку і висмикнути запобіжну чеку; зробити правою ногою крок назад, зігнувши її в коліні, і, повертаючи (мовби закручуючи) корпус управо, провести замах гранатою по дузі вниз і назад; швидко випрямляючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, метнути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим ривком кисті. Масу тіла в момент кидка перенести на ліву (праву) ногу, а зброю енергійно подати назад

Під час метання гранати з коліна прийняти положення для стрільби з коліна, тримаючи гранату в правій (лівій) руці, а зброю — в лівій (правій), висмикнути запобіжну чеку; зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч (ліворуч); підвестися і метнути гранату, проносячи її над плечем, і в кінці руху різко нахилитися корпусом до лівої (правої) ноги

Під час метання гранати лежачи прийняти положення для стрільби лежачи, покласти зброю на землю і взяти гранату в праву (для шульги — у ліву) руку. Лівою (правою) рукою висмикнути запобіжну чеку і, опершись руками об землю, відштовхнутися від неї. Встати на ліве (праве) коліно (не зрушуючи його з місця) й одночасно провести замах. Випрямляючи праву (ліву) ногу, повернутися грудьми до цілі й, падаючи вперед, метнути гранату в ціль; взяти зброю та приготуватися до стрільби

Під час метання гранати в русі кроком або бігом потрібно: утримуючи гранату в правій (для шульги — у лівій) напівзігнутій руці, а зброю — у лівій (правій), висмикнути запобіжну чеку; під крок лівою (правою) ногою винести руку з гранатою вперед-униз; на другому кроці (правою (лівою) ногою) рукою продовжити рух по дузі вниз-назад з одночасним поворотом корпусу праворуч (ліворуч); на третьому кроці, поставивши ліву (праву) ногу на носок у напрямку до цілі й зігнувши праву (ліву) ногу в коліні, закінчити поворот корпусу і замах рукою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи в кидок послідовно силу ніг, корпусу і руки, метнути гранату, проносячи її над плечем (іл. 4.6). Після метання гранати, не зупиняючись, приготуватися до стрільби і продовжувати рух. 

28.11.2022 та 29.11.2022

Ручні осколкові гранати: призначення, будова, прийоми метання. Реферат

Призначення і бойові властивості гранат. Будова ручної осколкової гранати ф-1. Ударно-дистанційний запал. Поводження з гранатами. Прийоми метання ручних осколкових гранат. Тактична підготовка

Призначення і бойові властивості гранат

Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених пунктах, лісі, горах).

Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні.

Будова ручної осколкової гранати РГД-5 Ручна осколкова наступальна граната РГД-5 складається з таких частин: корпус із трубкою для запалу, розривний заряд, запал. Корпус складається з двох частин - верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої оболонки (її називають ковпаком) і вкладиша ковпака. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється трубка запалу, яка герметизує розривний заряд у корпусі.

Щоб запобігти забрудненню трубки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку вгвинчується запал. Нижня частина, корпусу складається із зовнішньої оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона.

Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки.

Будова ручної осколкової гранати ф-1

Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 призначена для ураження живої сили переважно в оборонному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, ВМП, бронетранспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і поперечними борозенками, по яких він звичайно і розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластмасова пробка.

УЗРГМ - уніфікований запал ручної гранати модернізований - призначається для вибуху розривного заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він складається з ударного механізму і власне запалу.

Ударний механізм служить для запалювання капсуля-запалювача. Він складається з трубки ударного механізму, з'єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і запобіжної чеки з кільцем.

Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається із втулки-уповільнювача, капсуля-запалювача, уповільнювача і капсуля-детонатора.

Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розбирати запали і перевіряти роботу ударного механізму категорично забороняється.

Будова ручної осколкової гранати РГН. Ручна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.

Будова ручної осколкової гранати РГО. Ручна граната оборонна РГО призначена для ураження живої сили противника переважно в оборонному бою. Граната РГО складається з таких частин: корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу.

Корпус складається з двох частин - верхньої і нижньої. Верхня частина складається Із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки, які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у стакан вгвинчується пластмасова пробка.

Ударно-дистанційний запал

При звільненні важеля під дією пружини ударник вдаряє жалом в капсуль-запалювач КВ-Н-1, який викликає запалювання піротехнічних сумішей і піротехнічної уповільнювальної суміші. Піротехнічні суміші швидко згоряють, і стопори під дією пружин переміщаються в бік заглушки, вивільняючи движок. Движок пересувається пружиною і подає капсуль-запалювач КВ-Н-1 під жало інерційного пристрою. При падінні на землю (при зустрічі з перепоною) вантаж долає опір пружини, і жало викликає спрацювання капсуля-запалювача КВ-Н-1, при цьому спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 і відбувається вибух.

У випадку не спрацювання по перепоні після вигоряння піротехнічних уповільнювальних сумішей через 3,2-4,2 с спрацьовує капсуль-детонатор Б-37, а потім капсуль-детонатор 7К1.

Поводження з гранатами

Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм'ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки мають бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гранати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.

Забороняється: розбирати бойові гранати й усувати в них несправності; переносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися гранати, що не. розірвалася після метання.

21.11.2022 та 22.11.2022

Рукопашний бій.

Елементи страховки. Захист від ударів. Обеззброювання ворога. 

Переглянути відео : https://www.youtube.com/watch?v=p0Q8teAyBps

Переглянути презентацію : https://ppt-online.org/539388

17.10.2022 та 18.10.2022

Стройове положення та прийоми зі зброєю. Стройове положення зі зброєю те саме, що й без зброї, при цьому автомат слід тримати в положенні «на ремінь» дульною частиною догори, кистю правої руки торкатися верхнього зрізу ременя, а автомат зі складеним прикладом — дульною частиною вниз .

Перед поданням команд: «На ремінь», «На груди», «За спину», — зброю попередньо ставлять на запобіжник за командою «Запобіжник — СТАВ».

Якщо необхідно відімкнути (відкинути) багнет або примкнути його, то подають команди: «Багнет — ВІДІМКНУТИ» і «Багнет — ПРИМКНУТИ».

https://uahistory.co/pidruchniki/fyka-national-defense-11-class-2019-profile-level/30.php

Автомат із положення «на ремінь» беруть «на груди» за командою «Автомат — на ГРУДИ» у три прийоми:

• перший прийом — подати праву руку за ременем трохи вгору, зняти автомат з плеча і, підхопивши його лівою рукою за ложе й ствольну накладку, тримати перед собою вертикально магазином ліворуч, дульним зрізом на висоті підборіддя; 

• другий прийом — правою рукою відвести ремінь праворуч і перехопити його долонею знизу так, щоб пальці були напівзігнуті й повернуті на себе; одночасно просунути під ремінь лікоть правої руки;

 • третій прийом — закинути ремінь за голову; узяти автомат правою рукою за шийку приклада, а ліву руку швидко опустити .

Автомат із положення «на груди» беруть «на ремінь» за командою «На ре-МІНЬ» у три прийоми:

 • перший прийом — лівою рукою взяти автомат за ложе та ствольну накладку знизу й, подаючи його одночасно трохи вперед угору, вивільнити праву руку з-під ременя, узятися нею за шийку приклада й тримати автомат; 

• другий прийом — піднімаючи автомат угору, перекинути ремінь через голову й тримати зброю перед собою вертикально, магазином ліворуч, дульним зрізом на висоті підборіддя; 

• третій прийом — правою рукою взяти ремінь за його верхню частину й закинути автомат за праве плече в положення «на ремінь», а ліву руку швидко опустити .

Автомат «за спину» береться без багнета. Для переведення автомата з положення «на груди» в положення «за спину» та з положення «за спину» в положення «на груди» зброя попередньо береться за командою в положення «на ремінь».

Рух підрозділу зі зброєю під час параду стройовим кроком

• 1. Що необхідно виконати для прийняття стройового положення зі зброєю?

• 2. Що треба виконати зі зброєю перед поданням команд «На ремінь», «На груди», «За спину»?

• 3. Яку команду треба подати за необхідності відімкнути (відкинути) або примкнути багнет?

• 4. Виконайте за командою товариша послідовно прийоми з автоматом «На ремінь».

• 5. Виконайте за командою товариша послідовно прийоми з автоматом «На груди».

• 6. Виконайте за командою товариша послідовно прийоми з автоматом «За спину».

• 7. Виконайте за командою товариша послідовно послаблення (підтягування) ременя автомата.

10.10.2022 та 11.10.2022

Тема: Виконання військового привітання та вихід зі строю

Для  виконання  військового вітання за  командою «СТРУНКО»  особовий склад, який знаходиться на машині відкрито, повинен сидіти, не згинаючись у попереку, голову тримати прямо, дивитися перед собою;

• без зброї — напівзігнуті кисті рук вільно покласти трохи вище колін;

• із зброєю — тримати зброю між колінами і  підтримувати  обома  руками.

За командою «Рівняння    праворуч   (ліворуч)» командири підрозділів від взводу й вище та старші машин повертають голову  в бік  начальника  й прикладають  руку  до  головного убору, решта військовослужбовців залишається в положенні «струнко» і  голову  в бік начальника не повертає.

Якщо військовослужбовці розмістилися на машині обличчям у напрямку  руху, то за командою «Рівняння  праворуч (ліворуч)» одночасно повертають голову в бік начальника. Коли машина мине начальника, за командою «ВІЛЬНО» усі військовослужбовці голову тримають прямо й сидять вільно. Командири підрозділів та старші машин, крім того, опускають руку від головного убору. Поодинокі військовослужбовці, які перебувають на машинах, військове вітання виконують сидячи, повертаючи голову в бік начальника, не згинаючись у попереку.

Якщо військовослужбовці без зброї, то одночасно із поворотом голови вони прикладають руку до головного убору, а якщо із зброєю, то тримають її між колінами і підтримують обома руками. Механіки-водії та водії під час керування  машиною  військове вітання не виконують.

Виконання військового вітання на місці в строю[

Для виконання військового вітання у строю на місці, коли начальник підійде на 10-15 кроків, командир відділення командує «Відділення — СТРУНКО, рівняння — ПРАВОРУЧ (ЛІВОРУЧ, НАСЕРЕДИНУ)». Військовослужбовці відділення приймають стройове положення, одночасно повертають голову праворуч (ліворуч) і проводжають начальника поглядом, повертаючи вслід за ним голову. Під час підходу начальника із тильного боку строю командир відділення командує «Кру-ГОМ», а потім подає команду для військового вітання.

Подавши команду для військового вітання, командир відділення (якщо він без зброї або із зброєю «за спину», — прикладає руку до головного убору; якщо він із зброєю «на плече», «на ремінь» або «на груди», продовжуючи рух рукою, вільною від зброї) підходить стройовим кроком до начальника, зупиняється за два-три кроки до нього й доповідає, наприклад: «Пане лейтенанте. Друге відділення займається…Командир відділення сержант Мельник». Начальник, якого вітають, прикладає руку до головного убору після подання команди для виконання військового вітання. Закінчивши доповідь, командир відділення, не опускаючи руки від головного убору, робить лівою (правою) ногою крок убік із одночасним поворотом праворуч (ліворуч) і, пропустивши начальника перед собою, йде за ним на відстані одного-двох кроків із зовнішнього боку строю. Після проходження начальника або за командою «Вільно» командир відділення командує «ВІЛЬНО» та опускає руку.

Якщо начальник звертається до військовослужбовця, що перебуває в строю, назвавши військове звання та прізвище, той перебуває в строю, назвавши військове звання та прізвище, той відповідає «Я», а під час звертання тільки за військовим званням військовослужбовець у відповідь називає свою посаду, звання та прізвище. При цьому положення зброї не змінюється й рука до головного убору не прикладається.

Виконання військового вітання під час руху в строю

Для виконання військового вітання в строю під час руху за 10-15 кроків до начальника командир відділення командує «Відділення — СТРУНКО, рівняння — ПРАВОРУЧ (ЛІВОРУЧ)». За командою «Струнко» всі військовослужбовці переходять на стройовий крок, а за командою «Рівняння — праворуч (ліворуч)» одночасно повертають голову в бік начальника та припиняють рух руками або рукою, не зайнятою зброєю.

З карабінами у положенні «на плече» рух рукою, не зайнятою зброєю, не припиняється. Командир відділення, якщо він без зброї або із зброєю у положенні «за спину», повернувши голову, прикладає руку до головного убору. Після того, як відділення пройде повз начальника, або за його командою «Вільно» командир відділення командує «ВІЛЬНО» й опускає руку. На привітання начальника або під час оголошення подяки військовослужбовці відповідають гучно, чітко, одностайно. Під час руху всі військовослужбовці починають відповідати з поставленням лівої ноги на землю, вимовляючи слова на кожний крок, в залежності від звання командира. На вітання начальника або старшого за військовим званням «Слава Україні» всі військовослужбовці, які перебувають у строю, відповідають: «Героям слава». Якщо начальник або старший за військовим званням прощається, на його слова «Слава Україні» військовослужбовці відповідають: «Героям слава». П оза строєм на вітання начальника або старшого за військовим званням «Бажаю здоров'я, пане (пані)» або «Вітаю, воїни (воїне)» військовослужбовці відповідають: «Бажаємо (бажаю) здоров'я, пане (пані)», додаючи в кінці відповіді військове звання без зазначення роду військ чи служби. Під час відповіді Міністрові оборони України військовослужбовці відповідають: «Бажаємо (бажаю) здоров'я, пане (пані) Міністре оборони України». Якщо начальник або старший за військовим званням прощається, то на його слова «До побачення, панове» військовослужбовці відповідають: «До побачення, пане (пані)», додаючи в кінці відповіді військове звання без зазначення роду військ чи служби. Під час відповіді Міністрові оборони України військовослужбовці відповідають: «До побачення, пане (пані) Міністре оборони України». Військові частини та підрозділи виконують військове вітання за командою під час зустрічі між собою, а також вшановують через виконання прийомів військового вітання:

•      могилу Невідомого солдата;

•      братські могили воїнів, які загинули в боях за волю і незалежність України;

•      бойові прапори військових частин, а також Військово-Морський Прапор під час його підняття та спуску;

•      похоронні процесії, які супроводжуються військами.     

Вихід із строю, повернення у стрій. Підхід до начальника та відхід від нього

86. Для виходу військовослужбовця із строю подається команда, наприклад: "Рядовий Іванченко. Вийти із строю на стільки-то кроків" або "Рядовий Іванченко. До мене (до мене бігом - РУШ)". Військовослужбовець, почувши своє прізвище, відповідає: "Я", а за командою на вихід (виклик) із строю відповідає: "Слухаюсь". За першою командою він стройовим кроком виходить із строю на вказану кількість кроків, рахуючи від першої шеренги, зупиняється і повертається обличчям до строю. За другою командою, ступивши один-два кроки від першої шеренги прямо, на ходу повертається в бік начальника, найкоротшим шляхом стройовим кроком підходить або підбігає до нього і доповідає про прибуття (стаття 89 цього Статуту).

Під час виходу військовослужбовця з другої шеренги він злегка торкається долонею лівої руки плеча військовослужбовця, який стоїть попереду, той робить крок уперед і, не приставляючи правої ноги, - крок праворуч, пропускає військовослужбовця, який виходить із строю, а потім стає на своє місце.

Під час виходу військовослужбовця попередньої шеренги його місце займає військовослужбовець, який стояв за ним.

Під час виходу військовослужбовця із строю з колони по два, по три, по чотири він виходить із строю в бік найближчого флангу, попередньо зробивши поворот праворуч (ліворуч). Якщо поруч стоїть військовослужбовець, то він робить крок правою (лівою) ногою вбік і, не приставляючи лівої (правої) ноги, - крок назад, пропускає військовослужбовця, який виходить із строю, а потім повертається назад на своє місце.

03.10.2022 та 04.10.2022

Тема: Рух стройовим кроком. Поворот на місці та під час руху.

Переглянути відео:

https://www.youtube.com/watch?v=K-H2x9nIUWU

Стройовий статут ЗСУ: статті 30 - 39

Повороти на місці

30. Повороти на місці виконуються за командами: “Право-РУЧ”, “Півоберта право-РУЧ”, “Ліво-РУЧ”, “Півоберта ліво-РУЧ”, “Кру-ГОМ”.

Повороти виконуються за командами: “Кру-ГОМ” – на півкола, “Ліво-РУЧ” – на чверть кола, “Півоберта ліво-РУЧ” – на одну восьму кола і проводяться в бік лівої руки на лівому підборі й на правому носку; “Право-РУЧ” і “Півоберта право-РУЧ” – у бік правої руки на правому підборі й на лівому носку.

Повороти виконуються на два рахунки: на “раз” військовослужбовці повертаються у визначений бік, зберігаючи правильне положення корпусу та не згинаючи ніг у колінах, переносять вагу тіла на ногу, що попереду, на “два” – найкоротшим шляхом приставляють другу ногу.

Рух

31. Рух здійснюється кроком або бігом.

Нормальна швидкість руху кроком – 110-120 кроків за хвилину.

Довжина кроку – 70-80 сантиметрів.

Нормальна швидкість руху бігом – 160-180 кроків за хвилину. Довжина кроку – 80-90 сантиметрів.

32. Крок буває стройовий і похідний.

Стройовий крок застосовується під час проходження підрозділів урочистим маршем; при виконанні ними військового вітання під час руху; при підході військовослужбовця до начальника та відході від нього; при виході із строю та поверненні на місце, а також під час занять із стройової підготовки.

Похідний крок застосовується в усіх інших випадках.

33. Рух стройовим кроком починається за командою “Стройовим кроком – РУШ”, а рух похідним кроком – за командою “Кроком – РУШ”.

За підготовчою командою слід подати корпус трохи вперед, перенести вагу тіла більше на праву ногу, із збереженням стійкості; за виконавчою командою почати рух з лівої ноги повним кроком.

Під час руху стройовим кроком (малюнок 3) ногу з витягнутим уперед носком винести на висоту 15-20 сантиметрів від землі та поставити її твердо на всю стопу, піднімаючи водночас другу ногу.

Руками, починаючи від плеча, здійснювати рух біля тулуба: вперед – руки згинаються в ліктях так, щоб кисті піднімалися вище пряжки пояса на ширину долоні й на відстані долоні від тулуба до рівня ліктя; назад – до упору в плечовому суглобі. Пальці рук напівзігнуті.

Під час руху стройовим кроком голову та корпус тримати прямо, дивитися вперед.

Під час руху похідним кроком ногу виносити вільно, не відтягуючи носка, і ставити її на землю, як під час звичайної ходьби; руками здійснювати вільні рухи біля тулуба.

34. Під час руху похідним кроком за командою “СТРУНКО” слід перейти на стройовий крок, а за командою “ВІЛЬНО”- на похідний крок.

35. Рух бігом починати за командою “Бігом – РУШ”.

Під час руху з місця за підготовчою командою корпус трохи подати вперед, руки напівзігнути, лікті трохи відвести назад; за виконавчою командою почати біг з лівої ноги, руками вільно рухати вперед і назад у такт бігу.

Для переходу під час руху з кроку на біг за підготовчою командою руки напівзігнути, лікті трохи відвести назад. Виконавча команда подається одночасно з поставленням лівої ноги на землю. За цією командою правою ногою слід зробити крок і з лівої ноги почати рух бігом.

Для переходу від бігу на крок подається команда “Кроком – РУШ”. Виконавча команда подається одночасно з поставленням правої ноги на землю. За цією командою слід зробити ще два кроки бігом і з лівої ноги почати рух кроком.

36. Позначення кроку (бігу) на місці здійснюється за командою “На місці, кроком (бігом) – РУШ” (під час руху – “НА МІСЦІ”).

За цією командою крок слід позначати підніманням та опусканням ніг, причому ногу піднімати на 15-20 сантиметрів від землі й ставити її на землю від передньої частини стопи на всю підошву (під час бігу – на передню частину стопи); руками здійснювати рухи в такт кроку (малюнок 4). За командою “ПРЯМО”, яка подається одночасно з поставленням лівої ноги на землю, зробити правою ногою ще один крок на місці і з лівої ноги почати рух повним кроком (бігом).

37. Для припинення руху подається команда, наприклад: “солдат Петренко – СТІЙ”. За виконавчою командою, яка подається одночасно з поставленням правої або лівої ноги на землю, слід зробити ще один крок і, приставивши ногу, прийняти стройове положення.

38. Для зміни швидкості руху подаються команди: “ДОВШИЙ КРОК”, “КОРОТШИЙ КРОК”, “ЧАСТІШИЙ КРОК”, “РІДШИЙ КРОК”, “ПІВКРОКУ”, “ПОВНИЙ КРОК”.

39. Для переміщення поодиноких військовослужбовців на кілька кроків убік подається команда, наприклад: “солдат Гнатюк. Два кроки праворуч (ліворуч), кроком – РУШ”. За цією командою військовослужбовець робить два кроки праворуч (ліворуч), приставляючи ногу після кожного кроку.

Для переміщення вперед або назад на кілька кроків подається команда, наприклад: “Два кроки вперед (назад), кроком – РУШ”. За цією командою слід зробити два кроки вперед (назад) і приставити ногу.

Під час переміщення праворуч, ліворуч і назад рухи руками не здійснюються.

26.09.2022 та 27.09.2022

Тема: Стройові прийоми і рухи без зброї. Обов'язки солдата перед шикуванням та в строю.

Стройові прийоми і рух без зброї

Стрій та його елементи. Щоб уміти швидко і правильно діяти в строю, солдат повинен знати, що таке стрій та які його елементи.

Стрій - визначене Стройовим статутом розташування військовослужбовців, підрозділів і частин для спільних дій у пішому порядку та на машинах.

Шеренга - стрій, у якому військовослужбовці вишикувані один біля одного на одній лінії згідно з визначеними інтервалами.

Фронт - бік строю, в який військовослужбовці звернені обличчям, а машини - лобовою частиною.

Фланг - край строю, правий або лівий. Під час поворотів строю назви флангів не змінюються. Тил строю - сторона, протилежна фронту. Інтервал - відстань по фронту між військовослужбовцями, машинами, підрозділами, частинами.

Дистанція - відстань у глибину між військовослужбовцями, машинами, підрозділами, частинами. Ширина строю - відстань між флангами. Глибина строю - відстань від першої шеренги (від військовослужбовця, який стоїть попереду) до останньої шеренги (до військовослужбовця, який стоїть позаду), а під час дій на машинах - відстань від першої лінії машин (від машини, що стоїть попереду) до останньої лінії машин (до машини, що стоїть позаду).

Лінія машин - стрій, у якому машини перебувають на одній лінії одна біля одної.

Ряд - два військовослужбовці, які стоять у двошеренговому строю один за одним. Якщо за військовослужбовцем першої шеренги не стоїть військовослужбовець другої шеренги, то такий ряд називається неповним; останній ряд завжди має бути повним.

Двошеренговий стрій - розташування військовослужбовців однієї шеренги за військовослужбовцями іншої шеренги на відстані одного кроку (випростаної руки, покладеної долонею на плече військовослужбовця, який стоїть попереду). Шеренги називаються першою та другою. Під час повороту строю назви шеренг не змінюються. Одношеренговий (шеренга) і двошеренговий строї можуть бути зімкнутими або розімкнутими.

Колона - стрій, у якому військовослужбовці розташовані один за одним, а підрозділи (машини) один (одна) за одним (за одною) - на відстанях, визначених Стройовим статутом або командиром. Колони застосовують для шикування підрозділів і частин у похідний або розгорнутий стрій.

Розгорнутий стрій - шикування підрозділів в одну лінію по фронту в одношеренговому чи двошеренговому строю (або в лінію машин, або в лінію колон) з інтервалами, визначеними Стройовим статутом або командиром.

Похідний стрій - шикування підрозділів у колонах один за одним на дистанціях, визначених Стройовим статутом або командиром.

Напрямний - військовослужбовець (підрозділ, машина), що рухається на чолі строю у визначеному напрямі.

Замикаючий - військовослужбовець (підрозділ, машина), що рухається останнім (останньою) у колоні.

Обов'язки солдата перед шикуванням і в строю

Для успішного виконання прийомів і дій військовослужбовець повинен знати свої обов'язки перед шикуванням і в строю.

Солдат зобов'язаний:

• перевірити справність своєї зброї, закріпленої за ним бойової та іншої техніки, боєприпасів, особистих засобів захисту, шанцевого інструменту, обмундирування і спорядження;

• мати акуратну зачіску, охайно заправити обмундирування, правильно одягти і припасувати спорядження, допомогти товаришеві усунути помічені недоліки;

• знати своє місце в строю, вміти шикуватися швидко, без метушні;

• під час руху зберігати рівняння, інтервали і дистанцію, не виходити зі строю (з машини) без дозволу;

• в строю без дозволу не розмовляти, дотримуватися цілковитої тиші, пильнувати за наказами (розпорядженнями) і командами (сигналами) свого командира, виконувати їх швидко і точно;

• передавати накази, команди (сигнали) без перекручень, гучно й чітко.

Виконання команд

Команди поділяються на попередні та виконавчі. Попередню команду подають чітко, виразно, гучно, протяжно, щоб військовослужбовці у строю зрозуміли, яких дій вимагає від них командир. Виконавча команда (або команда до виконання) подається після паузи, гучно, уривчасто, чітко. Наприклад: "Право-РУЧ", "Ліво-РУЧ". Перша частина слова - це попередня команда, друга частина, написана великими літерами, - виконавча команда.

За попередньою командою військовослужбовці, якщо вони перебувають у строю, стають струнко, якщо рухаються, то переходять на стройовий крок, а поза строєм повертаються вбік начальника і теж стають струнко. Щоб привернути увагу окремого військовослужбовця або підрозділу, подаючи попередню команду, називають військове звання і прізвище військовослужбовця або підрозділ. Наприклад: "Рядовий Коваленко, кру-ГОМ!", "Третій взвод, СТІЙ!" Щоб відмінити або зупинити виконання прийому, подається команда "ВІДСТАВИТИ!". За цією командою стають у положення, яке було до виконання прийому.

У стройове положення стають за командою "СТРУНКО!". При цьому треба триматися прямо, без напруження; ноги в колінах випрямити, але не напружувати їх; груди підняти, а все тіло трохи подати вперед, живіт втягти, плечі розгорнути; руки опустити так, щоб кисті, вивернуті долонями всередину, були збоку стегон, а напівзігнуті пальці торкалися стегна; голову тримати високо й прямо, не випинаючи підборіддя; дивитися перед собою; бути готовим до негайних дій.

За командою "ВІЛЬНО!" послабити в коліні праву або ліву ногу, але не рушати з місця, бути уважним і не розмовляти.

За командою "РІВНЯЙСЬ!" усі, крім правофлангового, повертають голову вправо, праве вухо вище лівого, підборіддя підняте, і вирівнюються так, щоб кожний бачив груди четвертого солдата. За командою "Ліворуч - РІВНЯЙСЬ!" усі, крім лівофлангового, повертають голову вліво. Коли рівняння закінчено, подається команда "СТРУНКО!" і всі військовослужбовці стають у вихідне положення (голову прямо).

За командою "ЗАПРАВИТИСЬ!" військовослужбовці, не залишаючи свого місця в строю, поправляють зброю, обмундирування та спорядження.

За командою "СТАВАЙ!" здійснюється шикування підрозділів. За цією командою треба швидко стати в стрій, визначити інтервал і дистанцію, п'яти поставити разом, а носки розгорнути по лінії фронту на ширину стопи, дивитися прямо перед собою.

Повороти на місці виконують за однією з таких команд: "Право-РУЧ!", "Півоберта право-РУЧ!", "Ліво-РУЧІ", "Півоберта ліво-РУЧ!", "Кру-ГОМ!" Під час поворотів рахують: на "раз" - повертаються у зазначений бік, зберігаючи правильне положення корпуса, і, не згинаючи ніг у колінах, переносять вагу тіла на ту ногу, що спереду; на "два" - найкоротшим шляхом приставляють другу ногу. Повороти кругом (на півкола), ліворуч (на чверть кола), півоберта ліворуч (на одну восьму кола) у бік лівої руки на лівому каблуці та правому носку; повороти праворуч і півоберта праворуч - у бік правої руки на правому каблуці й на лівому носку.

Перешикування відділення на місці з однієї шеренги у дві здійснюють за командою: "Відділення, у дві шеренги - ШИКУЙСЬ!" За командою до виконання парні номери ступають лівою ногою крок назад, не приставляючи правої ноги, роблять крок управо, щоб стати позаду непарних номерів, і приставляють ліву ногу.

До перешикування із зімкнутого двошеренгового строю в одношеренговий відділення попередньо розмикається на один крок, після чого подають команду:

"Відділення, в одну шеренгу - ШИКУЙСЬ!" Для виконання цієї команди парні номери виходять на лінію непарних, ступаючи з лівої ноги крок уліво, не приставляючи ноги, роблять крок уперед і приставляють ліву ногу.

Розділ № 2 Стройова підготовка

19.09.2022 та 20.09.2022

Тема: Добовий наряд роти. Обов'язки днювального. Добовий наряд роти та  порядок призначення добового наряду. Обов'язки днювального. 

Призначення добового наряду роти

Добовий наряд призначається для підтримання внут­рішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини, контрою за станом справ у підрозділах і своєчасного вживання заходів щодо запобі­гання правопорушень, а також для виконання інших обов'язків внутрішньої служби.

Склад добового наряду оголошують наказом по війсь­ковій частині. У добовий наряд роти призначають чергового та днювальних  роти.

Військовослужбовцям, призначеним у добовий наряд, надається певний час для того, щоб підготуватися до несення служби, перевірити, чи знають вони свої обов'язки, відпочити.

Черговий роти носить на лівому рукаві пов'язку або на лівому боці грудей нагрудний знак з відповідним на­писом. Черговий і днювальні роти мають озброєння — багнети в піхвах. Багнет кріпиться на поясі з лівого боку, на ширину долоні від пряжки. За наказом Міністра оборони України  у деяких військових частинах добовий наряд роти може мати автомат (кара­бін) з двома спорядженими магазинами.

     Обов’язки днювального роти

Днювальний роти зобов’язаний:

-       не виходити з приміщення роти без дозволу чергового роти; постійно охороняти кімнату зберігання зброї та не допускати до неї нікого, крім чергового роти; своєчасно подавати команди згідно з розпорядком дня;

-       не пропускати в приміщення сторонніх осіб, а також не дозволяти виносити з казарми зброю, боєприпаси, майно та речі без дозволу чергового роти;

-       негайно доповідати черговому роти про всі надзвичайні події в роті, про порушення встановлених цим Статутом правил відносин між військовослужбовцями роти, помічені несправності й про порушення вимог пожежної безпеки, вживати заходів до їх усунення;

-       піднімати за командою чергового роти особовий склад під час загаль-ного підйому, а також уночі у разі тривоги, пожежі, стихійного лиха;

-       стежити за чистотою та порядком у приміщеннях і вимагати від вій-ськовослужбовців їх додержання;

-       не дозволяти військовослужбовцям у холодну пору, особливо вночі, виходити з приміщення роздягненими;

-       стежити, щоб військовослужбовці курили, чистили взуття та одяг тільки у визначених для цього приміщеннях чи місцях;

-       з прибуттям до роти прямих начальників від командира роти й вище та чергового частини подавати команду «Струнко»; з прибуттям до роти інших офіцерів роти, а також старшини або військовослужбовців іншої роти викликати чергового. Наприклад: «Черговий роти, на вихід».

Черговому днювальному заборонено сидіти, знімати спорядження та перебувати у розстебнутому одязі.

Днювальний вільної зміни зобов’язаний:

-         підтримувати чистоту й порядок у приміщеннях роти і нікуди не виходити без дозволу чергового роти;

-         подавати йому допомогу в наведенні порядку у разі порушення встановлених статутами правил відносин між військовослужбовцями роти;

-         залишаючись замість чергового роти, виконувати його обов’язки.

        Обладнання та оснащення місця, де черговий днювальний виконує свої обов’язки

Місце для несення служби черговим днювальним роти розташовується та обладнується таким чином, щоб забезпечити зручність для виконання службових обов’язків особами добового наряду.

У місці для несення служби повинні бути:

•  технічні засоби приймання сигналів та оповіщення ;

•  засоби зв’язку (телефон, селектор);

•  годинник;

•  аварійне освітлення;

•  стенди з документацією добового наряду та типовими командами і сигналами ;

•  тумбочка днювального.

 У наряду по роті  повинна бути така документація:

- на стенді документації:

•  інструкції чергового та днювального, у тому числі на випадок тривоги, збору й пожежної безпеки;

•  за наявності технічних засо­бів охорони інструкція на випадок їх несанкціонованого спрацювання;

•  розпорядок дня;

•  зразки форми одягу для ранкової фізичної зарядки;

•  схема території, яка закріплена за ротою для прибирання;

•  список номерів телефонів пожежної команди й чергового частини;

- на стенді типових команд:

•  перелік типових команд і сигналів, які повинен подавати черговий (днювальний).

- в тумбочці днювального:

•  опис документів і майна;

•  книга прийняття та здавання чергування;

•  комплект військових статутів Збройних Сил України.

•  список військовослужбовців роти, які проживають поза казармою, із за­значенням їх адрес, телефонів, способів їх виклику та прізвищ посильних;

•  книги видачі зброї та боєприпасів, запису хворих, звільнених;

•  комплект ключів від замків запалювання, люків бойових машин та дорожні листки на випадок тривоги - в опечатаній скриньці.

12.09.2022 та 13.09.2022

Тема: Порядок розміщення військовослужбовців.  Класи та кімнати.  Спальні приміщення. Навчальні містечка та спортивна база військової частини. Розподіл часу та повсякденний порядок часу у підрозділі. Підйом, ранковий огляд та вечірня перевірка. Навчальне заняття. Сніданок, обід, вечеря. Звільнення з території частини. 

https://patrul.in.ua/doc/zak/zu-svszsu/r-4-pro-statut-vnutrishnoyi-sluzhby-zsu/ (Переглянути)

Розподіл часу і повсякденний порядок (переглянути)

https://xn--80aagahqwyibe8an.com/zakon-ukrajiny/rozdil-rozpodil-chasu-povsyakdenniy-116172.html

23.11.2021

Рукопашний бій.

Елементи страховки. Захист від ударів. Обеззброювання ворога. 

Переглянути відео : https://www.youtube.com/watch?v=p0Q8teAyBps

Переглянути презентацію : https://ppt-online.org/539388