особлива форма організації суспільства, що характеризується публічним характером влади та передбачає створення спеціального апарату управління, покликаного керувати суспільними процесами на відповідній території шляхом надання своїм вимогам загальнообов’язкового характеру, в тому числі за допомогою примусу;

це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими нормами та визначають особливості організації держави;

це порядок організації і функціонування державної влади в країні, який визначається формою правління, територіального устрою, політичного режиму;

це спосіб організації верховної державної влади, який передбачає порядок її утворення та діяльності, а також взаємозв’язок із населенням країни; 

це спосіб поділу держави на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством. Він визначає правове становище складових держави та регулює порядок взаємовідносин між центральними і місцевими органами влади;

сукупність методів, за допомогою яких здійснюється державна влада, форма взаємодії державно-владних структур та населення;

форма правління, що передбачає здійснення верховної влади в країні повністю або частково однією особою і влада передається в спадок;

форма правління, що передбачає здійснення верховної влади в країні колегіальним виборним органом.