1946-1990 р.р.

На мирні рейки

Перемога! У будинках залізничників запалювалися вогні. Ніхто не спав - збуджені люди виходили на вулиці, ділячись радісною звісткою. А рано-вранці працівники депо за традицією, що давно встановилася, поспішали в механічний цех, який не вмістив тих усіх, які бажають бути присутніми на мітингу. Прямо на вулиці поставили стіл, покритий червоним сукном, а навколо нього стояли радісні деповчани і жителі прилеглих до депо вулиць.

На мітингу виступили начальник депо Анатолій Самуілович Кусенко, начальник відділу кадрів, інвалід Великої Вітчизняної війни Григорій Захарович Таранів, представник місцевкома В.А. Пеньків, майстер І.П. Бушеєв. Вони говорили про великі жертви радянського народу в ім'я урочистості нашої справедливої справи, про велику мужність славних синів своєї країни на фронтах, про самовіддану працю наших людей в тилу, що допомогли воїнам виконувати їх історичну місію. Люди плакали і не соромилися сліз.

Проходить час. Він рубцює рани, але не притуплює нашої немеркнучої пам'яті про тих, хто не повернувся додому, хто віддав за нас найдорожче, що мав - життя.

У березні 1946 року Перша сесія Верховної Ради СРСР ухвалила Закон про п'ятирічний план відновлення і розвитку народного господарства СРСР на 1946 - 1951 рр.

На повну потужність заробив цех підйомного ремонту паровозів, відновлена середня, пошкоджена частина Південного віяла, у Північному - відновлена скатопускна канава та інші об'єкти. Почав проводитися промивальний ремонт паровозам "ФД", що поступають в депо. Воістину титанічну працю вклали кіровці у відродження рідного депо.

Слід сказати, що в кінці сорокових років депо ще не було повністю відновлено після війни. І, звичайно, люди працювали у дуже важких умовах. Повноцінно працював тільки Північний цех паровозного промивання котлів , яким керував старший майстер К.Д. Березін. Були відремонтовані два поворотні круги, цех зварювання, чавуноливарний цех і деякі підсобні.

У цехах ще не було електричного освітлення, доводилося працювати при світлі факелів. Паровози розтоплювали тут же, через що була сильна задимленість. Але люди вірили, що зовсім скоро вони відновлять рідне депо, відбудують нові світлі цехи і працювали з подвоєною силою!

Трудовий колектив депо виконував підйомний ремонт 15 локомотивам Південної залізниці. Локомотивні бригади водили потяги на Куп'янск, Готню, Червоний Лиман і Львів. У депо стали прибувати паровози серій З, ФД, Су, Ех, Ем, Од, ФДп.

У 1949 - 1950 рр. паровозники депо скоротили витрату палива порівняно з 1948 роком на 23,3% і завоювали першість в соціалістичному змаганні на мережі доріг з економії палива. І в цей час уперше серед майстрів економії прозвучало ім'я молодого машиніста Григорія Олексійовича Гринько.

Колектив науковців Харківського інституту інженерів залізничного транспорту допоміг колективу депо технічно обгрунтувати передові методи праці і впровадити їх у виробництво. Кафедра паровозного господарства розробила ущільнений графік руху паровозів на ділянці Основа - Готня, методи швидкісної екіпіровки і прискореного обороту паровозів в депо і по станції Основа.

У післявоєнний період величезну допомогу працівникам депо надав метод Новосибірського машиніста Миколи Олександровича Луніна. Суть його в тому, що локомотивні бригади самі, своїми силами, не чекаючи допомоги спеціальних бригад, ремонтували паровози.

Якісні зміни сталися і в локомотивному господарстві депо. У кінці 1948 року в депо поступили нові, побудовані на заводах Улан-Уде, Красноярська і Ворошиловграда, паровози серії "СО" (Серго Орджонікідзе), які забезпечували перевезення народно-господарських вантажів на ділянці Основа - Куп'янск.

Вступила до ладу електрична релейно-крокова централізація стрілок і сигналів на станції Основа. У 1952 році закінчилися роботи з устаткування станцій ділянки Основа - Готня напівавтоматичним блокуванням і механічною централізацією стрілок і сигналів. У депо ім. С.М. Кірова знайшла застосування економічна безвогнева заправка паровозів. Паровозні бригади депо підтримали почин та ініціативу машиністів депо Бєлгород і Гребінка стосовно впровадження комплексного господарського розрахунку на паровозах і досягли в цій справі великих успіхів.

Посилення технічної оснащеності депо, вдосконалення технології дали можливість колективу підвищити експлуатаційні показники і достроково виконати встановлений на п'ятирічку обсяг перевезень народно-господарських вантажів.

У середині 50-х років колектив депо виступив ініціатором руху п'ятисотенників. Велося змагання за те, щоб на ділянці Основа - Готня за добу паровозом серії ФД долати відстань понад 500 кілометрів.

З чого ж складався такий пробіг? Це, передусім, надійна робота усіх вузлів і агрегатів кожного паровоза, повна відсутність міжпотягових ремонтів, злагодженість і взаємодопомога в роботі паровозників, шляховиків, зв'язківців і всіх інших підрозділів, пов'язаних із забезпеченням графікового руху потягів. Усе це дозволило з честю впоратися із завданням.

У середині 50-х років минулого століття при депо працювали 4 класи Основ'янської вечірньої середньої школи робочої молоді. Близько 150 осіб на рік ставали випускниками, успішно поєднуючи роботу і навчання. Багато хто з випускників продовжував навчатися у Харківському інституті інженерів і транспорту.

У 1959 році для деповчан почала виходити і своя щотижнева газета. Вона називалася "Залізничник Основи". Усе життя колективу жваво обговорювалося на її сторінках. Політичне, економічне, спортивне життя країни - все було цікаво деповчанам.

На новий вид тяги

З кінця 1959 року в депо почалася підготовка кадрів для роботи на дизельних локомотивах.

У депо повернулася перша група машиністів, що закінчили перепідготовку у Бєлгородській школі машиністів тепловозів. Серед них Н.К. Юношев, А.А. Маляр, В.І. Байбутлов та ін. Вони змінили в роботі тих, що поїхали навчатися машиністів В.М. Шахаева, І.Ф. Федоренко, В.А. Чалого, Ф.І. Бардакова, А.Ф. Устинова. Після закінчення навчання, на початку 1961 року ці машиністи, а також вісім помічників машиніста : І.В. Карелін, А.К. Ковальцов, Ю.А. Великоцький, Л.С. Баулін, І.Ф. Багмут, В.В. Голубенко, А.П. Синиця, А.Г. Таранов були направлені на завод ім. Малишева для освоєння і приймання в експлуатаційний парк депо дослідного зразка тепловоза ТЕЗ № 001, ТЕ12 № 001.

У січні 1962 року до депо надійшли перші тепловози серії ТЕЗ № 514, 515, 516, 517, 3420, ТЕЗ0-001, ТЕ12 - 001. Їх повели машиністи Є. Баєв, Б. Шевченко, М. Шавкун, І. Оконь, В. Домонецький,, В. Шахаєв; помічники машиніста П. Подпорин, А. Ковальцов. Ці тепловози згодом виконували вивізну роботу на ділянці Основа - Люботин.

Через деякий час, освоївши роботу на цих тепловозах, бригади досягли небувалого пробігу. Не було вже потреби в підштовхуючих локомотивах, набагато підвищилася вага потягів. Проте недовго довелося водити локомотив ТЕ12-001. За наказом Департаменту локомотивного господарства Міністерства шляхів сполучення (МШС) він був переданий в депо Кандалакша Жовтневої залізниці, де зосереджувалися для роботи локомотиви цієї серії.

Незабаром, за проханням керівництва заводу ім. Малишева, бригади депо імені С.М. Кірова прийняли знову побудовані тепловози серії ТЕ10 № 016 і № 017. Це почесне замовлення - випробування пробігом в 5 000 кілометрів, з подальшим введенням вузлів і агрегатів, був виконаний в строк і якісно. Тепловози були повернені на завод у відмінному стані.

І в подальші роки підприємство служило полігоном заводів машинобудування для випробувань нової техніки.

Майже усі тепловози, які експлуатувалися на мережі доріг МШС СРСР і у наш час проходили випробування в нашому депо. Це тепловози ТЕЗ, ТЕ12, ТЕ30, ТЕ10, 2ТЕ40, ТЕП10, 2ТЕ10Л, 2ТЕ10М, 3ТЕ10В, 3ТЕ10М, 2ТЕ116, ТЕП70, рейковий автобус 620М і пасажирський тепловоз ТЕП150.

У освоєнні тяги тепловоза, одними з перших, взяли участь: В.П. Шуляк, В.Є. Рижков, А.П. Цимбальов, Б.А. Шевченко, Е.А. Вах, І.Н. Єрмаков, І.І. Андрєєв, Є.А. Садовий, А.І. Науменко, С.Д. Горовий, Я.І. Шемет, Г.Д. Куценко, І.І. Свищев, В.А. Чалий.

Локомотивним бригадам нашого депо довелося водити локомотиви практично усіх серій, які випускалися заводами Радянського Союзу.

У найкоротші терміни була освоєна експлуатація і ремонт тепловозів серій : ТЕЗ, ТЕ10, ТЕП10 - " Стріла", 2ТЕ40, 2ТЕ10, 2ТЕ10Л, 2ТЕ10В, 2ТЕ10М, 3ТЕ10М, 3ТЕ10В, ТЕЗ30, ТЕЗм, 2ТЕ10 - " Україна", ТЕП10, 2ТЕ116, ТЕП70. Доводилося водити пасажирські потяги і тепловозами ТЕП60 і ТЕП10Л. Самі роз'єднували 2ТЕ10Л по одній секції, успішно експлуатували. На маневрових роботах упродовж багатьох років безвідмовно працюють ЧМЭЗ.

У 1963 році депо Гудермес передало колективу тепловози ТЕ10. Не шкодуючи часу і сил, локомотивні бригади спільно з цехом ремонту повністю їх відновили і водили пасажирські і вантажні потяги.

З приходом перших тепловозів, почалася реконструкція депо під новий вид тяги. Велося будівництво пункту технічного огляду, екіпіровки локомотивів (нині ПТО - 1) і оснащення цехів для роботи ремонту тепловозів. Ініціативу, творчу вигадку вклали в цю справу робітники депо. Агрегат для зарядки акумуляторних батарей, пристосування для введення локомотиву в стійло і виведення з нього - стали першими розробками депо.

У депо регулярно проводилася підготовка локомотивних бригад для роботи на нових локомотивах. Звичайно, як і усе нове, освоєння прогресивного виду тяги далося не відразу, траплялися і збої.

У 1967 році, почавши керування ваговитих потягів тепловозами серії 2ТЕ10Л, цех експлуатації вписав багато нових імен у золоті сторінки своєї історії : Петренко, Гурін, Сокір, Мальцев, Кириченко, Науменко, Бабаїв, Свищев, Нечипоренко, Садовий, Гончар, Кривоший, Коробко, Іванов, Дроботенко.

За освоєння нової техніки і поширення передового досвіду машиністи І.Ф. Федоренко, Є.А. Пейпін, С.Д. Горовий були нагороджені знаком "Почесний залізничник".

Говорячи про ремонт, необхідно згадати заступників начальника депо по ремонту, в різні роки цю посаду обіймали:

• Н.П. Єфимов (у 60-х роках);
• Ф.П. Покосенко (1962 - 1964 рр.);
• Н.Н. Козлов (у 60-х роках);
• Б.І. Кронов (у 60-х роках);
• В.П. Колотій (1964 - 1970 рр.);
• Б.І. Мирошниченко (у 70-х роках);
• Л.А. Маслаков (у 70-х роках);
• О.С. Каганский (1973 - 1974 рр.);
• В.К. Шкарупа (у 70-х роках);
• В.А. Матяш (1985 - 1987 рр.);
• А.В. Житник (1987 - 1989 рр.);
• І.Ф. Євченко (1990 - 1998 рр.);
• В.М. Шевців (1998 - 2000 рр.);
• В.Ю. Милованов (з 2003 року).

Головні технологи:

• Жалкін (у 60-х роках);
• Маслаков (у 70-х роках);
• Каганський (1976 - 1998 рр.);
• Милованов (1998 - 2003 рр.);
• Біденко (03.2003 - 11.2003 рр.);
• Котов (з 2003 року).

Виробничо-технічний відділ депо

Впровадженням нових технологій ремонту рухомого складу в депо завжди займався створений в 60-х роках минулого століття технічний відділ. Він був генератором технічних і економічних ідей, контролером впровадження їх у виробництво, направляв розвиток депо, найближчу його перспективу.

До 1962 року виробничо-технічний відділ вирішував питання, пов'язані з паровою тягою, а з 1962 року (після приходу нових тепловозів серії ТЕЗ) у своїй роботі прийняв новий напрям - розвиток теплової тяги.

У той час депо обслуговувало плечі: Основа - Брянськ, Основа - Ворожба - Конотоп. Це, у свою чергу, продиктувало необхідність будівництва нових цехів, впровадження нового оснащення, устаткування і технологій. У цю роботу і влився колектив виробничо-технічного відділу.

У 1964 році до депо надійшли тепловози серії ТЕ10 і 2ТЕ10 з локомотивного депо Гудермес Закавказької залізниці, "хворобою" яких були виходи з ладу турбоповітродувів. За дорученням Міністерства шляхів сполучення СРСР, фахівці депо в стислі терміни визначили необхідне устаткування, оснащення, розробили нові технології і впоралися з поставленим завданням.

У 70-ті роки виробничо-технічний відділ перебазувався у нову будівлю, в якій був обладнаний на той час сучасний технічний кабінет - клас з діючим пультом управління тепловоза. В ті роки в технічному відділі працювали: О.В. Сергієнко, Л.А. Назаренко, Г.А. Онацький, А.І. Чорна, Л.В. Вітенко, В.К. Перепелиця, Г.Ф. Стрілець, З.Н. Балашова.

За ініціативою колективу виробничо-технічного відділу (ВТВ) велася робота по естетиці і промисловому дизайну, за що керівництвом дороги депо було присвоєно звання "Підприємство високої культури виробництва".

З початком експлуатації в депо нових тепловозів виникли нові метрологічні вимоги і колектив ВТВ, спільно з фахівцями інших підрозділів депо спроектували і виготовили безліч стендів для випробування і наладки вузлів тепловозів.

З приходом в депо тепловозів 2ТЕ10Л, а надалі 2ТЕ116 і ТЕП70 технічний відділ знову попереду. У той час немало було зроблено в області наукової організації праці, раціоналізації і винахідництва. Для виконання цієї роботи багато що зробили працівники техвідділу : А.Н. Орда, В.Б. Бойчук, В.І. Герман та ін.

Щорічно надходило до 520 раціоналізаторських пропозицій і винаходів з економічним ефектом 220 тис. рублів на рік. В ті роки виробничо-технічний відділ очолював громадську організацію НТТ (науково-технічне товариство), яка налічувала 178 осіб.

НТТ включало в себе суспільно-конструкторське бюро, бюро економічного аналізу, наукової організації праці, нормування праці. Розробки НТТ демонструвалися на виставках ВДНГ СРСР, в м. Познань, Польща. Організація НТТ була пов'язана з багатьма депо і заводами СРСР.

Велика увага колективом НТТ приділялася розробці і впровадженню у виробництво стандартів підприємства і галузевих стандартів. Впровадження технічних вимог цих стандартів значно підвищило якість ремонту тепловозів і знизило на 25% кількість заходів тепловозів на позапланові ремонти. Отримали широке визнання школи передового досвіду, що проводилися в депо, за участю заводів - виробників, Центрального науково-дослідного інституту (ЦНДІ) МШС локомотивного главку.

цех великого періодичного ремонту тепловозів

Один з найбільших цехів в депо - цех великого періодичного ремонту тепловозів. Він був заснований у 1976 році і спеціалізувався на великому періодичному ремонті тепловозів 2ТЕ10Л. Надалі цех освоїв ремонт тепловозів ТЕП70 в об'ємі ТР- 3.

Цех з ремонту вантажних тепловозів робить ремонт і модернізацію тепловозів серій ТЕЗ, 2ТЕ10В, 2ТЕ121, 2ТЕ116.

У 50-х роках цех засвоїв технічне обслуговування і поточний ремонт тепловозів серії ТЕЗ виробництва заводу імені Малишева. На зміну тепловозам ТЕЗ у 60-х роках прийшли потужніші теплові серії 2ТЕ10Л виробництва Луганського тепловозобудівного заводу.

З розвитком науково-технічного прогресу в 70-х роках на зміну технічно і морально застарілим тепловозам 2ТЕ10Л прийшли тепловози серій 2ТЕ10М і 2ТЕ10В, а також тепловоз 2ТЕ116. Цей тепловоз, завдяки абсолютно іншій дизель-генераторній установці і електричному устаткуванню, зайняв основне місце у вантажних перевезеннях і вважається одним з кращих тепловозів до теперішнього часу. З 1999 року цех засвоїв ремонт дизелів типу 1Д80Б виробництва заводу імені Малишева.

Цех з ремонту вантажних тепловозів робив планово-попереджуючу систему ремонтів тепловозів.

Старший майстер А.К. Ковальцов і машиніст А.Ф. Дроботенко стали ініціаторами впровадження в депо досвідченої системи ремонту тепловозів. Вона полягала в постановці тепловоза 2ТЕ10Л № 049 на технічне обслуговування і поточні ремонти з технічного стану, пов'язаного з необхідністю регулювання або заміни окремих вузлів за результатами діагностичних випробувань. Також за ініціативою А.К. Ковальцова в цеху були побудовані монтажні майданчики для оглядів тепловозів, проведена пневматична магістраль для підключення пневмогайковертів, проведена система заправки тепловозів дизельною олією, виготовлена система сушки тягових електродвигунів тепловозів серії 2ТЕ10Л в зимовий період.

За час роботи на посаді старшого майстра В.Н. Криштопа в цеху впроваджена установка для промивання масляної системи тепловоза промивальною рідиною МПТ.

За ініціативою старшого майстра О.П. Біденко в цеху побудована кімната відпочинку. До цього робочі цеху обідали безпосередньо в цеху. Для слюсарів були виготовлені нові ящики для інструментів і пристосувань.

Сьогодні в цех по ремонту вантажних тепловозів приходить багато молоді, яка з гідністю продовжує традиції старшого покоління, приносячи в них свіжі думки в починаннях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ

1. Статкевич Е.Е. Путь длиною в столетие. - Харьков, 2011. — 300с. ;
2. Фотографії та матеріали з музею, заснованому при локомотивному депо «Основа»;
3. Фотографії, зроблені власноруч, під час екскурсії до локомотивного депо «Основа».