1911-1918 р.р.

Початок шляху

Північно-Донецька залізниця стала до ладу діючих 7 вересня 1915 року, а 15 вересня 1911 року вважається датою відкриття депо Основа. Спочатку депо, зараз доволі великий залізничний вузол, являло собою лише кустарну майстерню, що складалася з трьох основних будівель: південне віяло у формі півкола, до котрого вели шляхи з поворотнього кола до паровозних стійл. У цьому цеху виконувався промисловий ремонт, для якого необхідна була велика кількість води, яка поступала з водокачки. Меншим було північне віяло з власним паровозним колом. У ньому виконувались середній та підйомний ремонти. До побудови у м. Ізюм заводу з капітального ремонту паровозів, цей ремонт здійснювався в депо Основа.

Обидва віяла депо були з'єднані спеціальним корпусом довжиною до сотні метрів. Там розташовувалися робочі місця автоматної, арматурної і дишлової бригад, а також заготівельний цех, інструментальна майстерня і конторка старшого майстра. У прибудові до цього корпусу розміщувалася механічна майстерня з токарними, стругальними, свердлильними і фрезерними верстатами, а також кузня з термічною ділянкою. Поруч було невеличке приміщення, в якому проводилась перетяжка бандажів колісних паровозів і тендерів за півкілометра. За південним віялом знаходився паливний склад, від якого йшла вузьколійка для доставки вагонетками вугілля на електростанцію і парокотлового депо.

Першим керівником була людина з доволі гучним прізвищем Крюгер Карл Людвигович. Це була відповідальна, порядна і дуже зібрана особистість, яка змогла провести свій колектив у тяжкі часи війни і революції.

Перші паровози

Тоді депо проектувалося для новітніших паровозів серії «Е», хоча на початку в експлуатації були паровози серії «Щ» та «О». До побудови в м. Ізюм заводу з капітального ремонту паровозів, ремонт серій «О», «Щ», «ОД», «ОВ», «ЩА», «Русак 1-2-0», «Стурве 1-2-0» проводився в депо Основа.

Життя та побут жителів біля залізничного вузла

Через деякий час після відкриття залізничного вузла, жителі, що жили навколо, починали звикати до умов. Мешканці залізничного поселення рано розпочинали свій робочий день. Для них критерієм початку дня був деповський гудок, який і був мірилом часу. Пізніше деякі люди навіть могли дізнатись за гудком потяга, який це потяг та хто за ним їде. Машиністи полюбляли гудіти біля населених пунктів. Таким чином, вони створювали свої власні сигнали, які могли про багато що розповісти.

Звичайний день машиніста був скаладений з підйому, сніданку, приходу до роботи та першого виїзду. Пізніше, приблизно о 3 годині дня, машиніст йшов снідати, для цього він використовував спеціальні талони на їжу. Після роботи чоловік повертався додому і проводив залишок вечора із сім’єю. Також траплялося так, що від машиніста потрібно було більше, а саме: нічні зміни, які дуже виснажували його, але у ті часи це було необхідним.

Війна та революція

1 травня 1917 року працівники депо мали змогу офіціально відзначити свій день. Це дало змогу людям перепочити від щоденної метушні та повернутися до праці з новими силами. Майже перезавантажившись, вони мали змогу викладатися на повну, бо нарешті одержали змогу святкувати своє свято. Це мало підвищити дух у всієї команди депо.

Для звичайних робочих постійна зміна влади була дуже незрозумілою, бо працівники, як представники нижчого суспільства, тоді були не дуже тямущі у політиці. Звісно, пропозиції обох сторін їм пасували, бо була присутня зміна умов життя на краще. Тому більшовики змогли завоювати прихильність працівників депо, пропонуючи гарні умови праці, землю, мир і взагалі все, що було необхідне людині робітничого класу у той час.

У 1918 році Харків був під австро-німецькими солдатами. У місті панував кривавий терор. А на території депо Основа, як і по всьому Харкову, діяли підпільні партизанські організації. Цей період став окремою частинкою життя робітників через жахи, які відбувалися. Німці влаштували терор на нову владу, польові суди розтрілювали всіх незгодних з ними, переробляли устрій під свій лад, керували всім.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ

1. Статкевич Е.Е. Путь длиною в столетие. - Харьков, 2011. — 300с. ;
2. Фотографії та матеріали з музею, заснованому при локомотивному депо «Основа»;
3. Фотографії, зроблені власноруч, під час екскурсії до локомотивного депо «Основа».