Сторінка психолога

🤝 1. Залишайтесь поруч — емоційно і фізично

Навіть якщо дитина мовчить або замикається, вона потребує вашої присутності. Просто бути поряд, слухати без тиску — вже велика підтримка.

🧘 2. Зберігайте спокій

Діти зчитують емоційний стан дорослого. Якщо ви спокійні, врівноважені — їм легше впоратися зі своїм стресом.

💬 3. Допоможіть дитині назвати емоцію

Скажіть: «Здається, ти зараз дуже засмучений/на... Я правильно розумію?»
Це навчає емоційній грамотності і знижує напругу.

🛑 4. Не применшуйте і не знецінюйте почуття

Фрази на кшталт «нічого страшного», «перестань хвилюватись» можуть викликати відчуття нерозуміння. Краще: «Я бачу, що тобі зараз важко. Я поруч.»

🧩 5. Пояснюйте, що відчувати — нормально

Страх, гнів, сльози чи сором — не «погані», а природні реакції на складні ситуації.

📅 6. Поверніть дитині відчуття стабільності

Дотримуйтесь звичного режиму: сон, харчування, щоденні ритуали. Структура допомагає знизити тривогу.

💡 7. Запропонуйте дитині прості способи заспокоєння

Разом подихайте, намалюйте, погуляйте. Але не наполягайте — краще запитати: «Хочеш, я побуду з тобою? Хочеш подихаємо разом?»

🧠 8. Якщо стрес не минає — звертайтесь до спеціаліста

Психолог допоможе безпечно розібратись із емоціями та подіями. Це не «крайній випадок», а звична практика піклування про психічне здоров’я.

💬 Пам’ятайте: ви — найважливіший дорослий у житті дитини. Ваша підтримка — найкращі ліки у складний період.

❤️ 1. Починайте з власного прикладу

Говоріть про свої емоції відкрито й просто:
«Я злюсь, бо втомився», «Мені сумно, бо ми посварились.»
Це вчить дитину, що емоції — це нормально і про них можна говорити.

🎯 2. Називайте емоції дитини вголос

Навіть якщо вона ще не може сама пояснити, скажіть:
«Здається, ти зараз засмучений/зла/наляканий. Я тебе розумію.»
Це допомагає дитині навчитись розпізнавати й називати свої почуття.

👂 3. Слухайте — не виправляйте

Утримайтесь від порад і знецінення на кшталт: «Не плач», «Не злись», «Це дурниця».
Краще: «Тобі зараз важко, я поруч.»

🧸 4. Грайте і малюйте емоції

Дітям молодшого віку легше говорити через гру чи малюнок. Малюйте «як виглядає злість», придумуйте історії про персонажів з різними емоціями.

🪞 5. Допомагайте шукати причини і способи дій

Після того як дитина розповіла, спитайте:
«Як ти думаєш, чому ти так відчуваєш?»
І далі: «Що може допомогти?»
Це навчає розуміти себе і шукати здорові способи впоратися.

⏳ 6. Давайте дитині час

Деякі діти не готові одразу говорити про почуття. Дайте їм простір, але лишайтесь доступними: «Якщо захочеш поговорити — я поруч.»

💡 7. Не соромте дитину за «незручні» емоції

Гнів, заздрість, ревнощі — це частина життя. Коли дитина відчуває прийняття, вона вчиться краще керувати цими станами.

🌱 Пам’ятайте: говорити про емоції — це навичка.

Її можна розвивати крок за кроком — як навчитися читати чи їздити на велосипеді.

Іноді діти не можуть прямо сказати: «Мені погано» — але їхній стан видає поведінка. Якщо ви помічаєте кілька з наведених ознак регулярно — це привід звернути увагу та діяти.

🔻 Емоційні сигнали:

• • • часті спалахи злості, сльози, істерики, які виникають «на рівному місці»;

    • тривожність, страхи, нав’язливі думки;

    • замкненість, відчуженість, уникнення спілкування;

    • втрата інтересу до улюблених занять, апатія.

🧍‍♂️ Поведенкові сигнали:

• • • різка зміна поведінки: з активної — у пасивну або навпаки;

    • проблеми зі сном: труднощі із засинанням, часті пробудження, кошмари;

    • порушення харчування: відмова від їжі або переїдання;

    • регрес у поведінці (наприклад, дитина почала мочитися в ліжко, хоч уже давно виросла з цього віку).

🏫 Сигнали, пов’язані з навчанням:

• • • різке погіршення успішності;

    • відсутність концентрації, труднощі з виконанням звичних завдань;

    • небажання йти до школи/садка, скарги на самопочуття без видимих причин.

⚠️ Тривожні дзвіночки:

• • • висловлювання на кшталт: «Я нікому не потрібен», «Мене ніхто не любить», «Краще б мене не було»;

    • самопошкодження, агресія до себе або інших;

    • згадки про смерть, втечу з дому, небезпеку.

📌 Що робити?

• • • Поговоріть з дитиною спокійно, без тиску: «Я хвилююся за тебе. Щось тебе турбує?»

    • Зверніться до шкільного або дитячого психолога.

    • Не відкладайте, якщо поведінка викликає серйозну тривогу — краще звернутись до фахівця раніше, ніж пізно.

✅ Пам’ятайте: просити допомоги — це не ознака слабкості, а турбота про здоров’я дитини.

Щоб допомагати дітям і бути опорою, дорослим потрібно подбати й про себе. Це не егоїзм, а основа турботи про інших.

🔄 1. Прийміть: стрес — це нормально

В умовах змін, тривожних новин або перевантаження почуватися втомленим, роздратованим або розгубленим — нормально. Головне — вчасно зупинитися і подбати про себе.

🛠️ 2. Слідкуйте за «емоційною батарейкою»

• Що мене зараз виснажує?

• Що допомагає відновитися?
  Навіть короткі «перезавантаження» протягом дня допомагають: чай у тиші, 5 хвилин на дихання, легка прогулянка, обійми.

📦 3. Обмежте «інформаційний шум»

Відстежуйте, скільки часу ви читаєте новини чи соцмережі — і як почуваєтесь після цього. Виділяйте для цього конкретний час, а не цілий день.

🧠 4. Давайте емоціям місце

Не намагайтесь «бути сильними» ціною ігнорування себе. Краще сказати:
«Я зараз злюсь/тривожусь/сумую — це нормально. Мені потрібно трохи часу, щоб впоратись.»

🤗 5. Спілкуйтесь із тими, хто вас підтримує

Людям важливо не тільки «розрядитись», а й бути почутими. Навіть коротка розмова з другом або колегою може дати відчуття опори.

💤 6. Дотримуйтеся простих правил «гігієни дня»

• Достатній сон

• Регулярне харчування

• Рух і свіже повітря

• Обмеження кофеїну та екранного часу перед сном

🆘 7. Не бійтеся звернутись по допомогу

Психолог — це не «для слабких». Це дорослий спосіб подбати про себе в складні часи. Якщо ви тривалий час у напрузі, не можете відновитися — зверніться до фахівця.

✅ Пам’ятайте: емоційна стабільність — не про відсутність емоцій, а про вміння з ними бути, проживати й піклуватися про себе з повагою.

Педагог позашкілля — це не просто викладач, а ще й наставник, натхненник, емоційна опора. Щоб давати дітям підтримку й натхнення, важливо мати свій внутрішній «запас пального».

🕯️ 1. Визнавайте: ви теж маєте право втомлюватись

Позашкілля — не «додаток до навчання», а важлива частина виховання. Навіть якщо немає оцінок — є відповідальність, контакт, емоційна віддача. Ваша втома — не лінь, а природна реакція.

⏸️ 2. Робіть мікропаузи протягом дня

Навіть 3–5 хвилин тиші, чашка чаю без телефону чи повільна прогулянка по коридору — це вже перепочинок. Не знецінюйте дрібниць — саме вони дають відновлення.

💬 3. Об’єднуйтесь з колегами

Спільна розмова після заняття, гумор, розбір ситуацій з дітьми — це не «балаканина», а професійна профілактика вигорання. Ваша «маленька спільнота дорослих” має значення.

📅 4. Пам’ятайте про «неурочний» режим життя

Педагоги гуртків часто працюють у вечірній час, на вихідних, без чіткого графіку. Тому важливо мати свої сталі «острівці відпочинку» — навіть у незвичний для інших час.

📕 5. Ведіть «щоденник ресурсів»

Запишіть коротко:

• • Що мене заспокоює?

  • Що додає сил?

  • Що виснажує — і як це можна змінити?

Навіть один пункт із цього списку, який ви почнете використовувати — вже зробить життя легшим.

🧠 6. Вивантажуйте напругу конструктивно

Після насиченого дня не завжди треба «обдумувати» все, що сталось. Іноді краще:

• Намалювати/написати — і викинути

• Потанцювати, прогулятись, зайняти руки

• Просто подивитись серіал чи побути в тиші
  Перевантаження — не знак слабкості, а знак, що пора скинути «переповнений рюкзак».

🆘 7. Звертайтесь за підтримкою, коли треба

Розмова з психологом — це не тільки «коли вже край». Це профілактика, можливість подивитися на ситуації з боку і дбайливо поставитись до себе.

🌱 Пам’ятайте: ви — теж людина

Ваша енергія та натхнення творять справжню цінність позашкілля. Але щоб ділитися — треба мати що ділити.

🌧️ Коли дитина сумує або плаче:

• • • "Я бачу, тобі сумно. Я поруч."

    • "Можеш поплакати, це нормально."

    • "Хочеш, я посиджу з тобою?"

    • "Мені важливо, що ти зараз відчуваєш."

    • "Можна просто посидіти разом. Не треба нічого пояснювати, якщо не хочеш."

    • "Плач — це нормально. Це не означає, що ти слабкий/слабка."

    • "Я тут, я з тобою. Ми разом впораємось."

🔥 Коли дитина злиться або агресивна:

• • • "Я бачу, що ти злишся. Давай подихаємо разом, щоб трохи заспокоїтись."

    • "Ти можеш злитися. Але важливо говорити про це словами, не кулаками."

    • "Давай знайдемо спосіб, як безпечно випустити злість."

    • "Давай подумаємо разом, як ми можемо показати цю злість, але без шкоди собі й іншим."

    • "Твоя злість важлива. Давай зрозуміємо, що її викликало."

    • "Я допоможу тобі впоратись. Ми розберемося."

😟 Коли дитина тривожиться або боїться:

• • • "Я поруч, і ми разом впораємось."

    • "Це нормально — боятись. Навіть дорослі бояться."

    • "Розкажи, що тебе лякає. Я хочу почути."

    • "Хочеш, зробимо щось разом, щоб стало легше?"

    • "Ти зараз хвилюєшся, я бачу. Я з тобою."

    • "Цей страх реальний для тебе. Давай разом подумаємо, що можна зробити."

    • "Навіть дорослі іноді бояться. Ти не один / не одна в цьому."

    • "Хочеш, я подихаю разом з тобою повільно? Це допомагає."

😶‍🌫️ Коли дитина «закрилася», мовчить:

• • • "Я бачу, що тобі нелегко. Можеш не говорити — просто знай, що я тут."

    • "Якщо захочеш — я завжди готовий(а) вислухати."

    • "Можемо помовчати разом. Мовчати — теж ок."

    • "Мені здається, ти зараз щось дуже сильно відчуваєш. Хочеш спробуємо назвати разом?"

    • "Можна намалювати те, що ти відчуваєш, якщо не хочеш говорити."

    • "Будь-яка емоція — це сигнал. Ми можемо з нею познайомитись ближче."

🪷 Універсальні фрази підтримки:

• • • "Я тебе чую. Це важливо."

    • "Я тебе чую. І я тебе не залишу."

    • "Ти важливий/важлива для мене."

    • "Я не злюсь на тебе. Ми зараз просто разом проживаємо це."

    • "Зі мною можна бути будь-яким — веселим, сумним, злим або мовчазним."

    • "Твої емоції мають значення."

    • "Я тебе не залишу."

    • "Мені важливо, як ти себе почуваєш."

🔑 Головне:

• • • Не знецінювати («Та не плач!», «Чого ти злишся!»).

    • Не виправляти, а бути поряд.

    • Спершу підтримка — потім пояснення.

✅ Пам’ятай: дитина не завжди шукає рішення. Часто їй просто потрібно, щоб хтось був поруч — спокійний, уважний і добрий. 

😰 Тривожність

Прояви: скарги на самопочуття, уникання занять або спілкування, багато «а що як», напруженість, дратівливість, нав’язливі дії.

🔹 Що робити:

• • • Говоріть спокійно, коротко, впевнено.

    • Підтверджуйте почуття:
      «Я бачу, що ти хвилюєшся. Це нормально, я поруч.»

    • Пропонуйте дії, які дають опору: дихальні вправи, малювання, щось «знайоме і просте».

    • Уникайте фраз типу «не переживай» або «все буде добре» — вони знецінюють досвід.

🔹 Що допомагає:

🔸 Режим дня
🔸 Передбачуваність
🔸 Простір для питань і відповідей
🔸 Фізична активність
🔸 Контакт з дорослим, якому довіряє

😡 Агресія

Прояви: крик, образи, знецінення, кидання речей, фізичні дії проти інших чи себе.

🔹 Що робити:

• • • Зберігайте спокій — ви маєте бути «контейнером» для емоцій дитини.

    • Визнайте емоцію, але позначте межі:
      «Ти можеш злитись, але я не дозволю ображати інших.»

    • Не карайте за емоцію, але допоможіть знайти безпечний спосіб її виразити: рвати папір, тупати, малювати.

    • Після — проговоріть, що саме викликало агресію. Часто за нею ховається біль, страх або відчуття безпомічності.

🔹 Що допомагає:

🔸 Арт-методи
🔸 Фізичне розряджання (м’яч, глина, рух)
🔸 Простір для висловлення думок
🔸 Спокійна, неоціночна присутність дорослого

🙈 Замкнутість

Прояви: мовчання, уникання контакту, «випадання» з занять, відмова відповідати, втрата інтересу.

🔹 Що робити:

• • • Не тисніть. Замкнутість — це захист, а не «впертість».

    • Показуйте, що ви поруч і не вимагаєте швидкої реакції:
      «Я поруч. Якщо захочеш — підійди, я тебе слухаю.»

    • Запрошуйте, а не змушуйте:
      «Можна просто посидіти біля нас. Говорити не обов’язково.»

    • Давайте способи бути включеним без тиску — малювання, окрема робота, участь без відповіді.

🔹 Що допомагає:

🔸 Прийняття мовчазної присутності
🔸 Арт/тілесні/письмові форми взаємодії
🔸 М’яка, передбачувана атмосфера
🔸 Один стабільний дорослий-контакт

✅ Пам’ятай:

• • • Поведінка — це мова емоцій.

    • Реакція дорослого може або поглибити проблему, або стати точкою опори.

    • Не обов’язково знати всі відповіді. Важливо бути поруч спокійно і безоцінково.

Спостерігайте за поведінкою. Якщо ви бачите одне чи кілька з наведених нижче, варто звернутись до психолога:

Різка зміна в поведінці або настрої:

• • • дитина стала значно тиха або агресивна, хоча раніше такою не була;

    • уникає спілкування, ізолюється від однолітків або навпаки — нав’язується, порушуючи межі інших;

    • раптово втрачає інтерес до того, що раніше захоплювало;

    • виглядає втомленою, незібраною, постійно «десь в думках».

Ознаки емоційного чи психологічного неблагополуччя:

• • • часті скарги на самопочуття без медичних причин (живіт, голова, нудота тощо);

    • тривожність, страхи, що заважають участі в гуртку;

    • вибухи агресії, які важко контролювати, або часті сльози без зрозумілої причини;

    • надмірна збудливість або навпаки – загальмованість.

Проблеми у взаємодії:

• • конфлікти з іншими дітьми, які не вдається владнати звичайним способом;

  • складнощі у контакті з вами як з дорослим — відмова говорити, агресивні або насторожені реакції;

  • регулярні порушення правил, що не змінюються після бесіди/реакції.

Замкнутість або сигнали про психологічні труднощі:

• • • дитина малює або говорить про смерть, біль, втечу тощо;

    • висловлює думки на кшталт «я нікому не потрібен», «все без сенсу», «хочу зникнути»;

    • з’являються самопошкодження або розповіді про них (навіть «жартома»).

Що робити керівнику гуртка:

• • • не ігноруйте — ви можете бути тим дорослим, хто помітить першим;

    • зберігайте спокій, не «діагностуйте» — просто фіксуйте і передавайте далі;

    • обережно проговоріть із дитиною або повідомте батьків (індивідуально, з повагою до приватності);

    • зверніться до шкільного психолога (або за маршрутом, якщо в закладі немає фахівця).

⚠️ Пам'ятайте: краще звернутись зайвий раз, ніж пропустити важливі сигнали.

🌀 Що робити, коли тебе переповнюють емоції:

1. Зупинись і подихай.
   Зроби 3 глибокі вдихи носом і повільно видихни ротом. Це допоможе трохи заспокоїтись.

2. Назви, що саме ти відчуваєш.
   Скажи собі: «Я хвилююсь, бо контрольна. Я боюсь, бо посварився з другом.» Називаючи емоцію, ти вже частково зменшуєш її силу.

3. Дай собі право так почуватися.
   Сум, страх і хвилювання — нормальні почуття. Вони бувають у всіх, навіть у дорослих.

4. Роби щось просте і знайоме.
   Намалюй, пройдися, обійми іграшку або послухай музику. Те, що допомагає саме тобі.

5. Поговори з дорослим, якому довіряєш.
   Це може бути психолог, батьки, педагог або старший друг. Не тримай все всередині.

6. Запиши свої думки або переживання.
   Можна писати в щоденник чи навіть коротко в нотатках. Так ти впорядкуєш те, що всередині.

7. Згадай: ти не один.
   Інші діти теж переживають подібне. Якщо стає дуже важко — звернись за допомогою.

🔔 Нагадування: Якщо емоції не минають і заважають жити – це не соромно, а нормально звернутись до психолога. Тобі обов’язково допоможуть 💬

🌿 Емоційна гігієна — це турбота про свій настрій і внутрішній стан. Як це робити? 

1. Щодня запитуй себе: «Як я сьогодні почуваюсь?»
   Просто зупинись і зверни увагу на свій настрій. Це як перевірка температури, тільки для душі.

2. Не тримай все в собі.
   Якщо щось турбує — краще поділитися. З другом, батьками, психологом або в щоденнику.

3. Дбай про тіло — воно впливає на настрій.
   Спи достатньо, рухайся, їж корисне. Коли тілу добре — емоціям легше.

4. Роби щось, що приносить задоволення.
   Малюй, слухай улюблену музику, грай у настільні ігри, гуляй. Це заряд для емоцій.

5. Навчайся говорити «ні», коли тобі щось не підходить.
   Твої межі важливі. Ти маєш право відмовитись, навіть якщо іншим це не подобається.

6. Спілкуйся з тими, хто тебе підтримує.
   Поруч із добрими людьми легше залишатися в ресурсі. Уникай тих, хто ображає чи пригнічує.

7. Слухай себе.
   Якщо дуже втомився — дозволь собі відпочити. Якщо хочеш побути наодинці — це теж нормально.

🧠 Пам’ятай: дбати про себе — це не егоїзм, а відповідальність. Коли тобі добре всередині — легше жити, вчитись, дружити 🌟

🛡️ Що робити, якщо тебе дражнять, ображають або знущаються:

1. Не мовчи.
   Якщо тебе дражнять або ображають — це не дрібниця. Ти маєш право на повагу. Говорити про це — не «ябедничання», а турбота про себе.

2. Не відповідай агресією.
   Твої спокій і впевненість можуть зупинити кривдника. Якщо відповісти гнівом — конфлікт тільки посилиться.

3. Скажи чітко і спокійно:
   «Мені неприємно, коли ти так говориш.»
   «Я не дозволяю себе ображати.»
   Це покаже, що ти не слабкий/слабка, а вмієш захищати свої межі.

4. Уникай самотності поруч із тими, хто ображає.
   Краще триматись поруч з друзями або дорослими.

5. Звернись до дорослого, якому довіряєш.
   Розкажи психологу, вчителю, батькам або іншому безпечному дорослому. Ти не маєш вирішувати це самотужки.

6. Пам’ятай: проблема не в тобі.
   Люди, які ображають інших, часто самі мають труднощі. Але це не виправдовує їхню поведінку.

💬 Якщо ти бачиш, що когось дражнять — підтримай. Навіть просте: «Ходімо разом» може стати порятунком для іншого 💛

🧭 Ти не один. Якщо тобі важко — завжди є хтось, хто може допомогти:

1. Психолог у твоєму закладі освіти.
   Він/вона вислухає без осуду, допоможе розібратись з емоціями та ситуацією. Психолог — це людина, яка поруч саме для цього.

2. Вчитель, класний керівник або педагог.
   Якщо тобі незручно одразу йти до психолога — поговори з тим дорослим у школі, якому довіряєш.

3. Батьки або родичі.
   Іноді дорослі не помічають, що з тобою щось не так. Але якщо ти скажеш прямо: «Мені зараз дуже важко, я не справляюсь» — вони, швидше за все, підтримають.

4. Друг або подруга.
   Розмова з тим, хто просто вислухає, вже полегшує стан. Не треба одразу вирішувати все — іноді просто «бути поруч» дуже важливо.

5. Гаряча лінія підтримки.
   Якщо нема поруч нікого, або важко говорити вживу — подзвони:

Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда-Україна» 

0 800 50 02 25

з мобільного або стаціонарного

11 61 11

з мобільного, цілодобово, дзвінки безкоштовні

6. Онлайн-платформи для дітей та підлітків.
   Там є тести, корисні матеріали, історії інших підлітків і поради від спеціалістів. А також і безкоштовні онлайн-консультації.

БО «Об'єднання підлітків та молоді «Teenergizer» 

Психологічні онлайн-консультації Teenergizer

«Поруч»

Проєкт Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) із психологічної підтримки для підлітків, вчителів та батьків

НЕ ДРІБНИЦІ

Сайт, де зібрані картки-гайди, які розкривають питання, що турбують підлітків, допомагають розібратися з проблемами в стосунках і переживаннями, які загострила війна

ГО «Дівчата»

Психологічна та психотерапевтична допомога постраждалим від насильства (психологічного, фізичного, економічного, сексуального, зґвалтування) дітям, підліткам, жінкам, чоловікам та їхнім родинам

Кнопка «Повідомити про булінг»

Залишити заяву про булінг — дитині та дорослому

☀️ Головне: не залишайся з проблемою сам.

Звернутись по допомогу — це сила, а не слабкість.