Діти, які переживають збройний конфлікт, часто зазнають високого рівня стресу, тривоги та страху. Ці фактори нерідко провокують агресивну поведінку, яка стає своєрідним способом вираження накопичених емоцій. Такі прояви можуть призводити до конфліктів у взаєминах з однолітками, що, у свою чергу, сприяє поширенню булінгу.

https://aikom.iea.gov.ua/

 З огляду на це, у жовтні 2024 року Міністерство освіти і науки України  запустило новий інструмент на сайті АІКОМ, який дозволяє учнівству й батькам швидко повідомити про випадки булінгу https://aikom.iea.gov.ua/bullying/help.

Анімаційне відео «Як повідомити про булінг?» , QR-код застосунок ви можете переглянути за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=kOFBBZWosNA

 Новий інструмент покликаний спростити взаємодію між закладами освіти та поліцією щодо розвʼязання проблеми булінгу, а також дати можливість дітям швидко повідомляти, а освітянам швидко реагувати на випадки булінгу.

Інформація до роздумів!

  З метою виявлення рівня поширеності булінгу серед школярів, його видів і причин, а також змін після початку повномасштабного вторгнення росії в листопаді 2023 – січні 2024 роках було проведено загальнонаціональне репрезентативне дослідження «Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року». Дослідженням було охоплено 5 576 учнів 5 – 9 класів (віком 10–14 років) з усіх регіонів України, крім тимчасово окупованих територій.

   За результатами дослідження, 51,3% опитаних учнів зазначили, що коли-небудь стикалися з булінгом: 55,9% дівчат і 46,2% хлопців. З початку повномасштабного вторгнення 24,7% учнів стали мішенями булінгу.

   Як зазначили опитані, основними приводами для булінгу були:

• зовнішність (28,7%). Дівчата частіше, ніж хлопці заявляли про булінг на цій підставі: 35,2% проти 26,9%;

• особливості поведінки – надто активна, сором’язлива чи нерішуча, надто несхожа на інших тощо (22,6%);

• світогляд, відмінний від думки інших (21,5%);

• уподобання чи хобі (18,7%);

• мовна ознака: 8,3% для російської мови та 6,9% для української мови.

   Частина опитаних (14,7%) стикалася з ситуаціями, коли до булінгу були залучені батьки однокласників (наприклад, хтось з батьків публічно висловлюється образливо про дитину або закликав її бойкотувати). Викликає занепокоєння той факт, що в ряді випадків учителі або інші дорослі зі школи, які були свідками цькування, не зробили нічого (на це вказали 19,6%). 

  Поряд з тим, у ситуації цькування більше половини постраждалих (59,4%) зверталися за допомогою, найчастіше – до батьків та вчителів. При цьому дівчата частіше зверталися по допомогу, ніж хлопці: 62,4% проти 55,8%. У той же час зі збільшенням віку опитаних зменшується частота звернень щодо допомоги. Серед учнів 5 класів за допомогою зверталися 68,1%, серед 9 класів цей показник скорочується до 47,9%.

   За результатами цих звернень були виклики до школи батьків і кривдника, і постраждалого (12,4% випадків); в 14,7% випадків — викликали або батьків кривдника, або батьків постраждалого. Найефективнішим методом виявилося залучення практичного психолога закладу освіти (68,4% випадків припинення або послаблення булінгу). Водночас найліпші результати під час роботи з булінгом має поєднання різних методів одночасно.

   Слід зауважити, що булінг – це не просто сварка чи конфлікт, а повторювані дії, які завдають болю, принижують гідність іншої людини та залишають негативний слід на все життя.