Відповідно до частини 1 та 2 статті 51 Закону України “Про повну загальну середню освіту” кожен педагогічний працівник зобов’язаний щороку підвищувати свою кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про освіту”.
Згідно із частинами 5, 6 статті 59 Закону України “Про освіту” загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного працівника, що оплачується за бюджетні кошти, визначається законодавством і складає 150 годин упродовж п’яти років, з яких не менше 10 % обов’язково повинні бути спрямовані на вдосконалення знань, умінь і практичних навичок у частині роботи з учнями з особливими освітніми потребами. Порядок підвищення кваліфікації педагогічних працівників, включаючи порядок оплати, умови й порядок визнання результатів підвищення кваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Наразі це є постанова № 800.
На сьогодні жоден нормативно-правовий акт не встановлює обсяг (тривалість) щорічного підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої освіти. Сам факт проходження підвищення кваліфікації будь-якої тривалості впродовж календарного року вже є виконанням обов’язку педагогічним працівником щорічного проходження підвищення кваліфікації.
Згідно з пунктом 7 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затвердженого постановою № 800, педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг із підвищення кваліфікації.
Згідно зі статтями 50, 59 Закону України “Про освіту” підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника. Внаслідок відмови педагогічного працівника від проходження курсів підвищення кваліфікації він не може бути визнаним атестаційною комісією таким, що відповідає займаній посаді.
Педагогічні працівники закладів дошкільної та позашкільної освіти підвищують свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів.