4 грудня 1862 року, в Наумів день, в с.Чемері, згідно розпорядження земства, було відкрито однокласне училище.

14 хлопчиків та одна дівчинка переступили вперше поріг цієї школи. А яка це була школа! Біля церкви, в сторожці, було відкрито перший клас церковно-слов’янської школи.

Навчав дітей грамоті місцевий дячок.

Церковна сторожка, в якій відкрита була перша школа, мала таку картину: маленька, скошена набік хата, не обмазана, під соломою, з маленькими вікнами, частина яких до половини замазана глиною, на долівці. А в середині: три лавки, три столики, в кутку дерев’яний цебер для води, глиняний кухлик на лавці, а вище в кутку ікона - ось і все обладнання школи того часу.

Навчання в школі починалося восени після закінчення осінньо-польових робіт, як правило після свята Михайла - 14 грудня, на Наума, і тягнулося до весни. В школі вивчалася азбука, арифметика, для письма використовувались старі аркуші паперу, а пізніше грифельні дошки.

Опалення школи було за рахунок самих селян, громади. Часто діти самі приносили в школу дрова, солому і самі топили школу та носили воду. В такій школі взимку за ніч замерзала вода для пиття, а вранці приходили діти, і дячок Никон Нагорний проводив свої заняття.

Коли приходили святки, дячок Никон ходив по дворах своїх учнів і одержував від батьків відповідну плату за навчання дітей. Так працювала школа до 1873 року.

В 1873 році школу із церковної сторожки було переміщено в центр села до будинку, який називали в селі «гамазеєм». Це був більший будинок, критий жерстю, належав він сільській громаді. В цьому будинку раніше зберігали зерно, тому цей будинок і був прозваний «гамазеєм».

В 1875 році в село приїздить перша вчителька - Євдокія Петрівна Гершановська. Вона почала готувати школу та учнів до навчання.

Після свята Михайла в 1875 році попечитель поміщик Дмитро Михайлович Пашковський та піп місцевої церкви зробили «посвячення» школи, і нова вчителька почала вчити дітей. В цьому році було охоплено навчанням 51 хлопчик та одна дівчинка.

З того часу в школі навчання проводилось вчителем і місцевим попом.

В 1894 році по рішенню земства було розпочато будівництво нового приміщення школи, яке було закінчено восени 1898 року.

Восени 1899 року в нову школу був призначений учителем і завідуючим шкли Петро Іванович Дзюба, який працював у школі до 1917 року. Разом з ним працювали дві вчительки. В цей рік в школі навчалося 65 учнів.

В школі вивчалася російська мова, арифметика, географія, історія, Закон божий. Українська мова в школі не вивчалася. Всі уроки проводились російською мовою, всі предмети читались вчителями, а Закон божий викладав місцевий піп Кибальчик Андрій.

Зростало село, збільшувалося число дітей, шкільне приміщення місцевої школи не вміщувало дітей, і земство вирішило будувати нове шкільне приміщення.

Так, восени 1911 року було вирито котлован під фундамент нової школи. Школу будували дерев’яну.

Восени 1913 року нову школу було відкрито. Це була земська чотирьохрічна школа. Завідуючим школою був Петро Іванович Дзюба. В новій школі навчалося 132 учні.

Восени 1913 року земство організувало доставку до школи цегли. Облицювання шкільного приміщення почалося восени 1913 року, а закінчилося напередодні першої світової війни - в липні 1914 року.

До 1917 року багато дітей закінчувало 3-4 класи, лише один Голод Профан одержав середню освіту. Згодом він закінчив духовну семінарію, працював вчителем в м.Чернігові (загинув в липні місяці 1941 року під час бомбардування міста).

В 1919 році в Чемері відкрито семирічну трудову школу, в якій навчалося 145 учнів. Першим директором семирічної школі був Рудий Григорій Назарович (з 1917 року по 1919 рік). В цей час вчителем працювала його дружина Руда Софія Пилипівна.

З 1919 року по 1922 рік завідуючим школи був росіянин - вчитель Афанас’єв Влас Лук’янович, з ним працювала і його дружина Віра Семенівна, а також іще 6 вчителів.

Перший випуск Чемерської семирічної школи був в 1922 році. Її закінчило 20 учнів.

З 1922 по 1938 рік Чемерська трудова семирічна школа випустила близько 523 учнів (згідно даних, зібраних зі слів старожилів та учнів, які навчалися в той період).

В 1938 році в Чемері було відкрито вперше 8-й клас, в якому навчалося 30 учнів. Перший випуск 10 класу відбувся в червні 1940 року. Середню школу закінчило 19 випускників, які вперше одержали атестат зрілості. В червні місяці 1941 року школа випустила 22 випускників.

З вересня місяця 1935 року директором семирічної школи працював Тарасенко Микола Кузьмич, який перебував на посаді до 1937 року. В цей час в школі педколектив складався з 30 вчителів, старших класів було 11, молодших – 16, разом - 27 класів. Учнів навчалось 540.

В 1937-1938 навчальному році директором школи був Чика Федір Митрофанович. З вересня місяця 1938 року директором був призначений Михайло Костантинович Бєлозерський.

Під час німецької окупації школа не працювала.

18 вересня 1943 року німецькі нацисти були вигнані із села. В жовтні місяці 1943 року в селі знову було відкрито школу. Шкільне приміщення після війни було обшарпане, покрівля текла, вікна стояли без скла, не було ніякої огорожі. На подвір’ї стояв один головний корпус школи та допоміжне приміщення. Всі інші допоміжні будинки школи були розграбовані, а подвір’я було захаращене купами уламків цегли, глини та різного сміття.

Восени 1943 року 5 вчителів-ентузіастів впорядкували територію подвір’я і саме приміщення школи. Школа знову розпочала роботу. В цей час в ній було 12 класів.

В 1948 році розпочато озеленення шкільної садиби під керівництвом вчителем біології Ф.А.Коваленка. В 1949 році в школі було закладено плодошкілку, з якої було взято саджанці і восени 1949 року було посаджено пришкільний сад, який в наступні роки розширявся на площі 1,5 га.

З 1943 по 1948 рік директором школи був Яловець Григорій Іванович, у 1948-1949 н.р. Еллінський Борис Костянтинович.

З 1949 по 1957 рік директором школи працював Михайленко Василь Юхимович, заслужений вчитель України.

Восени 1957 року директора школи Михайленка В.Ю. Чернігівський облвно переводить на роботу в школу-інтернат в м.Новгород-Сіверський.

В жовтні 1957 року в школу призначається директором Ганжа Петро Тихонович, який був на цій посаді два роки. У вересні 1959 року він був звільнений з посади і переїхав до м.Чернігова.

1 жовтня 1959 року директором в школу, згідно з наказом облвно був призначений колишній завідуючий Олишівським райвно Микола Сидорович Діденко, який працював до 1972 року, а потім був призначений завідуючим Козелецьким РВНО.

У післявоєнний час школа розрослась новими 3 приміщеннями, збагатилась засобами навчання.

Дякуючи невтомній праці вчителя Коваленка Ф.А., біолог за фахом, наша школа була учасницею Всесоюзної виставки в Москві, де представляла сільськогосподарську продукцію, вирощену членами учнівської виробничої бригади. В нагороду за це школа одержала вантажний автомобіль. 

При закладі функціонує зразковий музей «Історія села Чемер».