Психолого-педагогічна служба

Роль, місце та основні функції практичного психолога та соціального педагога в організації навчально-виховного процесу

Навіщо потрібен психолог чи соціальний педагог в школі? Робота психолога, соціального педагога в школі нерозривно пов’язана з освітнім процесом. Школа – це величезний соціальний інститут. Психолог та соціальний педагог працюють не тільки з дітьми, а також і з педагогами та батьками.

Для дитини школа є центром освоєння соціуму. Перший досвід міжособистісних відносин, засвоєння знань, і багато чого іншого – все це отримує дитина в школі. Саме тут необхідно виробити єдину лінію роботи і педагогів, і батьків, і психолога, і соціального педагога. Тільки при взаємному прийнятті рішень, при єдиних цілях, школа може претендувати на звання соціального інституту знань.

Робота з батьками частіше за все стосується покрещення батьківської компетенції.

В організаційно-методичному плані діяльність працівників психологічної служби допомагає у формулюванні педагогічних завдань. Працівник психологічної служби може виявити причини неуспішності, невпевненості чи агресивності дітей. І саме успішне співробітництво працівників психологічної служби, батьків та вчителів школи призводить до реалізації поставлених освітнім закладом педагогічних завдань.

Потреба педагога в соціально-психологічному забезпеченні його професійної діяльності відмічається сьогодні багатьма авторами. Педагоги усвідомлюють необхідність роботи психолога в освітній установі та готові співробітничати з ним. Розглядаючи питання про психологічне забезпечення діяльності педагога, варто враховувати, що професійна діяльність педагога стає сьогодні якісно іншою, оскільки вчитель-предметник вже не здатен задовольнити запит сучасної педагогічної практики. Є потреба у педагогові-професіоналі, який, є суб’єктом педагогічної діяльності, а не носієм сукупності наукових знань та способів їх передачі; по-друге, такому, що орієнтований на розвиток людських здібностей, а не тільки на трансляцію знань, вмінь, навичок; по-третє, вміє на практиці працювати з освітніми процесами, будувати освітні ситуації, які розвивають, а не просто ставити й вирішувати дидактичні задачі.

Наукою визначені особливості діяльності педагога, характерні для сучасного этапу розвитку освіти: відкритість, активність, рефлексивність, інноваційна ориєнтованість, колективний та соціально-орієнтований характер, цінністно-смислова насиченість. Смислова визначеність та особистісна значимість для педагога того, що він робить, цінності та смисл, які він реалізує в роботі, усвідомленість цілей, які ставить перед собою педагог, сутністно визначають його діяльність. Перелічені характеристики наближають вчителя до засвоєння способів професійного буття в гуманітарній парадигмі, роблять можливою реалізацію особистісно орієнтованого підходу в педагогічній діяльності.

Основною метою та призначенням сучасної психологічної служби є гуманізація цілісного педагогічного процесу при дотриманні принципу педагогічної екології. Це означає орієнтацію цілей та результатів цілісного педагогічного процесу на дитину, як вищу цінність, зміну світогляду його учасників на основі ідей гуманізації; розвиток гуманітарної культури суб’єктов педагогічної діяльності; відновлення на цій основі культуростворюючої функції вихователя; створення умов для природовідповідного розвитку дитини, збереження та укріплення його здоров’я; олюднення стосунків на основі особистісно орієнтованної моделі взаємодії, яка створює передумови для розвитку особистості вихованців-учнів та педагогів як суб’єктів самосвідомості, діяльності та спілкування, вияву їх творчої активності. Гуманістична орієнтація суб’єктів педагогічної діяльності передбачає розвиток їх власних особистісних ресурсів, оволодіння формами конструктивного спілкування та орієнтацію на особистісно орієнтовану взаємодію в навчальному процесі.

Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.

Основною метою діяльності психологічної служби у школі є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу з метою компетентнісного самовдосконалення вчителя і учня на гуманістично – інноваційних засадах, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників.

Задачі психологічної служби школи:

• створення сприятливого психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективі;

• профілактика негативних явищ і пропаганда здорового способу життя;

• соціально-психологічний супровід дітей пільгових категорій;

• здійснення профілактико-просвітницької діяльності та пропаганди психологічних знань, підвищення рівня психологічної грамотності педагогів та батьків.

• сприяння повноцінному розвитку особистості учнів на кожному віковому етапі, створення умови для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

• забезпечення індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;

• психологічне забезпечення допрофільного та профільного навчання учнів;

• раннє виявлення дітей з особливими освітніми потребами та психологічне забезпечення інклюзивної освіти;

• психологічний супровід випускників до та під час зовнішнього незалежного оцінювання.

Діяльність соціально – психологічної служби включає такі основні напрями:

1.Соціально-педагогічний:

· Надання кваліфікованої соціально – педагогічної допомоги дитині в саморозвитку, самопізнанні,самооцінці, самоствердженню, самореалізації.

· Посилення позитивних впливів та нейтралізація або переключення негативних впливів соціального середовища.

2. Соціально-правовий:

· Використання наявного арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів особистості.

· Обговорення та розв’язання проблемних питань, які виникають в житті учнівського колективу з порушення прав.

· Проведення зустрічей з представниками соціальних служб, правоохоронних органів та місцевих органів влади з охорони прав дитини.

3. Соціально-психологічний:

· Надання допомоги у вирішенні міжособистісних конфліктів, зняття депресивного стану.

· Організація соціально – психологічних консультацій для учнів, педагогів, батьків, опікунів.

4. Соціально-профілактичний:

· Організація системи профілактичних заходів з попередження девіантної та деліквентної поведінки дітей та підлітків.

· Проведення в класах соціально – правових акцій та тренінгів з охорони прав дитини.

· Ініціювання та проведення правових годин спілкування.

5. Соціально-діагностичний:

· Вивчення та аналіз морального–психологічного фону навчального закладу з метою виявлення його впливу на особистість учня та розробка заходів щодо його оптимізації

· Здійснення моніторингу щодо порушення прав дітей як серед учнівського колективу, так і з боку дорослих ( вчителів та тих, хто причетний до навчально–виховного процесу).

· Дослідження психосоціальних особливостей розвитку учнів навчального закладу.

6. Соціально-інформаційний:

· Знайомство з законодавчими актами а використання наявного арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів особистості.

· Організація та проведення практичних семінарів та форумів, лекторіїв та соціально – психологічних тренінгів.

7. Соціально – медичний:

· Контроль за харчуванням, трудовим, фізичним вихованням, умовами організації навчального часу з метою підтримки здоров’я.

· Вивчення психолого – медико – педагогічних особливостей учнів, їх мікросередовища, умов проживання.

Вікторія Прудей (Victoria Prooday) володіє ступенем магістра з трудотерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками.

Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я говорю в цій статті. Навіть, якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій в кінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я говорю те, що говорю!

Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей! Спонсорський контент

Зробила так на ніч – тепер коліна згинаються без болюОксамитова шкіра без глибоких зморшок – це дещо!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

● кожна п’ята дитина має розлади психіки;

● поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

● поширеність підліткової депресії зросла на 37%; https://mg.mgid.com/mghtml/framehtml/c/t/u/tutkatamka.com.ua.1166581.html

● частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб подивитися правді в очі?

Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

Ні, вони не народжуються такими!

Ні, це не вина школи і системи!

Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так:

Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

● Емоційно доступні батьки.

● Чітко окреслені межі й настанови.

● Обов’язки.

● Збалансоване харчування і достатній сон.

● Рух і свіже повітря.

● Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

Замість цього діти мають:

● Абстрактних батьків.

● Батьків, які дозволяють дітям все.

● Відчуття, що їм всі винні.

● Незбалансоване харчування і недостатній сон.

● Сидячий домашній спосіб життя.

● Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:

Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.

Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

● Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.

● Проводьте в день час на природі.

● Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

● Грайте в настільні ігри.

● Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розбирати сумки, накривати на стіл і т. д.).

● Укладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

● не складайте і не носіть за дитиною ранець, не приносьте їй в школу забуту їжу/домашню роботу, не очищайте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

● Не оточуйте дитину постійними розвагами.

● Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.

● Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

Будьте емоційно доступні, вчіть дітей соціальним навичкам:

● Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

● Навчіть дитину справлятися зі злістю і роздратуванням.

● Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, поводити себе за столом і в розмові.

● Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…