Вперше в письмових джерелах Битків згадується у 1390 році. Того року польський король Владислав, дав грамоту якомусь Джурджу на володіння кількома селами, серед яких Чучилів (Цуцилів) і Будково (Битків). У документах пізнішого періоду село подається як Будково, інколи Вутково біля Пнева. Очевидно, під впливом полонізації та латинізації назва поступово змінилася на Битків(“Біткув” по-польськи).
Битків відомий з другої половини XVIII ст. У 80-х роках XIX ст. в Биткові розпочинається розробка нафтових родовищ. В цей час сюди приїжджали представники французьких капіталістів, які орендували нафтоносні ділянки землі.
За період 1921 —1939 pp. майже кожного року відбувалися страйки та демонстрації битківських трудящих. 1922 року робітники фірми «Демброва» провели страйк, який закінчився їх перемогою.
19 лютого 1934 року був страйк робітників Битківського нафтопромислу. їх революційна боротьба тривала аж до встановлення Радянської влади. її очолювала підпільна організація КПЗУ. Напередодні возз'єднання з Радянською Україною в Биткові було створено революційний комітет та загін Червоної гвардії, які роззброювали польську поліцію, охороняли нафтопромисел. В 1939 році депутатом до Народних Зборів Західної України був обраний робітник М. П. Терпеляк. У 1947—1951 pp. В. О. Коритан був депутатом Верховної Ради УРСР, В. М. Марич — депутатом Верховної Ради СРСР з 1954 по 1962 рік. В. С. Перев'язко — депутат Верховної Ради СРСР з 1962 року.
З часом Битківські копальні, за своїм облаштуванням, стали одними з найкращих. Вивчати досвід видобутку нафти у складних гірських умовах приїжджали спеціалісти з Польщі та інших держав. Тут проходили практику студенти Львівської політехніки. Після війни всі копальні були об`єднані в єдиний нафтопромисел №7(нині НГВУ “Надвірнанафтогаз”). У 1951 році пробурена перша глибинна свердловина,яка відкрила потужні нафтоносні пласти. Нині на території Биткова розташований цех видобутку нафти №2.