Травматичні події останніх двох місяців сильно вплинули й далі впливають на дорослих і дітей, а вчителям та учням за цих умов потрібно налагоджувати навчальний процес.

Про тонкощі навчання дітей у стресі “Нова українська школа” дізналася в травматерапевтки з багаторічним досвідом Олени Божор, яка зі своєю родиною виїхала з Бучі після двох тижнів, проведених під бомбардуваннями.

Повна інформація за посиланням: https://nus.org.ua/articles/normalna-reaktsiya-na-nenormalni-podiyi-yak-mozhlyvo-navchaty-ditej-pid-chas-vijny/

В умовах воєнного стану найголовніше зберегти життя та здоров’я кожного українця. Небезпека може бути там, де її не чекаєш. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій спільно з видавництвом «Ранок» розмістило у відкритому доступі книжку «Мінна безпека не без ПЕКа», яку важливо прочитати батькам разом із дітьми.

Посібник у форматі коміксу роз‘яснює дитині основні правила поведінки з вибухонебезпечними предметами. Правильні дії головних героїв у ситуаціях, пов’язаних із мінами чи вибухонебезпечними предметами, стануть взірцем для наслідування.

Інтерактивна онлайн-книжка допоможе в ігровій формі легше засвоїти матеріал. Видання рекомендоване до читання маленьким українцям та їхнім батькам. Розміщені інформаційні плакати допоможуть ліпше запам'ятати, що потрібно робити у випадку, коли виявили міни, вибухонебезпечні чи підозрілі предмети.

Посилання: https://mon.gov.ua/ua/news/minna-bezpeka-ne-bez-peka-posibnik-dlya-ditej-pro-pravila-povedinki-z-vibuhonebezpechnimi-predmetami

На жаль, війна стала для нас реальністю, в якій ми сьогодні живемо. Характер небезпек щоразу змінюється, тому надзвичайно важливо говорити з дітьми про нові правила поведінки офлайн. Оскільки діти спілкуються і в онлайн-вимірі, ці правила можуть стати в пригоді і для їхніх друзів.

Команда #stop_sexтинг зібрала поради від ВзаємоДії, МОН, UNICEF, додала методики із власного досвіду роботи у сфері безпеки дітей і розробила рекомендацій для батьків, опікунів, педагогів і дорослих, поруч з якими є діти.

Більше інформації: https://mon.gov.ua/ua/news/stop_sexting-oflajn-povedinka-pid-chas-vijni-pro-sho-pogovoriti-z-ditinoyu

Поступово відновлюється дистанційне навчання, діти повертаються до звичного для себе ритму життя але поруч з цим і далі відбувається війна, яка має вплив абсолютно на всіх. Ми бачимо, наскільки актуальні теми критичної оцінки інформації дітьми, їхня офлайн та онлайн безпека. Адже характер небезпек змінюється.

Посилання: https://stop-sexting.in.ua/safety-in-wartime/

21 квітня 2022 року розпочався набір лідерів груп для участі в програмі психологічної підтримки «Час поговорити».

Головна мета навчального проєкту – взаємна психологічна підтримка та допомога під час воєнних дій для трьох груп українців: освітян, батьків і волонтерів. Згодом навчання буде відкрито й для інших категорій.

Більше за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/news/chas-pogovoriti-v-ukrayini-zapustili-unikalnu-programu-dlya-psihologichnoyi-pidtrimki-v-mini-grupah

Як бути, якщо дитина сильно плаче під час розлуки або не відпускає вас після тривожних подій навіть у магазин? Про те, що робити в таких ситуаціях, розповідає Освітній центр Верховної Ради.

Ознайомиися можна за посиланням: https://nus.org.ua/news/yak-dopomogty-dytyni-perezhyty-rozluku/

Офіс Президента України повідомляє про запуск загальнонаціональної інформаційної кампанії “Дитина не сама: інструкція з турботи” за підтримки ЮНІСЕФ в Україні.

Більше інформації за посиланням: https://nus.org.ua/news/dytyna-ne-sama-startuvala-kampaniya-dopomogy-dityam-yaki-vtratyly-batkiv/

Умовчати про страшні події набагато небезпечніше, ніж відверто поговорити, вважає психотерапевт Офра Аялон.

Психотерапевт Офра Аялон - один із найвідоміших у світі фахівців із роботи з дітьми, які зіткнулися з військовими подіями. Вона працювала у Югославії, Ізраїлі, країнах Південно-Східної та Центральної Азії.

Психотерапевти Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо НЕ СКАЗАТИ ЗАЙВОГО! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.

1) "Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа"

Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

2) "Тату можуть убити на війні. Твій тато там, де небезпечно"

Хоч би як ви самі хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років такі переживання болючі і закладають на майбутнє такі риси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

3) "Виростеш - теж воюватимеш"

Дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у ​​майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнівно діють на незміцнілу психіку.

4) "Тебе я ніколи не пущу на війну!"

Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить "від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному житті.

5) "Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, трусишко"

Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише заженіть переживання вглиб, привчивши і в майбутньому секретничати. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тики, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

6) "Люди сварилися, билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось що буває, якщо не вмієш миритись"

Добрі виховні наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями, схильністю до зайвої самокритики.

7) "Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."

У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі живописали жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "колоради", "бандерівці", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.