Вірш Редьярда Кіплінга “If”.�
Він написаний як порада батька синові — як залишатися собою, вистояти перед труднощами й не загубитися у світі, що часто кидає виклики.
У цих рядках я бачу і нашу щоденність, роботу вчителів: тримати спокій серед хаосу, вірити в дитину навіть тоді, коли вона ще не вірить у себе, сіяти довіру й підтримку, залишатися людяним у будь-яких обставинах.
Вчитель — це той, хто щодня поруч із дітьми. Хто вчить не лише читати й писати, а й чекати, не здаватись і мріяти. Хто своїм прикладом залишає теплий слід у серці на все життя.
З Днем Вчителя
«Синові» (переклад Є.Сверстюк)
Як вистоїш, коли всі проти тебе —
Упали духом і тебе клянуть,
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх зневіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;
Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти,
І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Спримеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;
Якщо ти зможеш в прориві одному
Поставить все на карту і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Про втрати навіть слова не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло — лишилась
Одна лиш воля — встоять в боротьбі;
Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти.
Якщо усі рахуються з тобою —
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти — Людина, сину мій.
