Embedded Files
20 вересня українська письменниця, чарівниця слова й берегиня народних легенд — Дара Корній святкує ювілей. Їі твори — це дивовижні мости між прадавніми міфами та нашим сьогоденням, де казка переплітається з реальністю, а любов до рідної культури знаходить нове звучання. Її слово має силу торкатися найпотаємніших струн душі: воно манить таємничістю, зігріває теплом і відкриває світи, в яких оживають духи.
До дня народження письменниці пропонуємо переглянути презентацію-творче знайомство «Світло крізь слово: Дара Корній».
Використані джерела:
https://cbs.poltava.ua/index.php/novyny/9557-dara-kornij-avtorka-ukrajinskogo-fentezi
Дара Корній.pdf
Друзі, а чи знаєте ви щось цікаве про Даніеля Дефо, автора відомого роману «Робінзон Крузо»? Як писав сам письменник: «Я прожив незвичайне життя…», тому в цій віртуальній подорожі ви зможете дізнатися багато цікавого про життя англійського письменника, від дня народження якого пройшло 365 років.
Даніель Дефо.mp4
14 квітня відзначається 80 років від дня народження найвідомішого українського письменника-фантаста і сценариста Сергія Дяченка. «Сергій Дяченко» - це літературний псевдонім подружжя Марини і Сергія, що писали у співавторстві фантастику, казки та фентезі, успішно поєднуючи кілька жанрів в одному творі. В їх творчому доробку понад 25 романів та 80 повістей і оповідань, також вони писали п’єси та кіносценарії. Найвідоміші твори для дітей: «Габріель і сталевий лісоруб», «Летючий капелюх», «Повітряні рибки», та інші. У цих творах присутня магія, чаклуни й відьми, різні фантастичні істоти.
До Вашої уваги бібліотека пропонує віртуальну виставку дитячих книжок «Світ фантастики Сергія Дяченка».
Сергій Дяченко.mp4
Карел Чапек
9 січня - 135 років від дня народження Карела Чапека (1890-1938), чеського прозаїка, фантаста, драматурга. Карел Чапек — чеський письменник, фантаст, прозаїк і драматург, блискучий журналіст та обдарований фотограф. Йому судилося стати одним із найвизначніших чеських письменників ХХ століття. З легкої руки Карела Чапека та його брата Йозефа увійшло в мову слово «робот». У своїй п'єсі RUR, опублікованій в 1920 р., Чапек описує фабрику, що виробляє «штучних людей», яких і називає роботами.
Карел Чапек створив багато творів дуже різних тем і жанрів, від дитячих казок до філософських детективів. Своїми короткими динамічними оповідками про видатні історичні постаті він запрошував вчитись на уроках і досвіді історії. Він був дуже уважним до людей, в тому числі й до читачів. Карел був дуже освіченим, і вважав за необхідне попередити людство про загрози неправильного застосування технологій, хоча тоді це й не було настільки розвинутим, як нині. Його драми мали на меті впевнити кожного щодо абсурдності воєн, і це стало його духовним заповітом. Найвідоміші твори карела Чапека: збірки оповідань та казок, роман «Війна з саламандрами», п'єси «Біла хвороба», «Мати», «З життя комах», «Засіб Макропулоса», «R.U.R.».
Використані матеріали:
Василь Симоненко
08.01.1935 – 14.12.1963
До 90-річчя від дня народження
Василь Симоненко — поет трагічної долі, чий бунтарський дух і любов до Батьківщини зробили його безсмертним, попри короткий життєвий шлях. Творчість, журналістська та громадська діяльність цього поета-шістдесятника поклали початок десидентського руху в Україні й до сьогодні залишаються знаковими для нашого народу.
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року на Полтавщині — в селі Біївці Лубенського району. Виховували його мати Ганна Щербань та дід Федір Трохимович. Хлопець змалку дуже любив читати і мав непереборну жагу до знань. У 1952 році майбутній поет із золотою медаллю закінчив середню школу та вступив до Київського університету імені Т. Шевченка, щоб стати журналістом.
Отримавши у 1957 році університетський диплом, Симоненко переїхав до Черкас, де почав працювати кореспондентом у газеті «Черкаська правда», а через деякий час — у виданнях «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета». Із 1960 року він став учасником Клубу творчої молоді разом з Ліною Костенко, Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, Василем Стусом, Євгеном Сверстюком. Молоді та натхненні літератори ставили за мету розбудову оновленої України. Творчий шлях Василя Симоненка становить 10 років плідної праці, протягом яких було написано сотні віршів, новел, казок і байок для дітей. Писати він почав в університеті і продовжував майже до останніх днів життя. З-під пера митця вийшло чимало шедеврів любовної лірики, віршів, присвячених Батьківщині. Василя Симоненка мало друкували, але він був досить відомим серед освічених українців, попри молодий вік. За життя у нього вийшли друком лише казка «Цар Плаксій та Лоскотон» і збірка поезій «Тиша і грім». У той час до друку допускалися лише твори після жорсткого цензурування, тому Симоненко більшість з них публікував самвидавом. Такі видання переходили з рук в руки, переписувалися і набували великої популярності серед прогресивної молоді завдяки непересічному поетичному таланту та громадянській сміливості Василя Симоненка. По смерті письменника за сприяння його друзів у 1964 році вийшли друком казка «Подорож в країну Навпаки», збірка поезій «Земне тяжіння», збірка новел «Вино з троянд» (1965) та вибрані поезії (1966). Наступну збірку планували видати 1967 року, але через заборону влади світ побачив вибрані твори Василя Симоненка «Лебеді материнства» тільки в 1981 році.
Любі друзі, наша країна стала незалежною і тепер ви маєте можливість, на відміну від дітей 20 століття, не тільки прочитати казки і вірші Василя Симоненка, а ще й подивитися мультфільм «Цар Плаксій та Лоскотон» або послухати казку «Подорож у країну Навпаки». А потім за цим посиланням на вас чекає вікторина по казках Василя Симоненка:
https://learningapps.org/watch?v=pd5tk2s9k25
Дивитися мультфільм «Цар Плаксій та Лоскотон»:
https://www.youtube.com/watch?v=gSALOWUWZC8
Слухати казку «Подорож у країну Навпаки»:
https://www.youtube.com/watch?v=3rRKrrUSIp4
Використані матеріали:
https://znaki.fm/uk/persons/vasil-simonenko/
https://naurok.com.ua/test/vasil-simonenko-podorozh-u-kra-nu-navpaki-1888210.html
https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x1.78/27c0f81f3e4e4d75.jpg
Якоб Людвиг Карл Грімм
04.01.1785— 20.09.1863
Чи знайдеться людина, яка б не чула про Рапунцель, Білосніжку, пані Метелицю? Це відомі герої казок братів Грімм. Брати Грімм - відомі дослідники німецької культури та німецькі лінгвісти, дитячі письменники й одні з найвідоміших казкарів Європи. Якоб Грімм – старший брат з сім’ї відомих казкарів. Народився він 4 січня 1785 року в родині відомого адвоката Філіпа Грімма. В сім’ї було 6 дітей, але з самої ранньої юності його пов’язувала міцна дружба з братом Вільгельмом, яка не переривалася протягом усього їхнього життя. А всесвітню славу братам Грімм принесли три невеликі збірки німецьких народних казок. У першому виданні «Дитячі і родинні казки», виданому на різдво 1812 році було 86 казок, у другому томі, виданому у 1815 році, містилося 70, а в останньому прижиттєвому виданні казок було вже 210.
«Хоробрий кравчик», «Білосніжка і семеро гномів», «Золота гуска», «Хлопчик-мізинчик», «Пані Метелиця», «Вовк і семеро козенят», «Бременські музиканти», «Спляча красуня», «Гензель і Гретель», «Горщик каші», «Заєць та їжак», «Шипшинка» та інші. Усіх і не перерахувати, та й не треба рахувати, а із задоволенням читати.
А якщо хочете більш дізнатися більше про життя Якоба Грімма, то перегляньте невеличкий ролик, присвячений 240-річчю від дня народження казкаря «Казкар, прославлений століттями».
Використані матеріали:
https://vseosvita.ua/blogs/yakob-hrimm-nimetskyi-pysmennyk-kazkar-vchenyi-filoloh-50053.html
Якоб Грімм.mp4
«Джеремі Стронг і його кумедні супергерої»
До 75-річчя від дня народження
Понад сотня написаних і виданих творів для дітей, переклади десятками мов, світова популярність і визнаний статус класика дитячої літератури у Великобританії. Джеремі Стронґ - дитячий письменник, книги якого ніколи не затримуються на полицях бібліотек та книгарень.
Народився він 18 листопада 1949 року у Лондоні. Джеремі зростав у не дуже забезпеченій родині, тож мусив багато працювати. Найбільше йому запам'яталася робота пекарем та необхідність випікати близько тисячі смаколиків щодня. Та завдяки своїй наполегливості і бажанню розвиватися, майбутній письменник закінчив університет у Йоркширі та почав працювати викладачем молодших класів. Його добре серце та щира любов до дітей нікого не лишали байдужим. Надалі Джеремі Стронґ почав читати лекції для вчителів та учнів по всій Британії, готуючи нові матеріали для навчання, пропонуючи розроблені власноруч методики. В 1991 році він покинув викладання і повністю присвятив себе письменництву. Джеремі став справжнім дитячим письменником. І це йому личило найкраще. Адже він дійсно зрозуміло, весело, креативно писав чудові сюжети, які звертають увагу на сімейні цінності і доброту. «Завжди дуже важливо, незалежно від того, що ви пишете, думати про своїх читачів, не випускати їх з поля зору, не викидати з голови, – говорив письменник. – У мене надзвичайно міцні зв’язки з дитиною, яка залишилася десь глибоко в мені, і я добре пам’ятаю світ свого дитинства. Саме тому мені зовсім не важко писати про речі, які цікавлять дітей і змушують їх сміятися».
Джеремі Стронґ як письменник та педагог цілком реалізував себе, видавши близько сотні книжок та перетворивши методику вчителювання. Завдяки теплу, яким ділився зі своїм читачем Джеремі Стронґ та неперевершеному гумору, ці книги стали улюбленими в багатьох родинах, і його веселі історії розходяться в бібліотеках та книгарнях, як гарячі пиріжки!
А ще його біографія є чудовим надихаючим прикладом для усіх, хто боїться почати свою справу та перетворити хобі на роботу. Ще до серпня 2024 року Джеремі Стронґ активно вів свій блог, розвивав вчительську спільноту, проводив зустрічі зі своїми маленькими прихильниками, але 4 серпня письменника не стало.
Українським читачам пощастило поспілкуватися з Джеремі Стронґом в 2013 році, коли він відвідав львівський Форум видавців. Він також активно цікавився подіями на Євромайдані та висловлював підтримку українцям.
Чому ж твори письменника такі популярні і викликають захоплення в читачів по всьому світу? Мабуть тому, що його твори сповнені тонкого доброго гумору, у них буденне переплітається із фантастичним. А чого варті самі назви його історій, як-от «Мій тато і зелений алігатор», «Вікінг у моєму ліжку», «А в нас у ванні фараон!», «Знамениті сіднички мого брата», «Ракета на чотирьох лапах», «Мій братик-телезірка летить у космос» та інші. Вони відразу притягують до себе увагу та обіцяють справжню комедію під палітуркою.
Бібліотека гімназії теж має книжки Джеремі Стронґа і пропонує своїм читачам прочитати веселі, захоплюючі книжки автора, які є в нашій бібліотеці: серію книг про собаку Стрілку - «Ракета на чотирьох лапах», «Розшукується ракета на чотирьох лапах», «Нові пригоди ракети на чотирьох лапах», «Ракета на чотирьох лапах під прикриттям», «Викрадення! Гаряче літо Ракети на чотирьох лапах», «Мій тато і зелений алігатор», «Гармидер у школі», «Канікули з близнятами».
Неперевершений Джеремі Стронґ пише так захопливо та весело, що не можливо не розреготатися! Недарма серія книг Джеремі Стронґа українською мовою від Видавництва Старого Лева так і називається «Читання для реготання». А ще за мотивами історій цього письменника знімають мультфільми та серіали.
Так, наприклад, книжка, яка не поступається жодній казці у цікавості, «Гармидер у школі» Джеремі Стронґа розповідає про феєричну міс Гармидер. Ця жвава вчителька приходить на заміну і закохує у себе всіх учнів школи. Головні герої книги Джеремі Стронґа «Гармидер у школі» вміють веселитися, легко пізнавати світ та йти проти правил. Не менш весела історія і в книзі «Мій тато і зелений алігатор». Про сімейку в якій татко приволік додому живого алігатора, а бабуся бігає на побачення, як шістнадцятирічна дівчинка, та ще й гасає на мотоциклі! Лише мама дає всьому раду, хоча інколи годує всю родину самими лише сосисками і збирається... вибухнути. Книга підкреслює сімейні дружні стосунки різних поколінь. А чого тільки варта серія з 5 книг про Ракету, почавши читати одну, не можна зупинитися і не прочитати всю серію. Хто ж вона така ця Ракета? Що це? Комета, болід чи реактивний літак? Ні, це всього лише собака Стрілка – справжня ракета на чотирьох лапах, суміш вихору, хорта і спортивного «Феррарі». Вона має фантастичну здатність втягувати в халепу свого одинадцятирічного господаря Тревора і його подружку Тіну. Книга «Канікули з близнятами» познайомить вас з кумедною сім'єю, що складається з мами Бренди, папи Рона та їхніх дітей: 13-річного Ніколаса і малюків-близнят Ребеки та Джеймса, яких відповідно кличуть у родині Помідорця і Сирок. У цій сім’ї ніхто не сидить на місці, усі постійно жартують один над одним і над оточуючими та завжди готові до неймовірних пригод.
Тож запрошуємо маленьких і не тільки читачів вирушити у країну книг Джеремі Стронґа, чекаємо Вас в бібліотеці гімназії! А хто не має сил дочекатися книжку в бібліотеці, пропонуємо посилання на книжки онлайн:
https://www.ukrlib.com.ua/world/author.php?id=553
https://litarchive.in.ua/writer/dzheremi-stronh
Бажаємо приємного і веселого читання!
Використані матеріали:
https://life.pravda.com.ua/culture/pomer-vidomiy-dityachiy-pismennik-dzheremi-strong-303080/
«Майстер гумору»
До 135-річчя від дня народження
Остап Вишня…. Неймовірний талант і неймовірна людина. У постаті Остапа Вишні поєдналися внутрішня доброта і відчайдушність, патріотизм і співчуття. Справжнє ім’я Остапа Вишні - Павло Губенко.
На одному з хуторів біля села Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії в листопаді 1889 у великій родині народився Павло Губенко. В родині Губенко було 22 дітей, а вижило 17, Павло був другою дитиною. Усі вони були великі фантазери, любили сміятися. Батьки, які пізнали всю гіркоту безпросвітного життя, прагнули будь – що вивести своїх дітей у люди, дати їм освіту. Тож малий Павлусь закінчує сільську школу, а згодом - Зінківську двокласну школу.
Заповітною мрією Павла було стати вчителем, тому він просить рідних, щоб дозволили йому вступити до вчительської семінарії. Та для цього потрібні були великі кошти, тож батько дізнався десь, що він, як колишній солдат, має право віддати сина безкоштовно до військово-фельдшерської школи. Така школа була в Києві і хлопець потрапляє у велике місто. Учився Павлусь добре. Регулярно писав рідним веселі й дотепні листи і ніколи не скаржився на своє життя та щоліта приїжджав у село разом зі своїм товаришем-сиротою на канікули. Там він брав участь у виставах сільського гуртка і ходив, як згадувала старша сестра, в «коміках». Хлопця любили й поважали за веселу вдачу, дотепність, лагідний характер.
Після закінчення навчання Павло почав працювати фельдшером у хірургічній лікарні. Проте він не хотів присвячувати своє життя медицині, тож юнак продовжував наполегливо вчитись і через декілька років вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але скоро залишив навчання й присвятив себе журналістській і літературній праці. Перші твори, надруковані з 1919 року, письменник підписував Павло Гунський, а в 1921 році була надрукована гумореска «Чудака, їй-богу!» і під нею вперше з`явився підпис «Вишня Остап».
Чому Остап Вишня? Є кілька версій того, чому Павло Губенко вирішив обрати для себе такий «ягідний» псевдонім. Співробітники музею Остапа Вишні вибір імені пояснюють любов’ю Павла до творчості Миколи Гоголя, зокрема, захопленням романом «Тарас Бульба». А вибір прізвища пов’язують з банальною любов’ю до цих ягід. Згідно з іншою версією, вибір пояснюється звичайним приємним звучанням псевдоніма. Деякі експерти бачать у прізвищі захоплення творчістю Шевченка, в знаменитому творі якого фігурують ці дерева разом з хрущами. Як би там не було після обрання цього псевдоніму, як згадує письменник, літературне життя «пішло та й пішло».
Наприкінці 1933 року письменника було репресовано і до кінця 1943 року, майже десять літ, він був відірваний від активного громадського і творчого життя. До творчої праці на волі Остап Вишня зміг повернутися лише 1944 року. Він пише знамениту усмішку «Зенітка», яка започаткувала новий етап у житті та творчості гумориста.
Після війни Остап Вишня працював у журналі «Перець». Табори підірвали здоров’я письменника, але до останніх днів життя він займався літературною творчістю. Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року.
Творчість Остапа Вишні багата і різноманітна за жанрами і за стилем. Він писав і сатиричні вірші, оповідання, фейлетони, анекдоти, жарти. Письменник часто звертався до жанру дитячого оповідання, іноді навіть важко встановити, де закінчується автобіографічне і починається художнє. А ще він започаткував новий жанр «усмішка» як різновид гумористичного прозового твору, що неабияк припав до вподоби читачам. «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки», – зазначав автор про особливості свого жанру. Його усмішки були шалено популярними у той час, тож не випадково Вишню називали «королем українського тиражу». А ми і зараз, хоча пройшло вже багато часу, читаючи усмішки Остапа Вишні не можемо стримати веселий сміх.
Прочитати і отримати позитивні емоції від творів Остапа Вишні можна за цими посиланнями:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=17
https://osvita.ua/school/literature/tag-vyshnia_ostap/list/40/#google_vignette
https://proza.org.ua/opovidannya/ostap-vyshnya-tvory/
Використані матеріали:
https://dovidka.biz.ua/ostap-vishnya-biografiya-korotko
Громадянин світу
До 265-річчя від дня народження
Фрідріха Шиллера
«По-справжньому я відчуваю силу лише у творчості»
Ф. Шіллер
Фрідріх Шиллер відомий в історії як філософ і поет, драматург і теоретик мистецтва, військовий лікар і професор історії, полум’яний гуманіст. Письменник народився 10 листопада 1759 в Німеччині в місті Марбах-на-Неккарі. Батько Шиллера був полковим лікарем, а мати походила з родини пекаря. Будиночок, в якому тоді жила сім’я зберігся до наших часів. Початкову освіту юний Шиллер здобув у містечку Лорх. Першим його вчителем був пастор Мозер, який і прищепив майбутньому письменнику любов до поезії та літератури. У військовій школі герцога Карла Євгенія, де продовжив здобувати освіту Фрідріх, панувала казармена дисципліна, за найменшу провину вихованців карали різками або саджали на гауптвахту. Але ці нелегкі роки перетворили письменника в бунтаря, чию зброю – витримку і силу духу у нього ніхто не міг відібрати. Його перші твори були написані під час навчання на медичному відділенні. Тоді ж був опублікований його перший вірш «Вечір», а згодом – під враженням від знайомства з творами Шекспіра – Фрідріх написав свою першу трагедію «Розбійники», що стала відправною крапкою в його кар’єрі драматурга.
По закінченні академії Шиллер отримав в Штутгарті місце полкового лікаря. В цей час він видає драму «Розбійники» за свій рахунок, бо жодне видавництво не брало її до друку. Згодом драма була гідно оцінена директором Мангеймського театру і після деяких коректив поставлена на сцені. Це була перша п’єса Фрідріха Шиллера, поставлена на сцені. Прем’єра «Розбійників» відбулася в 1782 і мала великий успіх у публіки. Після цього про Шиллера заговорили як про талановитого драматурга. За цю драму письменник був навіть удостоєний звання почесного громадянина Франції. Але за самовільний похід з полку на виставу «Розбійників» Шиллер був посаджений на гауптвахту і піддався забороні писати що-небудь, крім медичних творів. Ця ситуація змусила Шиллера покинути Штутгарт. І поет опиняється у Веймарі, де знайомиться з Йоганном Гете. Вважається, що саме Шиллер надихнув Гете на звершення багатьох його творів. Ставши близьким другом Гете, Шиллер разом з ним заснував Веймарський театр, що став провідним театром Німеччини. Вони разом видавали літературні журнали, писали епіграми та інші сатиричні твори.
Роки надзвичайного напруження фізичних і творчих сил, довгих блукань Німеччиною в пошуках притулку і заробітку фатально позначилися на здоров’ї письменника. За три роки до смерті, хворому на сухоти Шиллеру, імператор Карл Август надав дворянський титул. Останні роки письменник прожив у місті Веймарі в невеличкому будиночку, який стоїть до цього часу. 9 травня 1805 року Шиллера не стало.
Фрідріх Шиллер збагатив справжніми шедеврами філософську лірику, громадську поезію. Його уславлена ода «До радості» знайшла схвильований відгук не лише у звичайних читачів. Її достойно оцінив навіть Людвіг ван Бетховен, написавши на її слова фінальний хор своєї Дев'ятої симфонії. У 1972 році Рада міністрів Європи офіційно оголосила цей твір гімном Ради Європи, а з 1985 року ця мелодія була головною піснею ЄС.
Поезія становить меншу частину творчого доробку Шиллера, хоч більшість його драматичних творів написана віршами. А найбільш уславленими в поетичній спадщині Шиллера є його балади — це створений ним особливий тип коротко-сюжетного динамічного вірша, глибоко драматичного за змістом, з сильними почуттями і психологічно виразними героями. Класичними зразками цього поетичного жанру в його творчості є: «Полікратів перстень», «Івікові журавлі», «Зарука», «Рукавичка», «Рицар Тогенбург». Вони були перекладені різними мовами, в тому числі й українською.
«По-справжньому я відчуваю силу лише у творчості», — сказав якось Фрідріх Шиллер. У правдивості цих слів пересвідчуються все нові й нові покоління читачів і глядачів драматичних творів великого німецького класика.
Використана література:
https://tsikavi-fakty.com.ua/75-tsikavyh-faktiv-pro-fridriha-shyllera/
https://younglibzp.com.ua/fridrix-shiller/
https://dovidka.biz.ua/fridrih-shiller-tsikavi-fakti
https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=5318
https://dovidka.biz.ua/fridrih-shiller-biografiya-skorocheno
https://dovidka.biz.ua/wp-content/uploads/2014/11/fr-dr-h-shiller-hronolog-chna-tablitsya.jpg
Зірка Мензатюк
Зірка Мензатюк
21 жовтня святкує свій 70 - річний ювілей Зірка_Мензатюк - українська письменниця, казкарка, журналістка, лавреатка численних літературних премій і відзнак. Пропонуємо ознайомитися із життям та творчістю відомої української письменниці, переглянувши презентацію «Чарівні слова Зірки Мензатюк».
В нашій бібліотеці є твори Зірки Мензатюк: «Київські казки», «Український квітник», «Таємниця козацької шаблі» та інші. А інші твори письменниці ви можете прочитати і послухати онлайн за цими посиланнями:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=356
https://www.youtube.com/watch?v=KgC_K7LtYhU
Діти, ці книги чекають на вас!
Використані матеріали:
https://chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/640
http://biblio-child.dp.ua/1617-sogodni-svij-yuvilej-vidznachae-dityacha-pismennitsya-zirka-menzatyuk
Зірка Мензатюк [Автосохраненный].pptx
Літературний візит
«Оскар Уайльд.
Таємничий геній, який писав казки»
Який великий світ! Як багато в ньому казок! І в кожному куточку - свої казки. Сьогодні на нас чекає прославлений англійський та ірландський письменник, поет і філософ, автор творів, які давно увійшли в золотий фонд нестаріючої світової класики і вивчаються в школах і університетах по всьому світу.
Оскар Уайльд народився 15 жовтня 1856 року в Дубліні. Його мати була освіченою жінкою. Від неї він і успадкував свій художній талант письменника. Батько Оскара Вайлда теж був письменником. Маленький Оскар демонстрував свої здібності ще в школі. Коли ж він вступив до Оксфордського університету, то швидко набув популярність.
За складені вірші йому дали університетську премію. Ці вірші були настільки подобалися читачами, що протягом місяця друкувалися нові тиражі газети. Після закінчення університету Оскар Вайлд повністю присвятив себе літературі. Тож не дивно, що такий яскравий оповідач згодом став відомим казкарем, який подарував читачам дві збірки казкових історій: «Щасливий принц та інші казки» і «Гранатовий будиночок».
Свої перші казки видатний ірландський письменник Оскар Вайлд опублікував 1888 року. Відтоді читацька цікавість до них не згасає.
Оскара Вайлда неможливо не любити, як неможливо не любити і його казки. Їх навіть складно назвати казками, бо вони більше схожі на життєві притчі. Сумні, зворушливі історії про добро і зло, дружбу і відданість, любові та співчутті, написані для дітей, адресовані і тим дорослим, які не розучилися дивуватися і радіти навколишньому світу.
У «чарівних оповіданнях» Оскара Вайлда (саме так називав свої твори письменник) відкривається дивовижний світ, сповнений краси, любові і милосердя. Письменник був закоханий у все вишукане і прекрасне. Краса стала основою не тільки його творчості, а й життя.
Можливо, ви читали історії про Щасливого принца й Ластівку, Солов’я і Троянду, Велетня-себелюбця, Зоряного хлопчика? Або про Рибалку та його Душу? Ці й інші казки запрошують замислитися над тим, у чому ж полягає істинна краса життя. За глибоким переконанням письменника, по-справжньому прекрасною людину робить краса її внутрішнього світу: доброта, чуйність, чесність, готовність до самопожертви заради іншого. А лицемірство, злість і егоїзм позбавляють чарівності навіть тих, які наділені привабливими рисами зовнішності.
А мораль казок автора така - якщо люди будуть жорстокими і безсердечними, як його герої «чарівних» казок, це призведе до горя і втрат. Якщо ж вони будуть щедрими на добро, дорожитимуть тими, «кого приручили», відчуватимуть відповідальність за все, що відбувається навкруги, відчують своє коріння, вони ніколи не будуть самотніми. Але все ж таки сум, який звучить у фіналі казок, свідчить, що Оскар Вайлд усвідомлює, наскільки його мрія далека від реальності, те, яким буде життя, залежить від кожного з нас.
Але якщо ви ще не знайомі з цими дивовижними казками, то прийшов час зануритися в ці неповторні і неймовірні казки.
Прочитати казки онлайн можна за посиланнями:
https://tales.org.ua/kazky/kazki-zarubizhnih-avtoriv/oskar-uajld/#google_vignette
https://u-kazky.com.ua/category/kazki-oskara-uaylda#google_vignette
Геній століть
До 460 – річчя від дня народження
Вільяма Шекспіра
Друзі, всім вам відоме ім’я великого класика англійської літератури Вільяма Шекспіра, біографія якого містить багато таємниць і загадок. Шекспір визнаний найвидатнішим англійським драматургом усіх часів. Його вважають національним героєм та одним із символів Англії, її національним поетом. Шекспірівські твори перекладені багатьма мовами світу і з’являються на театральній сцені частіше, ніж п’єси будь-якого іншого драматурга, який коли-небудь жив і творив.
Точна дата народження письменника невідома. Є свідчення, що його хрестили 26 квітня 1564 року. Тому днем появи на світ Шекспіра обрали дату трьома днями раніше, 23 квітня. Біографи вважали її символічної, бо в цей же день 1616 року Шекспір пішов з життя.
Усього Шекспір написав 37 п'єс, 154 сонети. Шекспір не вигадував сюжети своїх п'єс, він їх запозичав: з давніх історичних хронік, з п'єс попередників, з італійських новел. Персонажі п'єс Шекспіра — люди могутнього духу, мислячі, пристрасні. Персонажі Шекспіра вийшли за межі літературних творів, увійшли до галереї «вічних образів», що символізують вірне кохання (Ромео і Джульєтта), ревнивість (Отелло), прагнення справедливості (Гамлет).
Більш детально познайомитися з біографією цього надзвичайного драматурга, друзі, ви можете, переглянувши презентацію «Геній століть». Там же на вас чекає гра-вікторина з життя та творчості Вільяма Шекспіра.
Використані матеріали:
http://lib.idgu.edu.ua/william-shakespeare-2019/
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4539
https://naurok.com.ua/prezentaciya-biografiya-shekspira-362934.html
https://lh5.googleusercontent.com/proxy/aV1Cydz83pv7w9r9y7NGU1d8PC78ggYHOCln20x925ZSutWkPdkhXbfRXrF_v6iqjlR9QKOeKuViyitTAwZqOluscm30qq8YjbvTLvmJ7Zby9znKiFxmmpZzjDtTXxpIzmmoi_uRyg2LAfUcyQ
Шекспір.pptx
Таємничий та загадковий
Микола Гоголь
Сьогодні, 1 квітня, виповнюється 215 років від дня народження великого українського прозаїка, драматурга, поета, історика, фольклориста Миколи Гоголя. Микола Гоголь − один із найбільш знаних українців у світі і найбільш оригінальних письменників усіх часів. Щоб бути успішним у той час, він мав писати російською мовою. Однак, у його творах, зокрема, − історія та традиції України. Довкола життя і творчості Гоголя і донині схрещуються списи і народжуються найрізноманітніші версії… Його життя оповите таємницями і суперечностями, про які варто згадати. Більш детально ознайомитися з життям видатного земляка ви зможете, переглянувши презентацію «Таємничий та загадковий Микола Гоголь».
Використані матеріали:
https://www.amazingukraine.pro/culture/malovidomi-fakty-z-zhyttya-mykoly-gogolya/#google_vignette
Микола Гоголь.pptx
Мрії, втілені у казку
До 110-річчя від дня народження
Лариси Письменної
11 лютого, 110 років тому, в 1914 році народилася українська письменниця, автор дитячих казок та оповідань – Лариса Михайлівна Письменна. Тож вже не одне покоління українських дітлахів виросло на чарівних і цікавих розповідях письменниці про Золотого Богатиря, і про Синю Ластівку і про Блакитного Оленя. В чому ж таємниця її творчості? Хто знає? Мабуть в тому, що автор по-справжньому любила своїх читачів, а вони відповідали їй взаємністю і з захопленням читали все, що виходило з-під її пера.
Мабуть, друзі, ви думаєте, що «Письменна» – це такий вдалий псевдонім письменниці. Але ж ні! Це справжнє прізвище! Мабуть, доля сама напророкувала дівчинці стати письменницею. Батьки з самого раннього дитинства прищеплювали дівчинці любов до літератури. Закінчивши семирічку, Лариса вступила до Білоцерківського фінансового технікуму. Писала вірші. Один із них сподобався її товаришу і він надіслав його до журналу в Харків. І його надрукували у харківському журналі. Так розпочалася творча діяльність письменниці. А продовжилася вона вже у далекому Сибіру під час війни. Лариса почала працювати у дитячому садочку і перші свої казочки вона розповідала маленьким вихованцям. Щоб потішити дітей, вихователька розповідала їм про Золотого Богатиря, який переміг усіх ворогів, про Голубого Оленя та Синю Ластівку, про звірів, які розмовляли і дружили із добрими людьми, про те, що добро врешті-решт завжди перемагає зло… Дітям так сподобалися казочки виховательки, що Ларисі Письменній нічого не залишалось, як щодня вигадувати все нові й нові казки та оповідання. Адже вона, як рідна мати, любила своїх вихованців, брала близько до серця їхнє горе, прагнула розважити і розвеселити.
Робота з дітьми, як і письменництво захопило Ларису. Після повернення в рідну Україну вона працювала завідувачкою дитячого садочка в місті Черкаси і продовжувала складати казки та оповідання для своїх вихованців. Згодом, записавши їх, наважилася надіслати до журналу «Радянська жінка». Перше її оповідання побачило світ на сторінках цього часопису в 1951 році. А вже у 1955 році видавництво «Молодь» надрукувало її книжку оповідань «Томка з Боготола». У цей же час молода письменниця одержала на республіканському конкурсі заохочувальну премію за пригодницьку повість «Скарб Вовчої криниці». І надалі Лариса Письменна не поривала з дітьми: переїхавши у Київ, працювала завідувачкою редакції дошкільної літератури у відомому всім дитячому видавництві «Веселка». Протягом тридцяти років своєї літературної діяльності вона написала велику низку казок, оповідань, повістей як для дошкільнят і молодшого шкільного віку, так і для підлітків та старшокласників. Найвідоміші з них: «Золотогривий» (1957), «Павлик-Равлик»(1959), «Як Петрик на дні моря жив» (1960), «Голубий олень» (1961), «Богатир Жовте Око» (1963), «Як у Чубасика сміх украли» (1965), «Жар-пташенята» (1967), «Півень Зелене Колесо» (1970), «Тисяча вікон і один журавель» (1971), «Чарівник на тонких ніжках» (1972), «Чап-Чалап» (1973), «Чарівний штурвал» (1975), «Не за синіми морями» (1980)письменна 2, «Неспокійні друзі» (1981), «Там, де живе Синя Ластівка» (1986), «Казки небом криті, а вітром підбиті» (1990).
Лариса Письменна, як і її твори, є втіленням доброти та щирості. Адже лише ті люди, які своє життя пов’язали із маленькими дітьми, розуміють їхній внутрішній світ, бажання та переконання, а головне — можуть донести у незвичайній та цікавій формі, на їхній мові, ті моральні цінності, які є найважливішими для кожного. Мабуть тому, Лариса Письменна все життя з задоволенням писала для свого найвимогливішого читача - малечі, тому її твори і сьогодні вивчають в українських школах та читають і люблять діти.
Друзі, послухати оповідання і казки Лариси Письменної ви можете, перейшовши за цими посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=dGLeVyLOCPc
https://www.youtube.com/watch?v=vhb89TrrOK0
А, якщо маєте бажання прочитати твори письменниці, то переходьте за цими посиланнями і насолоджуйтеся чарівними казками:
http://kazkar.info/ua/pismenna_larisa/
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=658
Використані матеріали:
Василь Королів-Старий
До 145-річчя від дня народження
Василь Королів-Старий — це псевдонім українського письменника-казкаря Василя Костьовича Королева. Народився він 4 лютого 1879 року на Полтавщині у селі Ладан, в родині священика. Коли йому виповнилося 10 років пішов навчатися в духовну бурсу в Полтаві. З самого малечку його захоплював український фольклор. Зі шкільних років уже читав Тараса Шевченка та Миколу Гоголя. Навчаючись в духовній семінарії, Василь познайомився з Симоном Петлюрою, дружба з яким тривала довгі роки. Але священиком юнак бути не захотів, тож у 1904 році закінчив ветеринарний інститут у Харкові й здобув професію лікаря.
Писати Василь почав в 14 років, а в духовній семінарії видавав часопис «Плахта». Вже як студент співпрацював у видавництвах Києва, Харкова, Полтави, де помістив безліч статтей.
Василь Королів - Старий завжди підтримував борців за незалежність Української держави. Під час революційних хвилювань в Україні в 1906 році він брав активну участь, навіть створив селянську спілку за яку був заарештований і ув’язнений. Після виходу з в’язниці активно зайнявся журналістикою, висвітлюючи головні події на сторінках газет «Рада», «Хлібороб» та «Засів». Він був членом Української Центральної Ради, членом Київського губернського виконавчого комітету Ради об’єднаних громадських організацій, член товариства «Просвіта», працював шефом Київського міського ветеринарного бюро.
В 1919 році був призначений урядом УНР дипломатом в Празі, де познайомився зі своєю дружиною Наталією, яка увійшла в українську літературу як Наталена Королева. За певних обставин він змушений залишитись проживати на чужині до кінця свого життя. Там він викладав у Господарській Академії у Подебрадах. Останні роки свого емігрантського життя провів у Мельнику біля Праги, де й похований.
У 20-ті роки письменник написав роман «Чмелик», в якому вилилась журба за рідним краєм. В ньому він розповідає про мандри полтавського юнака, який врешті-решт повернувся на Батьківщину. Цей роман довгий час не видавався в Україні. Вперше він побачив світ Батьківщини тільки у 2010 році.
Але відомим письменник став після видання казкової збірки для дітей «Нечиста сила». Збірка побудована в незвичному ключі — ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст. Отже, близько ста років тому далекого тисяча дев’ятсот якогось року відбулось урочисте зібрання невидимих сил з усього світу. А проводили це дійство на Лисій Горі під Києвом персонажі нашої української міфології. Це були Чорти, Мавки, Лісовики, Русалки, Водяники, Упирі, Злидні та найповажніший серед них — Вій. І вирішила тоді нечиста сила повідомити людей про те, якою вона насправді є хорошою, доброю та чистою.
«Хай правда по світу полине,
Щасливі хай будуть всі люди...
Відціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!..»
Таку пісню співали Русалки на тому зібранні.
Фантастичні казки Василя Королева-Старого подібні до народних казок. Він скористався відомими сюжетами казок різних країн Європи, наблизивши їх до реалій українського життя. І зробив це настільки майстерно, що коли їх читаєш, здається, що ці казки суто українські. І природу у них змальовано нашу, і дія відбувається то у карпатському селі, то у козацькому хуторі, то в українському місті. І діють у цих казках князі, князенки, прості козаки і козацький полковник. І імена героїв нам знайомі — Ігор, Гнат, Кіндрат і навіть наш маленький чарівний дух на ім’я Шилохвостик. Усі казки збірки мають дуже несхожі сюжети, але є у їхньому змісті одна спільна особливість — головними героями у них виступають працьовиті, люблячі, добрі дівчата — дві Іванки, Маруся, Лідочка, Оксанка, Розалька. До того ж у всіх казках добро перемагає зло, правда долає кривду і висловлена автором віра у те, що між людьми запанує взаєморозуміння, любов і справедливість.
Крім відомих казок, роману та збірки п’єс-казок «Русалка-жаба» і «Лісове свято», по смерті письменника залишилося багато перекладів з чеської мови, а також малюнки, на яких відтворено природу і побут Закарпаття. Не менше значення мав він як художник і скульптор і в цій області залишив по собі чимало цінних речей. Часом він виїжджав у Прагу та Закарпаття, де працював художником у церквах. Картини ж Василя Костьовича Королева знаходяться у Празі в костелах францісканців і капуцинів та у Мельнику, є вони і в Україні.
У 1941 році письменник закінчив свій останній твір — роман «Згадки про мою смерть», а 11 грудня 1941 року Василя Костянтиновича Короліва-Старого не стало.
Прочитати твори письменника і насолодитися українськими казками, ви зможете за цим посиланням:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=218
Використані матеріали:
https://dovidka.biz.ua/vasil-koroliv-stariy-tsikavi-fakti
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1824
http://ivanna-site.in.ua/literaturni-kazky/koroliv-staryi-vasyl
https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=5343
Батько жанру детектив
Батько жанру детектив
До 215-річчя від дня народження
До 215-річчя від дня народження
Едгара Аллана По
Едгара Аллана По
19 січня літературний світ відзначає річницю від дня народження одного з найзагадковіших письменників в історії літератури — Едґара Аллана По. Він був людиною з містичним світовідчуттям, а життя письменника було не менш загадковим, ніж сюжети його книг. Геній, не визнаний за життя, але який здобув всесвітню славу після смерті. Письменник, який вплинув на розвиток детективного й фантастичного жанрів й багатьох інших популярних жанрів.
Народився він у шотландсько-ірландській родині у місті Бостоні. Едгар рано став сиротою - 1810 року батьки розлучились, а коли хлопцеві було два роки батьки померли від туберкульозу. Хлопець потрапив у сім’ю купця-шотландця Джона Аллана. І хоча купець не всиновив хлопця, однак у знак поваги той згодом його прізвище взяв його прізвище як своє друге ім’я. Названі батьки любили маленького Едгара. Вже у 5 років він вмів читати, писати, малювати, розказував вірші. У школі Едгар добре вчився, придбав великий запас знань з літератури. Вже у 13-14 років зробив перші літературні спроби. З 1824 року Едгар По служив лейтенантом у почесній варті Річмонда. У 1826 році вступив до університету Вірджинії. Через рік переїхав до Бостона, де влаштувався на роботу клерком. Того ж року приховавши свій справжній вік вступив рядовим до американського війська, в цей час вийшла його збірка віршів «Тамерлан та інші вірші», однак значного успіху вона не мала. В армії він досяг найвищого звання, яке міг отримати - сержанта артилерії та звільнився з війська і вступив до Військової академії США у Вест-Пойнті. В 1829 році вийшла його друга книга «Аль-Аарааф, Тамерлан і малі вірші». Однак навчання у військовій академії Едгар По так і не завершив. В 1831 році у Нью-Йорку Едгар По видав третю збірку поезій «Поеми Едгара А. По. Друге видання». Після цього Едгар По вирішив присвятити себе письменницькій роботі. Він облишив написання віршів та зосередився на прозі. В 1833 році «Рукопис, знайдений у пляшці» виграв конкурс газети The Baltimore Saturday Visiter і до письменника-початківця прийшло літературне визнання. По пише і надсилає свої оповідання в журнали, які із задоволенням їх друкують. У грудні 1835 року письменник стає редактором журналу «Сетердівізітер».
За 20 років творчої діяльності Едгар По написав один роман, дві повісті, дві поеми, одну п’єсу, близько сімдесяти оповідань, п’ятдесяти віршів і десяти есе. Твори автора написані в готичному стилі, завдяки якому Едґара По називають одним із найвидатніших авторів у жанрі жахів. Головний секрет популярності містичних творів По - у їхній правдоподібності. Читач буквально відчуває реальність, що її описує автор. Більшість його оповідань написані на основі реальних подій. Так з’явилися твори, якими досі зачитуються в усьому світі. Темні вулиці, сповнені безумців, тьмяно освітлені кімнати, катакомби - постійні атрибути оповідань Едґара По. І з усім цим читачі зустрічаються на сторінках його книг. Кожна розповідь наповнена зловісними деталями, які викликають підсвідоме почуття тривоги в читачів.
Життя і смерть письменника, як і його твори теж оповиті містикою. Незадовго до смерті Едґара По знайшли непритомним біля таверни в Балтіморі. Останні дні життя письменника минули в лікарні. Едгар По часто марив і повторював, що з ним трапилося щось страшне. «Господи, допоможи моїй бідній душі», - такими були його останні слова. Причина смерті письменника досі достеменно не відома.
За життя Едгар Аллан По отримав мало визнання. А після смерті він став легендою і залишається нею донині. Єдиний музей Едгара Аллана По розташований в США, штат Вірджинія, місто Річмонд. Хоча в будівлі, де розташований музей, По ніколи не жив, тут зібрані речі, які оточували його при житті - меблі, рукописи, колекція його творів - в тому числі перші та рідкісні видання.
Прочитати твори письменника ви можете, перейшовши за цим посиланням:
https://www.ukrlib.com.ua/world/author.php?id=40
Використані матеріали:
http://dovidka.biz.ua/edgar-po-tsikavi-fakti/
https://dityinfo.com/zarubizhnoi/po.html
https://u.livelib.ru/album/1000033265/o/3uksjfrv/o-o.jpeg
190 років тому народилася видатна українська письменниця, майстриня психологічного оповідання, казкарка, перекладачка та мандрівниця - Марія Олександрівна Вілінська, більш відома під псевдонімом Марко Вовчок.
Вона народилась 22 грудня 1833 р. у в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. . У родині, разом із братами, дівчинка здобула початкову освіту. У 1845–1846 pоках Марія навчалась у жіночому пансіоні в Харкові. Деякий час Марія жила в Орлі у рідної тітки – Катерини Мордовиної. На канікулах дівчина поверталася в маєток тітки й мала змогу у її салоні спілкуватися з відомими письменниками й фольклористами, які його часто відвідували. Саме там Марія познайомилася з українським фольклористом і етнографом Опанасом Марковичем: на той час він відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства і був старшим за дівчину на 11 років. У 1850 р. сімнадцятилітня Марія вийшла за нього заміж. Проживаючи в 1851–1858 рр. з чоловіком у Чернігові, Києві, Немирові й супроводжуючи його в етнографічних експедиціях, Марія Олександрівна досконало вивчила побутове життя, звичаї, культуру і мову українського народу. У 1857 році в Санкт-Петербурзі вийшла друком перша україномовна збірка, яка містила 11 творів Марії Вілінської під назвою «Народні оповідання». Книжка «Народні оповідання» одразу стала надзвичайно популярною серед української інтелігенції й привернула увагу до творчості письменниці літературної громадськості. У січні 1859 року Вілінська разом з Марковичем переїхала до Петербурга, друкувала у Москві свої перші оповідання російською, входила до кола українських письменників та культурних діячів, зокрема колишніх кирило-мефодіївців: Пантелеймона Куліша, Василя Білозерського, Миколи Костомарова і Тараса Шевченка.
Щоби побачити світ, подружжя Марковичів вирішили поїхати за кордон. За кордоном вона закінчила «Ледащицю»! і «Пройдисвіт», написала повісті «Три долі», «Від себе не втечеш» («Павло Чорнокрил»), «Лимерівну», оповідання «Не до пари», «Два сини», казки для дітей – «Кармелюк», «Ведмідь», «Невільничка», «Дев’ять братів і десята сестриця Галя» та інші.
Найбільшу славу принесла їй повість «Маруся», яка була написана у 1860-х роках. Це історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість ще за життя авторки здобула широку славу за кордоном, адже цей твір переклали кількома європейськими мовами й він став улюбленою дитячою книжкою у Франції: її відзначено премією Французької академії, а міністерство освіти Франції рекомендувало для усіх шкільних бібліотек. Перебуваючи на Заході, перекладала російською мовою наукові праці та літературні твори французьких, німецьких, англійських, датських і польських авторів. Вперше переклала 15 романів Жюля Верна, казки Г.-Х. Андерсена, праці Ч. Дарвіна, А. Брема.
У 1867році Марко Вовчок повернулась і жила в Петербурзі, писала російською мовою. З роками здоров’я письменниці почало погіршуватися. Останній рік життя Марко Вовчок мешкала на околиці м. Нальчик, що на Кавказі. До останнього вона працювала над повістю «Гайдамаки». 10 серпня 1907 Марія Олександрівна померла, сидячи в садку. Там вона і була похована під її улюбленою грушею, як заповіла своєму чоловікові.
Використані матеріали:
https://www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=12372
https://nlu.org.ua/vustavki.php?id=1260
https://kultura-poltava.gov.ua/novyny/do-dnya-narodzhennya-marko-vovchok/
Елеонор Портер
Елеонор Портер
До 155 – річчя від дня народження
До 155 – річчя від дня народження
Елеонор Портер – американська дитяча письменниця і романістка. Народилася 19 грудня 1868 року в місті Літтлтоні, штат Нью-Гемпшир (США). Її родина була забезпеченою, батько працював аптекарем, мама була художницею. Елеонор росла хворобливою дитиною, в початкових класах навіть не ходила до школи, а навчалася вдома. Ще в дитинстві любила співати, зокрема у церковному хорі. Завдяки своїм вокальним даним дівчина стала випускницею найстарішого музичного навчального закладу США – Консерваторії Нової Англії. Згодом дівчина стала солісткою Бостонського хорового ансамблю.
У 1892 році вийшла заміж за бізнесмена Джона Лимана Портера, з яким листувалася протягом п’яти років. Молода сім’я переїхала в Массачусетс, а потім – в Нью-Йорк. У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонор дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку. Потім кілька своїх оповідань під псевдонімом Елеонор Стюарт вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу «Крістіан Гералд». І їх надрукували! Портер стала письменницею, на той час їй було тридцять три роки.
Її найвідомішою книгою стала «Полліанна» (1913), яка була екранізована кілька разів під тією ж назвою. За життя письменниці книга була перевидана 47 разів. Нечувана популярність повістей про Полліанну призвела до того, що уже після смерті Портер ще три письменниці (Вірджинія Моффат, Гаррієт Сміт і Елізабет Бортон) по черзі видавали нові книжки, що об'єднувалися образом головної героїні, описуючи її чергові пригоди. Так з'явилася ціла серія - «Радісні книжки Полліанни».
«Полліанна» захопила читачів настільки, що на адресу Елеонор Портер посипався шквал листів з проханнями розповісти, що сталося з головною героїнею роману далі. Тому вже в 1915 році письменниця видала друком наступний роман — «Полліанна дорослішає».
Померла письменниця 21 травня 1920 року. За неповних двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні з легкістю знаходять своїх прихильників. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер залишається «Полліанна».
Пам’яттю письменниці є День радості, який святкують у США, численні клуби Поліанни. Також на честь її героїні встановлено пам’ятники.
Друзі, якщо хочете не тільки більше дізнатися про Елеонор Портер, а й відповісти на питання вікторини, перегляньте презентацію «Торбинка запитань» (за твором Еліонор Портер «Поліанна»).
Джерела:
https://dovidka.biz.ua/eleonor-porter-biografiya-skorocheno
https://dityinfo.com/zarubizhnoi/eleonor-godzhman-porter-biografiya.html#google_vignette
https://studfile.net/preview/3741728/
https://naurok.com.ua/uploads/files/993458/341244/393679_images/2.jpg
Полліанна.pptx
Микола Хвильовий
Микола Хвильовий
До 130- річчя від дня народження
До 130- річчя від дня народження
Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, політичний діяч, один з основоположників пореволюційної української прози. Один з найвідоміших представників розстріляного відродження.
Народився Микола Хвильовий (справжнє ім'я - Микола Фітільов) 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині у родині вчителів. Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати, Єлизавета Іванівна, потім продовжив навчання в Охтирській чоловічій гімназії, яку був змушений залишити через участь у «так званому українському революційному гуртку», а згодом в Богодухівській гімназії, звідки був виключений за зв’язки з соціалістами під час революційних заворушень, тому він склав екстерном іспити за повний курс гімназії й отримав диплом про середню освіту. Микола Хвильовий був учасником Першої світової та громадянської війни.
На початку 1921 року їде «завойовувати» столицю — Харків. Того ж року Микола почав друкуватися в газетах і журналах, в альманахах «Штабель», «На сполох». Активно заявив про себе, як один із організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій: спочатку «Гарт» (1923); саме в нього зародилась ідея створення напівофіційної студії «Урбіно», що збиралась у нього ж на квартирі і була прообразом ВАПЛІТЕ (1924); потім були ВАПЛІТЕ (1926) (віце-президент), ВУСПП (1927), «Пролітфронт» (1930). В 1928 році на вимогу начальства була закрита ВАПЛІТЕ, а в 1931 р. – Пролітфронт. Хвильового приймають до Всеукраїнської спілки пролетарських письменників – єдиної толерованої начальством літературної організації, але й там він стає непотрібним і небезпечним.
Життя письменника обірвалось досить рано на тридцять дев'ятому році. Перебуваючи у постійному цькуванні радянської влади, на знак протесту проти арешту свого друга Михайла Ялового та голодомору 1932-1933 років Микола Григорович Хвильовий вирішив покінчити життя самогубством.
Після загибелі Хвильового кампанія його цькування й переслідування ще посилилась. Всі твори письменника були заборонені й вилучені, його ім’я було піддано повній забороні. Передруки його творів та вивчення його творчості були можливі тільки на еміграції, і лише з 1989 року його твори почали повертатись до читача в Україні.
Докладніше познайомитися з біографією та творчістю Миколи Хвильового можна переглянувши презентацію «Талант, що прагнув до зірок».
Використані матеріали:
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/Kh/Xvyljovyj.html
https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/hvylovyj-mykola-biografiya/
Хвильовий Микола.pptx
Корнелія Функе
Корнелія Функе
До 65-річчя від дня народження
Німецька письменниця, автор більше 40 дитячих книг. Переважно пише у жанрі фентезі. Її часто порівнюють з Джоан Роулінг та Філіпом Пульманом. Чотири її романи екранізовані («Король злодіїв», «Чорнильне серце», «Володар драконів», «Лабіринт Фавна»). 2005 року журнал «Таймс» назвав Корнелію Функе найвпливовішою німкенею у світі.
Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен. У дитинстві Корнелія страшенно любила читати: «Книги були для мене, як вікна у великий світ. Я мешкала в дуже маленькому місті, і книжки стали способом відкривати цей світ».
Свою кар’єру Функе почала як ілюстратор та дизайнер дитячих книжок. Розчарування від читання деяких текстів породило в ній бажання спробувати писати самій. Функе пише для дітей і про дітей. Їхній світ їй близький: герої історій Функе – піратки та принцеси-свинарки, дракони та феї і звичайнісінькі хлопці та дівчата, які натрапили на своєму життєвому шляху на справжнісіньке диво. В її книжках дітлахи завжди відважні, розумні й справедливо перемагають Зло.
А сама авторка про свою творчість говорить так: «Завжди намагаюся писати для всіх. Кожна людина може знайти свій рівень, на якому і читає мої книги. Багато батьків читають дітям уголос, і мені хочеться, щоб вони також отримували від цього задоволення».
А якщо хочете дізнатися більше про Корнелію Функе перегляньте презентацію «Дивовижна казкарка з Німеччини».
Використані матеріали:
http://lib.pnu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/1459/1/german%20fairy%20tale.pdf
https://dityinfo.com/uploads/images/default/korneliya_funke.jpg
Корнелія Функе.pptx
Великий просвітитель
Великий просвітитель
українського народу
українського народу
До 160 – річчя від дня народженння
Бориса Грінченка
Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, автора славнозвісного "Словаря української мови", але не слід забувати, можливо, найголовніше: він один з небагатьох істинних патріотів України.
Народився Борис Грінченко на Харківщині. У родині було п’ятеро дітей. Ще змалку Борис полюбляв читати книги. Навчившись читати в п’ять років, він перечитав всю домашню бібліотеку. Нестерпно тягнувся до знань. У старших класах гімназії Борис Грінченко підтримував зв’язок із гуртком революціонерів-народників, за що був ув’язнений. Вийшовши на волю, письменнику довелося залишити навчання і почати тяжко працювати, щоб прожити. Проте посилено займаючись самоосвітою, Борис успішно склав екзамен на народного вчителя. Понад 10 років свого життя письменник віддав учительській праці. Він учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. І в цей період не забував писати твори. Діти любили свого вчителя так само, як він їх. Отож і для дітей він написав немало: байки, казки, оповідання, - друкуючи їх у єдиному тоді на всю Україну дитячому журналі "Дзвінок", що видававсь у Львові, і окремими книжечками, які, наче метелики (до речі, їх так і називали, ті книжечки, - "метелики"), розліталися між дітворою. Ці книжечки він охоче роздаровував дітям, і діти їх залюбки читали ще в ті далекі часи, бо були його твори цікаві й гарні.
Особистим Єванглієм для Грінченка був "Кобзар" Шевченка. Вперше цю книгу він прочитав у 13 років. Твори Шевченка надихнули його на віршування українською мовою, попри те, що у сімʼї розмовляли російською. Знав ще Борис Грінченко німецьку і французьку мови, а пізніше — чеську, польську, вивчав норвезьку. В останні роки вивчав італійську, навіть розпочав роботу над українсько-італійським словником. Всі мови він вчив самостійно. Улюбленими письменниками Бориса Грінченка були Шіллер і Гейне.
Усе своє недовге життя, лише 47 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. Сучасники говорили, що Грінченко – лицар обов'язку. Він написав чотири повісті, десятки оповідань кілька драматичних творів, казки, багато підручників. А ще Борис Грінченко був одним з організаторів товариства «Просвіта», активно боровся за право викладати українську мову в школах. Подвигом Грінченка був чотиритомний словник української мови, він складався з 68 тисяч українських слів з народної і писемної мови.
Борис Грінченко разом з дружиною збирали книги. Їхня бібліотека налічувала більше шести тисяч книг переважно наукового змісту. На її основі створено першу публічну бібліотеку (тепер це Національна наукова бібліотека України імені Володимира Вернадського).
Прочитати твори Бориса Грінченка можна за посиланням:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=48
https://tales.org.ua/kazky/kazky-ukrainskykh-pysmennykiv/kazky-borysa-hrinchenko/
http://abetka.ukrlife.org/grinchenko.htm
Використані матеріали:
https://dovidka.biz.ua/boris-grinchenko-tsikavi-fakti
Співець дитячих таємниць
До 75- річчя від дня народження Анатолія Костецького
Любі друзі! Якщо ви ще й досі не познайомилися з творами відомого дитячого письменника Анатолія Костецького, то, на наше переконання, ви надзвичайно багато втратили. Але не журіться і, головне, не гайте часу. Краще візьміть до рук хоча б одну з його численних книжок і ви переконаєтеся: все, що створено цим письменником, — неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з вас.
З творів Анатолія Георгійовича Костецького можна скласти бібліотеку. Він видав понад 50 книжок віршів і казкових повістей для дітей. Головні герої Анатолія Костецького – жваві, непосидючі, мрійливі і фантазери.
Тож, наші любі читачі, нехай книжки цього відомого письменника увійдуть у ваше життя і принесуть вам радість і ще не одну приємну зустріч! Познайомитися з життєвим і творчим шляхом цього талановитого письменника ви зможете з презентації «Співець дитячих таємниць».
Використані матеріали:
https://chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/593
https://naurok.com.ua/poetichna-maysternya-anatoliy-kosteckiy-divna-zvichka-214056.html
Костецький Анатолій.pptx
Корифей українського слова
Корифей українського слова
До 245-річчя від дня народження
До 245-річчя від дня народження
Григорія Квітки-Основ'яненка
Григорія Квітки-Основ'яненка
Григорій Федорович Квітка (псевдонім Григорій Квітка-Основ’яненко) - український письменник, прозаїк, драматург, журналіст, критик, а також громадський діяч. Сам себе називав «батьком української прози», бо саме він дав великий поштовх для її розвитку. І саме завдяки старанням Квітки-Основ’яненка, як письменника та видавця, українська мова та література стала займати своє почесне місце на світовій арені. Усі його сили йшли на вшанування рідного краю. А ми маємо в дар його твори, котрі інколи драматично, а інколи і гумористично, розкривають нам усю красу нашої неньки України.
Народився письменник 29 листопада 1778 року в дворянській сім’ї, яка мала давнє козацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі. Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, працював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався предводителем дворян Харківського повіту, був совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Виступив ініціатором заснування Харківського інституту шляхетних панянок. Виконував обов’язки директора Харківського театру, входив до складу редакції журналу «Украинский вестник». Маєток Квіток в той час був своєрідним культурним центром на Слобожанщині. Григорій Федорович брав участь у всіх важливих освітньо-культурних починаннях. Свою літературну діяльність почав російською мовою, а вже українською Квітка почав писати на початку 30-х років, бувши уже немолодою людиною. Свої твори частіше підписував псевдонімом Грицько Основ’яненко. Його спадщина нараховує близько 80 прозових і драматичних творів.
Тож для нас твори Григорія Квітки-Основ'яненка — це спадщина наших предків, це правдиві картини народного життя, і за це ми вдячні письменникові. Дізнатися більше про життя та творчість такої непересічної особистості, як Григорій Квітка-Основ’яненко можна з презентації «Корифей українського слова».
Використані матеріали:
https://www.kursak.com/hryhoriy-kvitka-osnovyanenko-biohrafiia/
https://probapera.org/author/130/hryhorij-kvitka-osnovyanenko.html
https://lib.com.ua/uk/author/kvitka-osnovianenko-grigorii/biography/
Квітка-Основ'яненко.pptx
Велична квітка Буковини
Велична квітка Буковини
27 листопада виповнюється 160 років з Дня народження видатної письменниці Ольги Кобилянської - майстрині прози, учасниці жіночого руху, громадської діячки, патріотки й однієї з найосвіченіших жінок свого часу. Ольга Кобилянська належить до плеяди тих українських письменників, які своєю творчістю не лише збагатили рідну культуру, але й зробили помітний внесок у завоювання читача для української літератури. На честь Ольги Кобилянської названа літературно-мистецька премія, а за її творами знято фільми. Кращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мовами, відіграли й відіграють важливу роль у світовій літературі, піднімаючи міжнародний престиж українського художнього слова.
Хто ж така Ольга Кобилянська? Людина, Жінка, Письменниця, Гірська орлиця, непересічна, унікальна особистість яскрава і самобутня. А ще вона одна з найзагадковіших письменниць в усій історії української літератури, про яку кажуть: «вона завжди писала Серцем…». Всі відповіді на ці запитання, Ви отримаєте з презентації «Велична квітка Буковини», яка була підготована до ювілею письменниці. Маємо надію, що презентація допоможе Вам відкрити світ Ольги Кобилянської для себе та отримати бажання і натхнення читати її твори.
Використані матеріали:
Ольга Кобилянська.pptx
Життя треба пропустити через свою душу
До 185 - річчя від дня народження
Івана Семеновича Нечуя-Левицького
Іван Семенович Нечуй-Левицький – один з найяскравіших талантів української літератури, визначний майстер слова, творець живого і вічного мистецтва.
Народився Іван Семенович Левицький (Нечуй — літературний псевдонім) 25 листопада 1838 року у мальовничому містечку Стеблів, що біля Корсуня, у родині священика. Перші ази науки хлопчина здобув у батьковій школі, яку той організував для сільських дітей. Батьківську школу Іван не закінчив, бо її закрив місцевий поміщик. Продовжувати освіту хлопця відправили до дядька в Богуслав, де той вчителював у духовному училищі і узявся готувати племінника до вступу в семінарію. 1865-го Левицький закінчив Київську духовну академію з дипломом магістра, але відмовився від духовної кар’єри. Вчителював у Полтаві, Польщі, з 1873-го у Кишиневі. Гімназисти любили уроки свого словесника. Він читав на уроках власну прозу, спілкувався українською мовою.
Понад усе Іван Семенович боявся, що батько дізнається про його літературну діяльність. Лише після смерті батька 37-річний письменник почав підписуватись подвійним прізвищем – Нечуй-Левицький.
Після двадцяти років вчителювання пішов у відставку. Переїхав до Києва, усамітнився і повністю віддався літературній праці. Сучасники згадували особливості його поведінки: завжди носив парасольку, щодня зранку прогулювався одним маршрутом. Жодна подія не ставала на заваді звичці вкладатись спати в один і той же час. Під час урочистостей з нагоди власного ювілею, які відбувались увечері, не дослухав вітальних промов і відправився додому спати.
На початку XX століття кияни часто могли бачити невисокого сивого дідуся, який із ціпком у руці надвечір прогулювався Хрещатиком чи милувався схилами Дніпра. І мало хто знав, що це видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький.
У 1899-1914 роках Іван Левицький здійснив 8-томне видання своїх творів. Він був самобутнім, оригінальним, неповторним письменником, твори якого – «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки», «Причепа», «Хмари», «Над Чорним морем», «Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський» та ін. – називають перлинами української літератури, енциклопедією народного життя, найбільш визначними творіннями національної та світової літератури. Іван Семенович також завершив задуманий Тарасом Шевченком і зроблений Пантелеймоном Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою. Уся його творчість свідчить про глибокий патріотизм письменника. Йому була дорога історія рідного народу, його самобутність, Йому боліла втрачена воля і приниження національної гідності. Саме він вперше в українській літературі показав реальне життя фактично всіх верств населення: селян, робітників, поміщиків, духовенства, інтелігенції. Письменник вийшов далеко за межі тем, традиційних для української літератури того часу, створивши епічні полотна з життя і найбідніших верств населення, і аристократії, а також вперше показавши «новий тип» людини України.
Помер Іван Нечуй-Левицький на 80-му році життя у 1918 році під час революційної руїни в будинку для перестарілих.
…Минають роки, десятиліття, століття, а твори Івана Нечуя-Левицького продовжують жити, входять у свідомість різних поколінь, змушують думати. У них є майбутнє, є безсмертя, є вічність.
Прочитати твори письменника можна за посиланнями:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=16
Використані матеріали:
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lystopad/25/1838-narodyvsya-ivan-nechuy-levyckyy-pysmennyk
Сельма Оттіліана Ловіза Легерлеф
До 165-річчя від дня народження
20 листопада 1858 року в шведській провінції Вермланд у сім’ї відставного лейтенанта Еріка Густава і вчительки Ловізи Легерлеф в маєтку Морбакка, з’явилась на світ четверта дитина — Сельма Оттіліана Ловіза. Ця дівчинка стала не тільки відомою письменницею, але і першою жінкою, що отримала Нобелівську премію з літератури.
В дитинстві Сельма тяжко захворіла й декілька років була прикованою до ліжка. Тоді її дуже тішили казки, легенди й родові перекази, які розповідали їй бабуся та тітка. Ці історії зрештою окреслили її літературний стиль. Завдяки батькові і своїй наполегливості дівчина подолала хворобу та змогла закінчити ліцей і Вищу учительську семінарію. Вона відкривала своїм ученицям дивовижний, чарівний світ, часто перемежовуючи матеріал з підручника чарівними оповіданнями, за що діти її дуже любили. Після смерті батька Сельма взялася за перо. Якось літературний журнал «Ідун» оголосив конкурс на кращий сучасний твір. Сельма надіслала перші п’ять розділів з недописаного ще роману «Сага про Єсту Берлінга» і одного ранку прокинулась знаменитою. Нікому невідома провінційна вчителька отримала першу премію.
Книга про подорож Нільса початково мала бути шкільним підручником, що поєднував знання про географію, історію і загалом рідний край. Для роботи над цим твором Сельмі Лагерлеф потрібно було прочитати актуальні праці шведських науковців з ботаніки, зоології, картографії, архітектури та історії, а також більше дослідити власну країну. В 1904-му вона вирушила місцями, які збиралася описати в книзі. Так вона опинилася в рідних краях.
Саме тут, за словами Сельми Лагерлеф, і відбулася її уявна зустріч із майбутнім героєм казкової повісті. Ось як про це розповідала сама письменниця: «Восени 1905 року я відвідала колишню садибу моїх батьків, де я провела кращі роки дитинства. Я гуляла старим зарослим садом і раптом почула якісь зойки!.. Хтось жалібно кликав на допомогу... зрозуміло, що я тут-таки поспішила на поклик — і побачила крихітного чоловічка, — справжнісінький хлопчик-мізинчик! — так от, цей чоловічок відчайдушно відбивався від величезної сови, яка з невідомих причин налетіла на нього, мов вихор.
Напевне, птах подумав, що то така смачнюча миша, от і вирішив, розбишака, поласувати... .
Не знаю як, але мені вдалося прогнати нападницю-сову, і чоловічок ґречно подякував мені за допомогу. Він назвався Нільсом Хольгерсоном і розповів мені свою історію: як його зачаклував сердитий домовик, щоправда справедливо, бо Нільс позбиткувався над дідуганчиком; як він, що перетворився на такого собі хлопчика-мізинчика через чаклунство домовика, разом із гусячою зграєю мандрував усією Швецією.
Слухаючи його розповідь, я все більше й більше раділа. От так щастя, — думала я, — зустрітися з тим, хто верхи на гусячій спині пролетів усю Швецію!
І я вирішила: коли повернуся додому, неодмінно опишу його розповідь у своїй книзі!».
Зібрані матеріали Сельма переплела з казками та легендами, знайомими їй з дитинства. Так вийшов захопливий мікс. А Нільс Хольгерсон, народжений фантазією Сельми Лагерлеф, став національним героєм цієї країни, одним з її символів. По-перше, уже з 1950 року за кращу книгу для дітей встановлено премію імені Нільса Хольгерсона. По-друге, майже в усіх готелях країни висять рекламні плакати й роздаються буклети з пропозицією здійснити мандрівку Швецією за маршрутом Нільса. І по-третє, візитною карткою країни є безліч сувенірів, пов’язаних із цією казкою, — чи то фігурка самого Нільса, чи гусака Мартіна, чи ще когось із героїв, виготовлених з глини, дерева, порцеляни, каменю. А ще — марки, сірникові етикетки, листівки, конверти тощо із зображенням «головного гусенавта Швеції». Книга стала суперпопулярною не лише в Швеції, а й в усьому світі. А саму Сельму Лагерлеф привела до Нобелівської премії та складу Шведської академії.
Ось така історія цієї книги, яка облетіла весь світ й довела правдивість слів письменниці про те, що «казки управляють життям»!
Якщо ви ще не читали книгу, пропонуємо вам подивитись мультфільм «Чарівна подорож маленького Нільса Гольґерсона з дикими гусьми» за посиланням:
https://uakino.club/cartoon/cartoonseries/10254-charvna-podorozh-malenkogo-nlsa-golersona-z-dikimi-gusmi.html
А потім перевірте себе - зіграйте в онлайн-вікторину за книгою «Дивовижна мандрівка Нільса с гусьми» за посиланням:
https://learningapps.org/watch?v=pzz4hf7f523
Використані матеріали:
https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=5267
https://pryvit.media/article/female-writers-rule/
Письменник з чарівної країни дитинства
До 90-річчя від дня народження
Віктора Близнеця
Правдивий і щирий, совісливий і непоступливо чесний, простий і скромний – таким постає й міцно зберігається в пам’яті людей письменник Віктор Семенович Близнець. Його ім’я - одне з найяскравіших у сузір'ї українських прозаїків, які писали для дітей. В житті він не мирився з неправдою, не сприймав й сірості в літературі, яка була для нього великою справою. Його дитинство випало на трагічно-героїчні роки нашої історії, бо він належав до багатостраждального покоління «дітей війни».
Народився Віктор Семенович у селі Володимирівці Компаніївського району у баготодітній родині. Вже змалку Вітько тягнувся до книжки, до знань. Та лиш хлопець пішов до школи, як почалася війна, довелось пережити голод, страх, знущання. І тільки-но закінчилося воєнне лихоліття, хлопець знову поновив навчання. Вчився Віктор старанно, багато читав і потай пописував вірші. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Після закінчення десятирічки Віктор їде до столиці і успішно складає іспити на факультет журналістики Київського університету імені Т.Г. Шевченка. Після університету працював редактором у редакціях газет, журналів, видавництвах.
Більшість написаних книжок — для дітей. Віктор Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту. Найпопулярнішими його творами є повісті «Паруси над степом», «Землянка», «Древляни», «Звук павутинки», «Мовчун», «Женя і Синько», «Як народжувалася стежка», «Золота гора до неба», «Золота павутинка», повість-казка «Земля Світлячків». Незадовго до своєї смерті Віктор Близнець спеціально для дітей переклав сучасною українською мовою історичний літопис «Повість минулих літ».
У 1988 році творчість Віктора Близнеця була відзначена літературною премією імені Лесі Українки, а в 2003 році Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця. Він став класиком української дитячої літератури. Більш детально дізнатися про маловідомі сторінки життя і творчість талановитого письменника ви зможете з презентації «Письменник з чарівної країни дитинства».
Використані матеріали:
https://laginlib.org.ua/blog/wp-content/uploads/2019/10/tmp775759835181350914.jpg
Письменник з чарівної країни дитинства.pdf
ОЛЕСЬ ГОНЧАР
ОЛЕСЬ ГОНЧАР
ДО 105-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ДО 105-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
3 квітня 2023 року виповнюється 105 років від дня народження талановитого письменника, активного громадського діяча Олеся Гончара. Олесь Гончар - один з найпопулярніших письменників, талановитий новеліст, повістяр, романіст. Його твори відомі далеко за межами України, їх перекладено більш ніж 40 мовами світу, багато разів вони перевидавалися, мають широке коло шанувальників.
Для багатьох українців ім’я Олеся Гончара тісно пов’язане з нашим національним відродженням: він відкривав Установчу конференцію Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка, Установчий з’їзд Народного руху України, виступав на захист української мови, екології, повернення національної пам’яті.
Ось такий він – Олесь Гончар! Тож недарма вже не одне покоління молодих українців навчалося з його емоційно насичених книжок, а чесна і мужня позиція літератора знайшла найвище вшанування, а кращі твори Олеся Терентійовича Гончара – справді народного письменника – стали окрасою українського мистецтва слова, збагатили й скарбницю світової літератури. Кожен твір цього письменника ставав явищем літературного життя. Він був причетним до найбільших історичних подій XX століття. Більш детально дізнатися про маловідомі сторінки життя і творчість нашого талановитого земляка ви зможете з віртуальної виставки «Лицар духовності».
Джерела:
Олесь Гончар.pdf
Тарас Григорович Шевченко
Тарас Григорович Шевченко
До 209-річчя від дня народження
До 209-річчя від дня народження
Щороку приходить до нас весна, а з нею – Шевченківські свята. І хоч минуло досить багато часу, ми досі пам´ятаємо, знаємо і шануємо свого генія. Постать Кобзаря давно стала символічною для України. Тарас Шевченко знайомий кожному українцю ще змалечку. Талант його багатогранний. Творчість Шевченка оригінальна – за його віршами та художніми полотнами можна вивчати історію України. Він – писав вірші, малював картини, кріпак, якого викупили, за свою поезію відбував заслання, невдовзі після цього і помер, але незважаючи на короткий життєвий шлях, Тарас Шевченко вніс великий вклад в розвиток української літератури та мистецтва. За роки свого життя митець написав велику кількість різних творів, він є автором понад тисячі художніх робіт, пейзажів, портретів. А його «Кобзар» - це палкий заклик любити свою Україну і народ. Поет уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Тарас Шевченко — це вогонь, що ніколи не згасне в наших серцях. Читайте вірші Кобзаря, бо його поезія і сьогодні продовжує надихати всіх нас на нові звершення й перемоги!!!
Пропонуємо дізнатися про життя та діяльність Тараса Григоровича Шевченка, познайомитися з маловідомими фактами біографії з презентацій:
- «Від Тарасика до Тараса» (для учнів 1 – 4 класів);
- «Шевченкове слово сяє у віках» (для учнів 5- 9 класів).
Джерела:
https://galinfo.com.ua/media/gallery/full/s/h/shev.jpeg
Тарас Шевченко.pdfШевченкове слово сяє у віках.pdf
Наталя Забіла
Наталя Забіла
До 120-річчя від дня народження
До 120-річчя від дня народження
Наталя Забіла - улюблена українська письмениця усіх малюків України, бо вже багато поколінь українців виросли на дивовижних творах цієї дитячої письменниці.
Народилася Наталя Львівна 5 березня 1903 року у Санкт-Петербурзі, у дворянській родині з давніми мистецькими традиціями. У її родині з дитинства привчали всіх дітей, а їх було семеро —малювати, складати вірші, вигадувати казки. Коли Наталі виповнилось 14 років, сім`я переїхала в містечко Люботин поблизу Харкова. Ще 16-ти річною дівчинкою Наталя Забіла почала працювати вчителькою, а згодом, закінчивши Харківський інститут народної освіти, надрукувала свій перший вірш. У творчому доробку письменниці вірші, повісті, оповідання, п’єси і драматичні поеми. На її творах виховувалось не одне покоління української дітвори.Також Наталя Забіла написала підручники «Читанка» для 2-го класу (1933рік), «Читанка» для 3 класу (1939р.), які перевидавались кілька разів. У роки Другої світової війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок». Цікаво те, що і дитячий журнал «Барвінок» навіть своєю назвою завдячує головному редакторові на той час - Наталі Забілі.
Пішла з життя Наталя Львівна Забіла 6 лютого 1985 року. Письменниця подарувала дітям майже двісті книжок, а ще Наталя Забіла вважала, що «від малої дитячої книжки інколи в свідомості дитини залягає слід на все життя…». Мабуть тому книжки письменниці діти із задоволенням читають і сьогодні. Упродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати добре, як і для дорослих, і ще краще.
Друзі, більш детально познайомитися з біографією письменниці, іі творами, а також пограти в гру «Що ми запам’ятали про письменницю Наталю Забілу?» ви зможете з віртуальної виставки «У віршах дитячих відкриваю себе…».
Джерела:
http://www.pidvol-library.org.ua ›
http://varvarivka.blogspot.com/2018/03/
https://dovidka.biz.ua/natalya-zabila-virshi-dlya-ditey/
https://svitppt.com.ua/images/58/57140/770/img1.jpg
Наталія Забіла.pdf
Жуль Верн
Жуль Верн
До 195-річчя від дня народження
До 195-річчя від дня народження
Жуль Габріель Верн народився в сім’ї адвоката в місті Нант 8 лютого 1828, тобто 195 років тому. Майбутній родоначальник наукової фантастики теж готувався стати юристом і жити спокійним безтурботним життям, але ще у дитячі роки визначилося його коло захоплень: хлопчик запоєм читав пригодницьку літературу, і знав все про кораблі, яхти і плоти. І тому, коли він зустрів Александра Дюма-батька, вже перед ним не стояв вибір професії. Весь світ дізнався про видатного генія-фантаста Жуля Верна. Протягом чотирьох десятиліть він щороку писав щонайменше один роман, творчий доробок письменника складає, уявіть собі - 54 романи, 17 повістей та оповідань. Верн багато подорожував, встиг побувати в США, Англії, Німеччині та інших країнах, відвідав також Україну. Він побував на Закарпатті у селищі Княгиному з метою відвідати славнозвісне місце падіння у 1866 році княгинського метеориту. На основі побаченого він створив роман, який красномовно назвав «Замок у Карпатах». Можливо, тому нас так захоплюють його романи: в них на дослідників чекають таємничі острови; сміливці дістаються поверхні Місяця чи спускаються на дно океану; дивакуваті вчені здійснюють великі відкриття; благородні герої ризикують життям і долають всі випробування. А чи знали ви, що крім романів, Жуль Верн написав десять наукових досліджень з географії. Найвизначніше з них – тритомна «Історія великих подорожей». Ще талант письменника поєднувався в ньому зі здібностями науковця-винахідника. Він придумав машини, що ширяють в небі, пірнають в глибини океану і доставляють людство на Місяць. Всього ж із 108 наукових передбачень письменника-провидця на сьогодні не справдилося лише 10! Уявіть собі! І описав все це ще письменник в далекому 19 столітті. Навіть деякі вчені визнавали, що на винахід того чи іншого пристрою їх наштовхнуло саме прочитання книг Жуля Верна.
Тож, друзі практично всі книги письменника містять передбачення і відкриття, а його твори читають і перечитують мільйони людей усього світу! Більш детально познайомитися з біографією письменника та його відкриттями ви зможете в презентації «Цікаві факти з життя Жуля Верна».
Джерела:
http://izmchldbibl.blogspot.com/2023/
https://joy-pup.com/ua/science-ua/7-tehnologij-vid-zhjulja-verna-jaki-vipered/
https://faktypro.com.ua/page/15-czikavikh-faktiv-pro-zhyulya-verna
https://tsikavi-fakty.com.ua/tsikavi-fakty-pro-zhyulya-verna/
Цікаві факти з життя Ж.Верна.pdf
Барбара Космовська
Барбара Космовська
До 65-річчя від дня народження
До 65-річчя від дня народження
Барбара Космовська – сучасна польська поетеса і письменниця.
Народилася 24 січня 1958 року в місті Бітова Поморського Воєводства в Польщі. Писати вірші почала, будучи ученицею ліцею. Можливо, тому в якості майбутньої професії вибрала польську мову і літературу, вступивши на філологічний факультет Гданського Університету. В студентські роки брала участь в різних поетичних конкурсах та неодноразово вигравала престижні міжнародні літературні призи. Деякий час викладала польську мову і літературу в одній із середніх шкіл рідного міста. Трохи пізніше вступила до аспірантури і в 1999 році отримала ступінь кандидата наук, захистивши дисертацію по творчості З. Урбановського. Примітно те, що і ця розробка була відзначена спеціальним дипломом «За кращу роботу».
У 2000 року випущений перший роман «Голодна кішка». У 2001 вийшов роман «Приватна територія», 2002 «Провінція», «Гобелен» та «Буба». У 2003 «Вгору по річці», 2004 «Блакитний автобус», у 2005 — книга «Думчики». Автор романів «Пушка» та «Буба — мертвий сезон». У 2007 році письменниця опублікувала повість «Позолочена рибка». Цей твір став Книгою Року у Польщі, а Космовська отримала першу премію на Літературному конкурсі ім. Астрід Ліндгрен. Книжка ввійшла до шкільної програми із зарубіжної літератури за 9-ий клас.
В даний час Барбара Космовська читає лекції на кафедрі історії літератури при Поморській Академії , там же займає посаду доцента. Крім цього працює над вивченням питань позитивізму в галузі дитячої та молодіжної літератури, друкується в журналі «Гулівер» і є депутатом Бітовської міськради.
Познайомитися більш докладно з творчістю Барбари Космовської можна з презентації «Між дитинством і дорослим життям».
Джерела:
https://dovidka.biz.ua/barbara-kosmovska-biografiya
https://naurok.com.ua/uploads/files/2399237/295460/322858_images/1.jpg
Між дитинством і дорослим життям.pdf
Казкар - лірник
Казкар - лірник
До 60-річчя від дня народження Сашка Лірника
До 60-річчя від дня народження Сашка Лірника
Друзі, знайомтесь - Олександр Іванович Власюк, відоміший під ім'ям Сашко Лірник — казкар-лірник,інженер, колишній учасник київського гурту "Вій", сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм. Володар почесного звання "Заслужений працівник культури України". Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, варган, бубон, гітара.
Народився 24 січня 1963 року в місті Умань. П’ятнадцять років прожив у Росії, в Мурманську, де брав участь у створенні українського земляцтва. В 1995 році Олександр Власюк повернувся в Україну. Нині мешкає у Києві.Сашко був автором і ведучим телепередачі «Казки лірника Сашка». За його сценаріями знято фільми «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» та «Чорний козак». Крім того, Лірник написав сценарії до повнометражного мультфільму «Про чотири роги і козацький рід», музичного кліпу Олега Скрипки «Щедрик», спектаклю «Чорний Козак» для українського театру в Торонто, мультсеріалу «Моя країна-Україна» (який сам і озвучував) та мультиплікаційного фільму «Щедрик», який з успіхом іде на Різдвяні свята на телебаченні в Канаді і США.
Більш детально познайомитися з біографією та творчістю Сашка Лірника можна з презентації «Казкар у пошуках див», а також пограти онлайн в гру «Перший мільйон», присвячену Сашку Лірнику і почитати, послухати казки та переглянути фільми «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» та «Чорний козак».
Використані джерела:
Казкар у пошуках див.pdf
«Я проб’ю собі дорогу до Вершини Слави…»
«Я проб’ю собі дорогу до Вершини Слави…»
Джордж Гордон Байрон був одним з провідних діячів романтичного руху на початку 19 століття в Англії. Його вважають одним з найвидатніших британських поетів.
Джордж-Но́ел-Го́рдон Ба́йрон народився 22 січня 1788 року. Маленький Джордж народився хромоногим. Хлопчик ріс у бідності, хоча і успадкував титул лорда ще в дитинстві. Навчання Джордж почав в приватній школі Абердіна, потім продовжив в класичній гімназії, де його успіхи залишали бажати кращого. З 1799 року він не стільки навчався, скільки лікував свою хвору ногу в школі доктора Глен. У 1801 році Байрон поїхав вчитися в школу Херроу, яка і дала йому блискучі знання для подальшого вступу в Кембриджський університет.
Джордж чудово плавав, любив їздити верхи, займався боксом. Свої перші вірші він пише ще в Херроу, а в 1807 році виходить його перша збірка «Години Дозвілля», яка мала успіх. Спізніла критика збірка вийшла тільки через рік, коли Байрон став уже відомим і популярним поетом. Критика засмутила Байрона і вкупі зі смертю матері втягла його в майже депресивний стан. Щоб вийти з нього, він їде в подорож за кордон: він побував в Іспанії, Греції, Албанії, Туреччині й Малій Азії. Незабутнє враження у нього залишила природа Албанії, простота побуту, благородність і мужність народу. Тут, в Албанії, були написані 2 перші пісні поеми «Паломництво Чайльд-Гарольда».
Слава прийшла до Байрона миттєво, в один день. Він так і сказав: «Одного ранку я прокинувся знаменитим». То був ранок 27 лютого 1812 року, саме тоді поет виголосив у палаті лордів промову, в якій чітко сформулював своє політичне кредо. І буквально наступного дня вийшли друком дві перші пісні поеми «Паломництво Чайльд-Гарольда». Поема стає знаменитою по всій Європі. З-під пера Байрона виходять літературні шедеври один за одним: спочатку виходить анонімно його сатира «Вальс», потім — розповідь про турецьке життя «Гяур». У короткі терміни розходяться його поеми «Корсар» і «Абідоська наречена».
У квітні 1816 році поет покинув Лондон. Останнім віршем, написаним на рідній землі, була поезія «Станси до Августи», сестри, яка у важкий час була його опорою і підтримувала в ньому твердість духу. В Італії розпочався найбільш плідний період його творчості: з'являються четверта пісня поеми «Паломництва Чайльд-Гарольда», «Скарга Тассо» (1817), «Ода до Венеції» (1818), «Пророцтво Данте» (1819). Саме в Італії Байрон почав писати містерії на біблійні теми – «Каїн», «Небо і земля», сатири – «Видіння суду», «Бронзовий вік», видав поеми – «Беппо», «Мазепа», «Острів», створив 16 пісень «Дон-Жуана».
У 1823 році в Англії утворився комітет допомоги Греції, і поету запропонували стати представником комітету в Греції, на що він з радістю погодився. Розпочалася кипуча діяльність Байрона - командира одного з повстанських загонів і прославленого митця епохи. В останні роки життя він, за браком часу, писав мало. В січні 1824 року в Міссолунчі поет відсвяткував своє 36-ліття, відчуваючи (так колись напророкувала йому ворожка), що цей рік стане фатальним. У день народження він написав свій останній вірш:
Вгамуйся, серце. Вибив час.
Нікого нам не зворушить.
Нехай любов обходить нас,
Та нам - любить.
Пожовкли днів моїх листки,
Засох любові цвіт і плід.
Повзуть скорбота й хробаки
За мною вслід...
За волю в гордім цім краю
Борися всупір долі злій.
Знайди в бою і смерть свою, і супокій!
15 лютого 1824 році у Байрона стався тяжкий напад лихоманки. І коли хвороба вже ніби відступила, раптово навесні 19 квітня 1824 року молодий поет помер в оточенні розгублених лікарів. Серце Джорджа Байрона поховане в Греції, а його прах перевезений на батьківщину.
Поет тісно пов'язаний з Україною. Саме він увів у свою рідну та загалом європейську літературу образ України та українського героя Мазепи. Він вибрав з життя Мазепи всього-на-всього історію його юнацького кохання до дружини польського магната. Але разом з тим, Байрон створив певний емоційний, романтичний образ ніколи небаченої землі.
В честь лорда Байрона названо кратер на планеті Меркурії. Дочка Августа Ада Байрон стала відомим математиком та першим у світі програмістом. Сам Лорд Байрон за життя бачив її всього один раз, через місяць після народження. На честь Ади Байрон названо мову програмування — ADA.
Джерела:
https://mykniga.com.ua/biograph/dzhordzh-bajron-biografiya-cikavi-fakti.html
https://www.factday.net/5-18-bajron-cikavi-fakty.html
Магія казок Шарля Перро
Магія казок Шарля Перро
До 395-річчя від дня народження
До 395-річчя від дня народження
12 січня 1628 року народився «батько» першої дитячої книжки Шарль Перро. Так, так! Адже до нього ніхто й ніколи не писав спеціально для дітей!
А почалося все у 1696 році, коли у журналі «Галантний Меркурій» з'явилася казка «Спляча красуня». Вона так сподобалася читачам, що у наступному році її автор вирішив видати цілу книжку під назвою «Казки моєї матінки Гуски, або Історії та казки колишніх часів з повчаннями». Було йому тоді 68 років. Він був відомим письменником, академіком і членом Французької Академії, а до того ж королівським чиновником. Тому, побоючись глузувань, Шарль Перро не зважився поставити своє ім'я на збірнику, й книга вийшла під ім'ям його сина Пьєра. Але сталося так, що саме ця книга, якій автор посоромився дати своє ім'я, й принесла йому всесвітню славу. Діти та дорослі із захватом читали про спритного Хлопчика- мізинчика, про нещасну принцесу, що вкололася веретеном й заснула на цілих сто років, про працьовиту Попелюшку, про хитромудрого Кота у чоботях, про жорстокосерду людину на прізвисько Синя Борода... Цікаво, що сам Шарль Перро ніколи й подумати не міг, що прославиться саме як дитячий письменник-казкар!
Його казки стали класикою світової літератури.
Ви ж пам’ятаєте ці казки, друзі, чи не так? Щоправда, відомі ці казки були вже давно. Але Шарль Перро зумів їх так переказати, що його перекази усім сподобалися.
Друзі, тож якщо ви читали твори Шарля Перро, тоді ви з легкістю впораєтеся з завданнями літературної вікторини «Торбинка запитань». Завантажте презентацію на комп’ютер та спробуйте відповісти на всі запитання. Успіхів! А ще в кінці презентації на вас чекають посилання на сайти з відомими і невідомими казками Шарля Перро та посилання на екранізації творів казкаря.
Джерела:
https://vseosvita.ua/library/viktorina-za-tvorcistu-sarla-perro-320894.html
https://urok-ua.com/intelektualna-gra-za-kazkami-sharlya-perro/
Торбинка запитань.pdf
До 85-річчя від дня народження Василя Стуса
6 січня 2023 року виповнилось би 85 років Василю Стусу - людині, що стала символом Українського Опору другої половини ХХ століття, ключовою постаттю духовного життя доби, письменника, правозахисника, борця.
Василь Семенович Стус народився в 1938 році в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області у сільській родині. 1940 року разом з батьками переїхав у Донецьк, де батьки отримали роботу на одному з хімічних заводів. У 1954 році закінчив школу зі срібною медаллю, а в1959 році з червоним дипломом закінчив Сталінський педагогічний інститут, після чого працював учителем української мови і літератури в селі Таужня Кіровоградської області. Цього ж року в «Літературній Україні» з’явилися його перші вірші. У 1964 р. Стус відніс у видавництво «Молодь» першу збірку віршів «Круговерть».
У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Аспірант Інституту літератури АН УРСР ім. Т.Г. Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури» Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. Стус у кінотеатрі ім. Довженка вигукнув «Хто проти тиранії – встаньте». За участь у цій акції Василя Стуса було відраховано з аспірантури. Після відрахування Стус працював у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966—72 — старший інженер у конструкторському бюро.
Першу дебютну збірку Василя Стуса «Круговерть» мали опублікувати у 1965, але влада заборонила її друкувати. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві.
У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради Стус критикував панівну систему, протестував проти арештів своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини. Все це та його літературна діяльність спричинили арешт.
Поет був двічі засуджений за «систематичне виготовлення, збереження і поширення документів антирадянського характеру, що ганьбили і підривали радянський державний устрій», а також його звинуватили в антирадянській агітації. У 1972 році він був засуджений до 5 років табірного суворого режиму в Мордовській АРСР і трьох років виселення до Сибіру. Загинув у 1985 році у таборі ВС-389/36-1 в Кучино (тепер Чусовського району Пермського краю, Росія), був похований на табірному цвинтарі, а 1989 року перепохований в Києві на Байковому кладовищі.
Його вірші – символ боротьби, а Стус – головна постать Українського Руху Опору. Поезія завжди приходила Стусу на порятунок, особливо тоді, коли йому було надто важко в неволі. Його творчість — це дзеркало його душі, яку ніщо не змогло зломити. Він – голос і сумління нації. Гранична чесність, мабуть, найхарактерніша риса Василя Стуса - поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив яскраве, героїчне життя, а й зумів піднести людину до рівня її долі та покликання у слові. Рідкісна, унікальна неподільність поезії і долі. Поет залишався собі вірним до кінця, бо навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що Україна його почує. І ця його непоступлива віра в моральний абсолют виявилася прозорливою. Його поезія залунала в Україні, її почули, в неї вслухаються. Схиляються перед ним і поза Україною ті, кому випало читати його твори або довідатися про його долю й боротьбу.
Найвідомішими його збірками є «Час творчості» та «Палімпсести». Там описуються його почуття, емоції та життя в тяжкі радянські часи. На жаль, до наших днів дійшли не всі твори, через те, що деякі з них було назавжди ліквідовано. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалися і знищувались, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
Збірка «Свіча в свічаді» була видана у 1977 році за кордоном.
За своє коротке життя поет, член Української Гельсінкської Групи, Василь Стус залишив 6 томів творів, більшість з яких перекладено на англійську та надруковано на Заході. Це поезія європейського рівня.
Тож, ми зібрали для вас, на нашу думку, найкращі поезії Василя Стуса, які варті вашої уваги! Деякі з віршів ви можете прочитати на нашій сторінці, а з іншими незабутніми рядками поезії українського шестидесятника Василя Стуса можна познайомитися за цими посиланнями:
https://virshi.com.ua/vasyl-stus/
Вірші Василя Стуса про Україну
О земле втрачена, явися
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурове простелися,
Пролийся мертвому мені!
I поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
Де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
Над райдугою голосів,
Ранкові нашепти молільниць,
Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
І солодавий запах винниць,
Як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
Твої пшеничні руки білі
Над безберегістю полів,
Де коси чорні на світанні
І жаром спечені уста,
Троянди пуп'янки духмяні
І ти — і грішна, і свята,
Де та западиста долина,
Той приярок і те кубло,
Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
Сто років як сконала Січ
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
Пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
І сподівань, і вір, і крові
Синів, що за любов тавровані,
Сто серць, як сто палахкотіть.
Та виростають з личаків,
Із шаровар, з курної хати
Раби зростають до синів
Своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
Земля, рабована віками,
І не скарать тебе душителям
Сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
Ти ще роздерта на шматки,
Та вже, крута і непокірна,
Ти випросталася для волі,
Ти гнівом виросла. Тепер
Не матимеш од нього спокою,
Йому ж рости й рости, допоки
Не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
Спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці –
Слова шугають над Дніпром.
Дума Сковороди
Блакитний світ — як блекота,
Блакитний світ — звечірнів.
З тобою ж — тільки той і та,
і тільки те, що вірне.
Чи йми їм віри чи не йми —
вони живуть, як п’ють.
Живуть сами і ждуть сами,
сами себе кують.
А все те — хто ти, що ти сам,
а все те — ким би стати? —
Однаково: філософом
чи й до отари пастирем.
Однаковісінько. Пусте.
Живеш — і жий, і доста.
Коли ти сам собі ростеш,
і сам себе не просиш.
Бо є і зорі угорі,
і небо є вечірнє.
І є поріг, низький, як гріх,
тобі єдино вірний.
Як добре те, що смерті не боюсь я
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Джерела:
https://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/127/
https://naurok.com.ua/uploads/files/877618/171474/184111_images/2.jpg
https://dovidka.biz.ua/vasil-stus-biografiya/
«Життя, схоже на театр»
«Життя, схоже на театр»
Микола Куліш – один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття. Народився 18 грудня 1892 р. у бідній селянській родині в селі Чаплинці. З 5 років Микола, як і його батько, наймитував – заможні селяни наймали його пастухом телят і свиней, нянькою для дітей, погоничем коней. Його батьки померли рано, тому велику частину дитинства та підліткових років він провів у притулку. Хлопчик дуже хотів навчатися і з 9 років вчився у церковно-парафіяльній школі. Там побачили його здібності і чаплинська інтелігенція вирішила допомогти обдарованому хлопцеві. Вона зібрала кошти – близько ста карбованців – для того, щоб він міг продовжити здобувати освіту. Миколу зарахували до Олешківського міського училища, звідти його кілька разів відраховували, як потім писав сам Микола Куліш у своїй автобіографії «за організацію кружків молоді та неповагу до начальства». У 1908 році вступив до Олешківської гімназії. Тут він навчання не закінчив, бо заклад закрили, коли Миколі Кулішу до закінчення залишалося небагато часу. І щоб отримати атестат про закінчення гімназії, разом із хлопцями Микола поїхав на Кавказ, де було легше скласти екзамени екстерном. Там захворів на малярію, але згодом, трохи одужавши, навіть із високою температурою, здав іспити.
В Олешках Микола Куліш почав писати фейлетони, епіграми, гострі статті, сатиричні вірші та поеми, першу п'єсу написав у 1913 році.
Їх публікували в учнівських рукописних часописах «Наше життя», «Колючка», «Стріла» , ініціатором й редактором яких він сам і виступав, його твори активно розходилися серед підлітків та молоді.
Влітку 1914 року Микола Куліш вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі. Однак навчання перекреслила Перша світова війна, юнака мобілізували у військо. Він і тут скористався нагодою щодо навчання – вступив до Одеської школи прапорщиків. Після закінчення отримав направлення на службу в Харкові. Під час Першої світової війни Миколу Куліша мобілізували до царської армії. У 1915 р. отримав важке поранення під Смоленськом.
У 1917 році Куліша, як найавторитетнішого і найпрогресивнішого офіцера, обрали депутатом на військовий з'їзд Західного фронту, що проходив у Луцьку. З 1918 року Микола Куліш – голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради. У цей час організував «Просвіту» та написав українську абетку для дорослих – «Первинку», читанку для початкової школи та робив все можливе аби відкрилось більше шкіл та притулків для дітей. В цей час також писав оповідання для дітей.
З 1925 року починається активний літературний період Миколи Куліша. Спочатку він стає членом «Гарту», потім - президентом ВАПЛІТЕ. Редагує журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок», очолює УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів). Тісно співпрацює з Миколою Хвильовим, а з талановитим режисером Лесем Курбасом створює новий український театр «Березіль». Впродовж 1927-1933 років Микола Куліш був вже знаним драматургом. В цей час з’являється багато нових п’єс, таких як: «Отак загинув Гуска» (1925), «Хулій Хурина» (1926), твори «Зона» (1926), «Закут» (1929), «Народному Малахії» (1927), «Мина Мазайло» (1929) та інші. Але всесвітня слава прийшла до письменника після п’єси «97». Її прем’єра відбулася у Харкові, в театрі імені І. Франка. А через рік її побачила сцена Нью-Йорку, та інших великих міст Америки.
Після припинення діяльності ВАПЛІТЕ твори Миколи Куліша заборонили, а самого драматурга 7 грудня 1933 року заарештували й одразу відправили до Києва в ізолятор НКВС. Йому присудили 10 років ув’язнення на Соловках. Там утримували його у суворій ізоляції. Останні відомості про письменника надійшли з політичного ізолятора Соловків 15 червня 1937 року. Імовірно, що його розстріляли 3 листопада 1937 р. разом із групою діячів української культури на сумнозвісній Секирній горі.
Миколу Куліша реабілітували 4 серпня 1956 року за відсутністю складу злочину.
Микола Куліш був літописцем своєї епохи, і сам зіграв трагічну роль, залишивши світ у розквіті сил - його було знищено через велику любов до України.
Прочитати твори Миколи Куліша онлайн можна за цим за посиланням:
https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=22
Джерела:
https://dityinfo.com/mykola-kulish/mikola-kulish-biografiya.html
https://www.ebk.net.ua/Book/biographies/k_b_u_p/part4/413.htm
https://lib.com.ua/uk/author/kulish-mikola/biography/
Мовою доброї душі
Мовою доброї душі
До 85-річчя від дня народження Пауля Маара
До 85-річчя від дня народження Пауля Маара
Казкові персонажі Пауля Маара відомі далеко за межами Німеччини. Багато з вас, друзі, знайомі з героями його творів: Маленьким Кенгурятком, паном Белло і веселим Суботиком, якого нерідко називають сучасним Карлсоном. Пауль Маар народився 13 грудня 1937 в місті Швайнфурт, Німеччина. Письменник у ранньому віці втратив матір. Після смерті матері жив в селі у діда в місті Терес на півночі Баварії. В юні роки захоплювався живописом та любив читати. Після закінчення Швайнфуртської гімназії Пауль вступив до академії мистецтв у Штутгарті. Здавалося, що захоплення живописом і талант художника остаточно визначили все подальше життя Маара: він працював викладачем мистецтвознавства, малювання в школі, в театрі – фотографом і сценографом. Проте, як зізнавався сам митець, йому нецікаво займатися чимось одним. Саме тому ось уже п’ятдесят років Маар пише дитячі повісті, оповідання, казки та п’єси, сценарії для кіно. Він ілюструє книги та комп’ютерні ігри, інколи сам створює декорації для своїх вистав і навіть грає в театрі й кіно.
Першу книгу для дітей – «Собака із татуюванням» – Пауль Маар написав у 1967 році, за його словами, щоб читати власним дітям, оскільки в ті часи хороших нових дитячих книг не було. «Мої книги – це послання тому хлопчикові з мого дитинства. Це те, що він хотів би прочитати, проте так і не прочитав».
Найбільшу популярність письменнику приніс цикл книг про Суботика. Перша книга циклу вийшла в 1973 році та познайомила читачів з дивовижною істотою. Суботик - це вигадана істота з синіми цятками на обличчі, за допомогою яких можна виконувати бажання, замість носа — хоботок з круглим п’ятачком, жаб'ячими ногами та одягнений у водолазний костюм. Дані книги містять автобіографічні елементи. Так названий батько Суботика такий же сором'язливий, як і письменник в молодості. Цикл складається з дев'яти книг, ілюстрації до яких створив сам письменник.
Книги Пауля Маара перекладені тридцятьма мовами. Його творчість відзначено багатьма нагородами: Німецькою літературною премією, премією братів Грімм, Фрідріха Рюкерта, Австрійською державною премією, а також однією з найпрестижніших премій у німецькій літературі для дітей та молоді – Почесною премією за весь творчий доробок автора та інші.
Друзі, познайомтеся з презентацією, яка присвячена життю і творчості Пауля Маара.
Мовою доброї душі.pdf
До 300 - річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди
До 300 - річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди
3 грудня Україна відзначає 300-річчя з дня народження українського філософа Григорія Сковороди. Постать Григорія Сковороди — постать без перебільшення легендарна, він став таким ще за свого життя. Видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікав ішою постаттю історії українського духу. Він не видав за життя жодної книги своїх творів, але його ідеї, байки, поезії з неймовірною швидкістю поширювались світом, люди переповідали їх один одному, велику їх частину знали напам'ять. Григорій Сковорода залишив нам різноманітну творчу спадщину. Це і ліричні вірші, частина з яких стали народними піснями, і гострі викривальні вірші, у яких ми бачимо засудження вад тогочасного суспільства, і глибокі притчі, і повчальні байки. На щастя, зараз його творчість привертає дедалі більше уваги, всі сучасні вчені сходяться на тому, що його філософія була набагато глибшою і складнішою, ніж досі прийнято було вважати. Після стількох сторіч творчість Григорія Сковороди «не розгадана» вповні, цікавить і вчених, і пересічних читачів!
Пропонуємо дізнатися про життя та діяльність Григорія Савича Сковороди, познайомитися з його відомими афоризмами з віртуальної виставки «Митець великого таланту».
віртуальна виставка сковорода.pdf
Джонатан Свіфт
Джонатан Свіфт
30 листопада виповнюється 355 років від дня народження Джонатана Свіфта. Джонатан Свіфт – знаменитий письменник з Ірландії. Народився в Дубліні 1667 року. Батько Свіфта помер ще до появи на світ сина, тому його вихованням на прохання матері займається дядько. Він був адвокатом і зміг дати хлопчикові гарну освіту. Він відправляє Свіфта в кращу на той час ірландську гімназію. Там письменник навчається до 1682 року.У 1686 році Свіфт вивчає гуманітарні науки і стає бакалавром. Спочатку він хотів продовжити навчання і отримати ступінь магістра. Але в 1688 році він залишає рідну Ірландію і переїжджає до Англії. Там він довгий час працює помічником Вільяма Темпла, виконує різного роду доручення. 1695 року Свіфт вирішує стати духовним наставником в англіканській церкві. У 1699 році після смерті свого начальника Свіфт знаходить роботу в невеликому церковному приході недалеко від Дубліна і веде спокійний умиротворений спосіб життя. Весь цей час Свіфт займається творчістю, але особливого успіху не було. У 1710 році Свіфт отримує посаду редактора тижневика, де він занурюється в політичну середу і активно пише різкі памфлети. У 1713 році письменник повертається до церковного життя. Його запрошують стати деканом в соборі Святого Патрика і пише поему «Каденус і Ванесса». У 1726 році він публікує свій найзнаменитіший твір «Подорожі в деякі віддалені країни світу в чотирьох частинах: твір Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів». Багато подій в книзі є відображенням історичних подій, в яких автор сам брав участь.
До останніх років життя Свіфт активно працює, здебільшого пише політичні віршовані сатири. На могильній плиті письменника, який помер у Дубліні 1745 р., вирізьблена складена ним епітафія: «Тут спочиває тіло Джонатана Свіфта, доктора богослов’я, декана цього собору, гнівне обурення більше не зможе терзати його серце. Іди, подорожній, і наслідуй, якщо зможеш, того, хто віддав усі сили боротьбі за свободу людства».
Життя Джонатана Свіфта було просто дивовижним: він вважався негласним ірландським правителем. Його твори були популярні в усій Європі. Навіть ірландський намісник з посмішкою стверджував, що він править країною тільки з дозволу великого декана Джонатана Свіфта.
Отже, друзі, якщо ви читали відомий твір Джонатана Свіфта «Пригоди Гуллівера», то ця літературна вікторина «Мандруємо з Гуллівером» для вас. Скопіюйте це посилання і вставте у пошукове віконце та відповідайте на питання вікторини:
https://learningapps.org/display?v=p7cma2m2322
Джерела:
https://dovidka.biz.ua/dzhonatan-svift-tsikavi-fakti
https://naurok.com.ua/literaturna-viktorina-po-romanu-d-svifta-mandri-gullivera-222479.html
https://moyaosvita.com.ua/literatura/biografiya-dzhonatana-svifta-korotko/
220 років від дня народження Вільгельма Гауфа
220 років від дня народження Вільгельма Гауфа
Вільгельм Гауф – один із найвідоміших у світі казкарів. Його життя було коротким, всього 25 років. Проте написані ним чарівні казки живуть ось уже понад 220 років.
Друзі, а ви читали твори Гауфа? Так? Тоді ви з легкістю впораєтеся з завданнями літературної мандрівки "Світ чарівних казок Вільгельма Гауфа". Завантажте презентацію на комп’ютер та спробуйте відповісти на всі запитання. Успіхів!
Презентация гауфа.pdfДо 300 - річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди
До 300 - річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди
Той, в кого совість, як кришталь.pdf
Ім’я Астрід Ліндгрен знайоме кожній дитині в світі, хто хоч раз стикався з світом казок. Пеппі Довгопанчоха та Карлсон, який живе на даху — герої, відомі навіть тим, хто не тримав у руках жодної книжки Астрід Ліндґрен. А народилася, друзі, ця письменниця – чарівниця 115 років тому, а саме 14 листопада 1907 року в Швеції, неподалік маленького містечка Вімербі. Будинок майбутньої письменниці був розташований на околицях мальовничого хутору. За словами Астрід, їх будиночок був невисоким, з трьома кімнатами, вітальнею і кухнею, але не зважаючи на це, Астрід з братом і сестрами відчували там комфорт, батьківську любов і спокій. В родині Еріксонів дітей ніколи не лаяли і вони мали достатню свободу у своєму дитячому житті. Проте свобода не означала, що у дітей не було обов'язків. Вони повинні були не тільки вчитися, але і працювати. А ще у сім’ї Астрід культивувалося читання, а до того, як діти навчилися читати, вони поглинали історії та казки, розказані дорослими. Закінчивши школу, Ліндґрен вступила до реального училища, яке закінчила, коли їй виповнилося шістнадцять років. Вона успішно здала випускні іспити і Астрід запропонували працювати в редакції міської газети на посаді коректора. Коли Астрід виповнилося вісімнадцять років, вона в пошуках роботи переїхала до столиці Швеції — міста Стокгольма. Вийшла заміж, почала працювати секретарем у книжковому видавництві. А ще вечорами розповідала казки, які придумувала сама своїм двом дітям, створювала їм саморобні книжки. Якось у березні 1944 року Астрід Ліндгрен вивихнула ногу, і лікарі наказали їй три тижні не вставати з ліжка. Погодьтеся, друзі: лежати три тижні дуже нудно. Для того, щоб знайти собі заняття, вона вирішила записати тексти тривалих вечірніх оповідань про Піппі, яку придумала для доньки. Після завершення роботи Астрід вирішила зробити доньці оригінальний подарунок на день народження і вручила їй цей рукописний літературний твір. Дівчинці сподобався презент матері і вона умовила її підготувати другий такий екземпляр, щоб віднести його у видавництво. Астрід прислухалася до цієї поради доньки, але стокгольмському видавництву історія про дівчинку Піппі не сподобалася. Та, незважаючи на цю невдачу, тридцятисемирічна Астрід вирішила продовжити захоплюючі заняття літературою і писати книжки для дітей.
Ім’я Астрід Ліндгрен знайоме кожній дитині в світі, хто хоч раз стикався з світом казок. Пеппі Довгопанчоха та Карлсон, який живе на даху — герої, відомі навіть тим, хто не тримав у руках жодної книжки Астрід Ліндґрен. А народилася, друзі, ця письменниця – чарівниця 115 років тому, а саме 14 листопада 1907 року в Швеції, неподалік маленького містечка Вімербі. Будинок майбутньої письменниці був розташований на околицях мальовничого хутору. За словами Астрід, їх будиночок був невисоким, з трьома кімнатами, вітальнею і кухнею, але не зважаючи на це, Астрід з братом і сестрами відчували там комфорт, батьківську любов і спокій. В родині Еріксонів дітей ніколи не лаяли і вони мали достатню свободу у своєму дитячому житті. Проте свобода не означала, що у дітей не було обов'язків. Вони повинні були не тільки вчитися, але і працювати. А ще у сім’ї Астрід культивувалося читання, а до того, як діти навчилися читати, вони поглинали історії та казки, розказані дорослими. Закінчивши школу, Ліндґрен вступила до реального училища, яке закінчила, коли їй виповнилося шістнадцять років. Вона успішно здала випускні іспити і Астрід запропонували працювати в редакції міської газети на посаді коректора. Коли Астрід виповнилося вісімнадцять років, вона в пошуках роботи переїхала до столиці Швеції — міста Стокгольма. Вийшла заміж, почала працювати секретарем у книжковому видавництві. А ще вечорами розповідала казки, які придумувала сама своїм двом дітям, створювала їм саморобні книжки. Якось у березні 1944 року Астрід Ліндгрен вивихнула ногу, і лікарі наказали їй три тижні не вставати з ліжка. Погодьтеся, друзі: лежати три тижні дуже нудно. Для того, щоб знайти собі заняття, вона вирішила записати тексти тривалих вечірніх оповідань про Піппі, яку придумала для доньки. Після завершення роботи Астрід вирішила зробити доньці оригінальний подарунок на день народження і вручила їй цей рукописний літературний твір. Дівчинці сподобався презент матері і вона умовила її підготувати другий такий екземпляр, щоб віднести його у видавництво. Астрід прислухалася до цієї поради доньки, але стокгольмському видавництву історія про дівчинку Піппі не сподобалася. Та, незважаючи на цю невдачу, тридцятисемирічна Астрід вирішила продовжити захоплюючі заняття літературою і писати книжки для дітей.
У 1945 році Астрід було запропоновано посаду редактора дитячої літератури у видавництві «Рабен і Шегрен», яке надруковало майже всі відомі книжки Астрід Ліндґрен. І сьогодні ми з вами, друзі, маємо можливість знайомитися з героями чотирьох десятків творів, що вийшли з-під друкарської машинки шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Її книжки палко люблять діти і дорослі в десятках країн. Вони перекладені 75 мовами! Екранізовані понад 40 разів, до того ж твори письменниці уже понад півсторіччя ставляться на сценах театрів. 95 років, які прожила Астрід Ліндґрен вмістили в собі майже все буремне ХХ століття. Мабуть тому щороку 14 листопада, в день народження письменниці у Швеції вручається почесна премія імені Астрід Ліндгрен, яка присуджується авторам книг для дітей. Це перша за величиною премія у світі дитячої літератури.
У 1945 році Астрід було запропоновано посаду редактора дитячої літератури у видавництві «Рабен і Шегрен», яке надруковало майже всі відомі книжки Астрід Ліндґрен. І сьогодні ми з вами, друзі, маємо можливість знайомитися з героями чотирьох десятків творів, що вийшли з-під друкарської машинки шведської письменниці Астрід Ліндгрен. Її книжки палко люблять діти і дорослі в десятках країн. Вони перекладені 75 мовами! Екранізовані понад 40 разів, до того ж твори письменниці уже понад півсторіччя ставляться на сценах театрів. 95 років, які прожила Астрід Ліндґрен вмістили в собі майже все буремне ХХ століття. Мабуть тому щороку 14 листопада, в день народження письменниці у Швеції вручається почесна премія імені Астрід Ліндгрен, яка присуджується авторам книг для дітей. Це перша за величиною премія у світі дитячої літератури.
А ще друзі, ми пропонуємо в день народження Астрід Ліндгрен згадати її найбільш відомі твори і поскладати літературний пазл «Астрід Лінгрен та її герої». А знайти цей літературний пазл можна за цим посиланням, яке потрібно скопіювати і вставити у пошукове віконце:
А ще друзі, ми пропонуємо в день народження Астрід Ліндгрен згадати її найбільш відомі твори і поскладати літературний пазл «Астрід Лінгрен та її герої». А знайти цей літературний пазл можна за цим посиланням, яке потрібно скопіювати і вставити у пошукове віконце:
https://learningapps.org/display?v=p7ty4rn4c22
Друзі, познайомтеся з «Життєвими порадами» від Астрід Ліндгрен:
Друзі, познайомтеся з «Життєвими порадами» від Астрід Ліндгрен:
Я давно помітив: якщо їжа несмачна, то вона корисна.
Я давно помітив: якщо їжа несмачна, то вона корисна.
На світі немає нічого, про що б не можна було домовитися.
На світі немає нічого, про що б не можна було домовитися.
Від цієї науки і в коня може голова тріснути.
Від цієї науки і в коня може голова тріснути.
Якщо у тебе є найкращий друг, його не можна кидати.
Якщо у тебе є найкращий друг, його не можна кидати.
Нові книги так гарно пахнуть, що вже по одному запаху можна зрозуміти, які вони цікаві.
Нові книги так гарно пахнуть, що вже по одному запаху можна зрозуміти, які вони цікаві.
Так уже сталося, що ніхто не любить зрадників, навіть ті, хто їх використовує.
Так уже сталося, що ніхто не любить зрадників, навіть ті, хто їх використовує.
Коли одні вважають, що я вже доросла, а інші — я ще мала, тоді я в самий раз.
Коли одні вважають, що я вже доросла, а інші — я ще мала, тоді я в самий раз.
Дуже сумно бути сумним, довго цього не витримати.
Дуже сумно бути сумним, довго цього не витримати.
Життя прекрасне, лише подумати, скільки всяких подій може статися за один-єдиний літній день... Такий день дорівнює цілому життю!
Життя прекрасне, лише подумати, скільки всяких подій може статися за один-єдиний літній день... Такий день дорівнює цілому життю!
Джерела:
https://bookwoed.blogspot.com/2017/11/110_11.html
«Літописець долі»
«Літописець долі»
До 150 - річчя від дня народження Богдана Лепкого
Богдан Теодор Нестор Лепкий - одна з вершинних постатей в історії українського красного письменства і культури, гордість нашого народу. Це - видатний поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач, історик літератури, літературознавець, громадсько-культурний діяч, художник, публіцист.
9 листопада 1872 року в талановитій сім’ї Лепких з’явився довгоочікуваний подарунок долі. На світ народився первісток, хлопчик. Назвали його Богданом. До п’яти років хлопчик разом з батьками жив у селі Крегульці. Його батько був священником і освідченою людиною, тому
в родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до історії рідного краю, до обездоленого народу. В дитинстві Богдан був допитливим, міг до ранку слухати розповіді старших людей, захоплювався фольклором, легендами, віруваннями, обрядами. Змалечку грав на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддавав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Тому дитинство минало плідно та весело у великій компанії, бо сімейство було багатодітним.
Перші знання майбутній письменник одержав у батьківському домі. Швидко, за одну зиму, навчився читати, писати й рахувати. Шестилітнім хлопцем його віддали до школи і одразу в другий клас. І вже в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей Богдан написав поему про русалок, але сховав її під стріху, де вона й пропала. Згодом писав принагідно, на клаптиках паперу на полях книжок та зошитів, серйозно ж готувався стати художником.
Після закінчення гімназії Лепкий вступив у Відні до Академії мистецтв, але навчання у ній задоволення не принесло, він відчув, що розминувся із своїм справжнім покликанням. Потім з ним стався випадок, який визначив майбутню долю Лепкого і допоміг юнакові знайти себе. Якось у поїзді йому довелося їхати в одному купе з Кирилом Студинським, який навчався тоді на філософському факультеті Віденського університету. Це знайомство не тільки зблизило двох у майбутньому видатних діячів української культури, а й спрямувало його творчі інтереси в новому напрямку. Лепкий став відвідувати лекції у Віденському університеті і став учасником студентського товариства «Січ». Згодом Лепкий переходить до Львівського університету, де рівень викладання був не такий високий, як у Відні. А після закінчення Львівського університету вчителював у гімназії Бережан, викладав українську, польську, німецьку мови і літературу, історію та географію. З 1899 року і аж до смерті Богдан Лепкий прожив у Кракові, працював в Ягеллонському університеті, проте ніколи не поривав зв’язків з рідною землею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі з дитинства місця. Він вражав сучасників своєю працездатністю, небайдужим ставленням до всього, що стосувалося України. Його дім став своєрідним центром української еміграції . Останні роки життя Лепкого були тяжкими, бо припали на час фашистської окупації Польщі. Хворий письменник не тільки втратив місце в університеті, а й зазнав переслідувань. Письменник помер 21 липня 1941 р. в Кракові.
Творча спадщина письменника становить понад 80 власних книг. Писав він багато, переважно вірші, оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників, але спочатку друкувався рідко. Як письменник став відомий у кінці 90-х років. За кількістю написаного Богдан Лепкий поступається в українській літературі тільки Івану Франку. За його творами ми можемо вивчати українську історію і, що ще головніше, можемо вчитися справжньої любові до рідного краю. Перу цього письменника і вченого належать численні збірки поезій, цикл повістей про гетьмана Івана Мазепу та інші історичні твори, а також переклади, літературознавчі праці, які користуються попитом і сьогодні. Богдан Сильвестрович Лепкий – один із тих авторів, творчість якого повернулася до читачів із вимушеного забуття.
Поетичне небо Богдана Лепкого — високе. Воно розкриває голос шляхетної душі і серця поета. Тож запричащаймося мудрістю і любов'ю поетичного слова Богдана Лепкого. І пам’ятаймо заповіт, який він залишив нам, своїм нащадкам:
Воскресне, встане Україна!
Тільки не тратьте, браття, віри,
Тільки не будьте маловіри,
Тільки не будьте, як бур'ян,
Хто скосить - той тому і пан.
Познайомитись з поезією Богдана Лепкого можна за цим посиланням:
Використані джерела:
https://dovidka.biz.ua/bogdan-lepkiy-tsikavi-fakti
https://litgazeta.com.ua/biohrafiya-korotko/lepkij-bogdan-biografia/
https://boryslav-mcbs.blogspot.com/2017/11/blog-post_9.html
«Чим більше пишеш книг, тим менше виникає бажання
про них говорити. Хочеться, щоб їх читали»
Ірен Роздобудько
Золотий письменник України
Ірен Роздобудько – це вже відоме ім’я серед сучасних письменників Украни. Вона – володарка титулу «Золотий письменник України». Таку назву носить почесна літературна відзнака, якою нагороджують найпопулярніших письменників України. Вона дуже талановита і у своїй творчості ніколи не обмежувалася якимись одним жанром, вона також сміливо експерементує зі стилями, темами та героями і вибудовує власну оригінальну манеру, привносячи свіжий подих у сучасну літературу. Народилася письменниця 3 листопада 1962 року в Донецьку. Батьки назвали доньку Ірен на честь героїні роману Джона Голсуорсі «Сага про Форссайтів» Ірен Форсайт. У шість років дівчинка написала своє перше оповідання – «Казку про Чайник і Матрьошки». Однак ще до того, як навчилася писати, вона вигадувала різні історії і небилиці і розповідала їх друзям у дитячому садку, особливо під час тихої години. У шкільні роки Ірен відвідувала різні театральні гуртки і мріяла про сцену. Однак у старших класах зрозуміла, що великої актриси з неї не вийде, а тому вступила на заочне відділення факультету журналістики Київського національного університету і з 16 років почала працювати. Вона працювала у цирку – оголошувала вихід акторів на арену, офіціанткою, кухарем, відеоінженером у кіносалоні, Снігуронькою у комерційній фірмі, журналісткою жіночих журналів.
Ірен називають однією з найуспішніших українських письменниць, вона – неодноразова переможниця літературного конкурсу «Коронація слова». У її творчому доробку є як книжки для дорослої аудиторії, так і дитячі книжки. І сьогодні, любі друзі ви маєте змогу познайомитися з дитячими творами цієї талановитої письменниці.
«Пригоди на острові Клаварен»
Захоплива пригодницька повість розповідає про двох дівчаток – Рено і Клаву, які люблять читати і мріяли мандрувати світом. Коли ти сядеш на надувний човен , і вирушаючи в подорож малесенькою річкою, слід бути особливо обережними, якщо на ній є старезна дамба. Бо в дамбі, можливо, є печера... А в печері щонайсправжнісінька часова діра... Що чекає на допитливих п’ятикласниць, юних шукачок пригод Клаву й Рено? Безлюдний острів, який можна назвати своїми іменами, ночівля у кроні дерева, а на сніданок — черепашача яєчня під кокосовим соусом... Та це ще не все. Ти неодмінно зустрінеш там знімальну групу. Хоча може з’ясуватися, що перед тобою не актори, а… справжнісінькі пірати. Адже до безлюдних островів нерідко навідуються пірати — і тоді стає по-справжньому небезпечно. І дівчаткам потрібно буде не лише рятувати власні життя, але й допомагати полоненим і навіть брати участь у розкритті сімейних таємниць.
«Арсен»
Є такі книги, читаючи які, просто відпочиваєш душею. І «Арсен» Ірен Роздобудько саме така книга. Головний герой - 13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати — особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди…
Щоб дізнатися про пригоди Арсена, переходьте за посиланням:
«Ляказочки»
Жила собі дівчинка Софійка. Їй було три роки. Одного разу мама повела Софійку помилуватися ялинкою. Але дівчинка не захотіла — вона закапризувала і тільки й повторювала: «Хочу булочку! Хочу булочку!» І тоді до неї прийшла Велика Булка...
Послухати казочки у виконані Ірен Роздобудько можна за цими посиланнями:
«Про булочку», «Про зернятко», «Про неслухняний язичок»:
http://iren-rozdobudko.1gb.ua/2021/04/24/a/
«Коли оживають ляльки»
Ця книжка – своєрідний «дебют» знаної авторки. Прочитавши її, ви дізнається про духів, що мешкають у посуді, про те, як гноми наближають пори року й прикрашають небо зірками, і про те, як оживають ляльки…
Послухати книжку можна за цим посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=H8V7KgG6cG0
«Дитинство видатних людей»
Це книжка з серії книжок про дитинство геніальних людей. В збірку від Ірен Роздобудько увійшли п‘ять біографій маленьких геніїв різних країн – Блеза Паскаля, Вольфганга Моцарта, Катерини Білокур, Чарлі Чапліна та Ганса Андерсена. Поштовхом до написання цих книжок стали її власні спогади про дитинство. Це п'ять історій про дитинство видатних людей, які дуже рано досягнули успіху завдяки силі свого таланту. Обрані авторкою видатні постаті дуже різні за фахом і темпераментом – це письменник Ганс Християн Андерсен, художниця Катерина Білокур, кіноактор Чарлі Чаплін, композитор Вольфганг Амадей Моцарт та учений Блез Паскаль… Історії несуть добру енергетику, що неодмінно передасться читачу. Хто знає, може ви теж, юні друзі захочете творити і колись станете видатним митцем чи ученим.
А ще, любі друзі ви можете почитати оповідання Ірен Роздобудько за цими посиланнями:
«Я зніматимуся в кіно»
«У нашому дворі всі мріяли про кіно. Ми захоплено дивилися фільми й гадали: як у них потрапляють діти? Сусідка, котра працювала в театрі вахтеркою, якось сказала, що режисе́ри часом самі бігають вулицями і вишукують дітей для своїх фільмів. Щомиті, блукаючи нашим маленьким містом, я очікувала на запитання: «Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?» Я знала, що відповім не одразу. З індійських фільмів я навчилася «чарівного погляду», вартого майбутньої кінозірки, — цим поглядом я маю подивитися на режисера! Головне — не квапитись. Стоячи вдома перед люстерком я тренувала цей погляд: заплющувала очі й рахувала: «Один, два, три...» — і тільки на «п’ять» повільно підіймала повіки та округлювала очі до неймовірних розмірів. От якщо я погляну саме так, кожний режисер одразу зрозуміє, що перед ним — талановита актриса й справжня красуня. А головне, подумає він, як вона вміє тримати паузу!..»
«Підкидьок»
«У мене була найбільша мрія: знайти підки́дька. Адже мама категорично відмовлялася подарувати мені братика. Ну й не треба, думала я, сама його знайду і принесу додому! Мені здавалося, що немовлята-підкидьки лежать на кожному кроці, на кожній лаві у парку чи на порозі дитячої поліклініки. Що таке буває, я дізналась із жалісної історії, яку мені колись прочитала бабуся. А ще я подивилася фільм, який так і називався — «Підкидьок». Отже, це правда!..»
«Як зрозуміти хлопців»
«На уроці вчителька довго розповідала про те, як мають себе поводити хлопці та дівчата. Виявилося, що мені багато чого не можна! Наприклад, битися, мов на шаблях, на лінійках з Олегом та Костиком! Плюватися з трубочки пожованим папірцем! Не можна бігати коридорами і з розгону ковзатися на слизькій підлозі! Сидіти на підвіконні. Їсти на уроці бутерброд. І малювати в зошиті з математики цифри у спідничках і бантиках. Ну, багато чого не можна. Дізнавшись про це, я засумувала, адже дуже кортіло мати відзнаку за поведінку, якої не мала ще ні разу. Але я старалася...»
«…Коли вперше в 6 років я випадково потрапила до бібліотеки, була вражена полицями з книжками, здивована тим, що ці книжки написали люди, і вирішила, що моя книжка теж колись стоятиме на такій полиці…» (Ірен Роздобудько).
«…Коли вперше в 6 років я випадково потрапила до бібліотеки, була вражена полицями з книжками, здивована тим, що ці книжки написали люди, і вирішила, що моя книжка теж колись стоятиме на такій полиці…» (Ірен Роздобудько).
І бажання маленької дівчинки здійснилося, вона стала відомою письменницею, а її книжки є на полицях бібліотек.
І бажання маленької дівчинки здійснилося, вона стала відомою письменницею, а її книжки є на полицях бібліотек.
Використані матеріали:
https://dovidka.biz.ua/iren-rozdobudko-biografiya-ta-tsikavi-fakti
https://nashformat.ua/authors/iren-rozdobudko-books
https://cbs.km.ua/?dep=1&dep_up=81&dep_cur=401
Дітям потрібні прості і світлі історії.
О.Ільченко
Олесь Ільченко – ця людина є «універсальним солдатом»: письменник, сценарист, поет, журналіст, фотограф-аматор, що не полишає і захоплень біологією. У своєму творчому доробку має понад 35 поетичних і прозових книжок для дорослих і дітей. Народився 4 жовтня 1957 року у Києві. З 2011 року живе у Женеві. Навчався у Київському педагогічному університеті ім. М. Драгоманова та Московському літературному інституті ім. Горького. А ще Олесь Ільченко колекціонує старі київські цеглини, любить подорожувати й інколи ходить з друзями фотографувати зникаючий Київ і читає одразу по декілька книг.
За першою освітою Олесь Івченко біолог, що також знайшло своє місце у творах автора, особливо, дитячих. Він є автором проекту з видання кількох науково-популярних книг для дітей про дерева, комах, птахів для дітей та батьків. Письменник у творах для дітей звертається до різних тем та жанрів. Писання для дітей вважає неймовірно захопливою справою, тому не боїться експериментувати. Головне, щоб юним читачам було цікаво та весело. «Я отримав цілком несподіване, а тому й неймовірно приємне задоволення після написання казок для дітей та детективів для підлітків. Якось Леся Воронина, пильно дивлячись мені у вічі, сказала: «Ви можете написати казку для дітей». Я подумав і написав. Тепер мушу писати ще і іще… Але, взявши на себе цей обов'язок, відчув, що в мені відкрилися якісь чакри…» - розповів письменник в одному із своїх інтерв’ю.
«Загадкові світи старої обсерваторії», «Козак, король, крук», книга серії «Життя видатних дітей» про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля, «Жуки та інші поважні особи», «Риби річок та озер», «Дерева», «Бджолині родичі» – найпопулярніші дитячі видання автора.
Читайлики, познайомтеся з книжками Олеся Ільченка, а прочитати їх можна за посиланнями, розташованими після книжок:
«Таємниця старої обсерваторії»
Не кожного дня можна зустріти просто посеред вулиці Незнайомця з паралельного світу. Саме з цього і почалися пригоди Влада та Оленки, головних героїв цієї книжки. Виявляється, якщо відгукнутися на прохання іншої людини, по-справжньому захотіти їй допомогти, можна побачити неймовірні дива. Діти зрозуміли, що в будь-якому вимірі треба бути кмітливим, терплячим, а головне – приязним.
«Один день хлопчика з Вінчі»
(дитинство Леонардо да Вінчі)
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16471
«Життя та неймовірні пригоди хлопчика з Нанта Жюль-Габріель Верна
(дитинство Жюля Верна)
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16473
«Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає сили»
(дитинство Лесі Українки)
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16475
«Два життя Вінстона з роду Мальборо»
(дитинство Вінстона Черчілля)
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16476
«Козак, король, крук»
«Козак, король, крук» – ще одна непересічна книжка для дітей, де зібрані авторські переповідки «блукаючих» сюжетів світової усної народної творчості – тут і про казкових китайських драконів, про мудрого крука і про козака, який смерть дурив.
«Історії в малюнках для найменших»
Серія яскравих книжок «Історії в малюнках для найменших» лягла в основу екокритичних досліджень автора, адже в найпростіших словах і виразах він пояснює дітям взаємодію видів між собою та навколишнім середовищем, важливість збереження тендітного балансу в екосистемах. Любов до природи, до світу живого та неживого, барвистість цього світу і, без сумніву, веселі пригоди, цікаві герої, равлик-переможець змагання на кращі ріжки – усе це є в цих книжечках.
Мігель де Сервантес
«Свобода... — це одна з найцінніших щедрот,
яку Небо дарує людям — із нею не можуть
зрівнятися жодні скарби»
Так могла написати тільки та людина, яка особисто пережила всю гіркоту неволі. І написав ці слова іспанський новеліст, драматург, поет та засновник класичної світової літератури Мігель де Сервантес (1547 – 1616), якому 29 вересня виповнюється 475 років від дня народження. Чи чули ви, друзі колись ім’я Дон Кіхот? Звичайно чули, бо «Дон Кіхотами» в наш час називають добрих і наївних людей, відірваних від життя, які вступають у боротьбу з справжнім чи уявним злом. А літературним «батьком» цього персонажу і був Мігель де Сервантес. Він народився 29 вересня, в день Архангела Михайла, тому його і назвали на честь святого. П’ять років Мігель служив у лавах іспанських військ, брав участь у боях, отримав три поранення і провів 5 років у полоні. Повернувшись додому, Сервантес серйозно зайнявся письменницькою діяльністю. Цікаво, що перші вірші та п’єси він почав писати ще під час свого полону. Через 5 років після звільнення, в 1585 виходить роман Сервантеса «Галатея». Цей перший роман Сервантеса приніс йому певну популярність. Крім цього, ним було написано близько 30 п’єс, але публіка їх не прийняла.
Літературна праця дохід не приносила, тому Мігель став комісаром по заготівлях для армії. На цій роботі благородний і чесний Сервантес не зміг нажити великого статку. Проти нього плели інтриги, кілька разів письменника ув’язнювали за неправдивими звинуваченнями у крадіжці грошей. І тут, у в’язниці, зі слів Сервантеса народився його роман «Дон Кіхот». Першу частину Мігель де Сервантес закінчив, коли йому було 57 років. Роман був виданий у 1605 році. Видавець спершу не дуже вірив в успіх роману, але все ж зважився його надрукувати. Він випустив роман приблизними тиражем 1500-1800 примірників, на папері не дуже хорошої якості і з безліччю помилок. Але, незважаючи на це, успіх був величезним. «Дон Кіхота» буквально змітали з прилавків. У перший рік вийшло шість тиражів.
Друга частина роману була написана тільки через 10 років, і в цьому проміжку публікується цілий ряд творів, що зміцнюють його письменницьку славу: другий за значимістю твір — «Повчальні новели» (1613), збірка «8 комедій і 8 інтермедій».
Однак матеріальне становище письменника так і не покращилося. У Мадриді він жив в найбідніших кварталах. Помер Сервантес 23 квітня 1616року, не залишивши ніяких коштів на поховання, прийнявши перед тим чернечий постриг. Його поховали за рахунок благодійних сум Братства мирян. За іронією долі, могила письменника довго залишалася загубленою, так як на його гробниці був відсутній напис. Лише в 1835 році, в столиці Іспанії автору «Дон Кіхота» був встановлений пам’ятник роботи скульптора Антоніо Сола.
Але не дивлячись на все це - Мігель де Сервантес Сааведра став всесвітньо відомим іспанським письменником. Цей великий письменник, прозаїк і драматург залишив яскравий слід в іспанській літературі епохи зрілого Відродження. Мігель де Сервантес вважається засновником класичної іспанської літератури. Його літературна спадщина відрізняється багатством і різноманітністю. Вірші, трагедії, новели, романи, комічні інтермедії – все це увійшло в золотий фонд європейської літературної спадщини. Але найбільшу популярність йому все ж таки приніс роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», який вважається одним із найкращих творів у світовій класиці. Знаменита книга про лицаря сумного образу Дон Кіхота знаходиться у всесвітньому масштабі на другому місці після Біблії за кількістю тиражів. Цей, неймовірно популярний твір перекладено на всі без винятку європейські мови.
А чи знаєте ви, що в іспанському місті Сьюдал-Реаль існує Музей Дон Кіхота, де зібрано більше трьох тисяч різноманітних видань роману, переведених на різні мови світу і який в 2002 році був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства.
Також, на честь героїв романів Сервантеса і на честь самого автора названі навколоземний астероїд та кратер на астероїді. У Мадриді, столиці Іспанії є пам’ятник не тільки автору, але й Дон Кіхоту і Санчо Пансі.
Читачу, за цим посиланням ти знайдеш роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський»:
https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5594
За матеріалами:
https://dovidka.biz.ua/migel-de-servantes-biografiya-skorocheno/
«Талант, який дає людям віру в добро»
«Талант, який дає людям віру в добро»
11 вересня 2022 року минає 160 років від дня народження знаного в усьому світі американського письменника Вільяма Сідні Портера, відомого під псевдонімом О. Генрі. Це один з небагатьох письменників, серед оповідань якого неможливо вибрати кращі – всі вони написані іскрометною чудовою мовою. Його називали «американським Мопассаном», «американським Кіплінгом», «майстром короткого оповідання» за тонкий гумор і несподівані розв’язки.
Всі знають, що О. Генрі – це псевдонім, а справжнє ім’я – Вільям Сідні Портер. Існує декілька версій щодо його псевдоніму: перша, найпопулярніша з них пов’язана з його шкільним вчителем, який захоплювався американським фізиком Джозефом Генрі і часто вигукував на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»; друга пов’язана з роботою в аптеці – там йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Осcіана Анрі, позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі; третя - що, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?» , а ще одна гіпотеза така, що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.
Письменник написав двісті сімдесят три новели та оповідання і тільки один роман — «Королі і капуста». Книги О. Генрі користуються надзвичайною популярністю, секрет якої криється у безмежній любові автора до простих людей та ще в простоті і зрозумілості сюжету. А сюжети для своїх творів він часто брав із життя. Знамениті «Дари волхвів» були написані після того, як Портер примчав до вмираючої дружині на Різдво. Він встиг попрощатися з коханою в це світле свято, а вона – піднести чоловікові останній подарунок – золотий ланцюжок для його годинника. Бідна жінка не знала, що цей самий годинник Портер продав декількома днями раніше, щоб на виручені гроші придбати квиток до рідного міста. «Дари волхвів» - найбільш читаний і в наш час твір О. Генрі. Щорічно на Різдво декілька журналів і газет в різних країнах світу неодмінно передруковують це оповідання.
Багато творів О.Генрі розібрано на цитати. Познайомтеся з деякими з них:
Гроші – просто сміття в порівнянні з щирою любов’ю.
Справа не в дорозі, яку ми вибираємо; те, що всередині нас, змушує нас вибирати дорогу.
Він належав до тих хороших людей, про яких легко забуваєш, коли вони поруч, але яких часто згадуєш, коли їх немає.
Життя – це те, що ми найбільше цінуємо і найменше бережемо.
Жодної хвилини не можна купити за готівку.
Повз творчість О.Генрі неможливо пройти і не зацікавитися, бо його творчість - це видатні твори, які варто прочитати кожній людині.
Познайомитися з книгами О.Генрі можна за посиланнями:
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=498
https://chitaka.com.ua/pisateli/o-genri/
https://chitaka.com.ua/knigi/vozhd-chervonoshkiryh/#chitat-online-chitalka
Послухати оповідання О.Генрі «Вождь червоношкірих» можна за цим посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=LX5u_U55Jro
Цей незвичайний монумент стоїть в місті Грінсборо (США), рідному місті письменника. Це величезна розкрита книга, де зліва на сторінці зображена ілюстрація до розповіді «Дари волхвів» і витяг з нього, а праворуч початок «Вождя червоношкірих» з головним героєм, що виглядає з-за сторінки . На палітурці обкладинки книги викарбувано ім'я О. Генрі.
За матеріалами:
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4318
https://schoolbook.com.ua/about/authors/21/
Page updated
Google Sites
Report abuse