Калініченко Владислав Васильович народився в Помічній 21.03.1995 року. Навчався в Добровеличківському інтернаті з 2006 року по 2014 рік. 

Проходив строкову службу в ЗСУ.

1 грудня 2024 року Владислав Калініченко став на шлях військової служби. У найважчі для держави часи він став на захист рідної землі, виконуючи свій військовий обов'язок з честю та відданістю, залишаючись вірним присязі.

Владислав проходив службу у військовій частині А 4030 на посаді старшого бойового медика. 

На жаль, 14 лютого 2025 року, солдат Калініченко Владислав загинув під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій  біля населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області.

Владислав віддав за своброду, незалежність і майбутнє України найдорожче - власне життя.

Його подвиг - це приклад справжнього героїзму, самопожертви та безмежої любові до Батьківщини.

Схиляємо голови перед батьками, які виховали справжнього Героя. Ваш біль - це біль усієї України. Ми розділяємо вашу скорботу, низько вклоняємось за виховапння такого воїна.

Світла пам'ять про солдата Калініченка Владислава Васильовича назавжди залишться в наших серцях та серцях його побратимів, всіх, хто знав і поважав його. 

Ім'я Владислава Калініченка буде навіки вписане в історію боротьби українського народу проти російських окупантів. 

Похований Владислав Васильович Калініченко 16 грудня 2025 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять Герою!

Ларін Дмитро Сергійович народився 12 грудня 1993 року у м. Новогродівці Покровського району Донецької області.

Після закінчення школи вступив до Селидівського гірничого технікуму. По закінченні пішов працювати до Покровського шахтоуправління шахтарем-проходчиком.

Він був родом із Донеччини, але війна і окупація Новогродівки російськими військами у жовтні 2024 року, змусила його покинути разом із сім'єю свою рідну домівку і переселится до Помічнянської ТГ.

Та навіть у таких складних життєвих обставинах Дмитро не залишився осторонь, зробивши свій вибір на користь Батьківщини.

21 березня 2025 року Дмитро Ларін став до лав ЗСУ. Був призваний Новоукраїнським ТЦК. Проходив військову службу у військовій частині А1619 на посаді дешифрувальника розвідувальних матеріалів БПЛА.

Дмитро виконував свій військовий обов'язок чесно, віддано, пліч-о-пліч зі своїми побратимами боронив рідну землю від російських окупантів.

14 серпня 2025 року загинув під час виконання завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України в населеному пункті Муравка, Покровського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу противника.

Ми схиляємо голови у скорботі перед рідними та близькими Дмитра. Важко знайти слова, які б зменшили біль утрати, адже без люблячого чоловіка залишилася дружина Анастасія, без батька - донька Міланка.

На центральній площі Помічної люди стали на коліна, щоб провести Дмитра Ларіна в "останню путь". Над труною героя в небі літали птахи і лунала його улюблена пісня - "Українське сонце зійшло" / KOZAK SYSTEM.

Похований Ларін Дмитро 22 серпня 2025 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. 

Вічна та Світла Пам'ять про мужність та відважність Героя-захисника назавжди залишиться в наших серцях!

Слава Герою!

Народився 2.01.1965 року в м. Помічна. Закінчив ЗШ №2 (нині ліцей "Універсум"). Після навчання у школі вступив до Льотної академії у м. Кіровоград (Кропивницький), отримав професію інженера-пілота та звання молодшого лейтенанта. 

Після звільнення з авіації, продовжив роботу на Одеській залізниці у Помічнянському локомотивному депо. 

У 2022 році, після повномасштабного вторгнення росії на Україну, став до лав ЗСУ. Отримав, спочатку, звання старшого лейтенанта, а згодом - капітана. 

З перших днів війни Олександр Пологалов захищав Батьківщину - з 26 лютого 2022 року призваний по мобілізації та проходив службу у військовій частині А7362. 

12.01.2025 року - звільнений з військової служби по досягненню граничного віку перебування на військовій службі.

Капітан Пологалов Олександр Миколайович був людиною, якому не була байдужа доля України. Він плекав надію на краще майбутнє, вірив у світлий, мирний завтрашній день.

4 лютого 2025 року, Олександр раптово знепритомнів і був негайно госпіталізований до районної лікарні - відгомін війни дав про себе знати. На жаль, лікарі константували смерть.

Олександра Пологалова всі знали як мужню й сильну людину. За доблесть і відвагу його нагороджено сталевим хрестом Головнокомандуючого ЗСУ.

Похований Пологалов Олександр Миколайович 6 лютого 2025 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Наш земляк Скорняков Дмитро Володимирович, 30.11.1996 року народження, з 24.08.2025 року вважався зниклим безвісти на території м.Херсон.

Ідентифікований і вважається загиблим з 24.08.2025 р.

Прощання та поховання Героя Скорнякова Дмитра Володимировича відбудеться 17.10.2025 за місцем проживання дружини в селі Привільне Баштанського району Миколаївської області.

Від імені усієї громади висловлюємо співчуття рідним та близьким. Жодними словами не втамувати нестерпного болю та не загоїти рани в душі. Низький Вам уклін.

Вічна світла Пам'ять про мужність та відважність захисника залишиться в наших серцях! Слава Герою!

НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧИМО!

Олексій Суконько народився в далекому Казахстані в м. Тімертау 17 липня 1981 року.

У 1983 році разом із сім'єю переїхав до Помічної.

Навчався у Помічнянській ЗШ №1 (нині ліцей №1 ім. Героя України Євгена Березняка).

Після закінчення школи продовжив навчання у Кіровоградському технікумі, здобув спеціальність радіотелемеханіка. Працював на різних підприємствах міста Помічної.

Знайомі, рідні та близькі поважали й цінували Олексія як працьовиту, порядну й чесну людину.

З 1999 року по 2001 рік Олексій проходив строкову службу в Українській армії у військові частині 2142 на посаді стрільця.

Після повномасштабного вторгнення росії на Україну, солдат Олексій Суконько  прийняв мужнє рішення стати на захист Батьківщини. 

1 квітня 2022 року був призваний по мобілізації до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А4007 на посаді "стрілець-снайпер".

Загинув Олексій 16.02.2025 року біля населеного пункту Очеретувате Волноваського району Донецької області під час виконання службових обов'язків, унаслідок влучання fpv-дрона. Життя Героя скоротилося на полі бою, але він назавжди залишиться в наших серцях, як відданий захисник України і просто чудова людина, яка несла радість усім навколо.

Без сина залишився батько Володимир, без чоловіка - дружина Ірина, без батька - дочка Валерія та син Артем.

Похований Олексій Суконько 26 лютого 2025 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Судаков Сергій Миколайович народився 5 січня 1982 року у м. Біла Церква Київської області. Ріс і навчався в ЗШ №5. Потім вступив до Ржищівського ПТУ. По закінченні працював у м. Первомайськ, Києві на різних робітничих посадах. 

Став мешканцем Помічнянської ТГ у 2024 році. Жив у с. Помічна разом із сім'єю.

Сергій Судаков був мужньою сильною, відповідальною людиною, українцем, який до останнього подиху захищав рідну землю.

У 2025 році був призваний до лав ЗСУ та пішов захищати незалежність і територіальну цілісність України від російських загарбників.

Проходив службу у військовій частині А1556 стрільця, помічника гранатометника.

22 травня 2025 року загинув під час удару fpv-дрону противника в районі населеного пункту Черпаки Запорізької області.

Сергій був не просто солдат, він був другом, захисником. Його серце щиро билося за Україну. Він не вагаючись став до лав ЗСУ, щоб боронити нашу землю від ворога.

Ми будемо завжди пам'ятати його доброту і силу духу. Його шлях - це шлях воїна, який попри біль і небезпеку стояв до останнього.

Похований Судаков Сергій 15 червня 2025 року на кладовищі «Жовтневе» в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Без люблячого чоловіка залишилася дружина Світлана.

Вічна та Світла Пам'ять про мужність та відважність Героя-захисника назавжди залишиться в наших серцях!

Слава Герою!