Спілкування через Інтернет: чого від нього чекати і як з ним поводитися

Можливість отримати будь-яку інформацію не виходячи з дому – зараз це не фантастика, а реальність. І це стало можливим завдяки Інтернету. Крім того, що Інтернет дозволяє тобі знайти потрібну інформацію, мережа значно розширює коло твого спілкування. І це стало можливим завдяки Чату, вКонтакті та іншим подібним сайтам.

Тобі відомо, що таке Чат? Так, дійсно, це швидкий спосіб знайти для себе нових друзів, поспілкуватися з ними на будь-які теми, отримати корисні поради. А вКонтакті ще можна побачити фотокартки, відеоролики і мати уявлення з ким розмовляєш, завдяки тій інформації, яку розміщує на своїй сторінці людина. Але спілкування в Інтернеті приховує небезпеку, яка проявляється в тому, що ти не бачиш свого віртуального знайомого, а тому не можеш бути впевнений у тому, що ця людина безпечна для тебе. Ти можеш вважати, що спілкуєшся зі своїм однолітком, а він або вона насправді може виявитися дорослим чоловіком або жінкою, а ще гірше – злочинцем.

Отже, пам’ятай про те, що спілкування у чаті, вКонтакті та на інших подібних сайтах поряд з користю може приховувати і суттєву небезпеку для тебе. Тому, щоб уберегти себе від неприємностей ти повинен постійно пам’ятати нескладні правила безпечної поведінки під час бесіди з незнайомцями або новими друзями, з якими ти познайомився саме в Інтернеті, а не в реальному житті.

Ми розповімо тобі про ці правила, а також про ті небезпечні ситуації, в які вже потрапляли юні користувачі, які спілкувались по Інтернету. Ти маєш знати про всі небезпеки, які містить у собі подібне спілкування.

Увага!Завжди пам’ятай про те, що ти спілкуєшся з людиною, про яку тобі нічого невідомо, тому не довіряй їй свої таємниці або думки. Краще поділися ними зі своїми батьками чи справжніми, а не віртуальними друзями.

СПІЛКУЮЧИСЬ В ІНТЕРНЕТІ ТИ, ЗАРАДИ СВОЄЇ БЕЗПЕКИ, НЕ ПОВИНЕН НІКОЛИ:

• повідомляти своєму віртуальному другу своє прізвище, домашню адресу, номер свого мобільного або домашнього телефону, номер та місцезнаходження своєї школи та інші дані;

• розміщувати фотокартки, на яких ти оголений або у нижній білизні чи піжамі, а також відправляти комусь свої фото електронною або звичайною поштою;

• повідомляти пароль до своєї Інтернет-сторінки. Твій пароль як ключ від твоєї квартири, тому нікому його не віддавай!;

• казати, що ти вдома знаходишся один;

• казати, що ти сам знаходишся перед комп’ютером. Скажи краще, що час від часу до тебе у кімнату навідуються твої батьки;

• обговорювати теми, які тобі неприємні або яких ти соромишся;

• показувати віртуальному другу перед Веб-камерою своє тіло або якісь його частини, робити те, що тобі не подобається.

• відповідати на питання, які стосуються твого особистого життя або твого тіла. Пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі і ніхто не має права розмовляти про нього з тобою!;

• розповідати багато про своїх друзів, знайомих та родину, особливо, видавати їхні таємниці;

• відправляти поштою або передавати через когось свої особисті речі співрозмовнику по Інтернету;

Крім того:

• при реєстрації у Чаті ніколи не заповнюй поля, де від тебе вимагають прізвище, номер мобільного та домашнього телефону, домашню адресу. Якщо ці поля обов’язкові, то краще вигадай для себе прізвище, адресу та номер телефону. Це потрібно для твоєї безпеки. Взагалі, для реєстрації у Чаті, вКонтакті та на інших подібних сайтах створи для себе окрему електронну поштову скриньку;

• коли вигадуєш у Чаті для себе нікнейм, то він не повинен бути схожим на твоє прізвище. Також він не повиненстосуватися твого зовнішнього вигляду;

• у вКонтакті та подібних сайтах обмеж доступ до твоєї сторінки невідомих тобі людей. Додавай до списку своїх друзів лише тих, кого ти добре знаєш у справжньому житті;

Пам’ятай: спілкування в Інтернеті не є твоїм обов’язком, тому якщо тобі це більше не подобається або тебе лякають твої Інтернет-друзі, то лише вимкни комп’ютер і не повертайся більше до спілкування онлайн!

Увага! Ніколи за жодних умов не погоджуйся на особисту зустріч у реальному світі зі своїм Інтернет-другом. Якщо ти все-таки вирішив зустрітися з ним, то нехай обов’язково батьки чи інші дорослі, яким ти довіряєш,прийдуть з тобою на зустріч. Ти можеш також сказати про це своєму віртуальному другу. Місце для зустрічі повинно бути таким, де постійно знаходиться багато людей, наприклад, парк розваг, каток.

Якщо твій знайомий з Інтернета постійно вимагає від тебе зустрітися з ним або щось зробити для нього, продовжує це робити, незважаючи на твою відмову або небажання, то ти обов’язково маєш розповісти про це своїм батькам або іншим дорослим, яким ти довіряєш!

Запамятай!  Неможна розкривати і  ділитися в соціальних мережах (та і загалом, зустрічаючи незнайомців) особистими даними:

• місцем прогулянок;

• номером телефону;

• часом коли вдома відсутні батьки;

• адресою;

• номерами банківських карток;

• повним ім’ям та іменами членів своєї родини

Така обізнаність — запорука безпеки дитини як в реальному світі, так і у віртуальному просторі.

Кібербулінг

Кібербулінг – психологічне насильство в мережі, переслідування з боку однолітків, що проявляється у вигляді знущань, насмішок, залякувань, інших дій, які негативно впливають на психічний стан підлітка.

Вільне володіння необхідними технологіями дозволяє «агресорам» створювати іменні сайти образливого змісту, поширювати чутки, викладати фото-або відеоматеріали, що принижують гідність дитини або займатися від його імені кібер тероризмом, що загрожує безпеці дітей.

У дитини створюється відчуття безвиході, навіть вдома його не залишає почуття тривоги, він впадає в депресію. Інформаційна атака може призвести до суїциду.

Тінейджери рідко звертаються за допомогою, сумніваючись, що будуть зрозумілими та  бояться заборони на користування інтернетом. Необхідно знати, знущання в мережі карається чинним законодавством. Варто відразу звернутися в правоохоронні органи з наданням доказів.

Кібермисливці

Ким є типові інтернет-співрозмовники?

Соціологічні опитування про безпеку дітей-підлітків в інтернет мережі надають такі дані про контакти:

• родичі – 43 %;

• віртуальні друзі – 21%;

• незнайомі люди – 36%;

Однак за великим рахунком віртуальні друзі – теж незнайомці. Таким чином, велику частину свого часу в мережі діти приділяють спілкуванню з сторонніми людьми, діляться своїми переживаннями, секретами, планами.

Кібермисливці – хороші психологи, встановивши контакт на форумі, при обміні миттєвими повідомленнями в чаті, вони досить швидко набувають статусу друзів.

Спочатку входять в довіру, оточуючи турботою і розумінням проблем, вислуховують, підтримують. Після цього «друг» поступово вносить до розмови нотки сексуальності, відбувається обмін фото, демонстрація матеріалів еротичного характеру.

Мета кібермисливця – особиста зустріч.

Шахрайство

Шахраї і способи їх дії йдуть в ногу з часом. Необізнаність і наївність дітей роблять їх легкою здобиччю. Один із способів обману – це «виграш». Повідомлення про приз (автомобіль, комп’ютер, телефон тощо). І для цього просто потрібно повідомити дані електронної картки (батьків) і повідомити цифри, які прийшли в смс на номер.

Чи варто пояснювати, до яких наслідків призведе подібна інформація в руках шахраїв? Для того, щоб здійснити покупку в інтернет-магазині, зазвичай достатньо повідомити реквізити банківської картки і смс-код підтвердження платежу. І те, і інше підліток добровільно повідомляє «щедрим дядькам», які обіцяють приз.

Все це і багато іншого виключає саме поняття – безпечний інтернет. Повністю обмежити доступ в кіберпростір неможливо, та й не потрібно. Величезна кількість розвиваючої корисної інформації, літератури, музики і просто спілкування за інтересами, зв’язок з родичами і друзями – все це можна знайти в інтернеті. Достатньо знати правила поведінки, щоб забезпечити особисту безпеку дитини шкільного віку в інтернеті.

 ПАМ`ЯТКА

ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.

Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба робити.

Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.

Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.

Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.

Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.

Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.

Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.

У електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ - це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.

Не надсилайте у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості з вашим співрозмовником.

Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання - це сприймається як "спам", і звичайно засмучує користувачів мережі.

Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!

Психолог пропонує 5 ідей для проведення корисного дозвілля з дітьми:

• Настільніігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Для учнів початкової школи буде цікаво пограти у «ходилки-бродилки з кубиком», для підлітків та старшокласників – монополію та інші ігри, які розвивають логічне мислення. Лото, карти, пазли – теж будуть цікаві для дітей будь-якого віку.

• Заняття для розвиткутеж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей. А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.

• Хатнісправи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, а для вас неабияка допомога. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.

• Звичайнечитання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.

• Веденнящоденника. Купіть для дитини гарний блокнот, який застібається на замочок чи закривається на ключик. Їх у продажі є безліч варіантів. Запропонуйте своєму чаду щоденно вести блокнот, записувати туди свої думки та описувати, як минув день. Це допоможе розвивати пам’ять дитини та розвине здатність чітко висловлюватися. 

«Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини», – радить батькам практичний психолог.

У якому віці можна лишати дитину вдома наодинці

У зв’язку з оголошенням у школах карантину діти залишаються вдома. Батькам, які мають молодших школярів і працюють, іноді доводиться ламати голову – як бути: залишатися з дитиною вдома чи спробувати залишати її вже наодинці. Добре, якщо поруч бабусі, дідусі, сусіди, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? У якому віці можна залишити вдома дитину насамоті?

   «Юридично залишати насамоті дитину до 11 років заборонено. З психологічної точки зору теж. Однак, є діти, яких і в 15 років залишити наодинці небезпечно. Як дізнатися, чи готова ваша дитина бути деякий час одна? Для цього запитайте, скажімо, дитину чи погана звичка гризти нігті. Здебільшого діти відповідають, що це погано. На перший погляд, батьки вважають, що дитина молодець і що вона все правильно каже. Після цього поставне друге питання: «Чому ти вважаєш, що це погано?». Якщо у дитини є сформоване відчуття “я” і “що важливо для мене”, то вона відповідатиме: «У мене нігті будуть не красиві…», «Це погано для мого здоров’я». Якщо ж у дитини цього поняття ще немає, відповідь буде: «Бо мама буде сваритися і дітки будуть сміятися». Відчуваєте різницю? Ось це запитання можна використовувати перевіряючи, чи готова ваша дитина бути вдома одна. Якщо дитина не лише розуміє, що є погане і хороше, а коли усвідомлює, чому це для неї погано або добре. В жодному разі не залишайте дітей, коли помічаєте, що у них поганий настрій або спостерігається депресивний стан. Якщо безвихідь і залишити дитину наодинці все ж таки доведеться, дайте їй таке завдання, яке дитина може виконати. Наприклад, скласти пазли або розмалювати малюнок. Повернувшись додому, не забудьте похвалити своє чадо та сказати, що ви ним пишаєтеся».

Міністерством освіти надані роз'ясненння щодо прийому дітей до перших класів в 2019 році.

Органам управління освітою, керівникам та педагогічним працівникам шкіл рекомендовано продумати всі деталі його організації та сприяти створенню позитивної атмосфери навколо цього процесу.

Окремої уваги потребують заклади загальної середньої освіти, що не змогли минулого року зарахувати всіх дітей відповідного віку, які проживали на їхній території обслуговування. У таких закладах МОН рекомендує заздалегідь розглянути перспективи і можливості створення додаткових класів, використання змінності навчання, раціональної організації освітнього процесу, переглянути, у разі необхідності, закріплення території обслуговування за закладами загальної середньої освіти.

При зарахуванні дітей необхідно дотримуватися Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року № 367.

Документи, необхідні для зарахування до 1 класу та початок їх прийому

Порядок зарахування учнів містить вичерпний перелік документів, необхідних для зарахування до 1 класу, та конкретну дату закінчення їх прийому закладами загальної середньої освіти - 31 травня, однак не встановлює конкретну дату початку прийому таких документів, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 6 Порядку зарахування учнів органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади рекомендовано щороку не пізніше ніж за один місяць до завершення прийому документів, необхідних для зарахування, визначати дату початку їх приймання. Такий строк не може бути меншим одного місяця.

Таким чином, батькам чи іншим законним представникам, які подадуть документи, необхідні для зарахування дітей, у строки, визначені відповідними органами місцевого самоврядування чи місцевими органами виконавчої влади або ж у травні поточного року, не може бути відмовлено у прийнятті відповідних документів.

Для зарахування до першого класу необхідно надати заяву про зарахування за зразком, встановленим додатком 1 до Порядку зарахування учнів. До такої заяви обов'язково має бути додано:

• копію свідоцтва про народження дитини (під час подання копії пред'являється оригінал відповідного документа);

• оригінал чи копія медичної довідки за формою первинної облікової документації №086-1/о.

Оригінал або копія документа про попередньо здобуту освіту при зарахуванні до 1 класу не подається.

Наголошуємо на вичерпному характері переліку документів, визначених у пункті 4 розділу І Порядку, добровільності надання інших додаткових документів, зокрема необхідних для першочергового зарахування, і відповідно неприпустимості вимог з боку працівників закладів загальної середньої освіти щодо обов'язкового їх надання.

Визначення місця проживання дитини або одного з її батьків для першочергового зарахування

Першочергово до 1 класу зараховуються діти, місце проживання яких на території обслуговування закладу загальної середньої освіти підтверджене, тому для реалізації такого права потрібно обов'язково надати документи, що підтверджують місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування відповідного закладу.

При цьому, варто звернути увагу, що місце проживання дитини або її батьків (одного з її батьків) та місце реєстрації їхнього проживання не є тотожними поняттями, тому практика використання місця реєстрації як єдиного можливого підтвердження відповідного місця проживання є неприпустимим обмеженням права дитини на першочергове зарахування. Зазначене вище підтверджується, зокрема, абзацом другим статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно з яким реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Для підтвердження інформації про місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування закладу загальної середньої освіти рекомендуємо використовувати перелік документів, визначений пунктом 8 Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 (далі - Порядок ведення обліку), що урегульовує питання ведення відповідного реєстру дітей, у тому числі шляхом внесення до нього даних за письмовою заявою батьків (одного з батьків) дитини чи її законних представників. При цьому, для підтвердження інформації про місце проживання дитини має бути надано один з таких документів (за вибором особи, яка подає заяву):

• паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні) одного з батьків дитини чи законних представників;

• довідку про реєстрацію місця проживання особи (дитини або одного з її батьків чи законних представників) за формою згідно з додатком 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207;

• довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб";

• документ, що засвідчує право власності на відповідне житло (свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу житла тощо);

• рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;

• документ, що засвідчує право користування житлом (договір найму/піднайму/оренди тощо), укладений між фізичними особами (що для цілей цього Порядку підтверджує місце проживання за умови його реєстрації відповідно до статті 158 Житлового кодексу Української РСР або нотаріального посвідчення відповідно до законодавства) чи між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку;

• довідку про проходження служби у військовій частині (за формою згідно з додатком 10 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207);

• акт обстеження умов проживання (за формою згідно з додатком 9 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини”);

• інший офіційний документ, що містить інформацію про місце проживання дитини та/або одного з її батьків чи законних представників.

Згідно з приміткою до статті 358 Кримінального кодексу України під 4 офіційним документом розуміються документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.

Таким чином, директори закладів загальної середньої освіти при вирішенні питання щодо першочергового зарахування дитини до 1 класу та розгляді документів, що мають підтверджувати місце проживання дитини або її батьків (одного з батьків) на території обслуговування відповідного закладу загальної середньої освіти, мають переконатися у тому, що документ:

• містить інформацію, яка підтверджує чи посвідчує місце проживання дитини або її батьків (одного з батьків) на території обслуговування відповідного закладу загальної середньої освіти;

• складено, видано чи посвідчено особою, яка уповноважена на це відповідно до закону;

• складено за формою та з реквізитами, визначеними відповідним нормативно-правовим актом.

Насамкінець, привертаємо увагу, що відповідно до Кримінального кодексу України до кримінальної відповідальності можуть бути притягнені як службові, так і будь-які інші особи, які підробили та/або використали завідомо підроблений документ з метою підтвердження права дитини на першочергове зарахування до 1 класу закладу загальної середньої освіти

1. Здорове харчування

Цю звичку розвинути в дитини, напевно, найважче. Як і в решти дітей, у вашої дитини виникатиме спокуса пообідати чіпсами або печивом.

• Поясніть важливість здорового харчування та сутність шкоди, яку може завдати дитині нездорова їжа.

• Готуйте вдома страви, які дитина звикла їсти в закладах швидкого харчування (наприклад, піцу або смажену картоплю).

2. Правила поведінки за столом

Це одна з найважливіших звичок, яку необхідно виробити в дитини. Коли вона присутня на сімейній вечері, потрібно почати поводитися з нею як із дорослою людиною і навчити її правил поведінки за столом.

3. Чистити зуби двічі на день

Маленькі діти часто лінуються чистити зуби двічі на день.

• Приділіть декілька хвилин, щоб розповісти дитині, як правильно чистити зуби.

• Перетворіть чищення зубів на веселе заняття. Наприклад, іноді ви можете давати дитині частування, якщо вона пообіцяє відразу ж після цього почистити зуби.

4. Лягати спати вчасно

Привчіть дитину дотримуватися правильного розпорядку сну.

• Ця звичка дуже важлива в період, коли дитина йде до школи і їй потрібно дотримуватися чіткого розпорядку дня.

• Ви також маєте дотримуватися правильного розпорядку сну. Дитина навряд чи засвоїть цю звичку, якщо ви самі її нівелюєте.

5. Гратися на вулиці

Легко зайняти дитину, дозволяючи їй дивитися мультфільми по телевізору або грати в комп'ютерні ігри. Але навряд чи ви б хотіли, щоб дитина так проводила весь свій вільний час.

• Грайтеся з дитиною на відкритому повітрі. Придумуйте нові ігри, щоб у дитини не згасав до них інтерес.

• Заохочуйте фізичну активність дитини.

6. Прибирати в кімнаті

Вам також потрібно привчити дитину підтримувати у її кімнаті порядок.

• Щодня виділяйте в розпорядку дитини 10–15 хвилин, щоб вона склала свої іграшки, книги та інші речі на місця.

• Придумайте для неї винагороду за те, що вона добре виконує свою роботу. Наприклад, це може бути частування.

7. Відповідальне ставлення до грошей

Якщо дитина вже досить доросла, щоб отримувати гроші на кишенькові витрати, навчіть її відповідально поводитися з грошима.

• Купіть дитині скарбничку.

• Заохочуйте дитину заощаджувати її гроші, контролювати витрати в рамках невеликого бюджету (ви робите це постійно – навчіть цього й дитину).

8. Говорити «будь ласка» й «дякую»

Правила ввічливості – ще одна важлива навичка, якої потрібно навчити дитину. «Будь ласка» й «дякую» – це чарівні слова, які допоможуть дитині впоратися з багатьма проблемами. Тому варто навчити дитину правил ввічливості якомога раніше.

9. Ділитися

Це дуже важлива навичка для школярів.

• Якщо ваша дитина – єдина в родині, необхідно пояснити їй, що ділитися важливо для життя в соціумі.

• Розкажіть дитині, яку радість може давати те, що вона ділиться з іншими дітьми, адже дитині пощастило, що в неї є іграшка або предмет, якого немає в решти однолітків.

• Якщо в дитини є брати або сестри, зазвичай такої проблеми не виникає.

10. Не смітити в громадських місцях

Поясніть дитині, що смітити в громадських місцях (наприклад, у парку або на вулиці) – це ознака невихованості. Нагадуйте дитині, щоб вона завжди викидала сміття в урну. Пояснюйте їй, що це важливо для того, щоб бути порядним громадянином.

Допоможіть дитині розвинути ці прості звички, і вони, безперечно, стануть їй у нагоді в дорослому житті. Поясніть дитині, як дотримання цих звичок допоможе їй у майбутньому.

https://childdevelop.com.ua/articles/school-prep/6334/

Посилання за темою:

• ▶ Соціальні навички та успішне навчання

• ▶ Соціальні навички дітей молодшого шкільного віку

• ▶ Як допомогти дитині розвивати навички спілкування

• ▶ Навички, якими діти повинні оволодіти до закінчення школи