Станція  №1

Перша наша зупинка на станції №1 

«ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВОЛЕЙБОЛУ»

Ознайомтесь з практичним матеріалом.

     Волейбол у перекладі з англійської означає «летючий м’яч», метою гри – направити м’яч у бік суперника таким чином, щоб він приземлився на його половині. Під час однієї атаки допускається лише три торкання м’яча поспіль.

     В хроніках римських літописців ІІІ ст. до н. е. говориться про гру, в якій по м’ячу били кулаками. До нашого часу дійшли правила, описані істориками в 1500 р. Гру тоді називали «фаустбол». На майданчику розміром 90 х 20 м, розділеної невисокою цегляною стіною, змагалися дві команди по 3-6 гравців. Гравці однієї команди прагнули перебити м’яч через стіну на бік суперників.

  Винахідником волейболу вважається Вільям Джон Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн одного з коледжів у місті Холиоке (штат Массачусетс, США). У 1895 р. на одному зі своїх уроків він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см, і запропонував своїм учням перекидати через неї баскетбольний м’яч. Отриману гру він назвав «Мінтонет».

   Роком пізніше гра демонструвалася на конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді, і за пропозицією професора Альфреда Хальстеда отримала нову назву - «волейбол».

   Основні правила гри сформувалися в 1915-25 рр. У країнах Америки, Африки, Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику, в Азії - з дев’ятьма або дванадцятьма гравцями 11 х 22 м без зміни позицій гравцями під час матчу.

    У 1922 р. були проведені перші загальнонаціональні змагання - в Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У 1925 р. були затверджені сучасні розміри майданчика, а також розміри та вага волейбольного м’яча. Ці правила були актуальними для країн Америки, Африки та Європи. У 1947 р. засновано міжнародну федерацію з волейболу (FIVB). У 1949 р. у Празі відбувся перший чемпіонат світу серед чоловіків, а у 1964 р. волейбол був включений до програми Олімпійських ігор у Токіо. У восьмидесятих роках ХХ століття з’явились нові правила, які були спрямовані на підвищення видовищності змагань. В 1998 р. з’явилося амплуа ліберо. Гра стала більш силовою і швидкою. Зріст гравців у командах високого класу вже вище 2-х м.

   Волейбольний матч складається із партій (від 3 до 5). Тривалість волейбольної партії не обмежена і продовжується доти, доки одна з команд не набере 25 очок. Якщо перевага над суперником становить менше 2 очок, то партія продовжується доти, доки перевага не буде збільшена. Матч триває поки одна з команд не виграє три партії. Варто зазначити, що у п’ятій партії рахунок йде не до 25, а до 15 очок. Кожна з двох команд може мати у складі до 14 гравців, але на полі одночасно можуть бути 6. Початкова розстановка гравців вказує порядок переходу учасників на майданчику, він повинен зберегтися протягом усієї партії. Міжнародна федерація волейболу передбачає два 30-секундних тайм-аути для кожної команди за партію. У світових і офіційних змаганнях також є два додаткових 60-секундних технічних тайм-аути в кожній партії, якщо провідна команда досягає 8-го і 16-го очка.

     На сьогоднішній день існує декілька варіантів волейболу: пляжний волейбол (олімпійський вид з 1996 р.), міні-волейбол, піонербол, парковий волейбол.

Пропоную вам перевірити свої знання з історії виникнення та розвитку волейболу. 

На виконання 10-ти завдань вам дається 

3 хвилини. Максимальна кількість балів – 10. 

Бажаю успіху! 

Вітаю! Ви впорались  з усіма питаннями!!!

Переходьте на наступну станцію.